Справа №357/3494/23 Головуючий в суді І інстанції - Дубановська І.Д.
Провадження № 33/824/3383/2023 Доповідач - Миколюк О.В.
14 серпня2023року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Миколюк О.В.,
за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Расторгуєва О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Расторгуєва О.В. на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року, -
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536,80 грн.
Згідно з постановою суду, 15 березня 2023 року о 23:54 год. в м. Біла Церква, вул. Гайок, 104, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHRYSLER R6, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосування спеціального технічного приладу «Алкотест Драгер 7510» (тест № 967), результат - 1,08 проміле, чим порушено вимоги 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Расторгуєвим О.В. подано апеляційну скаргу, в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову в частині обсягу застосованого адміністративного стягнення, постановити нове судове рішення, яким притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В обґрунтуванні вказує, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про судовий розгляд справи. Про факт розгляду справи та оскаржувану постанову ОСОБА_1 стало відомо лише 08 червня 2023 року.
З огляду на вказані обставини, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Щодо доводів по суті апеляційної скарги, то захисник вказує, що за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд не врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Захисник вказує, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлені Конвенцією для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративне правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року). Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте, діючий Кримінальний кодекс має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
На думку захисника, беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, водій ОСОБА_1 з травня 2022 року по теперішній час проходить військову службу в лавах ЗСУ у військовій частині НОМЕР_2 НОМЕР_3, та в умовах правового режиму воєнного стану, який введений в дію в результаті збройної агресії російської федерації, виконує службу в посиленому режимі.
У зв'язку із цим, водій ОСОБА_1 використовує транспортний засіб для того, аби вчасно та оперативно прибувати на службу. Також наявний транспортний засіб використовується також безпосередньо на фронті у місцях ведення бойових дій задля доставки особового складу, боєприпасів до бойових позицій, вивезення поранених, а також для інших оперативно-тактичних цілей.
Апелянт просить також врахувати, що дії вчинені водієм ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника судом першої інстанції не встановлено.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Расторгуєва О.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного.
Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник Расторгуєв О.В. не були присутні під час ухвалення оскаржуваного рішення. При цьому в матеріалах справи відсутній дані про отримання ними копії оскаржуваної постанови та не спростована та обставина, що з мотивами оскаржуваної постанови захисник Расторгуєв О.В. та ОСОБА_1 ознайомились 08 червня 2023 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, з метою належного забезпечення права на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити захиснику Расторгуєву О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року.
При апеляційному перегляді враховується, що апелянт не оскаржує постанову судді в частині опису обставин, установлених під час розгляду справи та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, через що судове рішення переглядається в частині накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя, за результатами розгляду справи, застосовував до правопорушника ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.
За таких обставин постанова судді є законною, скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Расторгуєва О.В. - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Миколюк