про повернення позовної заяви
29 серпня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/895/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши матеріали позовної заяви Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився,
До Луганського окружного адміністративного суду 14 серпня 2023 року надійшла позовна Департаменту патрульної поліції (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у розмірі 1455,20 грн.
Ухвалою від 16 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду; позовну заяву залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску;
- паспорт громадянина України на ім'я відповідача, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, докази вручення відповідачу витягу з наказу від 15 березня 2022 року № 619 о/с, копію наказу про відшкодування вартості предметів однострою особистого користування та докази ознайомлення з ним відповідача, копії роздавальних відомостей про видачу відповідачу предметів однострою, про стягнення вартості яких заявлено позов, з підписом позивача.
На виконання ухвали суду позивачем надано розрахункові відомості та заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить суд поновити строк для звернення суду, з наданням додаткового часу для надання даних.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до частини третьої статті 121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (абзац другий частини другої статті 122 КАС України).
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
В свою чергу, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону України «Про Національну поліцію»).
Згідно із статтею 20 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають єдиний однострій, який отримується безоплатно. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.
Механізм забезпечення поліцейських одностроєм згідно з нормами належності однострою поліцейських (у мирний час), організацію його використання та обліку визначає Порядок забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.09.2017 № 772 (далі - Порядок № 772).
Пунктом 2 розділу 1 Порядку № 772 встановлено, що однострій - це загальна назва форменого одягу поліцейського, що складається з предметів, які видаються в тимчасове користування для виконання службових завдань, тренувань, навчань, занять тощо (інвентарне майно), та предметів особистого користування, які видаються в постійне користування і не використовуються як інвентарне майно.
За змістом пункту 3 розділу 1 Порядку № 772 одностроєм згідно із цим Порядком забезпечуються поліцейські, зокрема, які проходять службу на відповідних посадах у Національній поліції України.
Відповідно до пункту 10 розділу V Порядку № 772 встановлено, що поліцейським у випадку звільнення зі служби в поліції за власним бажанням здійснюється відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, з урахуванням термінів його експлуатації.
З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що в разі звільнення поліцейського зі служби, ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.
Тобто, видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодовування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, нерозривно пов'язане із проходженням особою публічної служби.
В даному випадку строки звернення до суду із цим адміністративним позовом встановлені частиною п'ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду, оскільки цей спір віднесений до спору пов'язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями, що призвели до стягнення грошових коштів за вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився.
Це підтверджується і висновками зазначеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 804/285/16.
У пункті 34 постанови Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 360/917/19 вказано, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених вище мотивів суд вважає неприйнятними твердження позивача, що для визначення строку звернення до суду з цим позовом застосуванню підлягають положення частини другої статті 122 КАС України, а не частини п'ятої вказаної статті.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 10 серпня 2023 року (дата подання позову до поштового відділення, а фактичне надходження до суду 14 серпня 2023 року), а позивача звільнено із служби 15 березня 2022 року.
Отже позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду мотивовано тим, що з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, посиленим варіантом несення служби, а також евакуацію особових справ особового складу Департаменту патрульної поліції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Суд акцентує, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Ураховуючи те, що перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Посилання позивача на залучення особового складу з моменту введення посиленого варіанту несення служби до посиленої охорони адміністративних будівель, супроводження критично важливих вантажів, охорони громадського порядку в посиленому варіанті, що фізично ускладнювало здійснення діяльності претензійно-позовної роботи за функціональними обов'язками начальника відділу правового забезпечення Управління, суд вважає необґрунтованим та зазначає таке.
Позивач є суб'єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов'язана з конкретною службовою особою. При цьому, труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників державного органу (зокрема, завантаженість, перебування у відпустках, тощо) не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Таким чином, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Позивачем не надано до суду доказів того, що весь особовий склад з моменту введення посиленого варіанту несення служби до серпня 2023 року включно був залучений до посиленої охорони адміністративних будівель, супроводження критично важливих вантажів, охорони громадського порядку в посиленому варіанті, зокрема залучено було до виконання вказаних завдань одночасно весь без виключень підрозділ правового (юридичного) забезпечення Департаменту, що фізично унеможливило здійснення діяльності претензійно-позовної роботи та звернення з цим позовом до суду.
Посилання позивача на евакуацію особових справ особового складу Департаменту патрульної поліції, як підставу несвоєчасного звернення з цим позовом, суд не приймає, оскільки наказ про звільнення відповідача прийнято посадовою особою позивача, тобто в місті Києві та в ньому визначено суму, яка підлягає відшкодуванню відповідачем. Отже, позивачу ніщо не перешкоджало своєчасно виконати вимоги пункту 10 розділу V Порядку № 772, а саме своєчасно проінформувати підрозділ правового (юридичного) забезпечення за місцем звільнення особи із служби для організації претензійної та позовної роботи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в оновленій заяві про поновлення пропущеного строку позивачем не вказано на обставини непереборного і об'єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому вказані позивачем обставини визнаються судом неповажними, а заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України визначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Щодо заявленого позивачем клопотання про продовження процесуального строку для надання до суду витребуваних документів, мотивованого територіальною віддаленістю Департаменту, який знаходиться в м. Києві, від Управління, яке знаходиться в м. Дніпрі, а також, що для самого процесу повідомлення про необхідність здійснення певної операції та надіслання відповідних документів для подальшого їх долучення до матеріалів справи, необхідний певний проміжок часу, суд зазначає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16 серпня 2023 року встановлено позивачу максимальний строк для усунення недоліків позовної заяви, визначений частиною другою статті 169 КАС України.
Вказані доводи позивача про неможливість надання запитуваних судом документів не підтверджуються належними і допустимими, у розумінні статей 73, 74 КАС України, доказами.
Крім того, як вже вище вказано, відмова судом у визнанні поважними причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновленні такого строку, є безумовною підставою для повернення судом позовної заяви.
Зважаючи, що в даному випадку суд не знаходить підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом, задоволення клопотання позивача про продовження строку для надання витребуваних судом документів є недоцільним, оскільки жодним чином не вплине та не змінить наслідків, визначених частиною другою статті 123 КАС України щодо повернення позовної заяви.
Тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про продовження строку для надання витребуваних документів.
Згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки суд не знайшов підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 169, 172, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви Департаменту патрульної поліції про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.О. Пляшкова