28 серпня 2023 року Чернігів Справа № 620/8367/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасуванням рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 09.06.2023 № 254050008328 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно записів її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1980 року, з 09.09.1980 по 08.08.1981 на посаді вчителя математики Колимського РОНО, з 01.09.1986 по 28.05.1991 на посаді вихователя групи продовженого дня в Кяхтинській середній школі № 2, з 01.10.1991 по 07.09.1998 на посаді вихователя групи продовженого дня в середній школі № 190, з 14.09.1998 по 30.10.2004 на посаді секретаря ТОВ «Укрдерев переробка» та період навчання 01.09.1981 по 15.08.1985 в Костромському державному педагогічному інституті ім. М.А. Некрасова та розглянути повторно заяву про призначення пенсії від 02.06.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обґрунтовуючи вимоги позивач вказав, що наявність записів у трудовій книжці є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу. Зазначив, що працівник не несе відповідальності за правильність записів у трудовій книжці.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову. Задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та залучено до участі у справі № 620/8367/22, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало до суду відзив на позов, в якому заперечувало щодо позовних вимог, зважаючи на те, що із необхідних 30 років у позивача належним чином підтверджено лише 12 років 04 місяці.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у поясненні на позов вказало, що Головним управлінням лише прийнято від позивача документи та повідомлено про відмову у призначенні пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує про таке.
ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.03.2023 /а. с. 4/.
02.06.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії /а. с. 10, 11/.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу надано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.06.2023 № 254050008328, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній страховий стаж 30 років, в наявності 12 років 4 місяці /а. с. 12/.
Також відповідач у рішенні зазначив, що до страхового стажу не враховані періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1980, оскільки позивачем не надані документи про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
Відповідно до вказаного рішення до страхового стажу позивача не враховано період навчання з 01.09.1981 по 29.06.1985, оскільки у дипломі зазначено прізвище « ОСОБА_3 ».
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування періодів роботи та періоду навчання позивача до страхового стажу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).
Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закон № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За статтею 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 08.09.1980 /а. с. 13-14/ ОСОБА_1 працювала:
з 09.09.1980 по 08.08.1981 на посаді вчителя математики Кодимського РОНО;
з 01.09.1981 по 15.08.1985 навчалася на денній формі навчання в Костромському державному педагогічному інституті ім. М.А. Некрасова, що також підтверджується дипломом про навчання серії НОМЕР_2 /а. с. 15/;
з 01.09.1986 по 28.05.1991 на посаді вихователя групи продовженого дня в Кяхтинській середній школі № 2;
з 01.10.1991 по 07.09.1998 на посаді вихователя групи продовженого дня в середній школі № 190;
з 14.09.1998 по 30.10.2004 на посаді секретаря ТОВ «Укрдерев переробка».
Також згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 /а. с. 16/ дівоче прізвище позивача значиться як « ОСОБА_5 », про що мається відповідний запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08.09.1980.
Крім того, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08.09.1980 мається запис, який скріплений печаткою відділу кадрів Міністерства промови РСФСР, де зазначено, що дівоче прізвище позивача змінено на ОСОБА_6 у зв'язку з укладенням шлюбу, підстава свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_4 , та мається підпис інспектора кадрів.
У трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08.09.1980 мається запис, який скріплений печаткою, що прізвище позивача змінено на ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_5 від 14.08.1987.
Також прізвище ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 06.08.2013 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 03.07.2013 /а. с. 17, 18/.
Тож, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу та навчання позивача в оскаржуваний період, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача. Тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Щодо доводів, викладених у рішенні відповідача № 254050008328 від 09.06.2023, суд вказує про те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, слід вказати, що відповідно до розписки-повідомлення позивачем, зокрема, надано диплом про навчання, свідоцтво про шлюб, трудову книжку /а. с. 11/.
Також суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зважаючи на це, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо неможливості зарахування зазначених періодів роботи та навчання до страхового стажу, оскільки відповідальність за можливі неточності у трудовій книжці або відсутність певних відомостей, не може бути перекладена з роботодавця на працівника та призводити до позбавлення останнього права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу для призначення пенсії.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.06.2023 № 254050008328 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд зазначає, що відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Натомість, другий абзац частини четвертої вищевказаної статті передбачає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, висловлено також Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно записів її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1980, а саме з 09.09.1980 по 08.08.1981 на посаді вчителя математики Кодимського РОНО, з 01.09.1986 по 28.05.1991 на посаді вихователя групи продовженого дня в Кяхтинській середній школі № 2, з 01.10.1991 по 07.09.1998 на посаді вихователя групи продовженого дня в середній школі № 190, з 14.09.1998 по 30.10.2004 на посаді секретаря ТОВ «Укрдерев переробка» та період навчання з 01.09.1981 по 15.08.1985 в Костромському державному педагогічному інституті ім. М.А. Некрасова, і повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 02.06.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх дій.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наведених обставин, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.06.2023 № 254050008328 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.09.1980, а саме з 09.09.1980 по 08.08.1981 на посаді вчителя математики Кодимського РОНО, з 01.09.1986 по 28.05.1991 на посаді вихователя групи продовженого дня в Кяхтинській середній школі № 2, з 01.10.1991 по 07.09.1998 на посаді вихователя групи продовженого дня в середній школі № 190, з 14.09.1998 по 30.10.2004 на посаді секретаря ТОВ «Укрдерев переробка» та період навчання з 01.09.1981 по 15.08.1985 в Костромському державному педагогічному інституті ім. М.А. Некрасова, і повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.06.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в/ АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул.Канатна, 83,м.Одеса,Одеська область,65012, код ЄДРПОУ: 20987385.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ: 21390940.
Повний текст рішення суду виготовлений 28 серпня 2023 року.
Суддя О.В. Заяць