Справа № 757/34641/21-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2674/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
26 липня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого (ВКЗ) - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 ,
потерпілої - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Писарівка Вінницького району Вінницької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 - відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно о 02 год. 31 хв., ОСОБА_7 , керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки «Infinity G25», р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині бульвару Л. Українки у м. Києві зі сторони бульвару Дружби народів в напрямку площі Бессарабської зі швидкістю не менше 88 км/год, яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги - 50 км/год.
В салоні вищевказаного автомобіля знаходились пасажири ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які перебували на передньому правому і задньому сидіннях відповідно.
Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3, підпункту «а» п. 2.9, п. 12.1, п. 12.4 Правил дорожнього руху України:
- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- підпункт «б» п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- підпункт «а» п. 2.9: водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух;
- п. 12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виявилось в тому, що він, усвідомлюючи, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну змогу спостерігати за показниками спідометру та обрати безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу (щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), усвідомлюючи, що рухається зі значним перевищенням максимально дозволеної швидкості, створюючи небезпеку життю і здоров'ю громадян, позбавивши себе можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, наближаючись до будинку № 5 по бульвару Л. Українки (де проїзна частина має спуск), не впорався з керуванням транспортним засобом, не зміг відповідно зреагувати на зміну конфігурації дороги, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини ліворуч, де відбулось перекидання транспортного засобу на дах з наїздом на дерева і опору світлофорного об'єкта.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.
Так, смерть ОСОБА_13 настала в результаті сполучної травми тіла (переломи основи і склепіння черепа з крововиливами під оболонки мозку та розривами внутрішньомозкових відділів сонних артерій, переломи стегнових кісток з великими крововиливами у прилеглі м'які тканини, забої легень, морфологічні ознаки великої зовнішньої та внутрішньої кровотечі, аспірація крові, малокров'я тканини внутрішніх органів, ознаки централізації кровотоку та його шунтування в тканині нирок, набряк і набухання головного мозку), що призвело до крововтрати і шоку.
Порушення вимог пунктів 1.5, підпункту «б» п. 2.3, підпункту «а» п. 2.9, п. 12.1, п. 12.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник в апеляційній скарзі просить змінити його, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.3 ст.286-1 КК України на ч.2 ст.286 КК України. Призначити обвинуваченому ОСОБА_15 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з 01.05.2021 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Керуючись ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування решти покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтуванні вказує, що докази, що надаються стороною обвинувачення на підтвердження алкогольного сп'яніння обвинуваченого є неналежними та недопустимими.
Сторона захисту звертає увагу на те, що у відповіді КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» (а.с.217), зазначено про освідування ОСОБА_7 з використанням алкотестеру «Драгер 6820», проте, відповідно до документів, що відображають дану процедуру, було використано «Драгер 6810».
Згідно державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення газоаналізатор «Drager Alcotest 6810» не містить оцінки відповідності та державної реєстрації. Між тим, відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2010 року №95, строк дії свідоцтва приладу «Drager Alcotest 6810» про державну реєстрацію №7291/2007 від 10.02.2010 року, вичерпаний 10.02.2015 року.
Таким чином, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу марки «Drager Alcotest 6810», який не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України.
Освідування ОСОБА_7 лікарем-наркологом відбулося всупереч нормам чинного кримінального процесуального законодавства, а саме без відповідної постанови прокурора та без дотримання вимог ст.214 КПК України. На час проведення освідування лікарем-наркологом, ОСОБА_7 вже був фактично затриманий слідчим ОСОБА_16 та на той час вже було внесено відомості до ЄРДР. Тобто, в розумінні ст.241 КПК України, освідування повинно проводитися слідчим, прокурором за участю лікаря, експерта (за необхідності).
Крім того, переглядаючи відео, абсолютно незрозуміло кого освідовують. Взагалі не зрозуміло чи був присутній захисник під час даної процедури, а відтак було порушено право на захист освідуваної особи. На відео спостерігається те, що особа в медичній формі освідує один раз, а чеків про результати такого освідування два. У документах зазначено про освідування лікарем ОСОБА_17 , а по факту проведено особою чоловічої статі у формі медичного працівника.
Відео отримане не в законний спосіб, взагалі відсутні відомості про надання такого відео УПП чи КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія».
Також, стороною захисту було ініційовано проведення ряду досліджень (висновки експертів №033-11-2021, №052-19-2021), результати яких спростовують версію сторони обвинувачення, щодо стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 .
Також, захист звертає увагу, що в медичній картці стаціонарного хворого №574/505, в якій міститься інформація відносно ОСОБА_7 , якого було доставлено до КМКЛ №17 м. Києва після ДТП 01.05.2021, чітко зафіксовано його стан та фізіологічні ознаки.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підтвердили факт ДТП, перебування ОСОБА_7 за кермом автомобіля, та смерть у даному ДТП потерпілої, однак спростовують твердження про те, що ОСОБА_7 знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
На підтвердження повноважень прокурора у кримінальному провадженні №12021100000000370 від 01.05.2021, прокурором долучено до матеріалів справи копію постанови про призначення групи прокурорів від 01.05.2021, яка навіть не завірена належним чином. У зв'язку з чим, копія процесуального документа не має юридичної сили.
Сторона захисту також звертає увагу, що протокол огляду місця події від 01.05.2021 за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 5 складено слідчим ОСОБА_16 відповідно до даного протоколу початок огляду місця події розпочався о 04.00 год. та закінчився о 05.40 год.
Крім того, огляд місця події було проведено за участю слідчого Солом'янського УП ОСОБА_18 , повноваження якого відсутні в матеріалах кримінального провадження (слідчий відсутній у постанові про призначення групи слідчих та витягу з ЄРДР).
Таким чином, протокол огляду місця події з додатками - схемою пригоди та фото таблицею, є недопустимими доказами.
У свою чергу, в основу висновку авто технічної експертизи №СЕ-19/111/21/27598-ІТ від 15.06.2021, покладено дані, які містилися в протоколі огляду місця події від 01.05.2021. та додатках до протоколу - схемі пригоди, які відповідно до висновку експерта являються вихідними даними по справі та були основою під час складання експертного висновку. За таких обставин, сказаний висновок експертизи слід визнати недопустимим доказом.
Про недопустимість протоколу затримання особи в порядку ст.208 КПК України свідчить те, що не є можливим одночасне проведення слідчим огляду місця події та затримання ОСОБА_7 в лікарняному закладі. Крім того, затримання обвинуваченого відбулося не уповноваженою особою.
Захисник вказує на порушення процесуального порядку отримання доказів, а саме відеозаписів IMG_1571.MP4 та IMG_1572.MP4, що вилучені з мобільного телефону свідка ОСОБА_19 01.02.2022 року.
На думку сторони захисту, вказані відеозаписи містять ознаки фальсифікації.
Так, відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 01.02.2022, на мобільному телефоні ОСОБА_19 було виявлено два відеозаписи, а саме: IMG_1571.MP4 розміром 34,8 МБ та IMG_1572.MP4 розміром 12,3 МБ.
Проте, в порядку ст.290 КПК України прокурором було надано на ознайомлення відеозаписи IMG_1571.MP4 розміром 37 МБ та IMG_1572.MP4 розміром 13,2 МБ.
Вказане, на думку сторони захисту, свідчить про втручання в цілісність відеозапису.
Свідок ОСОБА_19 на час ДТП перебував на посаді патрульного поліцейського. Отже, прокурором надано суду як доказ відео патрульного поліцейського з його власного мобільного телефону, походження якого нібито 01.05.2021, в той самий час, коли патрульний поліцейський перебував на службі та мав користуватися для фіксації порушень виключно технічними засобами, які чітко передбачені законодавством. З огляду на норми ст.ст.85, 86 КПК України, зазначені докази є неналежними та недопустимими.
Зважаючи на те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами порушення ОСОБА_7 п.2.9 (а) ПДР України, то дії обвинуваченого підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Потерпілим ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу, в якій він просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 500 000 гривень та моральної шкоди в розмірі 1 500 000 гривень.
Мотивуючи свої доводи зазначає, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції не врахував особу обвинуваченого, який до вчинення злочину вже притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, вину не визнав, щире каяття у вчиненому відсутнє.
Окрім цього, судом першої інстанції було залишено поза увагою, що дорожньо-транспортна пригода сталася за вини ОСОБА_7 , коли останній був у стані алкогольного сп'яніння та в момент коли він намагався втекти від поліцейських, щоб уникнути можливої відповідальності.
Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_7 має юридичну освіту, а відтак добре знав та розумів характер та наслідки своїх протиправних дій.
Також, на думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно враховано, як пом'якшуючу покарання обставину - часткове відшкодування заподіяної шкоди. Зокрема, судом було враховано, що батьками обвинуваченого було відшкодовано понесені матеріальні витрати на поховання ОСОБА_13 , шляхом надання ОСОБА_11 , матері потерпілої, коштів у сумі 50000 гривень. Проте, таке обґрунтування суду першої інстанції є безпідставним, оскільки ОСОБА_11 не визнавалась потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Потерпілий вказує, що всі витрати на поховання його дочки здійснювалися ним в дуже пригніченому стані, поспіхом і без звернення уваги на вартість тих чи інших послуг, робіт та товарів, внаслідок чого здійснити повний розрахунок і визначити точну суму витрачених коштів є об'єктивно неможливим. За таких обставин, загальну суму витрат, здійснених у зв'язку зі смертю дочки, апелянт оцінює у 500 000 гривень.
На думку потерпілого, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає мірі понесених ним моральних страждань, спричинених йому смертю дочки.
При визначенні розміру відшкодування потерпілому ОСОБА_9 моральної шкоди суд першої інстанції жодним чином не врахував рівень його моральних переживань та душевних страждань, судом не надано належну оцінку негативним наслідкам для здоров'я потерпілого, які виникли в результаті його переживань втрати.
Зокрема, судом не враховано той факт, що всі вищезазначені страждання супроводжуватимуть потерпілого впродовж всього його життя, а моральна шкода не в змозі належно відшкодувати його втрату.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої захисником апеляційної скарги та щодо необґрунтованості апеляційних вимог потерпілого, думку потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу захисника та просила не позбавляти волі обвинуваченого, позицію представника потерпілого, який підтримав вимоги апеляційної скарги потерпілого та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу потерпілого та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права , з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінально-процесуальним кодексом України. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що в останній день квітня перебував вдома. Цього ж дня йому написала або зателефонувала його дівчина, точно не пригадує, та попросила приїхати до неї з матір'ю, оскільки в останньої склалася тяжка ситуація в особистому житті, і оскільки він спілкувався з мамою дівчини раніше, поїхав до них. Приїхавши приблизно о 23:00, ОСОБА_7 піднявся до квартири, в якій перебували ОСОБА_13 , її подруга ОСОБА_20 , матір ОСОБА_21 та сестри ОСОБА_21 - ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Вони разом сиділи за столом, розмовляли, їли піцу, жінки пили вино. Обвинувачений зазначив, що не приносив у квартиру ОСОБА_11 алкоголь та взагалі його не вживав, оскільки знав, що йому потрібно перебувати за кермом. Після вечері, приблизно о 00:00-00:30 він вийшов з будинку разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , сіли в автомобіль та поїхали за маршрутом від Регенераторної, 4 ( ОСОБА_24 ) до Дарницької площі, далі по вулиці, яка веде до моста ОСОБА_25 , через міст Патона, вулицю Старонаводницьку, виїхали на Печерську, і далі прямували по бульвару Лесі Українки. ОСОБА_13 знаходилась поруч з водійським сидінням спереду, а ОСОБА_14 - позаду з правої сторони. Усі пасажири були пристібнуті ременями безпеки. Обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що їхав зі швидкістю 60-70 км/год, можливо більше, оскільки місто цієї пори було порожнім, однак занадто швидкість руху не перевищував. Показав, що мала місце дуже сильна злива, коли він їхав до матері ОСОБА_21 , а відтак дорожнє покриття тієї ночі було слизьким та мокрим, тому перевищення швидкості до 100 км/год не видавалось можливим, навіть за умови обізнаності з дорогою. ОСОБА_7 зазначив, що бачив лише одну патрульну машину ближче до вулиці Регенераторної в бік до мосту ОСОБА_25 та під час руху від вулиці Регенераторної до місця ДТП бачив, що їздять багато машин з проблисковими маячками, так як це була вже ніч та в м. Києві патрулює багато поліцейських автомобілів, але сигналів про зупинку не чув, так як в машині грала музика та дівчата, які перебували в машині, також нічого не чули. Переслідування патрульними екіпажами за його автомобілем не помітив. ОСОБА_7 зауважив, що прямуючи по бульвару Л. Українки, там де спуск веде донизу, перед тим як трапилась ДТП, індикатор його автомобіля сповістив про певні несправності. Далі все відбулося миттєво, і ОСОБА_7 втратив свідомість. Останнє, що пригадує, це висвітлювання датчика та те, що його автомобіль почало різко заносити у ліву сторону, що в подальшому призвело до зіткнення з деревом. Вказав, що від першого удару головою об кермо втратив свідомість. Вважав, що не порушував правил дорожнього руху та датчик сповістив про несправність, яка вже мала місце за місяць до дорожньо-транспортної пригоди, майже на тому самому місці біля моста ОСОБА_25 , коли ОСОБА_7 разом із друзями повертався з ОСОБА_26 . Тоді датчик свідчив про несправність лівого переднього колеса, яке ОСОБА_7 згодом змінив у шиномонтажі. Тікати з місця ДТП не мав можливості, оскільки був затиснутий в автомобілі та травмований. Також показав, що пам'ятає, як після ДТП його відвезли до лікарні, та дізнавшись про загибель своєї дівчини ОСОБА_21 , свідомість останнього помутніла і він не розумів, що відбувається. Перебуваючи у лікарні, погоджувався на проведення всіх аналізів та ні від чого не відмовлявся. Співчуває батькові загиблої - ОСОБА_9 , оскільки для нього самого це велика втрата, так як ОСОБА_21 була тією дівчиною, з якою ОСОБА_7 проживав разом та планував одружитись.
Після роз'яснення судом першої інстанції змісту зміненого обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що обвинувачення визнає частково, в частині можливого порушення правил дорожнього руху, стан алкогольного сп'яніння заперечив, додаткових показань надати не бажав, щиро жалкує про смерть потерпілої. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 визнав частково, вказав, що він та його близькі змогли зібрати суму 500.000 грн., тому може відшкодувати заподіяну шкоду в цій частині.
Однак, незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , його вина повністю доводиться зібраними та дослідженими доказами.
Свідок ОСОБА_11 , допитана в суді першої інстанції, показала, що є матір'ю загиблої ОСОБА_21 , ОСОБА_27 знає як нареченого її загиблої доньки. Зазначила, що 30.04.2021 десь о дев'ятій вечора до неї в гості прийшла її донька зі своєю подругою ОСОБА_28 , вона приготувала вечерю, вони сиділи в неї до одинадцятої, об одинадцятій годині зателефонував ОСОБА_29 і сказав, що приїде забере її доньку додому, так як вони проживали разом. Після 23 год. він приїхав, забрав ОСОБА_21 і вони поїхали. У них вдома він перебував приблизно близько 10 хвилин, поспілкувався з її молодшою донькою, забрав ОСОБА_21 та вони разом поїхали. Перебуваючи у них вдома, алкогольні напої ОСОБА_30 не вживав, тому що він був за кермом. На запитання представника потерпілого, адвоката ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повідомила, що в її доньки не було водійського посвідчення, хто перебував за кермом їй не відомо, до них додому ОСОБА_31 приїхав сам, на якому автомобілі він приїхав вона не бачила та ніхто їй цього не повідомив. Під час судового засідання від 17.08.2022 свідок ОСОБА_11 також показала, що на першому місці в неї була її дитина, їй важко було коли таке сталось, але вона знає, що ОСОБА_7 розділяє горе з нею, тому що він також любив її доньку. ОСОБА_11 знайшла в собі сили продовжувати далі жити та відпустити цю ситуацію, оскільки ОСОБА_7 був у тих же умовах, як і її дитина. Будь - яких матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має. На протязі всього часу родина обвинуваченого та сам ОСОБА_7 допомагають ОСОБА_11 . Вважає, що свою міру покарання ОСОБА_7 вже поніс. З ОСОБА_32 перебувала у шлюбі до травня місця, проте точно повідомити дату розлучення не змогла, оскільки тоді було поховання. Також, зазначила, що ОСОБА_33 є її донькою, проживала з нею та на даний час знаходиться з бабусею у м. Трускавець. Відносно наданої довідки про те, що ОСОБА_34 проживає з батьком ОСОБА_9 , повідомила, що не розуміє хто має право видавати таку довідку, таку довідку повинні видавати органи опіки. Також зауважила, що ОСОБА_9 не ставив пам'ятник померлій ОСОБА_13 , оскільки цим займається саме вона, а потерпілий ніколи не був на кладовищі.
Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції показала, що є подругою загиблої ОСОБА_21 . Повідомила, що у вечері 30 квітня 2021 року вона перебувала в квартирі, де живе мама її загиблої подруги ОСОБА_21 , адресу не пам'ятає. Перебуваючи в квартирі, вони вечеряли з ОСОБА_35 , її мамою та маленькою сестричкою ОСОБА_36 , ОСОБА_27 разом з ними не було, він приїхав пізніше, щоб забрати їх, о якій годині не пам'ятає, у вечері участь не приймав, він посидів недовго, бо приїхав їх тільки забрати. Зазначила, що протягом вечері вона вживала алкоголь, разом з мамою ОСОБА_36 , та ОСОБА_35 , вони вжили одну пляшку вина на трьох, ОСОБА_29 при ній не вживав алкоголь. О котрій годині вони вийшли з квартири не пам'ятає, він мав відвезти її додому на автомобілі Інфініті білого кольору. Щодо обставин, які відбулись на під'їзді до АЗС на бульварі Д. Народів повідомити нічого не може, оскільки не пам'ятає. Вона сиділа на задньому пасажирському місці в автомобілі, розмовляла по телефону з мамою та проблискові маячки патрульної машини не бачила, на якій швидкості рухався ОСОБА_29 не знає. Переслідування їх автомобіля автомобілем патрульної побачила лише коли її витягали з автомобіля, побачила що стоїть патрульна та пожежна машини. На момент ДТП за кермом був ОСОБА_29 . На запитання представника потерпілого, адвоката ОСОБА_10 свідок повідомила, що знає його приблизно півроку, познайомились на святкуванні Нового Року, охарактеризувати його може як нормального, звичайного хлопця. До ОСОБА_21 ставився нормально, не ображав її, насилля не застосовував. На стадії досудового розслідування слідчий її допитував одразу після ДТП, які давала пояснення вона не пам'ятає, що було записано з її слів не читала. Просила вважати правдивими ті показання, що надані нею під час судового розгляду, а не на стадії досудового розслідування.
Свідок ОСОБА_37 в суді першої інстанції показав, що в ніч з 30 квітня на ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно в 00.00-02.00 год. ночі, точної години не пригадує, перебував на своєму робочому місці, у складі екіпажу патрульної поліції, разом зі своїм напарником ОСОБА_38 здійснювали патрулювання, рухаючись в напрямку бул. Дружби Народів. На перехресті вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів, біля світлофора, помітили автомобіль «Інфініті» білого кольору, купе, номерних знаків не пам'ятає. Вказаний автомобіль зупинився перед ними, патрульні зупинились позаду нього. Після увімкнення зеленого сигналу світлофора автомобіль «Інфініті» почав різко рухатись та пришвидшуватись. У подальшому, після того, як автомобіль «Інфініті» проїхав на червоний сигнал світлофора поблизу АЗС «Сокар», патрульні увімкнули маячки та розпочали переслідування. Водій автомобіля «Інфініті» заїхав на міст біля бул. Л. Українки, повернув у бік метро «Печерськ», рухаючись зі швидкістю приблизно 170 км/год у той час, як автомобіль патрульної поліції рухався зі швидкістю приблизно 120-130 км/год, не маючи можливості його наздогнати. Автомобіль «Інфініті» віддалявся, і згодом, вже на бул. Л. Українки зник з поля зору патрульних. Екіпаж патрульної поліції виявив зазначений автомобіль вже коли він зіткнувся із стовпом чи деревом, точного об'єкту свідок не пригадує. Надалі патрульні зупинились, викликали швидку допомогу та ДСНС, оскільки водія та пасажира на передньому сидінні затисло. В той час одного з пасажирів вказаного автомобіля всередині вже не було, вона знаходилась поряд. Водієм зазначеного автомобіля, якого затисло всередині, був ОСОБА_7 . Згодом працівники ДСНС витягли водія з пошкодженого автомобіля, переклали на ноші, та понесли до карети швидкої допомоги. Свідок зазначив, що в автомобілі швидкої допомоги відчувався запах алкоголю, однак самого водія на стан сп'яніння патрульні не перевіряли, оскільки це проводить слідчо-оперативна група. ОСОБА_7 на місці події говорив, що він не був за кермом, незважаючи на те, що вони виймали останнього з водійського сидіння.
Свідок ОСОБА_19 в суді першої інстанції показав, що станом на 01.05.2021 перебував на посаді інспектора УПП. Відповідно до інструкції в той день здійснювали патрулювання в Дарницькому районі м. Києва. Разом із напарником ОСОБА_39 , 01.05.2021 інспектор патрульної служби ОСОБА_19 поїхав на станцію технічного обслуговування транспортних засобів, яка знаходилась на правому березі м. Києва. Під час руху автомобіль патрульної поліції зупинився на червоному світлі світлофору. Перед автомобілем поліції на світлофорі стояв автомобіль «Інфініті», білого кольору. Після того, як світлофор загорівся зеленим кольором, автомобіль «Інфініті» почав швидко рухатись вперед. Автомобіль патрульної поліції продовжив рух в напрямку автомобіля «Інфініті». В подальшому поліцейський ОСОБА_19 разом з колегою побачили як автомобіль «Інфініті» на бульварі Дружби народів у м. Києві, буд. 35, біля заправки «Сокар» проїхав на червоне світло світлофору. З метою складання адміністративного протоколу на водія автомобіля «Інфініті» за проїзд на червоне світло світлофору інспекторами патрульної поліції було прийнято рішення зупинити транспортний засіб. Увімкнувши червоні проблискові маячки на своєму транспортному засобі, поліцейські почали рух за автомобілем «Інфініті». В ході переслідування автомобіля «Інфініті», останній проїхав ще один світлофор на червоне світло, порушував правила дорожнього руху. Автомобіль патрульної поліції намагався приблизитись до транспортного засобу «Інфініті», який постійно віддалявся. Швидкість автомобіля патрульної поліції становила приблизно 140 км/год. Спеціальними приладами для вимірювання швидкості транспортних засобів, швидкість автомобіля «Інфініті» не фіксувалась, проте, на думку свідка ОСОБА_19 , швидкість автомобіля «Інфініті» становила 160 км/год. Біля станції метро «Печерська» поліцейські втратили з поля зору автомобіль «Інфініті». Продовжуючи рух вниз по бул. Л. Українки, патрульні спочатку проїхали місце ДТП, оскільки не відразу його побачили. В подальшому помітили дим, розвернули свій автомобіль та підбігли до автомобіля «Інфініті», який скоїв ДТП. Переслідування автомобіля «Інфініті» тривало до п'яти хвилин. Поряд з автомобілем «Інфініті» стояла дівчина, як потім стало відомо, яка попередньо знаходилась в авто. У зв'язку з тим, що автомобіль «Інфініті» почав палати, патрульні вживали заходи для гасіння пожежі. Після цього напарник ОСОБА_19 викликав екстрені служби, швидку, а ОСОБА_19 намагався відчинити двері водія з метою допомоги останньому. Двері автомобіля «Інфініті» були заблоковані. Коли вдалось відчинити задні двері, ОСОБА_19 проник до автомобіля та побачив, що там є ще один пасажир. ОСОБА_19 торкнувся руки пасажира з метою виявлення ознак життя, пасажир був без реакції. За кермом автомобіля «Інфініті» знаходився ОСОБА_7 . При спілкуванні патрульного поліцейського ОСОБА_19 із водієм ОСОБА_7 , в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та порушення мови. Освідування водія патрульний поліцейський ОСОБА_19 та його напарник не проводили, це робила слідча група. Також, на думку свідка ОСОБА_19 , при здійсненні його патрульним екіпажем переслідування транспортного засобу «Інфініті» водій автомобіля розумів, що він порушує правила дорожнього руху та за ним рухається патрульний екіпаж. Крім того, зазначив, що переслідування транспортного засобу «Інфініті» було зафіксовано на відеореєстратор, який знаходився в автомобілі патрульної поліції. Також, зауважив, що на наступний день після ДТП відеозапис вказаної пригоди за участю транспортного засобу марки «Інфініті», під керуванням ОСОБА_7 , свідком було збережено на власний мобільний телефон. Щодо складання 01.05.2021 свідком ОСОБА_19 будь-яких документів, в тому числі процесуального характеру, під час ДТП чи після такого, він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_40 в суді першої інстанції показав, що з обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_9 не знайомий. Пізно ввечері, майже вночі, на транспортному засобі марки Фольцваген Т4, проїздом через м. Київ повертався до м. Чернігова. Транспортний засіб, на якому перебував свідок, за своїми технічними характеристиками є мікроавтобусом, без сидячих задніх місць та позаду розташоване велике скло, через яке йому все видно. В момент ДТП автомобіль ОСОБА_41 був припаркований напроти світлофора, де сталось ДТП на бул. Л. Українки, 5. Паркувальні місця розташовані перпендикулярно дорозі між двома будинками з правої сторони, автомобіль свідка стояв передньою частиною, направленою у бік, а задньою частиною з видом на світлофор. Момент ДТП свідок не бачив. ОСОБА_40 , знаходячись на водійському місці, почув позаду його транспортного засобу дуже сильний гуркіт, повернув голову та побачив через заднє скло машини задимленість. На погляд ОСОБА_41 , перед вибухом був звук екстреного гальмування, проте зауважив, що можливо це був звук як ніби автомобіль їхав на даху по бордюру. Вийшовши з автомобіля, свідок ОСОБА_40 направився до дороги та побачив, що догори колесами у стовпі світлофору знаходиться автомобіль марки «Інфініті», седан, білого або світлого відтінку. Також, була невелика пожежа, почали збиратися інші громадяни. Зазначає, що навколо місця події всі були в шоковому стані, він попросив вогнегасник, за яким побіг чоловік, інші люди викликали швидку, поліцію. ОСОБА_40 зробив пару кроків до транспортного засобу «Інфініті» та почув голос дівчини, яка благала її витягнути з автомобіля. ОСОБА_40 підійшов до задньої частини автомобіля «Інфініті», в якій не було скла, та витягнув дівчину за руки. Розумів, що такий спосіб є неприйнятним для визволення поранених, але з огляду на те, що з автомобіля йшов невеликий вогонь, вчинив її визволення саме в такий спосіб. Після цього дівчина, яку він евакуював з пошкодженого автомобіля «Інфініті», встала на ноги, зробила парку кроків, але ОСОБА_42 було зрозуміло, що рухатись їй боляче. Дівчина плакала, знаходилась в шоковому стані, просила витягнути її туфлю та подругу, яка також знаходилась в автомобілі. Свідок ОСОБА_40 запитав у дівчини, де знаходиться її подруга, та остання повідомила, що подруга перебувала на передньому пасажирському сидінні. Підійшовши до автомобіля з передньої пасажирської сторони, ОСОБА_40 побачив, що замість пасажирського сидіння знаходиться стовп. В цей час прибули патрульні екіпажі поліції, рятувальники, автомобілі швидкої допомоги. ОСОБА_40 , розуміючи, що відповідні служби вже приступили до ліквідації наслідків ДТП, залишив місце події. Оцінюючи пошкодження автомобіля «Інфініті», свідок ОСОБА_40 зазначив, що колеса були в нормальному стані, автомобіль зрізав дерево, але при цьому його не розірвало на шматки. Повідомив, що перший екіпаж патрульної поліції прибув на місце ДТП через 30 секунд. Вказане, на думку свідка, може свідчити про те, що патрульна поліція прямувала одразу за автомобілем «Інфініті». Сказав, що швидкості руху автомобіля «Інфініті» не може зазначити, проте в тому місці та в той час 70 км/год вже здавалось дуже швидко. Водія «Інфініті» свідок ОСОБА_40 не бачив, точний час ДТП пригадати не зміг.
Потерпілий ОСОБА_9 , допитаний в суді першої інстанції показав, що йому було відомо про стосунки його доньки ОСОБА_21 із ОСОБА_7 , вони зустрічались кожного дня, та останній за нею приїжджав. Донька говорила, що ОСОБА_30 хороший хлопець, займається спортом, нічого поганого про нього не висловлювала. ОСОБА_21 завжди розповідала, куди вона йде, проживала з батьком. Останні два тижні перед трагічними подіями донька проживала з ОСОБА_43 . У ніч з ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 ночував у своїх батьків, так як раніше прийшов з роботи і зрозумів, що його колишня дружина, мати його загиблої доньки, ОСОБА_11 , переїхала на іншу квартиру з доньками. ОСОБА_9 зателефонував своїй колишній дружині, і та повідомила, що подає на розлучення, відтак він поїхав ночувати до батьків. О 6 год. ранку почув крик своєї матері, згодом дізнався з «Києва оперативного», що його донька потрапила в ДТП разом зі своїм хлопцем ОСОБА_7 та ще однією дівчиною ОСОБА_44 , її подругою. Дізнався, що ОСОБА_7 перевищив швидкість, не відреагував на поліцію, яка переслідувала останнього, та перебував напідпитку. Потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що йому невідомо, чи відшкодовувала сім'я ОСОБА_27 щось колишній дружині ОСОБА_11 . Вважав розмір цивільного позову обґрунтованим, позаяк молодша донька ОСОБА_23 постійно плаче за старшою сестрою, вони з батьком відвідують психіатра, та горе грішми не оцінити.
Свідок ОСОБА_45 , допитана в суді першої інстанції показала, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 працювала на посаді лікаря-нарколога КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія». ІНФОРМАЦІЯ_5 була викликана черговим лікарем для проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, попередньо отримавши медичну картку стаціонарного хворого № 505 на ім'я ОСОБА_7 . Перед початком проведення огляду запитала в особи, що мала оглядатись, чи він ОСОБА_7 , та він це підтвердив. Під час проведення огляду ОСОБА_7 поруч з ним перебували працівник поліції, також приймав участь її федьдшер ОСОБА_46 . Протягом всього часу проведення огляду ОСОБА_7 лежав в ліжку. Перед проведенням огляду запитала особу, чи вона вживала алкоголь, на що остання відповіла, що пила вино. ОСОБА_7 попередньо надавався дозвіл на проведення обстеження. Під час огляду використовувався технічний прилад Alcotest 6810, реєстраційні документи на який були наявні та знаходились у завідуючого відділення. Сам тест за допомогою приладу Alcotest здійснював лікар-фельдшер ОСОБА_46 , який мав спеціальні знання, необхідні для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та використання технічних приладів. У свою чергу, ОСОБА_45 перебувала поруч протягом всієї процедури огляду. Весь перебіг огляду фіксувався на нагрудну камеру поліцейського. Результат проведеного тестування було оголошено ОСОБА_7 , однак який саме, свідок не пригадує. ОСОБА_45 зазначила, що крім результатів огляду, в ОСОБА_7 були наявні й інші ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з рота, нерозбірлива вимова. Дані ознаки встановлювались нею особисто. У подальшому, нею, на підставі клінічного огляду та показників технічного приладу, було сформовано висновок, що ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Вказаний висновок свідок сформувала негайно, після проведення огляду та складання акту. У зазначених акті та висновку вказувався час початку огляду - 06 год. 00 хв. ОСОБА_45 показала, що час, який було зазначено в чеках алкотестера, повністю збігається із фактичним часом проведення огляду ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_7 їй особисто повідомив, що його попередньо задували працівники поліції. При проведенні обстеження забір крові не здійснювався, оскільки результатів алкотестера достатньо для встановлення стану алкогольного сп'яніння, та вони були б ідентичними тим, що мають місце при аналізі крові, натомість відбирання крові є травматичною процедурою. Також ОСОБА_45 зазначила, що ОСОБА_7 відмовився здати сечу для проведення обстеження, будь-яких інших біологічних зразків для дослідження нею не відбиралось, про відібрання таких зразків чи їх надходження до КНП «Київська міська наркологічна лікарня «Соціотерапія» їй нічого не відомо.
Сторона захисту в суді першої інстанції стверджувала, що показання свідка ОСОБА_47 , надані в ході судового розгляду, є недопустимим доказом, оскільки містять медичну таємницю, згода на розголошення якої обвинуваченим ОСОБА_7 не надавалась.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 65 КПК України медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що дані про стан сп'яніння обвинуваченого у момент вчинення кримінального правопорушення не належать до таємниці (у цьому випадку - лікарської), що охороняється законом, оскільки не вказують ні на факт звернення особи за медичною допомогою, ні про дані про хворобу (діагноз, епікриз тощо) особи, ні про лікування, що було застосовано.
Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 607/17230/19.
Оскільки показання свідка ОСОБА_47 містять дані, які стосуються проведення огляду на стан сп'яніння обвинуваченого ОСОБА_7 , в момент вчинення останнім інкримінованого йому кримінального правопорушення, та не вказують ні на факт звернення особи за медичною допомогою, ні про лікування, що було застосовано, то такі дані не належать до медичної таємниці, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано прийняв їх як допустимий доказ.
Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненому підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження та належним чином дослідженими судом першої інстанції.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.05.2021, проведеного за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 5, з долученими до нього схемою дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею, зафіксовано подію дорожньо-транспортної пригоди - наїзд на дерева, перекидання транспортного засобу «Infinity G25», р. н. НОМЕР_1 , дорожню розмітку на ділянці дороги, де відбулось ДТП, пошкодження транспортного засобу «Infinity G25», р. н. НОМЕР_1 (повна руйнація кузова і ходової частини, деформація усіх деталей кузова, відокремлення обох передніх коліс), наявність слідів речовини бурого кольору на фронтальній подушці безпеки переднього пасажирського місця, сліду контакту транспортного засобу з бордюрним каменем з правого краю проїжджої частини, наявність відокремлених від транспортного засобу частин - уламків клаксону, переднього лівого колеса. На місці ДТП виявлено труп особи на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться на пішохідній частині тротуару у положенні лежачи, не сидячи, головою вбік буд. № 10-А (том 1 а. м. 186-209).
Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора патрульних, які перебували 01.05.2021 на місці дорожньо-транспортної пригоди по бульвару Л. Українки, 5 в м. Києві, отриманим стороною обвинувачення в порядку ст. 93 КПК України, який було досліджено в ході судового розгляду, зафіксовано обстановку на місці дорожньо-транспортної пригоди за участю легкового автомобіля білого кольору (час відеозапису - 02 год. 23 хв. 41 сек.). Протягом часу запису працівники поліції та медпрацівники бригади швидкої медичної допомоги надають допомогу та намагаються дістати з салону пасажира, час від часу чутно викрики з-середини салону авто білого кольору (02 год. 23 хв. 41 сек. - 02 год. 23 хв. 51 сек.). Надалі напрямок зйомки змінюється праворуч від пошкодженого автомобіля білого кольору, де помітно, що місце дорожньо-транспортної пригоди розташоване на відрізку спуску бульвару Л. Українки в м. Києві, перед бізнес-центром «Парус» (02 год. 23 хв. 57 сек.). Легковий автомобіль білого кольору перебуває на даху, впритул до металевої опори світлофорного об'єкту, має значні пошкодження переважно правої і передньої частини кузова, моторного відсіку, ходової частини (02 год. 24 хв. 04 сек.). У подальшому до місця дорожньо-транспортної пригоди під'їжджає спецавтомобіль ДСНС (02 год. 24 хв. 33 сек.). При зйомці дій медичного працівника помітне положення і обличчя особи чоловічої статі, яка перебуває своїм тулубом і головою над заднім лівим сидінням салону автомобіля білого кольору, та ногами затиснута між деталями і органами керування транспортного засобу (переднього лівого місця). Вказаним відеозаписом також зафіксовано, як співробітники ДСНС здійснюють деблокування зазначеної особи чоловічої статі, одягненої в спортивні штани і кофту темного кольору, кросівки біло-чорного кольору, та в подальшому перекладають на ноші та перевозять в карету швидкої допомоги (02 год. 35 хв. 24 сек. - 02 год. 39 хв. 27 сек.). Надалі працівниками ДСНС вживаються заходи з метою деблокування особи, яка перебуває на передньому пасажирському сидінні та евакуйовано пасажирку автомобіля, без ознак життя (02 год. 40 хв. 00 сек. - 02 год. 46 хв. 30 сек.) (том 1 а. м. 237 -248).
Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001103 від 01.05.2021, проведеного лікарем ОСОБА_48 , встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами обстеження, здійсненого спеціальним технічним засобом Alcotest 6810 № ARAM - 3579, перебував у стані алкогольного сп'яніння, ускладненого травмою. Лабораторна діагностика з метою уточнення наявних речовин впливу не проводилась, оскільки пацієнт відмовився здати сечу (том 1 а. м. 218).
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.05.2021 встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на момент проведення огляду - о 06 год 00 хв. перебуває у стані алкогольного сп'яніння (том 1 а. м. 219).
Дані, які містяться у зазначених акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001103 від 01.05.2021 та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.05.2021 узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_47 , наданими в ході судового розгляду.
Згідно з результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу Alcotest 6810 № ARAM - 3579 від 01.05.2021, а саме тесту № 45127, який проведено 01.05.2021 о 06.09 год. та № 45128, який проведено 01.05.2021 о 06.29 год., ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат 1,05 та 0,96 проміле відповідно (том 1 а. м. 221).
Відповідність часу, зазначеного в результатах тестування, фактичному часу проведення огляду підтвердила свідок ОСОБА_45 , яка, також зазначила, що в акті медичного огляду та висновку щодо результатів такого огляду вказано час початку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, а не безпосередньо вимірювання алкотестером.
Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського, який перебував 01.05.2021 у палаті Київської міської клінічної лікарні № 17 по пров. Лабораторному, 14 в м. Києві, де проводився огляд ОСОБА_7 лікарем-наркологом КМКНЛ «Соціотерапія», отриманим стороною обвинувачення в порядку ст. 93 КПК України, який було досліджено під час судового розгляду, зафіксовано обстановку у медичній палаті біля ліжка одного з пацієнтів (час зафіксований на відеозаписі - 05 год. 52 хв. 00 сек.). На вказаному відеозаписі зафіксовано, як жінка, одягнена в спецодяг швидкої медичної допомоги, пропонує особі, яка лежить на ліжку, вкритій ковдрою, пройти огляд нарколога та надає документ, на що остання підносить праву руку, тримаючи предмет, схожий на ручку, та запитує про можливість проведення огляду пізніше, на що отримує відмову від лікаря (05 год. 52 хв. 08 сек. - 05 год. 52 хв. 29 сек.). Надалі до тієї ж особи підходить чоловік у спецодязі швидкої медичної допомоги із пристроєм, схожим на спецпристрій «Драгер», підносить його до обличчя пацієнта і пропонує останньому зробити видих, на що вказаний пацієнт бере зазначений пристрій у праву руку, підносить до обличчя та видихає повітря, водночас, отримує рекомендацію жінки-лікаря, що раніше надавала документ, зробити вдих довшим та сильнішим (05 год. 52 хв. 43 сек.). У подальшому, завершивши тестування, медичний працівник відходить від пацієнта та очікує на результат. Поряд з тим поліцейський, який проводить відеозапис, запитує про результат, на що отримує відповідь - «1,05» (05 год. 52 хв. 50 сек.) (том 2 а. м. 2-5).
Відеозаписом з камери спостереження комплексної системи «Безпечне місто», встановленої по бульвару Л. Українки, 32 в м. Києві, яка працювала 01.05.2021 приблизно о 02 год. 19 хв., дослідженим під час судового розгляду, зафіксовано легковий автомобіль білого кольору, який рухається у крайній правій смузі проїзної частини бульвару Л. Українки, зі сторони бульвару Дружби Народів вбік Печерської площі (час, зафіксований на відеозаписі - 02 год. 19 хв. 38 сек.). Надалі помітно рух патрульного автомобіля поліції із ввімкненими проблисковими маячками червоного і синього кольору, швидкість руху легкового автомобіля білого кольору і спецавтомобіля поліції є значно вищою за швидкість руху попутних транспортних засобів (час відеозапису - 02 год. 19 хв. 42 сек.). На цій же секунді запису зафіксовано перемикання сигналу світлофора, встановленого перед перехрестям бульвару Л. Українки і вул. Маккейна, по ходу руху обох вказаних автомобілів, з зеленого миготливого на жовтий. У цей момент легковий автомобіль білого кольору, який продовжує рух з великою швидкістю, рухаючись на відстані приблизної довжини між трьома електроопорами вуличного освітлення, проїжджає на відстані до світлофора, рівній довжині не менш між двома електроопорами (час відеозапису - 02 год. 19 хв. 42 сек. - 02 год. 19 хв. 43 сек.). Перехрестя із вул. Маккейна легковий автомобіль білого кольору проїжджає на жовтий сигнал світлофора, який забороняє рух (02 год. 19 хв. 44 сек.) /том 1 а. м. 229-233/.
Відеозаписом з мобільного телефону свідка ОСОБА_19 , отриманого стороною обвинувачення на виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів в порядку ст. 333 КПК України, та дослідженим в ході судового розгляду, зафіксовано салон автомобіля, в якому, за словами свідка ОСОБА_19 , останній брав участь в переслідуванні транспортного засобу під керуванням ОСОБА_7 під час нічного патрулювання з 30.04.2021 на 01.05.2021. На даному відеозаписі (відеофайл IMG_1572) зафіксовано, як автомобіль патрульної поліції зміщується ліворуч в смугу руху, стоячи перед червоним сигналом світлофора, попереду розташований автомобіль білого кольору. Після увімкнення зеленого сигналу світлофора зазначений автомобіль, що стояв попереду, випереджаючи попутні транспортні засоби, різко віддаляється, після чого автомобіль патрульної поліції пришвидшує рух в напрямку зазначеного автомобіля. Надалі зафіксовано (відеофайл IMG_1571) як автомобіль, якого переслідують патрульні, повертає праворуч, з'їжджаючи з бул. Лесі Українки, та за ним слідує транспортний засіб патрульної поліції. У подальшому автомобіль, який переслідують поліцейські, звертає праворуч, повертаючись на бул. Л. України, та віддаляючись від автомобіля патрульних, попередню рухаючись по крайній правій смузі руху, час від часу зміщуючись у середню, зникає з поля зору. Транспортний засіб поліцейських, продовжуючи рухатись в напрямку зазначеного автомобіля по бул. Л. Українки, наближається до пішохідного переходу, розташованого між двома електроопорами, поруч з яким знаходиться перекинутий транспортний засіб та скупчення диму. У подальшому автомобіль, в якому перебував свідок ОСОБА_19 , зупиняється, розвертається та під'їжджає до місця дорожньо-транспортної пригоди (том 4 а. м. 3).
Відеозапис з мобільного телефону свідка ОСОБА_19 , відеозапис з нагрудного відеореєстратора патрульних, які перебували 01.05.2021 на місці дорожньо-транспортної пригоди по бульвару Л. Українки, 5 в м. Києві, та показання свідків ОСОБА_49 , ОСОБА_19 , дозволяють ідентифікувати автомобіль білого кольору, зображений на відеозаписі з камери спостереження комплексної системи «Безпечне місто», встановленої по бульвару Л. Українки, 32 в м. Києві, як транспортний засіб «Infinity G 25», р. н. НОМЕР_1 .
Висновком експерта № 011-2147-2021, який було надано на виконання постанови старшого слідчого в ОВС СУ Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_16 про призначення судово-медичної експертизи від 01.05.2021, встановлено, що при експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено ушкодження - сполучну травму тіла; переломи основи і склепіння черепа з ушкодженням внутрішньочерепних відділів сонних артерій; крововиливи під тверду оболонку мозку, крововиливи під м'які оболонки головного мозку та в шлуночки мозку; переломи решітчастої кістки; садна на передній поверхні правої і лівої гомілки, синець на лівій гомілці; переломи правої і лівої стегнових кісток; забої легень.
Всі ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли утворитись в результаті травмування пасажиру автомобіля при зіткненні транспортного засобу з нерухомою перешкодою, в час і за обставин, зазначених у «Постанові».
Сполучна травма тіла у ОСОБА_13 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, між нею та настанням смерті існує прямий зв'язок.
Смерть ОСОБА_13 настала в результаті сполучної травми тіла, що призвело до розвитку крововтрати і шоку. Висновок зроблено на основі таких даних: наявність переломів основи і склепіння черепа з крововиливами під оболонки мозку та розривами внутрішньомозкових відділів сонних артерій, переломи стегнових кісток з великими крововиливами у прилеглі м'які тканини, забої легень, морфологічні ознаки великої зовнішньої та внутрішньої кровотечі, аспірація крові, малокров'я тканини внутрішніх органів, ознаки централізації кровотоку та його шунтування в тканині нирок, набряк і набухання головного мозку) (том 1 а. м. 222-225).
Висновком експертного дослідження № 051-916-2021, проведеного на підставі «направлення» лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_50 від 03.04.2021 № 011- 2147, встановлено, що в результаті судово-токсикологічного дослідження сечі та м'язу від трупа гр. ОСОБА_13 , 2003 р. н., знайдено етиловий спирт в концентрації в сечі - 0,62 г/л (проміле) (том 1 а. м. 226-227).
Висновком експерта № СЕ-19/111-21/21137-ІТ від 14.06.2021, який було надано на виконання постанови старшого слідчого в ОВС СУ Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_16 про призначення судової автотехнічної експертизи (технічного стану) від 07.05.2021, встановлено, що на момент огляду автомобіля «Infiniti G25» д.н.з. НОМЕР_1 виявлено несправності гальмівної системи, рульового управління та ходової частини.
Виявлені несправності гальмівної системи, рульового управління та ходової частини автомобіля «Infiniti G25» д.н.з. НОМЕР_1 виникли в процесі ДТП (том 2 а. м. 9-15).
Висновком експерта № СЕ-19/111-21/23391-ІТ від 11.06.2021, який було надано на виконання постанови старшого слідчого в ОВС СУ Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_16 про призначення судової автотехнічної експертизи (технічного стану транспортного засобу) від 19.05.2021, встановлено, що в ході дослідження виявлено пошкодження колісних дисків та шин передніх правого та лівого, а також заднього правого коліс автомобіля «Infinity G25», р. н. НОМЕР_1 , утворення яких, і, як наслідок, розгерметизація даних коліс, відбулось в процесі дорожньо-транспортної пригоди (том 2 а. м. 18-24).
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказаними висновками експерта спростовуються показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо можливої наявності несправності коліс до моменту дорожньо-транспортної пригоди.
Висновком експерта №СЕ-19-22/41786-ІТ від 15.11.2022, який було надано на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2022 про призначення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, встановлено, що відповідно до проведеного дослідження швидкість руху автомобіля білого кольору на проміжку кадрів №№ 127…130 відеозапису «10.9.24.61_Лесі Українки 32_06А92А98_1619854633_1.mp4» становила 88…97 км/год.
У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Infinity G 25» номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху.
У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Infinity G 25» номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом виконання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху.
У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Infinity G 25» номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_7 , з технічної точки зору, убачаються невідповідності вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху.
У даній дорожній обстановці невідповідності вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху в діях водія автомобіля «Infinity G 25» номерні знаки НОМЕР_1 ОСОБА_7 (том 5 а. м. 33-48).
Суд вірно зазначив, що дані, які містяться у зазначеному висновку щодо руху автомобіля «Infinity G25», р. н. НОМЕР_1 , із перевищенням швидкості, в цілому узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_49 , та не спростовують таких показань, оскільки рух автомобіля зі швидкістю 88-97 км/год зафіксовано на ділянці дороги в районі бул. Л. Українки, 32. Дорожньо-транспортна пригода трапилась за адресою бул. Л. Українки, 5, і за показаннями свідків, автомобіль «Infinity G25», р. н. НОМЕР_1 , весь час пришвидшувався, та зник з поля зору поліцейських, які не могли його наздогнати.
Стороною обвинувачення на підтвердження встановлених обставин до суду першої інстанції було надано висновок судової автотехнічної експертизи від 15.06.2021 № СЕ-19/111-21/27598-ІТ, відповідно до якого, встановлено, що швидкість руху автомобіля «Infinity G25» р. н. НОМЕР_1 , перед дорожньо-транспортною пригодою становила не менше 160,0 км/год.
У ході судового розгляду районним судом встановлено, що вихідні дані, на основі яких було проведено судову автотехнічну експертизу та складено означений висновок, викликають обґрунтовані сумніви в їх достовірності в частині швидкості руху зазначеного транспортного засобу.
Так, зазначені вихідні дані одержані з показань свідків ОСОБА_49 , ОСОБА_19 , допитаних на стадії досудового розслідування, відповідно до яких, швидкість руху керованого ОСОБА_51 авто становила 150 км/год, а швидкість руху автомобіля Інфініті була ще більшою, та показань свідка ОСОБА_14 , яка показала, що швидкість руху автомобіля «Infinity G25», р. н. НОМЕР_1 , становила приблизно 160 км/год, а можливо й більше.
Поряд з тим, допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_37 показав, що швидкість руху їхнього автомобіля становила приблизно 120-130 км/год, швидкість руху автомобіля «Інфініті», якого переслідували патрульні, становила приблизно 170 км/год, свідок ОСОБА_19 зазначив, що швидкість автомобіля патрульної поліції складала 140 км/год, автомобіля «Інфініті» - 160 км/год. Допитана свідок ОСОБА_14 показала, що їй невідомо, на якій швидкості рухався ОСОБА_7 перед дорожньо-транспортною пригодою.
У свою чергу, допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 показав, що їхав зі швидкістю 60-70 км/год, можливо більше, а оскільки дорожнє покриття тієї ночі було слизьким та мокрим, тому перевищення швидкості до 100 км/год не видавалось можливим.
З урахуванням суперечностей даних у матеріалах провадження щодо руху автомобіля «Infinity G25», р. н. НОМЕР_1 , суд дійшов вірного висновку, що безсумнівно встановити достовірність рух вказаного автомобіля зі з швидкістю 160 км/год, що стало вихідними даними для проведення експертизи, не виявилось можливим.
У зв'язку з наведеним, ухвалою суду першої інстанції від 30.09.2022 було відновлено судове слідство у даному кримінальному провадженні у зв'язку з наявністю об'єктивних суперечностей, які впливають на вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_7 , усунення яких можливе лише в результаті відновлення судового розгляду та ухвалою суду від 05.10.2022 було призначено комплексну судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу з метою усунення встановлених суперечностей, на виконання якої було надано висновок експерта № СЕ-19-22/41786-ІТ від 15.11.2022.
Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано не врахував дані, що містяться у наданому стороною обвинувачення висновку експерта № СЕ-19/111-21/27598-ІТ від 15.06.2021 при ухваленні вироку.
Суд також вірно не врахував матеріали огляду обвинуваченого ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння патрульним поліцейським ОСОБА_52 , а саме два чеки тестування на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 за допомогою алкотестеру Драгер від 01.05.2021 о 04 год. 38 хв. з результатом 1,41 проміле, що проводився за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 14, та відеозапис проведення вказаного огляду як докази перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення кримінального правопорушення.
Так, відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, яким проводилося тестування ОСОБА_7 пристроєм «Драгер» 01.05.2021 у Київській міській клінічній лікарні № 17 по пров. Лабораторному, 14 в м. Києві, отриманого стороною обвинувачення в порядку ст. 93 КПК України, який було досліджено в ході судового розгляду, зафіксовано приміщення, коридор, де на стільці сидить особа чоловічої статі, за одягом схожа на особу, яку було деблоковано з автомобіля білого кольору на місці дорожньо-транспортної пригоди 01.05.2021 на бульварі Л. Українки (час зафіксований на відеозаписі - 04 год. 24 хв. 29 сек.). До вказаної особи підходить співробітник поліції та пропонує назватись і в подальшому уточнює анкетні дані, на що останній відповідає « ОСОБА_7 », «28.09.95». Надалі поліцейський запитує ОСОБА_7 про факт керування ним транспортним засобом «Інфініті» з номерним знаком НОМЕР_1 , що останній нерозбірливо підтверджує (04 год. 24 хв. 47 сек. - 04 год. 25 хв. 19 сек.). У подальшому співробітник поліції звертається до ОСОБА_7 із пропозицією пройти тест на приладі «Драгер», на що останній, киваючи головою, погоджується, та в присутності поліцейського оглядає одноразову запаковану у поліетилен трубку (04 год. 25 хв. 20 сек. - 04 год. 25 хв. 33 сек.). Після цього поліцейський вмикає прилад «Драгер», розпаковує трубку, вставляє її у прилад «Драгер» та здійснює контрольний забір повітря поблизу місця перебування ОСОБА_7 , аналіз видає негативний результат, алкоголь у повітрі відсутній (04 год. 25 хв. 53 сек. - 04 год. 25 хв. 59 сек.). Надалі поліцейський пропонує ОСОБА_7 набрати повні легені повітря та підносить до рота трубку з пристроєм «Драгер», останній, в свою чергу, з другої спроби подувши в трубку, дивиться на поліцейського, очікуючи на результат (04 год. 26 хв. 00 сек. - 04 год. 26 хв. 28 сек.). За мить пристрій сигналізує про готовність тесту та поліцейський озвучує результат «0,41 проміле», в подальшому запитує ОСОБА_7 , чи вживав він алкоголь, на що останній дає ствердну відповідь (04 год. 26 хв. 47 сек.). Після цього поліцейський, який проводив тестування ОСОБА_7 , підносить пристрій «Драгер» до іншого пристрою з написом «Drager», яким роздруковано паперовий результат тестування у вигляді чеку та озвучує його результат - «одна ціла сорок одна сота проміле, перебуваєте у стані алкогольного сп'яніння» (04 год. 27 хв. 39 сек.). У подальшому, співробітник поліції намагається ознайомити ОСОБА_7 з результатом тестування та пропонує останньому підписати паперове підтвердження тесту (04 год. 33 хв. 32 сек.). Згодом відбувається розмова між ОСОБА_7 та начальником відділу ДТП СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_53 , в ході якої ОСОБА_7 зазначає, що згоден із результатом тестування, однак не бажає його підписувати (04 год. 33 хв. 48 сек. - 04 год. 34 хв. 21 сек.) (том 1 а. м. 237-248).
Поряд з тим, згідно з результатами тестування на алкоголь за допомогою приладу Alcotest 6820 № ARHK - 0527 від 01.05.2021, тесту № 2217, який проведено 01.05.2021, на останньому зафіксовано час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 - 04.38 год. (том 1 а. м. 212), що суперечить часу, зафіксованому на відеозаписі огляду та викликає сумніви у належності вказаних результатів останньому.
У ході судового розгляду судом першої інстанції усунути встановлену суперечність між часом проведення огляду, результати якого зафіксовано на результаті тестування ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Alcotest 6820 № ARHK - 0527 від 01.05.2021 (тест № 2217), та фактичним часом проведення такого огляду, зазначеного на відеозаписі, не виявилось можливим, у зв'язку з чим суд обґрунтовано відхилив результат тестування на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 за допомогою приладу Alcotest 6820 № ARHK - 0527 від 01.05.2021 (тест № 2217) та відеозапис з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського, на якому зафіксовано обставини проведення зазначеного огляду, і не взяв їх до уваги при ухваленні вироку як такі, що викликають сумніви в їх недостовірності.
Сторона захисту зазначала в суді першої інстанції, а також в доводах апеляційної скарги, що копія постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12021100000000370 від 01.05.2021, долучена прокурором на підтвердження своїх повноважень, не завірена належним чином, а підпис на її оригіналі вказує на те, що зазначена копія не виготовлялась з наданого прокурором оригіналу, що свідчить про відсутність повноважень прокурорів, які брали участь під час досудового розслідування та судового розгляду.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 477/426/17, постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.
В постанові від 20.07.2022 у справі № 759/17922/19 колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що викладеній у вказаній постанові об'єднаної палати правовий висновок є релевантним до правовідносин щодо долучення до матеріалів провадження постанови прокурора про призначення чи зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні, оскільки вказані правовідносини є аналогічними за своєю сутністю. У даній справі захисник, обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на відсутність постанов про призначення та зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні, які не були відкриті стороні захисту. Колегія суддів при перевірці матеріалів кримінального провадження встановила наявність зазначених постанов, які були долучені стороною обвинувачення у суді першої інстанції, що спростовує доводи захисника з наведених підстав.
Так, стороною обвинувачення, під час відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, а також в ході судового розгляду, було надано оригінал та копію постанови про призначення групи прокурорів та зміну групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, підписані заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_54 (том 1 а. м. 48; том 2 а. м. 102). Сторона захисту вказувала, що підписи на оригіналі та копії постанови про призначення групи прокурорів від 01.05.2021 візуально відрізняються, що свідчить про те, що копія постанови, яка була відкрита стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, виготовлена не з долученого прокурором оригіналу.
Як вбачається зі змісту копії постанови про призначення групи прокурорів від 01.05.2021 (том 1 а. м. 48), її текст повністю ідентичний оригіналу, містить найменування даного кримінального провадження, правову кваліфікацію вчиненого, прізвище та ініціали прокурорів та підпис заступника керівника Київської місцевої прокуратури ОСОБА_55 . Крім того, прізвища та ініціали прокурорів повністю збігаються із зазначеними у витязі з ЄРДР (том 1 а. м. 183-184).
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.02.2022 у справі № 477/426/17 та від 20.07.2022 у справі № 759/17922/19, надання прокурором та оголошенням під час судового розгляду оригіналу постанови про призначення групи прокурорів, виключаються будь-які обґрунтовані сумніви щодо наявності повноважень у прокурорів, які брали участь під час досудового розслідування та судового розгляду даного провадження.
Сторона захисту зазначала, як в суді першої інстанції та і в апеляційній скарзі, що протокол огляду місця події від 01.05.2021 з додатками є недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія проводилась за участю слідчого Солом'янського УП ОСОБА_18 , повноваження якого відсутні в матеріалах кримінального провадження.
За змістом ст. 39, 40, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - старшого слідчого групи, який керуватиме діями інших слідчих, приймається керівником органу досудового розслідування у формі постанови.
Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
Таким чином, огляд місця події є єдиною слідчою дією, що у невідкладних випадках може проводитись до внесення даних про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням вищенаведених положень, огляд місця події за своїм характером є невідкладною слідчою дією, спрямованою на виявлення та фіксацію відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, проведення якої не потребує попереднього внесення відомостей до ЄРДР та визначення уповноваженого слідчого. Відтак, проведення огляду місця події слідчим, який надалі не був визначений для проведення подальшого досудового розслідування, не може свідчити про недопустимість одержаних в ході такого огляду відомостей, так як зазначалось раніше, такий огляд у невідкладних випадках може проводитись без попереднього внесення відомостей до ЄРДР та призначення слідчого. Судом вірно встановлено, що при проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.05.2021 мав місце невідкладний випадок, зумовлений характером та обставинами вчиненого кримінального правопорушення, відтак затримка у його проведенні призвела б до втрати слідів кримінального правопорушення, негативних наслідків для кримінального провадження у цілому.
З огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей (у даному випадку йшлося про призначення експертизи слідчим, що не входить до групи слідчих у кримінальному провадженні), повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Виходячи з наведеного, суд може визнати проведені процесуальні чи слідчі дії та їх результати недопустимими доказами лише за умови, якщо участь слідчого, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи, у проведенні таких дій призвела до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України.
У даному випадку суд першої інстанції належним чином обґрунтувавши свій висновок вірно вказав на відсутність порушень прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України, при проведенні огляду місця події за участю слідчого Солом'янського УП ОСОБА_18 , оскільки, як вбачається з даних протоколу огляду місця події від 01.05.202, проведеного за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 5, з долученими до нього схемою дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею, його участь полягала у складанні схеми дорожньо-транспортної пригоди, а сам огляд був спрямований на виявлення та фіксацію відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, без втручання у гарантовані конституційні та конвенційні права і свободи людини.
Будь-яких даних, що зміст схеми дорожньо-транспортної пригоди не відповідає фактичним обставинам, матеріали справи не містять, та сторони на наявність такої обставини не посилались.
Отже, суд вірно не прийняв доводи сторони захисту про те, що відсутність повноважень слідчого Солом'янського УП ОСОБА_18 на здійснення досудового розслідування даного провадження зумовлює недопустимість протоколу огляду місця події з додатками від 01.05.2021, так як вказана слідча (розшукова) дія проводилась невідкладно, до внесення відомостей до ЄРДР та визначення уповноваженого слідчого, а відтак приймає фактичні дані, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.05.2021 з додатками в якості належних доказів по справі.
Сторона захисту зауважувала в суді першої інстанції і в доводах апеляційної скарги, що протокол затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України є недопустимим доказом, оскільки не є можливим одночасне проведення слідчим огляду місця події та затримання особи, до того ж саме затримання здійснювалось неуповноваженою особою.
Сторона захисту зазначала, що не є можливим одночасне проведення слідчим огляду місця події за адресою бул. Л. Українки, 5 та затримання ОСОБА_7 в лікарняному закладі по пр. Лабораторному 14-20, про що свідчить протокол затримання ОСОБА_7 від 01.05.2021, в якому зазначено, що о 05:30 год. відбулося його фактичне затримання саме слідчим ОСОБА_16 , в лікарняному закладі за адресою м. Київ, пр. Лабораторний 14-20. Крім того, затримання ОСОБА_7 було здійснено неуповноваженим слідчим, оскільки згідно з повним витягом з ЄРДР, долученим стороною захисту, слідчого ОСОБА_16 було призначено 01.05.2021 о 07:55 год., прийняття до провадження слідчим даного кримінального провадження відбулося о 08.10 год., тобто затримання слідчим відбулось раніше рішення керівника органу досудового розслідування про його призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім'я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.05.2021, старший слідчий в ОВС ВРЗСТ СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_16 , 01.05.2021 о 08 годині 40 хвилин (час фактичного затримання 01.05.2021, 05 год. 30 хв.), в приміщенні палати № 3 КНП «КМКЛ № 17», за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 10-14 за участю понятих, яким заздалегідь повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, в присутності адвоката ОСОБА_56 , відповідно до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 191, 209-211, 213 КПК України затримав особу, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підстава затримання - якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин /т. 2 а. м. 55-57/. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що його складено 01.05.2021 о 08 годині 40 хвилин в приміщенні палати № 3 КНП «КМКЛ № 17», за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 10-14, та в ньому на виконання приписів ст. 209 КПК України вказано фактичний час затримання особи, тобто момент, з якого особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Отже протокол затримання складено значно слідчим пізніше проведення огляду місця події, чим спростовуються доводи захисту про одночасне проведення слідчим ОСОБА_16 огляду місця події та затримання ОСОБА_7 .
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження сторони захисту, що слідчий ОСОБА_16 здійснив фактичне затримання ОСОБА_7 01.05.2021 о 05.30 год. будучи неуповноваженою особою, оскільки саме затримання передувало рішенню керівника органу досудового розслідуванню про його призначення, є необґрунтованим, оскільки зі змісту зазначеного протоколу не вбачається, що фактичне затримання ОСОБА_7 здійснював саме слідчий ОСОБА_16 , яким, з метою виконання приписів ст. 209 КПК України, було складено вказаний протокол 01.05.2021 о 08.40 год, після призначення слідчим слідчої групи у даному кримінальному провадженні. Окрім того, зафіксований час фактичного затримання ОСОБА_7 свідчить про те, що станом на 05.30 год. 01.05.2021 останнього було затримано уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) в порядку ст. 208 КПК України.
Також суд вірно зауважив, що протокол затримання ОСОБА_7 від 01.05.2021 не містить в собі даних щодо обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та, з урахуванням наведеного судом обґрунтування, не спростовують допустимості як доказу протоколу огляду місця події.
Сторона захисту зазначила в суді першої інстанції, а також мотивуючи доводи апеляційної скарги, що відеозапис з камер спостереження комплексної системи відеоспостереження «Безпечне місто», що міститься на CD-R диску, протокол огляду і перегляду цифрового носія інформації та постанова про залучення до матеріалів кримінального провадження речового доказу є неналежним доказом по справі, оскільки ні прямо, ні опосередковано не підтверджує ту обставину, що ідентифікованим слідчим автомобілем марки Infinity G25 р. н. НОМЕР_1 керує саме ОСОБА_7 .
Відповідно до ч.1 ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Так, сторона захисту в ході судового розгляду в суді першої інстанції вказувала, що слідчим при перегляді відеозапису з камер спостереження комплексної системи відеоспостереження «Безпечне місто» було безпідставно ідентифіковано автомобіль білого кольору, який рухався в крайній правій смузі, як той на якому рухався саме ОСОБА_7 , та рух автомобіля з увімкненими проблисковими маячками спостерігається в середній полосі, що не підтверджує переслідування, швидкість руху легкового автомобіля білого кольору та автомобіля патрульної поліції є подібною до швидкості попутних транспортних засобів.
Поряд з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначені доводи сторони захисту спростовуються дослідженими в сукупності доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_49 , ОСОБА_19 , які підтвердили, що здійснювали переслідування автомобіля «Інфініті» білого кольору у зв'язку з порушенням водієм правил дорожнього руху, швидкість руху їхнього автомобіля та автомобіля попереду значно перевищувала швидкість руху попутних транспортних засобів. Відеозаписом з мобільного телефону свідка ОСОБА_19 , отриманого стороною обвинувачення на виконання ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів в порядку ст. 333 КПК України, підтверджуються обставини, зазначені свідками. Окрім того відеозаписом з нагрудного відеореєстратора патрульних, які перебували 01.05.2021 на місці дорожньо-транспортної пригоди по бульвару Л. Українки, 5 в м. Києві, зафіксовано вказаний автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 , з водійського місця якого деблоковано водія, якого в подальшому доставлено в заклад охорони здоров'я та ідентифіковано як ОСОБА_7 .
Таким чином, суд обґрунтовано не вбачав підстав для визнання відеозапису з камер спостереження комплексної системи відеоспостереження «Безпечне місто» неналежним доказом, оскільки він, в сукупності з іншими доказами, підтверджує існування обставин, які мають значення для даного кримінального провадження, а також достовірність показань свідків.
Сторона захисту вважала недопустимими та неналежними відеозаписи IMG_1571.MP4 та IMG_1572.MP4, що вилучені з мобільного телефону свідка ОСОБА_19 01.02.2022 та протокол тимчасового доступу до речей і документів з описом від 01.02.2022, оскільки нормами КПК України не передбачено доручення суду на проведення органом досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а також вказаний відеозапис містить ознаки фальсифікації та зафіксований на пристрої, який не мав права використовувати свідок, будучи патрульним поліцейським, з метою фіксації виявлених порушень.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції прокурором було заявлено клопотання в порядку ст. 333 КПК України про доручення слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у м. Києві на проведення тимчасового доступу до речей і документів, а саме мобільного телефону, що належить свідку ОСОБА_19 для здійснення копіювання відеозапису дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу автомобіля Infiniti G 25, д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 . Обґрунтовуючи клопотання, прокурор вказав, що свідок ОСОБА_19 під час його допиту 01.05.2021 не повідомляв про наявність вказаного відеозапису орган досудового розслідування (том 3 а. м. 81). Ухвалою суду від 11.01.2022 вказане клопотання було задоволено (том 3 а. м. 114-116).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування.
Частиною 2 ст. 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Згідно ч. 5 ст. 163 КПК України суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей та документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі і документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки доведено необхідність отримання доступу до мобільного телефону ОСОБА_19 , який містить інформацію, що має суттєве значення для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні, чим спростовуються відповідні доводи сторони захисту.
Також сторона захисту вказувала на наявність у вилучених відеозаписах ознак фальсифікації, оскільки розміри відеофайлів, які були отримані стороною обвинувачення та тих, що відкривались стороні захисту, відрізняються, що свідчить про втручання в цілісність відеозапису, та на ньому відсутні важливі деталі, такі як дата і час зйомки, місце її проведення, відсутнє чітке зображення номерних знаків автомобілів тощо. Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані твердження сторони захисту щодо наявності ознак фальсифікації зазначених відеозаписів не ґрунтуються на об'єктивних даних щодо таких фактів, ознаки фальсифікації відеоматеріалів не підтверджені доказами у справі, не обґрунтовуються технічними висновками спеціалістів. Об'єктивних даних про такі факти суду стороною захисту не надано. Сторона захисту в рамках даного кримінального провадження не зверталася до суду з клопотанням про витребування та дослідження в судовому засіданні первинного носія відеозапису. Відеозапис був відтворений в судовому засіданні та з огляду на те, що учасники провадження в порядку ст. 242 КПК України не заявили клопотання про проведення судово-технічної експертизи досліджених судом електронних документів, зміст відеозапису не викликає обґрунтованих сумнівів у його достовірності.
Щодо фіксування порушення на технічному засобі, не передбаченому для використання поліцейським, то суд вірно зазначив, що доказами, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України). Критерії недопустимості доказів визначені ч. 1 ст. 87 КПК України, відповідно до якої, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Оскільки зазначений відеозапис було отримано за дорученням суду в порядку ст. 333 КПК України, при цьому істотних порушень прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, внаслідок отримання вказаного відеозапису судом не встановлено, та в сукупності з іншими доказами він підтверджує існування обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд не вбачає підстав для визнання означеного відеозапису недопустимим чи неналежним доказом по справі.
Сторона захисту стверджувала, що надані стороною обвинувачення висновки експертів № СЕ-19/111-21/2339-ІТ від 11.06.2021, № СЕ-19/111-21/21137-ІТ від 14.06.2021, № СЕ-19/111-21/27598-ІТ від 15.06.2021 є недопустимими доказами, позаяк експертизи проведені неповно, з урахуванням лише тих вихідних даних, що надавались стороною обвинувачення та на підставі недопустимих доказів.
На переконання сторони захисту, висновок автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/27598-ІТ від 15.06.2021 є недопустимим доказом, оскільки експерт керувався лише вихідними даними, наданими стороною обвинувачення, без врахування інших обставин по справі та на підставі недопустимого доказу - протоколу огляду місця події від 01.05.2021. Крім того, експертні висновки № СЕ-19/111-21/2339-ІТ від 11.06.2021 та № СЕ-19/111-21/21137-ІТ від 14.06.2021 складені в результаті дослідження транспортного засобу - Infinity д. н. з. НОМЕР_1 , з невідомим джерелом його здобуття, без надання процесуального документу, яким вилучено автомобіль, а відтак дані висновки є недопустимими доказами.
Також, на думку сторони захисту, висновок експерта № СЕ-19-22/41786-ІТ від 15.11.2022, складений на виконання ухвали суду від 05.10.2022 про призначення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, є недопустимим доказом, згідно концепції «плодів отруйного дерева», оскільки ґрунтується на недопустимих доказах.
Суд вірно погодився із доводами захисту в частині неможливості врахування у якості доказу висновку експерта № СЕ-19/111-21/27598-ІТ від 15.06.2021, позаяк даний висновок складено на основі суперечливих вихідних даних, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 05.10.2022 було призначено комплексну судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу з метою усунення встановлених суперечностей, на виконання якої було надано висновок експерта № СЕ-19-22/41786-ІТ від 15.11.2022.
Доводи сторони захисту в частині недопустимості інших висновків експерта, як вірно вказав суд першої інстанції, спростовуються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 25.02.1994 № 4038-ХІІ «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Оскільки вказані висновки складено атестованими судовими експертами лабораторії автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, які мають вищу технічну освіту та відповідний клас судового експерта, попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, а їхні висновки узгоджуються з іншими доказами, то в суду відсутні підстави вважати зазначені висновки необ'єктивними або такими, що проведені всупереч вимогам статей 101, 102 КПК України.
Висновок експерта № СЕ-19-22/41786-ІТ від 15.11.2022 ґрунтується на вихідних даних, що містяться в доказах, визнаних судом першої інстанції допустимими, з огляду на наведене вище обґрунтування.
Щодо твердження сторони захисту з приводу того, що стороною обвинувачення не було надано жодного процесуального документу, який підтверджує законність здобуття вказаного речового доказу, то суд вірно зауважив, що відповідно до положень ч. 7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Так, в матеріалах справи наявна постанова про залучення до кримінального провадження речового доказу від 01.05.2021, згідно з якою, після огляду місця ДТП автомобіль «Infinity G25», р. н. НОМЕР_1 затримано та доставлено на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів по вул. Г. Хоткевича, 20-Б в м. Києві (том 1 а.м. 210). Окрім цього, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2021 накладено арешт на зазначений транспортний засіб (том. 1 а. м. 211). Таким чином, вказаний транспортний засіб було вилучено стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, що виключає будь-який сумнів у законності одержання даного речового доказу, а відтак посилання сторони захисту суд вірно визнав необґрунтованими.
Сторона захисту вказувала як в суді першої інстанції, та і в доводах апеляційної скарги, що матеріали освідування на стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого ОСОБА_7 лікарем Лещинською (копія акту медичного огляду ОСОБА_7 ; копія висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_7 ; копія інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики; копії чеків алкотестеру «Драгер»; протокол огляду та перегляду цифрового носія інформації від 18.06.2021; інформація на DVD-R диску з відеозаписом нагрудної камери співробітника УПП в м. Києві від 01.05.2021 у КМКЛ №17; постанова про залучення до матеріалів кримінального провадження речового доказу від 18.06.2021) є недопустимими доказами, оскільки з їх змісту вбачається, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу марки «Drager Alcotest 6810», що не відноситься до числа дозволених для застосування газоаналізаторів на території України, освідування ОСОБА_7 проводилось за відсутності відповідної постанови прокурора, з порушенням вимог ст. 241 КПК України, та з відеозапису незрозуміло яку особу освідують та чи присутній при цьому захисник, сам відеозапис отримано в незаконний спосіб.
Захисники в ході судового розгляду судом першої інстанції зазначали, що відповідно до документів, які відображають процедуру медичного огляду ОСОБА_7 , вказаний огляд проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810», строк дії свідоцтва про державну реєстрацію якого, відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2010 № 95 вичерпаний 10.02.2015. Крім того, саме освідування проводилось всупереч вимог КПК, без постанови прокурора, лікарем-наркологом, в той час як саме освідування повинно було проводитись слідчим, прокурором, а також на відеозаписі, що фіксує процедуру освідування, не зрозуміло кого освідують та чи присутній при цьому захисник, час, зафіксований на відеозаписі, не збігається із часом, відображеним у чеках. Також сторона захисту вказала, що відеозапис отримано в незаконний спосіб, оскільки відсутні відомості про надання такого відео УПП чи КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія».
Суд першої інстанції вірно зазначив, що Верховний Суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, про що йдеться у постановах Касаційного кримінального суду від 15.03.2018 у справі №372/2291/16-к, від 21.11.2019 у справі №564/590/17, від 03.12.2019 у справі №571/1436/15-к, від 11.02.2020 у справі №643/20474/15-к.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015, Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно з п. 8 Розділу І Інструкції, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
У даному випадку суд вірно врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2018 у справі № 372/2291/16-к, відповідно до якої: «Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та наказ МВС України від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» прийняті відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Отже, ці нормативно-правові акти не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду».
Так, саме по собі використання газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», строк дії сертифіката про державну реєстрацію якого минув, не може свідчити про визнання результатів тестування шляхом використання вказаного технічного пристрою недопустимим доказом у кримінальному провадженні. Крім того, стороною захисту на підтвердження вказаних доводів не надано будь-яких документів, які підтверджують обставину втрати чинності сертифікату про державну реєстрацію зазначеного технічного засобу.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду від 20.09.2022 у справі № 711/2189/21, із системного аналізу пунктів 3,8,15,16 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінні або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, вбачається, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів) метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп'яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем. Тобто огляд особи щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп'яніння, а лікар під час огляду виявляє та фіксує ознаки сп'яніння. Тому показники приладу не слід ототожнювати із поняттям «медичний огляд». З огляду на це, не долучення до матеріалів провадження копії сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки не тягне визнання акту недопустимим доказом.
Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд обгрунтовано звернув увагу, що показники газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» не є вирішальними при встановленні результатів медичного огляду особи на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, а наявність чи відсутність реєстраційних документів на технічний засіб вимірювання не тягне за собою визнання результатів такого огляду недопустимими. Разом з тим, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_45 , яка здійснювала медичний огляд ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння, підтвердила наявність у КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» реєстраційних документів на прилад «Drager Alcotest 6810», за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_7 01.05.2021.
Суд вірно зауважив, що стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення, та через тривалий проміжок часу після його вчинення, підтверджується дослідженими доказами по справі, зокрема, актом та висновком медичного огляду, показаннями свідка ОСОБА_19 , який вказав про наявність різкого запаху алкоголю в кареті швидкої допомоги, в якій перебував ОСОБА_7 , показаннями свідка ОСОБА_47 , яка підтвердила факт проведення нею медичного огляду ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння, достовірність отриманих результатів тестування, відображених в чеках №№ 45127, 45128 (том 1 а. м. 221) та їх належність ОСОБА_7 .
Щодо твердження сторони захисту з приводу порушення порядку освідування та відсутності захисника, то суд обґрунтовано зазначив наступне. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду від 31.03.2021 у справі № 727/8945/17: «за змістом ст. 241 КПК України освідування - це слідча дія, що полягає в огляді підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Вказана слідча дія здійснюється на підставі постанови прокурора, яка перед початком її проведення пред'являється особі, що підлягає освідуванню. Про проведення освідування складається окремий протокол згідно з вимогами КПК. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що така процесуальна дія як освідування, носить об'єктивний характер, і не залежать від волі особи, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначатися на зміст отриманих під час цієї дії результатів».
З урахуванням викладеного, присутність захисника не є обов'язковою при проведенні вказаної слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 241 КПК України.
Поряд з тим, суд вірно зауважив, що відповідно до обставин даного кримінального провадження, огляд ОСОБА_7 проводився з урахуванням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Зазначеною Інструкцією не передбачено необхідність попереднього винесення постанови прокурора про проведення освідування задля проведення огляду особи на наявність ознак алкогольного сп'яніння.
Доводи сторони захисту, що з долученого стороною обвинувачення відеозапису не видається можливим встановити особу, яку оглядають, як вірно вказав суд, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_47 та в сукупності письмовими доказами по справі, зокрема результатами тестування ОСОБА_7 , актом та висновком медичного огляду ОСОБА_7 від 01.05.2021 (том 1 а. м. 218; 219; 221).
З приводу твердження сторони захисту, що одержання зазначеного відеозапису відбулося в незаконний спосіб, оскільки відсутні відомості про його отримання, то суд вірно вказав, що в матеріалах справи наявний запит слідчого ОСОБА_57 , адресований начальникові УПП в м. Києві ОСОБА_58 від 17.06.2021 про надання копії відеозаписів нагрудної камери, здійснених 01.05.2021 у КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17» по провулку Лабораторному, 14 в м. Києві та відповідь від 18.06.2021 про надання відеозапису із портативного відеореєстратора заступника командира роти № 3 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП в м. Києві ОСОБА_59 та інспектора роти № 3 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП в м. Києві ОСОБА_60 , на якому зафіксовано проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння 01.05.2021 ОСОБА_7 , та сам відеозапис оглянуто 18.06.2021, чим спростовуються доводи захисту щодо незаконності походження вказаного відеозапису (том 1 а. м. 250; том 2 а. м. 1-5).
Щодо аргументів сторони захисту стосовно того, що час, зазначений на чеках результату тестування ОСОБА_7 та зафіксований на відеозаписі відрізняється, що свідчить про неналежність результату саме ОСОБА_7 , то суд обґрунтовано зауважив, що в сукупності з дослідженими письмовими доказами, зокрема актом та висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.05.2021 підтверджується перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння на момент проведення огляду, в зазначених документах чітко вказані дані особи, рік народження, найменування документу, що посвідчує особу, наявна інформована добровільна згода ОСОБА_7 на проведення обстеження (том 1 а. м. 218-220). Окрім того в акті від 01.05.2021 зі слів особи, що оглядалась, зазначено, що «вживання алкоголю не заперечує» (том 1 а. м. 218).
Достовірність даних, що містяться у вказаних письмових доказах, підтвердила свідок ОСОБА_45 в суді першої інстанції, яка показала, що нею здійснювався медичний огляд ОСОБА_7 , фактичний час тестування збігається із часом, вказаним у чеках результату тестування ОСОБА_7 .
Суд вірно зауважив, що відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Так як матеріали медичного огляду ОСОБА_7 , проведеного лікарем КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» одержані слідчим у порядку тимчасового доступу до речей і документів, на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2021 (том 1 а. м. 213-2160, суд обґрунтовано не вбачав підстав для визнання зазначених матеріалів недопустимим доказом у справі.
Сторона захисту під час судового розгляду в суді першої інстанції і в доводах апеляційної скарги зазначала, що матеріали, надані стороною обвинувачення, не містять висновку судово-токсикологічного експерта, який, на думку сторони захисту, є єдиним належним та допустимим доказом перебування особи в стані алкогольного сп'яніння.
Приписами ст.91 КПК України установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст. 242 КПК України, не пов'язує встановлення стану сп'яніння виключно із проведенням експертного дослідження. Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень ст. ст. 84, 92, 94 КПК України, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків.
Аналогічного висновку надійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 01.12.2021 по справі № 672/1402/17.
Сторона захисту стверджувала, що показання потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_61 , ОСОБА_49 , ОСОБА_19 , ОСОБА_41 не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того, показання свідків ОСОБА_49 , ОСОБА_19 не можуть вважатись допустимими доказами, позаяк вказані особи були співучасниками неправомірного здійснення процесуальних дій відносно ОСОБА_7 та заінтересовані в результатах судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так показання наведених стороною захисту осіб, у сукупності з дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема документами та висновками експерта, визнаними судом належними та допустимими доказами, доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому останній обвинувачується.
В ході судового розгляду захисники ОСОБА_7 також зазначав, що показання свідків ОСОБА_49 та ОСОБА_19 є недопустимими доказами, позаяк вони є зацікавленими особами в розгляді даного кримінального провадження, результати якого становлять інтерес для останніх. Суд вірно зауважив, що виходячи з матеріалів справи, що свідки ОСОБА_37 та ОСОБА_19 не є слідчими, прокурорами чи працівниками оперативного підрозділу в розумінні ст. 41 КПК України, які мають повноваження на здійснення слідчих (розшукових) дій та негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого або прокурора. Станом на 01.05.2021 свідки обіймали посаду інспекторів патрульної поліції, здійснювали цього дня нічне патрулювання. Переслідування транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_7 , який допустив проїзд на заборонений сигнал світлофора, здійснювали на підставі своїх службових обов'язків, а не у зв'язку з виконанням ними письмового доручення слідчого в рамках кримінального провадження. Суд вірно зауважив, що на момент переслідування екіпажем патрульної поліції за участю згаданих свідків водія ОСОБА_7 , відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення ще не були внесені. Отже, у даному випадку сукупність загаданих обставин вказує на те, що свідки ОСОБА_37 та ОСОБА_19 не є стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні, а відтак відсутні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими в результатах судового розгляду. Таким чином, суд вірно прийняв фактичні дані, які містяться в показаннях зазначених осіб, як належні та допустимі докази по справі.
Суд першої інстанції вірно вважав, що надані стороною захисту докази, зокрема висновок експерта № 052-19-2021 від 01.06.2021, медична картка стаціонарного хворого № 574/505, не спростовують версію сторони обвинувачення про перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч.1 ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Стороною захисту, з-поміж іншого, в ході судового розгляду було надано висновок експерта № 052-19-2021, виконаний на підставі доручення адвоката ОСОБА_62 від 05.05.2021 про проведення судово-токсикологічної експертизи (том 3 а. м. 32-37). Поряд з тим, суд дійшов вірного висновку, що не може взяти до уваги в якості доказу зазначений висновок, оскільки він не відповідає критеріям належності відповідно до вимог ст. 85 КПК України. Так, суд вірно вказав на неналежність цього доказу вказує те, що зазначений висновок було отримано 01.06.2021, у той час як подія кримінального правопорушення, обставини якої підлягають доказуванню в рамках цього кримінального провадження, мала місце 01.05.2021, тобто задовго до проведення вищезазначеної експертизи. Таким чином, стороною захисту не доведено, яким чином згаданий висновок підтверджує відсутність в обвинуваченого ОСОБА_7 стану алкогольного сп'яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 01.05.2021.
Щодо медичної карти стаціонарного хворого № 574/505, то суд обґрунтовано зауважив, що вказаний документ підтверджує наявність у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, спричинених унаслідок дорожньої-транспортної пригоди 01.05.2021, яка відбулась внаслідок порушення ним вимог Правил дорожнього руху, та фіксує його стан, проте ані підтверджує, ані спростовує наявність в ОСОБА_7 стану алкогольного сп'яніння в момент дорожньо-транспортної пригоди (том 3 а. м. 7-15).
Крім того, суд вірно зазначив, що висновок експерта № 033-11-2021 від 18.06.2021 не можна вважати належним доказом по справі, оскільки не вказує на наявність чи відсутність перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди від 01.05.2021 (том 3 а. м. 40-42).
Таким чином, суд першої інстанції встановивши фактичні дані, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у своїй сукупності, та з точки зору їх належності та допустимості, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна протиправними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.
Як вбачається з ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Ця шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_7 є винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть ОСОБА_13 .
Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_9 свідоцтва про народження та свідоцтва про смерть, він був батьком ОСОБА_13 до дня її смерті (том 1 а. м. 121-122).
Суд обґрунтовано погодився з доводами позивача, що протиправна винна поведінка ОСОБА_7 , яка спричинила смерть ОСОБА_13 та перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв?язку з душевними стражданням потерпілого, істотними негативними змінами в його житті, які фактично є непоправними, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.
Проте, оскільки позивачем не було надано доказів того, що саме він поніс витрати пов'язані із похованням потерпілої, а також доказів розміру таких витрат, що позбавило суд першої інстанції можливості оцінити обґрунтованість відповідних позовних вимог. Поряд з тим, стороною захисту було доведено, що витрати на поховання ОСОБА_13 понесені саме ОСОБА_11 , якій вони відшкодовувались, що підтверджується долученими матеріалами (том 1 а. м. 152-170; том 4 а. м. 115-116).
Вказані висновки суду першої інстанції не знайшли свого спростування і в суді апеляційної інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо недоведеність позовної вимоги в цій частині та необхідності відмови в її задоволенні.
Крім того, виходячи з вимог розумності та справедливості, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що понесені потерпілим ОСОБА_9 моральні страждання внаслідок смерті його доньки, які стали причиною душевних хвилювань та страждань, змінили звичний для нього розпорядок життя, та будуть компенсовані шляхом стягнення з обвинуваченого грошових коштів у розмірі 500 000 гривень.
Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував, що він є раніше не судимий, офіційно не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, Відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є тяжким злочином та вчинене з необережності.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої згідно зі ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав часткове відшкодування обвинуваченим шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст.67 КК України місцевим судом встановлено не було.
Разом з тим, на думку колегії суддів, судом першої інстанції в повній мірі не враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, є особою молодого віку, злочин ним вчинений з необережності, частково відшкодував шкоду, а також позицію потерпілої ОСОБА_11 , яка просила не позбавляти волі обвинуваченого. Крім того, місцевим судом належним чином не враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин.
За таких обставин, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги захисника про необхідність призначення обвинуваченому більш м'якого покарання.
Отже, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані щодо особи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 8 (вісім) років.
Підстав для призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, апеляційну скаргу потерпілого слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу захисника - задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції змінити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_12 - задовольнити частково.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2023 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання пом'якшити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.3 ст.286-1 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 8 (вісім) років
В іншій частині вирок залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженими - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді: