29 серпня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/843/23
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:
позивач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу,
за зустрічним позовом:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 237116,95 грн.
Позов мотивовано тим, що у ході документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , проведеної у 2018 році, виявлені порушення у його діяльності. За наслідками цієї перевірки на підставі акту №544/11-28-1303/2278804254 від 19.09.2018 року відповідачу нараховані грошові зобов'язання, про що прийняті такі податкові повідомлення-рішення: №0007191303 від 02.10.2018 року - про нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 2057,04 грн., №0007211303 від 02.10.2018 року - про нарахування військового збору в сумі 181, 05 грн., №0007201303 від 02.10.2018 року - про нарахування штрафу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн., №0007221303 від 02.10.2018 року - про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 233718,20 грн. Відповідач отримав ці податкові повідомлення-рішення 04.10.2018 року, їх не оскаржував, а нараховані суми грошових зобов'язань не сплатив. Крім того відповідачу нарахована пеня в сумі 651, 73 грн. з податку на доходи фізичних осіб та в сумі 59,71 грн. з військового збору. Позивач просить суд стягнути ці суми узгоджених грошових зобов'язань та несплаченої пені з відповідача як податковий боргу в дохід відповідних бюджетів.
Ухвалою судді від 24.03.2023 року відкрито провадження у справі за цим позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду 11.04.2023 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Кіровоградській області, у якому він просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" №0007221303 від 02.10.2018 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 233718, 20 грн. Посилається на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена незаконно, йому не направлявся запит контролюючого органу про надання пояснень та наказ про призначення перевірки. Наполягає, що при здійсненні господарської діяльності він використовував реєстратор розрахункових операцій, а контролюючий орган безпідставно засовував до нього фінансові санкції у розмірі вартості реалізованих тютюнових виробів, яка не підтверджена відповідними доказами.
Ухвалою від 14.04.2023 року суд вирішив здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою від 15.05.2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області. Цією ж ухвалою суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінив судове засідання підготовчим засіданням.
ГУ ДПС у Кіровоградській області подало відзив на зустрічну позовну заяву, у якому вказало, що перевірка позивача проведена законно, на підставі наказу №1278 від 04.09.2018 року та повідомлення, які надіслані та вручені ОСОБА_1 у порядку, передбаченому статтею 42 ПК України, як того вимагає пункт 79.2 статті 79 ПК України. Оскільки ФОП ОСОБА_1 займався реалізацією тютюнових виробів, то відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" він повинен був встановити реєстратор розрахункових операцій і здійснювати продаж тютюнових виробів з його використанням. ФОП ОСОБА_1 30.08.2016 року зареєстрував реєстратор розрахункових операцій та Книгу обліку розрахованих операцій, але з вересня 2015 року по вересень 2017 року здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами без використання реєстратора розрахункових операцій. Тож всі розрахункові операції вчинені у цей період з порушенням вимог пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Вартість проданих з порушеннями товарів визначена на підставі записів у Книзі обліку доходів і витрат, яку надав до перевірки ОСОБА_1 . Доводячи правомірність оскаржуваного рішення, представник ГУ ДПС у Кіровоградській області просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Ухвалою від 14.07.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представники сторін подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з 25.08.2015 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, був взятий на облік платників податків в Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.
Основним видом його економічної діяльності була роздрібна торгівля з лотків на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, був зареєстрований як самозайнята особа.
Для підприємницької діяльності він використовував кіоск, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у якому здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами.
На це місце торгівлі ОСОБА_1 мав ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії з 09.09.2015 року по 09.09.2016 року, з 15.09.2016 року по 15.09.2017 року, з 15.09.2017 року по 15.09.2018 року.
Також на цю господарську одиницю за заявою ОСОБА_1 30.08.2016 року в Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області був зареєстрований реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 300258523), Книга обліку розрахункових операцій та розрахункова книжка, реєстрація яких була скасована 20.10.2017 року за заявою ОСОБА_1 .
Крім цього ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець вів Книгу обліку доходів і витрат, яка 27.08.2015 року була зареєстрована в Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області та у якій він на підставі первинних документів здійснював записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
У жовтні 2017 року ФОП ОСОБА_1 вирішив припинити свою підприємницьку діяльність та за його заявою 18.10.2017 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
У вересні 2018 року в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст. 79 ПК України видав наказ №1278 від 04.09.2018 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ".
Посадовою особою ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 10 по 12 вересня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.08.2015 року по 31.10.2017 року, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.08.2015 року по 31.10.2017 року, результати якої оформлені актом №544/11-28-1303/2278804254 від 19.09.2018 року.
Згідно з цим актом у ході перевірки встановлені такі порушення:
- п.177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України - заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1645, 63 грн., у т.ч. за 2015 рік - 462,70 грн., за 2016 рік - 1182,93 грн.
- пп.1-2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України - заниження податкового зобов'язання з військового збору на суму 144, 84 грн., у т.ч. за 2015 рік - 46,27 грн., за 2016 рік - 98, 57 грн.
- розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, пп.51.1 ст.51, абз. "б" пп.176.2 ст.176 ПК України - неподання податкового розрахунку форми 1ДФ про виплачений дохід за ознакою 157;
- п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - роздрібна торгівля тютюновими виробами без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 234 030 грн.
Згодом на підставі цього акту ГУ ДФС у Кіровоградській області винесло такі податкові повідомлення - рішення:
- форми "Р" №0007191303 від 02.10.2018 року - про нарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 2057, 04 грн.,
- форми "Р" №0007211303 від 02.10.2018 року - про нарахування військового збору в сумі 181, 05 грн.,
- форми "ПС" №0007201303 від 02.10.2018 року - про нарахування штрафу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в сумі 510 грн.,
- форми "С" №0007221303 від 02.10.2018 року - про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 233718,20 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення 02.10.2018 року надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 - та згідно зі зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення цей рекомендований лист отриманий адресатом 04.10.2018 року.
У встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк у 10 календарних днів позивач не сплатив нараховані суми грошових зобов'язань та не розпочав процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, у зв'язку з чим суми грошових зобов'язань стали вважатися узгодженими, з 14.10.2018 року набули статусу податкового боргу та на них розпочалося нарахування пені в інтегрованій картці платника.
Зокрема, в інтегрованій картці платника нарахована пеня в сумі 651, 73 грн. з податку на доходи фізичних осіб та в сумі 59,71 грн. з військового збору.
ГУ ДФС у Кіровоградській області у зв'язку з виникненням у ОСОБА_1 податкового боргу надіслало йому податкову вимогу форми "Ф" №94037-53 від 23.10.2018 року про його обов'язок погасити податковий борг. Ця податкова вимога надіслана на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом, який згідно зі зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий адресатом 01.11.2018 року.
Суми грошових зобов'язань, нараховані у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, а також залишок пені заявлені до стягнення у цій справі як податковий борг.
Представник ОСОБА_1 у зустрічному позову стверджувала, що той не отримував вказані податкові повідомлення-рішення та вимогу, а про такі рішення та про порушення своїх прав дізнався лише 31.03.2023 року після ознайомлення на сайті "Судова влада" з ухвалою судді від 24.03.2023 року про відкриття провадження у цій справі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що був обізнаний про проведення невиїзної документальної перевірки його діяльності, яка відбувалася у вересні 2018 року, та отримав примірник акту в Олександрійській ОДПІ, але нічого не знав про прийняття податкових повідомлень-рішень та вважав, що такі не приймалися. Наполягав на тому, що відтоді він не отримував жодного рішення від податкових органів, підписи у зворотних повідомленням про вручення рекомендованих листів, яким рішення та податкова вимога направлялися на його адресу, йому не належать, хто саме розписався про їх отримання з наслідуванням його підпису - йому не відомо.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у пункті 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється зокрема шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок унормований статтею 78 ПК України.
Пунктом 78.1 статті 78 ПК України передбачений виключний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки, зокрема пп.78.1.7. - розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно до пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.
Згідно з пунктами 78.4, 78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
У статті 79 ПК України передбачені такі особливості проведення документальної невиїзної перевірки:
79.1. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
79.2. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
79.3. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
79.5. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
Відповідно до пункту 82.2 статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:
- платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;
- платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;
- в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо: використання платником податку найманої праці фізичних осіб; відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за №1562/20300, затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (надалі - Порядок №1588).
Розділом XI Порядку №1588 унормований такий порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах:
11.1. Платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.
11.6. При проведенні заходів податкового контролю, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.
11.18. Зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку:
1) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.
Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку;
4) державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання;
5) врегулювання питань погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України;
6) після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Наведене свідчить, що згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України розпочата процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такої особи, а нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Навпаки, положення Порядку №1588 свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності; після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.
Норми ПК України не встановлюють обов'язковою передумовою для проведення перевірки на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України направлення запиту до платника податків. Достатнім є, зокрема, сам факт початку процедури припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Такі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.04.2021 року у справі №480/2004/19, від 04.11.2021 року у справі №320/1375/19.
Суд установив, що документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 призначена наказом в.о. начальника ГУ ДФС у Кіровоградській області №1278 від 04.09.2018 року на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України - у зв'язку з розпочатою процедурою припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та зняттям його з обліку платників податків.
Копія наказу №1278 від 04.09.2018 року та письмове повідомлення №665/10/11-28-13-03/ НОМЕР_1 від 04.09.2018 року про дату початку та місце проведення перевірки надіслані 04.09.2018 року за адресою ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
До ГУ ДФС у Кіровоградській області повернулося рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення адресату 05.09.2018 року цього рекомендованого листа.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
ОСОБА_1 заперечив факт отримання ним наказу про проведення перевірки та цього рекомендованого листа, стверджуючи, що підпис у рекомендованому повідомленні йому не належить. Ці обставини, на його думку, свідчать, що контролюючим органом не дотримано встановленого порядку повідомлення про початок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та про її незаконність.
Суд не погоджується з такими доводами та зазначає, що на етапі підготовки до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в обов'язки контролюючого органу входить завчасне вручення під розписку або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку перевірки та місця її проведення.
На момент початку проведення перевірки 10.09.2018 року контролюючий орган мав підтвердження того, що платнику до дня проведення перевірки, а саме 05.09.2018 року вручено рекомендований лист, яким направлялися необхідні документи, і таким доказом є рекомендоване повідомлення про вручення цього листа.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України ця обставина давала посадовій особі контролюючого органу право провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника. Обов'язку встановлювати особу, яка отримала рекомендований лист, чи перевіряти її повноваження, посадова особа контролюючого органу перед початком проведення перевірки не мала.
Отже контролюючий орган дотримався процедури проведення контрольного заходу та правомірно провів документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір в частині законності оскарженого у зустрічному позові податкового повідомлення-рішення форми "С" №0007221303 від 02.10.2018 року, суд дійшов до таких висновків.
У ході перевірки контролюючий орган установив, що ОСОБА_1 вчинив порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", які полягали у тому, що:
- з 25.08.2015 року по 29.08.2016 року він здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 118 208, 06 грн. (перша реалізація тютюнових виробів здійснена 20.09.2015 року на суму 312, 80 грн.);
- з 30.08.2016 року по 20.10.2017 року він здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами без проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та без роздрукування відповідних розрахункових документів, на суму 115 821, 94 грн.
Ці порушення стали приводом для прийняття ГУ ДФС у Кіровоградській області податкового повідомлення-рішення форми "С" №0007221303 від 02.10.2018 року, яким на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до ОСОБА_1 застосовано фінансова санкція у розмірі 233718,20 грн., з яких: 1 грн. - за вчинене вперше порушення на суму 312, 80 грн., 233 718, 20 грн. - за наступні порушення у розмірі 100% вартості проданих з порушенням товарів.
Пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно з Преамбулою Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідальність за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена Розділом V цього Закону.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
- вчинене вперше - 1 гривня;
- за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Відповідно до статті 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами доходів і зборів рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Згідно з пунктом 109.2 статті 109 ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 110 ПК України передбачено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пунктів 111.1, 111.2 статті 111 ПК України зЗа порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: 111.1.1. фінансова; 111.1.2. адміністративна; 111.1.3. кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Згідно з пунктом 113.3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
З аналізу норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. За невиконання такого обов'язку суб'єкти господарювання несуть відповідальність, передбачену пунктом 1 статті 17 цього Закону у вигляді фінансових санкцій за рішенням контролюючого органу.
Тобто, суб'єктами відповідальності за статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є саме суб'єкти господарювання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з частинами 1, 3 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 50, частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Пунктом 65.10 статті 65 ПК України передбачено, що внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі: 65.10.3. внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Суд установив, що 18.10.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Тож оскільки ОСОБА_1 з 18.10.2017 року втратив статус фізичної особи-підприємця та суб'єкта господарювання, тому з цього моменту він не підпадає під сферу дії Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
На час проведення у вересні 2018 року перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми "С" №0007221303 від 02.10.2018 року ОСОБА_1 вже не був суб'єктом господарювання, тому до нього, як до фізичної особи, фінансова санкція, передбачена статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не могла бути застосована.
Подібний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №813/2113/16.
Суд зазначає, що фінансові санкції за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не є податковими зобов'язаннями у розумінні Податкового кодексу України, а застосування контролюючим органом таких фінансових санкції (штрафів) до фізичної особи після припинення підприємницької діяльності останнього суперечить закону.
Суд прийшов що висновку, що ГУ ДФС у Кіровоградській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення форми "С" №0007221303 від 02.10.2018 року, безпідставно застосувало до ОСОБА_1 фінансові санкції, передбачені пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Отже, зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання цього рішення протиправним та скасування слід задовольнити.
Вирішуючи вимоги первісного позову ГУ ДПС у Кіровоградській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, суд дійшов до таких висновків.
За визначеннями, наведеними у статті 14 ПК України:
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктами 87.1, 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 97.3 статті 97 ПК України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Воднораз, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України було передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.9 статті 102 ПК України також було передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як свідчать інтегровані картки платника, податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб, який був зменшений на суму переплати, склав 2648 грн. (- 60, 77 грн. переплати + 2057, 04 грн. грошових зобов'язань + 651, 73 грн. пені). Податковий борг з військового збору, який був зменшений на суму переплати, склав 240,75 грн. (- 0, 01 грн. переплати + 181, 05 грн. грошових зобов'язань + 59, 71 грн. пені). Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, склав 510 грн.
Податкові повідомлення-рішення №0007191303 від 02.10.2018 року, №0007211303 від 02.10.2018 року, №0007201303 від 02.10.2018 року ОСОБА_1 у встановленому порядку не оскаржував. Доказів погашення податкового боргу, заявленого до стягнення, суду не надав.
Суд відхиляє доводи представника ОСОБА_1 про закінчення строку давності стягнення податкового боргу, передбаченого статтею 102 ПК України, та зазначає, що відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення", пункту 102.9 статті 102 ПК України ПК України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, був зупинений з 18.03.2020 року. Тож на момент пред'явлення позову ГУ ДПС у Кіровоградській області передбачений пунктом 102.4 статті 102 ПК України строк давності не сплинув.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.3 статті 9 ПК України податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Нормативи розподілу коштів податку на доходи фізичних осіб між відповідними бюджетами визначені статтями 29, 64, 64-1, 66 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - фізичною особою, зараховується до відповідного бюджету за місцем реєстрації такої фізичної особи у податкових органах.
Згідно з пунктом 1-2 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, відноситься до доходів загального фонду Державного бюджету України.
Тож позов про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору в дохід відповідних бюджетів слід задовольнити.
Враховуючи, що суд за результатом розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми "С" №0007221303 від 02.10.2018 року про застосування фінансових санкцій, які не є податковими зобов'язаннями, то суд не вбачає підстав для стягнення податкового боргу на підставі цього рішення та відмовляє у задоволенні первісного позову ГУ ДПС у Кіровоградській області у цій частині вимог.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач за первісним позовом - ГУ ДПС у Кіровоградській області - не поніс витрати, передбачені частиною 2 статті 139 КАС України.
Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 - сплатив судовий збір у розмірі 2337, 18 грн. Зважаючи на задоволення зустрічного позову, такі витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Кіровоградській області, яке є правонаступником ГУ ДФС у Кіровоградській області.
Керуючись статтями 9, 77, 78, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного та місцевих бюджетів податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2648 грн. (код КДБ 11010500).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету податковий борг з військового збору в сумі 240, 75 грн. (код КДБ 11011001).
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в сумі 510 грн. (код КДБ 11010100).
У задоволенні решти позовних вимог Головного управління ДПС у Кіровоградській області відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області форми "С" №0007221303 від 02.10.2018 року про застосування фінансових санкцій.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 2337, 18 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ