справа №380/18238/23
про повернення позовної заяви
28 серпня 2023 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.П. Хома, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Каверін Сергій Миколайович, звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 08.08.2023 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 123 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залишена без руху.
Позивачу запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки шляхом подання протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання позову майнового характеру у розмірі 1 073 грн 60 к. та заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Представником позивача 23.08.2023 (вх. №64678) подано заяву на виконання вимог ухвали від 08.08.2023, яка містить обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду з позовом та підстав звільнення від сплати судового збору у зв'язку із наявністю у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Фактично заява на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2023 містить незгоду із вимогою в частині сплати позивачем судового збору.
Суд неодноразово звертав увагу, що статтею 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). закріплено пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту.
Частиною другою статті 22 Закону №3551-XII встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Тож, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законом України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають такий статус, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Водночас серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №701/589/22.
Предметом позову у справі №380/18238/23 є поведінка відповідача щодо відмови у видачі довідок про розмір грошового забезпечення позивача для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023.
Право позивача на отримання такого роду довідок зумовлено не статусом учасника бойових дій, а статусом пенсіонера, якому пенсію за вислугою років призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v.Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що станом на 28.08.2023 ОСОБА_1 вимог ухвали від 08.08.2023 в частині сплати судового збору у визначений судом строк не виконано.
Тому позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Оскільки позовна заява залишалась без руху, в тому числі і з підстав несплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання про його повернення.
Керуючись ст. ст. 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя О.П. Хома