справа №380/14051/23
29 серпня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), щодо не нарахування та не виплати полковнику ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних років вислуги на військовій службі;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити полковнику ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних років вислуги на військовій службі, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами);
- судові витрати покласти на Відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що полковник ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який був звільнений в запас Збройних Сил України на підставі пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з тим, що обоє із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) до 18 років, має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Разом із тим, ані при звільнення його з військової служби, ані станом на день подання адміністративного позову, відповідачем протиправно та безпідставно не було виплачено грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Вище вказану ухвалу та копію позовної заяви з додатками доставлено до електронного кабінету Адміністрації Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) 21.06.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на дату винесення судом рішення відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову від відповідача не надходило.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивача - полковника ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада - перший заступник начальника регіонального управління - начальник штабу Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України), звільненого з військової служби в запас наказом Голови Державної прикордонної служби України від 20.03.2023 №377-ОС за підпунктом «г» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27.03.2022 року, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27.03.2023 р. №413-ОС.
Вислуга років позивача станом на 27.03.2023 р. становить: календарна - 29 років 08 місяців 03 дні, пільгова - 02 роки 04 місяці 09 днів, а всього - 32 роки 00 місяців 12 днів.
21 березня 2023 року полковник ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні.
Листом №11/5184-23 від 10.04.2023 року, Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, відмовила позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на наступне. Так, як позивач звільнився з військової служби в запас за статтею 26 частиною п'ятою пункту 3 підпункту «г» Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ за сімейними обставинами у період з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону №2011-ХІІ позивач не набув, з огляду на те, що обставинами та причинами такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону №2232-ХІІ, а не рішенням КМУ, як це передбачено частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ.
Вважаючи такі дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору в даній частині суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або ж тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття із незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як визначено ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 ч.2 ст.15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або ж інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років та більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Тобто, обов'язковими умовами для набуття відповідного права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачені в абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII, є наступні дві обставини:
- наявність сімейних обставин чи інших поважних причин, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;
- наявність вислуги 10 років і більше.
Відповідно до п.2 глави 9 розділу V «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України» (наказом МВС України від 25.06.2018 р. №558), військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені «Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013р. за №413), які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У розумінні вказаних вище правових норм, військовослужбовець, який звільнений з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та який має вислугу 10 років і більше, має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений з військової служби за пп. «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, тобто через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).
Отже, той факт, що ОСОБА_1 є одним із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, визнається відповідачем.
Однак, покликаючись на підстави звільнення ОСОБА_1 , визначені наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27.03.2023 р. №413-ОС, відповідач вважає, що в нього не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки обставини і причини звільнення позивача визначені зазначеними нормами Закону №2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ.
Суд зазначає, що пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років)
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач, як військовослужбовець, що фактично звільнений з військової служби «через сімейні обставини чи інші поважні причини», а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, за наявності календарної вислуги років 29 років (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII.
Тобто, в даному випадку, фактично наявна і друга обов'язкова умова для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII.
Щодо вимоги позивача у нарахуванні і виплаті одноразової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 ч.2 ст.15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або ж інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років та більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п.2 глави 9 розділу V «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України» (наказом МВС України від 25.06.2018 р. №558), військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені «Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013р. за №413), які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У розумінні вказаних вище правових норм, військовослужбовець, який звільнений з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та який має вислугу 10 років і більше, має право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відтак, позовні вимоги щодо нарахування і виплати позивачу одноразової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Відповідно до п. 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками
Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Згідно з пунктом 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.
За змістом пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 558, у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із:
посадового окладу;
окладу за військовим званням;
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);
одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких входить одноразова грошова допомога при звільненні.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Системний аналіз Порядку №44 доводить, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, так й особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (зі змінами).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з наведених вище підстав.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
За наслідками розгляду даної справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати противоправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) що відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена абз.2 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Адміністрації Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачену абз.2 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кухар Н.А.