29 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3448/23
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)
відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3 код ЄДРПОУ 13486010)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через адвоката Кайдашова В.С., за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що з 23.01.2023 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком на умовах Закону України "Про державну службу". Проте в подальшому відповідачі дійшли до висновку про неправильність розрахунку стажу позивачки та прийняли рішення про неврахування до стажу державної служби позивачки періоду її роботи в органах місцевого самоврядування. Позивачка не погоджується з такими діями та стверджує, що вона має право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки має більше 20 років стажу роботи на посадах в органах державної влади та місцевого самоврядування, які зараховуються до стажу державної служби. З цих підстав позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування їй стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця, періоду з 01.07.2002 року по 22.12.2005 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за заявою позивачки від 23.01.2023 року призначити їй з 23.01.2023 року пенсію на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-УШ, зарахувавши до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця, період 01.07.2002 року по 22.12.2005 року, з урахуванням довідки №22-Ф від 20.01.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця.
Ухвалою судді від 02.06.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що заява позивачки від 23.01.2023 року про переведення її на пенсію державного службовця розглядалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Пізніше за результатами перевірки пенсійної справи установлено, що розрахунок розміру її пенсії проведено помилково із застосуванням довідки №22-Ф від 20.01.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця, оскільки заявниця станом на 01.05.2016 року не мала 20 років такого стажу. Тож рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №112850002045 від 17.02.2023 року пенсійну справу приведено у відповідність з 23.01.2023 року, а пенсію державного службовця обчислено із застосуванням довідок №23-ф від 20.01.2023 року, №24-ф від 20.01.2023 року про складові заробітної плати. Відповідач-1 стверджує, що час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04.07.2021 року, тобто до дати набрання чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити.
Від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону України "Про державну службу" його дія не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, а після набрання чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування особам, яким присвоєно ранги посадової особи місцевого самоврядування, не зараховуються до відповідних категорій посад державних службовців. Враховуючи те, що у позивачки відсутній стаж роботи понад 20 років на посадах, прирівняних до державної служби у період до 04.07.2001 року, пенсійну справу позивачки приведено у відповідність. Також цей відповідач просив залучити другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала на різних посадах в органах місцевого самоврядування та в територіальних органах Пенсійного фонду України.
У серпні 2021 року позивачка, продовжуючи працювати, звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою від 16.08.2021 рок про призначення їй пенсії за віком. (а.с. 83 - 85)
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №111450000530 від 25.08.2021 року позивачці з 02.07.2021 року призначена пенсія за віком у зв'язку з досягненням віку, установленого статтею 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (шифр 101). (а.с. 149)
При призначенні пенсії обраховано загальний трудовий стаж позивачки станом на 31.07.2021 року, який склав 42 роки 10 місяців 1 день, у т.ч. 26 років 10 місяців 18 днів - на посаді державного службовця.
Як свідчить розрахунок стажу, до стажу державної служби включено періоди з 15.09.1994 року по 01.01.1998 року, з 02.01.1998 року по 30.06.2002 року, з 01.07.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 22.12.2005 року, з 23.12.2005 року по 25.10.2011 року, з 26.10.2011 року по 31.03.2016 року, з 01.04.2016 року по 01.05.2016 року, з 02.05.2016 року по 31.01.2018 року, з 01.02.2018 року по 31.07.2021 року, коли позивачка працювала на посадах державної служби (23 роки 4 місяці 26 днів) та в органах місцевого самоврядування (3 роки 5 місяців 22 дні). (а.с. 150)
У січні 2023 року позивачка, звільнившись 19.01.2023 року з посади головного спеціаліста відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій ГУ ПФУ в Кіровоградській області, звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про переведення її на пенсію на підставі Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідки №22-ф від 20.01.2023 року. Вказана заява зареєстрована в ГУ ПФУ в Кіровоградській області 23.01.2023 року за №299. (а.с. 28)
До заяви ОСОБА_1 додала довідки про складові заробітної плати, видані ГУ ПФУ в Кіровоградській області, а саме:
- №23-ф від 20.01.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) (а.с. 24)
- №24-ф від 20.01.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) (а.с. 25 - 27)
- №22-ф від 20.01.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (а.с. 23)
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №112850002045 від 26.01.2023 року позивачці з 23.01.2023 року призначено пенсію за віком на умовах Закону України "Про державну службу" (шифр 130). (а.с. 151) При цьому обраховано загальний страховий стаж позивачки, який склав 42 роки 11 місяців, у т.ч. 26 років 10 місяців 18 днів - на посаді державного службовця.
Визначаючи заробітну плату для обчислення пенсії державного службовця, відповідач-1 врахував посадовий оклад у розмірі 5800 грн., надбавку за ранг у розмірі 400 грн., надбавку за вислугу років у розмірі 2900 грн., що вказані у довідці №23-ф від 20.01.2023 року, а також середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2022 року у розмірі 23326, 46 грн., які вказані у довідці №22-ф від 20.01.2023 року.
Таким чином, за розрахунками відповідача-1, заробітна плата позивачки для обчислення пенсії державного службовця склала 32426,46 грн., а пенсія державного службовця, обрахована у розмірі 60 % від цієї заробітної плати, склала 19455,88 грн. (32426,46 грн. х 60%).
У лютому 2023 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийняло рішення №112850002045 від 17.02.2023 року про перерахунок пенсії позивачки, яким з 23.01.2023 року обчислено її пенсію державного службовця у розмірі 60 % від заробітної плати у сумі 14441, 17 грн. та визначено розмір пенсії в 8664, 70 грн. (14441, 17 грн. х 60%). (а.с. 33, 152)
До заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця враховано посадовий оклад у розмірі 5800 грн., надбавку за ранг у розмірі 400 грн., надбавку за вислугу років у розмірі 2900 грн., що вказані у довідці №23-ф від 20.01.2023 року, а також середньомісячні суми надбавки за інтенсивність праці, премії та інших виплат у розмірі 5341, 17 грн. (які визначені шляхом ділення загальної суми таких виплат за період з січня 2018 року по грудень 2022 року, що вказані у довідці №24-ф від 20.01.2023 року, на 60 місяців).
При цьому обраховано загальний страховий стаж позивачки, який склав 44 роки 1 місяць, у т.ч. 18 років 1 місяць 26 днів - на посаді державного службовця. (а.с. 153)
Як свідчить розрахунок стажу, до стажу державної служби включено періоди з 15.09.1994 року по 01.01.1998 року, з 02.01.1998 року по 30.06.2002 року, з 23.12.2005 року по 25.10.2011 року, з 26.10.2011 року по 31.03.2016 року, з 01.04.2016 року по 01.05.2016 року.
Про такий перерахунок позивачку повідомлено листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 09.03.2023 року та направлено їй копію рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №112850002045 від 17.02.2023 року. (а.с. 31 - 33)
Позивачка 06.03.2023 року подала скаргу до Пенсійного фонду України, який залишив її без задоволення, про що повідомив листом від 04.03.2023 року. (а.с. 34 - 35)
Не погодившись з таким рішеннями та діями, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з визначенням розміру пенсії позивачки як державного службовця та неврахуванням до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначав Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року (надалі - Закон України "Про державну службу" №3723-XII), який був введений у дію з 28.12.1993 року та втратив чинність частково 01.05.2016 року.
З 01.05.2016 року набрав чинності новий Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року (надалі - Закон України "Про державну службу" №889-VIII).
У статті 1 Законі України "Про державну службу" №889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо, реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - держаний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну службу" №889-VIII посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Згідно зі статтею 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У розділі ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено таке:
2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
10. Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
11. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
12. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII установлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 4 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною 5 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 14.09.2016 року №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок №622), який містить такі норми:
1. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2. Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу": 01.05.2016 року
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
3. Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
- чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.
- жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3-1. Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
4. Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
5. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
6. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
7. У всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
8. Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 року за №180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про державну службу" №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону "Про державну службу" №3723-XII, що додаються:
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Суд установив, що відповідач-1 за заявою позивачки з 23.01.2023 року перерахував їй пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу"№3723-ХІІ як особі, яка на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII мала не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та обчислив розмір пенсії, виходячи із заробітної плати за посадою головного спеціаліста ГУ ПФУ в Кіровоградській області та виплат, вказаних у довідках ГУ ПФУ в Кіровоградській області №23-ф від 20.01.2023 року, №22-ф від 20.01.2023 року.
Проте рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №112850002045 від 17.02.2023 року з 23.01.2023 року було проведено новий перерахунок розміру пенсії позивачки. Підставою для перерахунку у рішенні вказано: у зв'язку з уточненням даних в ЕПС. При цьому перерахунку відповідач-1 перерахував пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу"№3723-ХІІ як особі, яка на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та обчислив розмір пенсії, виходячи із заробітної плати та виплат, вказаних у довідках ГУ ПФУ в Кіровоградській області №23-ф від 20.01.2023 року, №24-ф від 20.01.2023 року.
Не заперечуючи право позивачки на призначення пенсії за віком на умовах Закону України "Про державну службу"№3723-ХІІ, відповідач-1 не визнав її право на врахування для обчислення пенсії довідки №22-ф від 20.02.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
На думку відповідача-1, позивачка станом на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII не мала 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а мала лише 18 років такого стажу. Зокрема відповідач-1 не врахував до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування з 01.07.2002 року по 22.12.2005 року тривалістю 3 роки 5 місяців 22 дні.
Пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховується зокрема час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до пункту 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 2 Постанови Верховної Ради України №3724-XII від 16.12.1993 року "Про введення в дію Закону України "Про державну службу" (який діяв до 04.07.2001 року) поширено дію Закону України "Про державну службу" №3723-XII на працівників органів місцевого та регіонального самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад службовців, якщо інше не передбачено законодавством України.
Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (який діяв до 04.07.2001 року) було передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про державну службу" №3723-XII. Вони прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців, якщо інше не передбачено законодавством України.
З 04.07.2001 року набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року №2493-III, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
У статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" наведена класифікація посад в органах місцевого самоврядування, яка передбачає віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідної категорії, а у статті 15 цього Закону унормований порядок присвоєння посадовим особам місцевого самоврядування рангів у межах відповідної категорії посад.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно з пунктами 2, 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" дія Закону України "Про державну службу" №3723-XII поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону.
З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України "Про державну службу".
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 року №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" (яка діяла до 26.10.2001 року) затверджено Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців, відповідно до пункту 1 якого посади спеціалістів виконкомів міських рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади віднесено до шостої категорії посад державних службовців.
Ця постанова була чинною до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 26.10.2001 року №1441 "Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад", відповідно до якої посади спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських рад також залишилися віднесеними до шостої категорії посад.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, яким визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби та який діяв до 01.05.2016 року.
Так, відповідно до пункту 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 затверджений новий Порядок обчислення стажу державної служби, яким стаж державної служби обчислюється відповідно до частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII та до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 вона 15.09.1994 року прийнята на роботу у Світловодський міський відділ соціального захисту населення, який у 1995 році був підпорядкований Управлінню соціального захисту населення Світловодської міської ради, яке у 2005 році було перейменовано на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Світловодської міської ради. З цієї установи позивачка звільнена 22.12.2005 року у зв'язку з переведенням до УПФУ в Світловодському районі у Кіровоградської області. У цей період позивачка займала такі посади:
- з 15.09.1994 року по 01.01.1998 року - інспектор,
- з 01.01.1998 року по 30.06.2002 року - спеціаліст ІІ категорії пенсійного відділу,
- з 01.07.2002 року по 30.09.2005 року - головний спеціаліст підрозділу з контролю за правильністю призначення та виплати пенсій,
- з 01.10.2005 року по 22.12.2005 року - головний спеціаліст сектора контролю за правильністю призначення та виплати пенсій.
Під час служби ОСОБА_1 15.12.1994 року призначено 13 ранг державного службовця, 03.05.1997 року - 12 ранг державного службовця, 01.01.2000 року - 11 ранг державного службовця. Також 25.02.1995 року вона прийняла присягу державного службовця, а 01.07.2002 року - прийняла присягу посадової особи органів місцевого самоврядування.
Відповідач-1, здійснюючи розрахунок стажу при прийнятті рішення №112850002045 від 17.02.2023 року про перерахунок пенсії, з вказаних періодів роботи ОСОБА_1 в органі місцевого самоврядування до стажу державної служби зарахував лише період з 15.09.1994 року (з дня прийняття на службу) по 30.06.2002 року (до дня прийняття присяги посадової особи органів місцевого самоврядування).
Період роботи з 01.07.2002 року по 22.12.2005 року відповідач-1 не зарахував до стажу державної служби, а у відзиві на позов посилався на те, що після набрання чинності Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування особам, яким присвоєно ранги посадової особи місцевого самоврядування, не зараховуються до відповідних категорій посад державних службовців.
Суд вважає такі твердження помилковими, оскільки посади головного спеціаліста в УСЗН виконавчого комітету Світловодської міської ради, які обіймала позивачка у період з 01.07.2002 року по 22.12.2005 року, відносяться до посад шостої категорії, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" - посади спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Такі посади згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 року №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців", від 26.10.2001 року №1441 "Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад", відносяться до шостої категорії посад державних службовців, а згідно з пунктом 4 частини 2 статті 46, пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII, пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року, робота на цих посадах зараховується до стажу державної служби.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №735/939/17, від 22.112018 року у справі №500/6640/16, від 10.02.2021 року у справі №825/1453/18, від 19.03.2019 року у справі №357/1457/17, від 12.04.2021 року у справі №591/3924/16-а, від 11.04.2023 року у справі №1.380.2019.003855 у подібних правовідносинах щодо зарахування часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби з метою призначення пенсії державного службовця.
За даними, наявними у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, періоди роботи позивачки в УСЗН виконавчого комітету Світловодської міської ради за 1998 - 2005 роки обліковані за кодом ЗДС037А1, за яким згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, враховується стаж державних службовців, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, в період роботи на державній службі, за наявності загального трудового стажу - для чоловіків не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. (а.с. 95 - 107)
Тому спірний період роботи позивачки з 01.07.2002 року по 22.12.2005 року на посадах спеціаліста в структурному підрозділі виконавчого органу місцевого самоврядування, які віднесені до відповідної категорії посад державних службовців, зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
З урахуванням цього стажу (3 роки 5 місяців 22 дні) та стажу державної служби, який відповідач-1 не заперечує (18 років 1 місяць 26 днів), станом на 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII) ОСОБА_1 мала більше 20 років стажу на посадах, робота на яких зараховувалася до стажу державної служби.
На момент набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII і до 19.01.2023 року позивачка працювала на посаді державного службовця.
На час звернення із заявою від 23.01.2023 року за призначенням пенсії державного службовця позивачка мала передбачений частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вік і страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і вже не перебувала на державній службі.
Тож вона має право на отримання пенсії за віком на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ, відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIІІ, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі, а також на врахування для обчислення пенсії середніх розмірів надбавок, премій та інших виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, за останнім місцем роботи на державній службі, як це передбачено абзацом 6 пункту 4 Порядку №622.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 300/843/20.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з частиною 3 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Матеріали справи свідчать, що відповідач-1 за заявою позивачки від 23.01.2023 року рішенням №112850002045 від 26.01.2023 року з 23.01.2023 року перерахував їй пенсію за віком, раніше призначену за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, підтвердивши наявність у неї не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, як того вимагає пункт 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII.
Попри те, що заява про перерахунок пенсії вже була розглянута та задоволена у січні 2023 року, а пенсія обчислена із застосуванням довідки №22-ф від 20.01.2023 року, у лютому 2023 року відповідач-1 прийняв інше рішення про перерахунок пенсії, а саме рішення №112850002045 від 17.02.2023 року, яким зменшив розмір пенсії ОСОБА_1 , оскільки використав для обчислення пенсії довідку про складові заробітної плати №24-ф від 20.01.2023 року.
У цьому рішенні неправильно визначено стаж державної служби позивачки та розмір заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, що призвело до заниження розміру пенсії, належної до виплати з 23.01.2023 року.
У ході судового розгляду справи відповідач-1 не довів суду наявність законних підстав для прийняття такого рішення. Відповідач-1 не надав доказів виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено/обчислено пенсію державного службовця, як це передбачено частиною 3 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Доводи відповідача-1 про те, що вказаним рішенням пенсійну справу позивачки "приведено у відповідність з вимогами чинного законодавства" не ґрунтуються на нормах законодавства, які регулюють порядок призначення, перерахунку та виплати пенсії.
Під час судового розгляду справи відповідач-1 не заперечував відповідність довідки №22-ф від 20.01.2023 року Формі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3, а також не оспорював правильність визначення у ній середніх розмірів надбавок, премій та інших виплат за останнім місцем роботи на державній службі за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.
Суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах рішенням суб'єкта владних повноважень, яке порушує права та інтереси позивачки, є рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №112850002045 від 17.02.2023 року про перерахунок пенсії, яким протиправно зменшено розмір її пенсії. Тому суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав та інтересів позивачки вийти за межі позовних вимог та скасувати вказане рішення як протиправне.
Твердження відповідача-1 про те, що рішення №112850002045 від 17.02.2023 року прийнято не ним, а за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, належними доказами не підтверджені, а у матеріалах пенсійної справи позивачки, копії якої надані на вимогу суду, відсутні будь-які рішення (розпорядження, протоколи) ГУ ПФУ в Донецькій області чи інших територіальних органів ПФУ, які б стосувалися спірних правовідносин.
З цих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , звернутих до відповідача-2 - ГУ ПФУ в Донецькій області, оскільки суд не встановив вчинення з боку цього суб'єкта владних повноважень управлінських дій щодо позивачки, які б вплинули на її права чи обов'язки і стосувалися визначення її стажу, розміру заробітку чи суми пенсії.
Для відновлення права позивачки на належне пенсійне забезпечення суд зобов'язує відповідача-1 - територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки, який призначив та виплачує їй пенсію, зарахувати періоди роботи позивачки з 01.07.2002 року по 22.12.2005 року до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця, та відновити з 23.01.2023 року виплату їй такої пенсії, обчисленої з урахуванням довідки №22-ф від 20.01.2023 року про складові заробітної плати.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути судові витрати на сплату судового збору у розмірі 858, 88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, який прийняв незаконне рішення.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №112850002045 від 17.02.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.07.2002 року по 22.12.2005 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відновити з 23.01.2023 року виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року, обчисленої з урахуванням довідки №22-ф від 20.01.2023 року про складові заробітної плати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 858, 88 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ