Справа № 759/1805/23 Головуючий в суді І інстанції - Жмудь В.О.
Провадження № 33/824/2531/2023 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
25 липня 2023 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.
секретар: Сіваєва Ю.В.,
за участю:
захисника особи, яка притягається до відповідальності Шимка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимко Андрія Олександровича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, номер картки фізичної особи - платника податків невідомий, який здобув середню освіту, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, працює водієм у ТОВ «Новус Україна», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 13.01.2023 о 21 год. 50 хв. керував транспортним засобом «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, та рухався по вул. Симиренка, 17 у м. Києві в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «КМНКЛ» «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 18. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Шимко А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що справа була розглянута районним судом з грубим порушенням основних засад судочинства, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Зокрема, на думку захисника, судом першої інстанції було допущено грубі порушення наступних принципів судочинства, закріплених у Конституції України та КУпАП порушено принцип безсторонності судді, як незалежного органу правосуддя; порушено принцип презумпції невинуватості; порушено ст. 62 Конституції України відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а не проти неї; судом проігноровано вимогу закону щодо всебічного, повного, об'єктивного, безпосереднього дослідження доказів, їх достовірності, а також: щодо аналізу взаємного зв'язку доказів у їх сукупності; порушено п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України в частині рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; судом першої інстанції допущений формалізм; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Звертає увагу на те, що інкримінованого правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв, а відомості зазначені у протоколі не відповідають дійсності виходячи з наступного. Зразки біологічного середовища у ОСОБА_1 для лабораторного дослідження не відбиралися, лабораторне дослідження лікарем не проводилося. А у Висновку (а.с. 2) вказано про те, що висновок зроблено на підставі клінічних ознак, не на підставі лабораторного дослідження. Запис «клінічно» на звороті висновку. Також приїхавши до закладу охорони здоров'я ОСОБА_1 запропонували здати сечу на що він погодився, однак задати сечу не зміг (не було позивів сходити в туалет).
Апелянт зазначає, що протокол відносно ОСОБА_1 складено та вручено для підпису ОСОБА_1 до того, як було складено висновок. ОСОБА_1 ще тричі ходив в туалет та намагався здати сечу, і тільки після цього лікар почала заповнювати Висновок.
Апелянт вказує, що Лікар-нарколог не проводив лабораторного дослідження для виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Крім того, будь-яких відомостей щодо неможливості лікаря-нарколога взяти біологічні зразки слини, змивів з поверхні губ, крові у ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Також апелянт звертає увагу на те, що як висновок про результати медичного огляду на стан сп'яніння так і акт медичного огляду не відповідають Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року і не є належними доказами перебування водія у стані сп'яніння.
Окрім того, керуючись принципом презумпції невинуватості та принципом обов'язкової перевірки доказів, суд мав зазначити, що матеріали адміністративної справи містять суттєві недоліки, за яких неможливо встановити дійсні обставини справи, чого зроблено не було.
Отже, на думку захисника, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які не відповідають закону, не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають обґрунтований сумнів.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимка А.О.,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та "Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та вищезазначеної Інструкції, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який першочергово проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Відповідно до положень Розділу ІІІ "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Апеляційним судом встановлено, що за наслідками проведеного в закладі охорони здоров'я огляду, у відповідності до вимог "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", було складено акт медичного огляду від 13.01.2023 року № 000387, копія якого міститься в матеріалах справи.
В акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.01.2023 року №000387, лікар у п.п. 9-14 здійснив опис зовнішнього стану обстежуваного, його поведінку, стан свідомості, здійснив опис рухової сфери, та ін., на підставі яких дійшов висновку про стан сп'яніння, про що вказав у п.20 даного акту.
В даному випадку огляд особи на стан сп'яніння проводився лікарем в закладі охорони здоров'я, та жодних порушень порядку проведення такого огляду виявлено не було.
Відтак, на переконання апеляційного суду, в матеріалах справи є достатні та належні докази, які за своїм змістом є логічними й послідовними, та такими стверджується факт перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння та керування у такому стані транспортним засобом.
Щодо доводів апелянта про те, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, яка містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.
Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з'ясовано всі обставини справи.
Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
Суддя районного суду всебічно, повно та об'єктивно дослідив та з'ясував усі обставини справи, та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження таких дій і їх результатів.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шимко Андрія Олександровича - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко