1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 07 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року,
за участі:
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на печатку ТОВ «Управляюча компанія «Оселя», високо-вольтний тент ВЕН-2000 в кількості 25 одиниць. У задоволенні решти клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у повному обсязі.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення оголошено 07 липня 2023 року, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 12 липня, відтак апелянт вважає, що апеляційну скаргу подано у передбачений КПК строк.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що розмір шкоди завданий кримінальним правопорушенням не є співмірним розміру конфіскації майна, також прокурором не вказано правову підставу для арешту майна, а вилучення тенів відбулося всупереч ухвалі слідчого судді.
Звертає увагу, що ОСОБА_5 не має процесуального статусу у кримінальному провадженні.
В судове засідання прокурор не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
В даному випадку, повний текст оскаржуваного рішення оголошено 07 липня 2023 року, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 12 липня, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді та поновити представнику такий строк.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 02 серпня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42021102070000169, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Як зазначено у клопотанні прокурора, досудове розслідування проводиться за фактом неправомірних дії службових та посадових осіб ТОВ «Управляюча компанія «Оселя», ТОВ «Промпостач люкс» та ГОВ «ВБК Центр», які за попередньою змовою з невстановленими особами АТ «Укрзалізниця» здійснюють привласнення коштів державного підприємства АТ «Укрзалізниця» під час постачання продукції, а саме: високовольтних електронагрівачів російського виробництва під виглядом товару українського виробництва.
Досудовим розслідуванням встановлено, що колишній співробітник філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_8 за сприянням невстановлених службових осіб АТ «Укрзалізниця» організував перемогу підконтрольному йому підприємству ТОВ «Управляюча компанія «Оселя» в одержанні державного замовлення на постачання високовольтних електронагрівачів для потреб АТ «Укрзалізниця».
Власником ТОВ «Промпостач люкс» та керівником ТОВ «ВБК Центр» є ОСОБА_9 який відповідає за постачання електронагрівачів російського виробництва під виглядом товару українського виробництва.
17 листопада 2022 року філією «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» оголошено про проведення відкритих торгів на предмет закупівлі високовольтних електронагрівачів у кількості 1900 пгг.
За результатами торгів переможцем визначено ТОВ «Управляюча компанія «Оселя» з наміром постачати продукцію українського виробника ТОВ «Промпостач люкс» за ціновою пропозицією - 5,256 мли грн., та 16.12.2022 укладено відповідний договір.
У подальшому, ОСОБА_9 на підставі листа-рознарядки на поставку партії товару № пк-7/2088 від 30.12.2022 філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» 19.01.2023 здійснив постачання високовольтних електронагрівачів, підтверджуючи документально, що виробником є ТОВ «Промпостач люкс» (Україна) у кількості 300 шт. на адресу виробничого підрозділу «Дніпровське пасажирське вагонне депо» філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця».
У ході проведення вхідного контролю співробітниками депо встановлено, що поставлена продукція не відповідає тендерним вимогам, а саме: на товарах присутнє маркування російського виробника ООО «Нижегородский ТЭН», що свідчить про російське походження продукції.
03 березня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено: рахунок на оплату в кількості 3 документи; видаткові накладні в кількості 6 документів; рукописні записи на 2 арк; акти відбору на 1 арк; акти про фактичну якість на 1 арк; протокол випробування на 1 арк; товарно-транспортні накладні на 4 арк; акти повернення продукції на 4 арк; листи AT «Укрзалізниця» на 2 арк; печатка ТОВ «Управляюча компанія Оселя»; високовольтний тент ВЕН- 2000 в кількості 25 одиниць, ноутбук леново сірого кольору з зарядним пристроєм; iPhone 12 чорного кольору.
Постановою старшого слідчого Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 03 березня 2023 року вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 майно, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021102070000169.
15 березня 2023 прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 майно, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року клопотання прокурора задоволено частково.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42021102070000169 про накладення арешту на майно, яке вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, наявні достатні підстави для часткового арешту вказаного в клопотанні майна.
Окрім того, вилучене майно постановою старшого слідчого Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 03 березня 2023 року визнано речовим доказом (а.с. 47-49), відтак є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.
З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Тому, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, оскільки ОСОБА_5 не має процесуального статусу у кримінальному провадженні, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доводи сторони захисту, з приводу вилучення високо-вольтних тентів ВЕН-2000 всупереч ухвалі слідчого судді, необґрунтовані. Колегія суддів вважає, що дозвіл на відшукання та вилучення вказаних тентів, слідчим суддею хоча і не надався, однак вони мають значення у кримінальному провадженні № 42021102070000169 і визнані речовим доказом.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 758/2810/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/4604/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК