про повернення позовної заяви
29 серпня 2023 рокусправа № 380/18347/23
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у м. Львові матеріали позову Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оскарження рішень, -
Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову ВП №71930299 від 17.07.2023 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. 00 коп.
Ухвалою від 14.08.2023 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом долучення до позовної заяви документу про доплату судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп..
Представник позивача через електронний суд надіслав заяву про продовження процесуального строку, у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням та недостатністю коштів щодо забезпечення сплати судового збору. Просить продовжити строк для сплати судового збору у даній справі.
Розглядаючи дану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно частини 6 статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Як вже вище зазначено, представник позивача обґрунтовуючи заву про продовження процесуального строку посилається на несвоєчасне фінансування та недостатністю коштів щодо забезпечення сплати судового збору.
Проте, дану заяву про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, суд критично оцінює з огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач: Головне управління ДПС у Львівській області виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки.
А тому, вказані обставини, тобто неналежне (обмежене) фінансування державою державної установи, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви.
Таким чином, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень, а неналежне (обмежене) фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, а вказане питання податковим органом повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання до суду клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви.
При цьому, слід за необхідне наголосити на тому, що відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе, тому, посилання представника Головного управління ДПС у Львівській області на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви.
З цих самих міркувань не беруться до уваги посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», оскільки метою створення згаданої міжнародної інституції є захист прав людини, а не органів державної влади від Держави.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі по тексту - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що податковий орган - юридична особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а відтак, суддя вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження процесуального строку сплати судового збору.
Разом з тим, суд зауважує, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 14.08.2023 року надіслано представнику позивача та доставлено до його електронного кабінету 14.08.2023 о 15:15 год. (довідка про доставку електронного листа в матеріалах справи), що, з урахуванням терміну для усунення недоліків позовної заяви, а саме протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, є більш ніж достатнім для здійснення сплати судового збору.
Таким чином, а ні станом на 24.08.2023 року включно (останній день усунення недоліків), а ні станом на 29.08.2023 року (день постановлення даної ухвали), з урахуванням поштового перебігу, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 14.08.2023 року, а відтак недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.
З урахуванням того, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви виправлені не були, у відповідності до вимог п.1 ч.4 ст.169 КАС України, вважаю за необхідне позовну заяву повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про продовження процесуального строку відмовити.
Позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оскарження рішень - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович