Справа № 420/18392/23
28 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська Морська академія» (Код ЄДРПОУ: 26614030, 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. №8) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська Морська академія» за результатом якого позивач просить:
визнати дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» відносно несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період 19.04.2019 року по 24.06.2023 року протиправними;
зобов'язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці.
В обґрунтування позову зазначається, що ОСОБА_1 з 1990 по 2019 роки проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України. Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.04.2019 року №84 позивач був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я. Відповідно до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” (по стройовій частині) від 19.04.2019 року №84 позивач був виключений зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” та всіх видів забезпечення з 19.04,2019 року. Вищезазначеним наказом позивачу було нараховано належні відповідно до законодавства виплати по звільненню, які він повинен був отримати, відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 до виключення позивача зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”. Під час проведення розрахунків з позивачем, Інститутом Військово- Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” серед інших виплат не було виплачено позивачу індексацію. На виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № №420/15264/22 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік, з врахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року лише 24.06.2023 року. Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні з 19.04.2019 року по 24.06.2023 року.
Ухвалою суду від 24 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Такий правовий висновок також наведений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц. З прийняттям судового рішення, якими присуджено на користь Позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов'язання роботодавців (Відповідача) виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь Позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, не має обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом. Відтак, як вбачається, у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, щодо виплати Позивачу середнього заробітку за період з 19.04.2019 по день здійснення виплати компенсації.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 з 1990 по 2019 роки проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України.
28 липня 1998 року ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .
За період проходження служби позивачу не здійснювалась індексація грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 420/15264/22 за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії зобов'язано Інститут Військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі, з урахуванням раніше визначених сум) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік, з врахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року.
Як вбачається з довідки “ПриватБанк” відповідачем 24.06.2023 виконано рішення суду та виплачено кошти на виконання рішення суду у розмірі - 79 840,46 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з дня звільнення по день проведення розрахунку протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно зі статтею 1-2, частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та врегулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
У відповідності до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Однак, Законом №2011-XII як і Положенням № 1153/2008 правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України.
Наведене відповідає правовому висновку щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, викладеному в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.
Так, статтею 116 КЗпП України (в редакції станом на дату звільнення позивача з військової служби) на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов'язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
26.02.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 821/1083/17 у якій дійшла висновку про те, що немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 провадження № 21-1765а15). Вказане рішення ЄСПЛ не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15.
Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Отже, викладені у відзиві відповідача доводи про те, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на дані правовідносини є безпідставними.
В даному випадку, в рамках розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби не проведено з останнім повного розрахунку, зокрема не була виплачена індексація грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік, що свідчить про недотримання відповідачем вимог ст. 116 КЗпП України, що має наслідком застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
В той же час визначаючись із періодом такої компенсації, суд враховує таке.
Як вже встановлено судом позивача відповідно до наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” (по стройовій частині) від 19.04.2019 року №84 було виключено зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” та всіх видів забезпечення з 19.04,2019 року. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі №420/15264/22 проведено лише 24.06.2023 року (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).
Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (24.06.2023), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX.
Суд вважає безпідставним зазначення позивачем початковою датою для нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні 19.04.2019 року, оскільки позивач виключений зі списків особового складу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, тому початковою датою буде наступний день після виключення позивача зі списків військової частини, тобто 20.04.2019 року.
Визначаючись щодо розміру середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за несвоєчасне проведення розрахунку під час звільнення, суд виходить із такого.
Як роз'яснено у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Середній заробіток працівника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд наголошує, що для військовослужбовців середньоденне грошове забезпечення визначається шляхом ділення грошового забезпечення за два календарні місяці, що передували місяцю звільнення зі служби на число календарних днів за цей період. Крім того, тривалість затримки з військовослужбовцями повного розрахунку при звільненні визначається також в календарних, а не робочих днях.
А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за весь період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, проте не більш як за шість місяців.
Враховуючи, що позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 рік у день його звільнення з військової служби, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Доводи відповідача висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська Морська академія» (Код ЄДРПОУ: 26614030, 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. №8) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» відносно несвоєчасного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 за період з 20.04.2019 року по 24.06.2023 року протиправними.
Зобов'язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (Код ЄДРПОУ: 26614030, 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, буд. №8) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в розмірі середнього грошового забезпечення за останні два місяці.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко