Іменем України
09 серпня 2023 року справа № 927/648/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, e-mail: sekretariat@chrg.gp.gov.ua,
в інтересах держави
в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, е-mail: post@regadm.gov.ua
до відповідача: Коропської селищної ради Чернігівської області, вул. Кибальчича, буд.1, смт. Короп, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, e-mail: kpselrada@ukr.net
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000 e-mail: dkult_post@cg.gov.ua
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
За участю представників:
прокурор: Князев Д.В., прокурор;
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи: не прибув;
Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації до Коропської селищної ради Чернігівської області про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138 шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 19,3832 га кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, за територіальною громадою в особі Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2009552874222) з одночасним припиненням за територіальною громадою в особі Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області права власності на цю земельну ділянку;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422288300:02:000:2138 площею 19,3832 га;
- зобов'язання Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.
В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає про незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-10020/14-18-сг від 21.12.2018 та рішення 32 сесії 7 скликання Коропської селищної ради №2482 від 31.01.2019 в частині передачі із державної власності та прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 19,3832 га кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, оскільки на ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення, ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної власності у комунальну або приватну власність. Наслідками прийняття незаконних рішень стали протиправне набуття Коропською селищною радою права власності на спірну земельну ділянку та порушенням майнових інтересів держави.
У позовній заяві прокурор просить суд залучити до участі у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000 код 02231672). В обґрунтування клопотання прокурор вказує про те, що Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації є органом державного контролю за станом, обліку, охорони та збереження об'єктів культурної спадщини, а тому прийняття рішення у даній справі дозволить йому безперешкодно виконувати свої обов'язки щодо обліку, охорони та збереження пам'ятки археології місцевого значення.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07.06.2023; залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000 код 02231672). Учасникам справи встановлено строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень.
Ухвала суду від 08.05.2023 отримана учасниками справи на їх електронні адреси, зазначені позові.
У судове засідання 07.06.2023 прибув прокурор. Інші учасники справи у судове засідання 07.06.2023 не прибули.
Суд у судовому засіданні 07.06.2023 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 19.07.2023, про що позивача, відповідача та третю особу повідомлено ухвалою суду від 07.06.2023.
Ухвала суду від 07.06.2023 отримана позивачем та третьою особою 09.06.2023, відповідачем - 13.06.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.143-145).
11.07.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника за наявними у справі матеріалами.
У судове засідання 19.07.2023 прибув прокурор. Інші учасники справи у судове засідання 19.07.2023 не прибули.
У судовому засіданні 19.07.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.08.2023, про що позивача, відповідача та третю особу повідомлено ухвалою суду від 19.07.2023.
Ухвала суду від 19.07.2023 отримана позивачем та третьою особою 21.07.2023, відповідачем - 25.07.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У судове засідання 09.08.2023 прибув прокурор. Інші учасники справи у судове засідання 09.08.2023 не прибули.
Заяв та клопотань від сторін у справі не надходило.
Відповідач процесуальним правом участі у судових засіданнях не скористався, як і процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 09.08.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 551 від 17.11.1980 (абз. 2 ч. 1 рішення, п. 130 додатку №4) взято на облік пам'ятки археології місцевого значення, які підлягають паспортизації, у тому числі поселення епохи бронзи урочище «Лугове поле», розташоване у с. Рижки Коропського району (а.с.37-41).
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 75 від 19.02.1985 (п.1 рішення, п. 67 додатку №2) відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» взято під державну охорону, як нововиявлений пам'ятник археології, поселення урочище «Груд» 2 тис. до н.е.-XIII ст. у с . Рижки Коропського району разом із іншими об'єктами культурної спадщини - пам'ятками історії та культури, археології, архітектури місцевого значення, які виявлені на території області у 1982-1985 роках (а.с.42-46).
Пам'ятку археології паспортизовано 05.09.1986 (охоронний номер 2307). Відповідно до паспорту пам'ятки «Багатошарове поселення «Груд» («Рижки», «Лугове Поле») поселення датоване ХІУ-ХІІ ст. до н.е., І тис. до н.е., ХІ-ХІІ ст. Пам'ятка археології розташована у заплавному пасмі поблизу впадіння струмка Усорог у річку Кобилицю (пр.пр.Сейму). Підвищеність з 3-х боків оточена річищами, а з західного боку до нього підходить озеро Гнилуша. Площа пам'ятника 160м*80м. Охоронна зона навколо пам'ятки за 50 м. Глибина залягання культурного шару 0,2-0,4м. Найбільша концентрація підйомного шару знаходиться у західній та південній частині пасма. Основний матеріал: давньоруська кераміка ХІ-ХІІ ст., а також ліпна кераміка І тис. до н.е., епохи бронзи.
Адреса пам'ятки: Чернігівська обл., Коропський район, Нехаївська сільська рада, с. Рижки, за 600 м на південь від села в урочищі Лугове Поле (Груд).
На момент її паспортизації пам'ятка перебувала на балансі колгоспу «Червона зірка».
До паспорту пам'ятки складено схематичний план поселення «Груд» з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив'язку місця розташування поселення «Груд», а також облікову карту пам'ятки археології, яка датована 05.09.1986, у якій продубльовано інформацію про місце розташування, час виявлення поселення, а також уточнено площу - 160*180м.
У паспорті пам'ятки та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам'ятки: поселення дає додаткові відомості про заселеність Задесення у різні історичні періоди (а.с.47-55).
Відповідно до карти землекористування - графічної частини Плану роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Червона Зірка», наданої листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №10-25-0.3.-3549/2-22 від 28.10.2022 за запитом обласної прокуратури, у складі земель історико-культурного призначення (археологічні пам'ятки, локалізовані станом на 15.11.1994), які позначені на Плані червоними косими лініями, під номером 1 відображено земельну ділянку біля с. Рижки під поселенням «Груд», охоронний номер 2307. Ділянка знаходиться у VIII секції, контур 178. Її межі із західного, північного та східного напрямку огинаються характерними руслами водних об'єктів. З південного напрямку ділянка межує із землями колгоспу «Прогрес» (а.с.62-63).
Згідно з листом Чернігівського обласного історичного музею від 18.11.1994 №278, адресованого Чернігівському філіалу інституту Укрземпроект, на карту землекористування колгоспу «Червона Зірка» нанесені пам'ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 17.11.1994 (а.с.56).
У 2018 році Київською обласною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» виконано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Коропської селищної ОТГ, Коропського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899 (далі - технічна документація із інвентаризації земель, а.с.74-89).
У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 №643 відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки (Рижківська сільська рада) площею 19,3832 га - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі.
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
-технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 19,3832 га, розташована на території Рижківської сільської ради;
-викопіювання з плану землекористування Рижківської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Рижківської сільської ради Коропського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Коропської ОТГ (ділянка №6 орієнтовною площею 19,3832 га), погоджене начальником відділу у Коропському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає Інвентаризації. Відповідно до позначень на викопіюванні ділянка знаходиться у VIII секції, контур 178, її межі із західного, північного та східного напрямку огинаються характерними руслами водних об'єктів. З південного напрямку ділянка межує із землями колгоспу «Прогрес»;
-довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями, відповідно до якої земельна ділянка площею 19,3832 га (рілля) відноситься до земель запасу;
-кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 19,3832 га, розташованної на території Рижківської сільської ради Коропського району Чернігівської області, якій присвоєно кадастровий номер 7422288300:02:000:2138; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (сірі косі лінії) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 19,3832 га (або 100% від її площі) відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02 «Охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини»;
-акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 05.09.2018 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Коропської селищної ОТГ Чернігівської області від 05.09.2018, до якого внесена земельна ділянка №3 (Рижківська сільська рада) площею 19,3832 га 01.02 охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Відділом у Коропському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 13.09.2018 №0-25-0.28-641/107-18 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Коропського району, Чернігівської області, пунктом 7 якого передбачено необхідність проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації (а.с.90).
Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 20.09.2018 №2663-18, виданого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, визначено підсумкову оцінку результатів державної експертизи, а саме: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Коропського району Чернігівської області не у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. У підпунктах 2,3 пункту 10 вказаного Висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано необхідність долучити погодження структурного підрозділу у сфері охорони культурної спадщини згідно вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також нанести межі охоронних зон об'єктів культурної спадщини (а.с.94-95).
Згідно з довідкою від 03.10.2018 №242-П до вказаної технічної документації із землеустрою, виданої Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації зазначено, що частина ділянок, які підлягають інвентаризації для передачі у комунальну власність Коропської селищної ОТГ, розташована на землях історико-культурного призначення, у тому числі: на земельній ділянці, яка знаходиться на території Рижківської сільської ради Коропського району (ділянка №3 площею 19,3832 га), розташоване поселення «Груд» №2307, яке у 1994 році при погодженні проекту роздержавлення земель КСП «Червона Зірка» Рижківської сільської ради було нанесено на карту землекористування як землі історико-культурного призначення. Також у довідці повідомлено про те, що відповідно до ч.2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність (а.с.91-93).
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 29.10.2018 видано наказ №25-8400/14-18-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Коропської селищної ради Коропського району Чернігівської області загальною площею 1140,6182 га (а.с.96).
У позові прокурор зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10020/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Коропській селищній раді Коропського району Чернігівської області у комунальну власність Коропської селищної об'єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8223,7315 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Коропської селищної об'єднаної територіальної громади Коропського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.
На підставі акту приймання-передачі від 21.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 21.12.2018 №25-10020/14-18-сг передало із державної власності, а Коропська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, в тому числі (№339 додатку до акту) земельну ділянку площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, з обмеженням охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Рішенням 32 сесії 7 скликання Коропської селищної ради Чернігівської області №2482 від 31.01.2019 «Про прийняття у комунальну власність Коропської селищної ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» прийнято у комунальну власність земельні ділянки, у т.ч. земельну ділянку площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138 (№339 додатку до рішення) (а.с.97-100).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №314821717, 13.01.2020 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Коропської селищної ради на земельну ділянку площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2009552874222 (а.с.101-102).
За доводами заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10020/14-18-сг та рішення 32 сесії 7 скликання Коропської селищної ради від 31.01.2019 №2482 в частині передачі з державної власності та прийняття у комунальну власність земельної ділянки площею 19,3832 га кадастровий номер 7422288300:02:000:2138 є незаконними, оскільки на ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення і ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.
Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом суд зазначає таке.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. ст.1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
З огляду на приписи ч. 4 ст. 84, ст. 122 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
За доводами заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури перебування у комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка археології, позбавляє Український народ загалом правомочності власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Стосовно земель історико-культурного призначення встановлено пріоритет права власності Українського народу, державної власності над приватною, тобто законно набути права комунальної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі і відповідач - Коропська селищна рада Чернігівської області. Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі. Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико- культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.
Таким чином, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури у позові зазначив, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація (наразі - Чернігівська обласна військова адміністрація), а тому є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.
Виходячи з приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Аналіз ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого продовжено указами Президента України 18.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, №254/2023.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Зокрема, згідно ч. 1 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Частиною 3 даної статті регламентовано, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також передбачає повноваження у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, серед інших утворено Чернігівську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
З урахуванням наведеного, зазначену позовну заяву подано в інтересах Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації. Поряд з цим, при наявності порушень інтересів держави даний орган державної влади тривалий час бездіє у вказаних спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до їх усунення. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, може призвести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.
Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури листом №15/3/1-213вих-23 від 04.04.2023 повідомив Чернігівську обласну військову адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології поселення «Груд». У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської обласної військової адміністрації, як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 19,3832 га кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, а у випадку їх не застосування - про причини, які цьому перешкоджають (а.с.113-116).
Листом №01-01-21/7222 від 14.04.2023 Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила Чернігівську обласну прокуратуру, що відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» облдержадміністрація не наділена повноваженнями здійснювати перевірку наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства, а тому підстави для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури, відсутні (а.с.117-118).
За доводами прокурора, Чернігівська обласна військова адміністрація як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у спірних правовідносинах, відмовилась захищати такі інтереси. Не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом, яким являється Чернігівська обласна військова адміністрація щодо усунення порушень вимог законодавства свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.
Чернігівська обласна прокуратура направила Чернігівській обласній військовій адміністрації лист в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 25.04.2023 №15/3/1-280вих-23, у якому повідомила про звернення до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації до Коропської селищної ради, трея особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 19,3832 кадастровий номер 7422288300:02:000:2138 (а.с.119).
Приймаючи до уваги те, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави, невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації та звернення до суду із вказаним позовом у цій справі.
За наведених обставин суд доходить висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації у суді при зверненні із цим позовом.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Пунктом 3 розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Статтею 6 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» (у редакцій чинній на час прийняття рішення виконкому облради № 75 від 19.02.1985) до пам'яток історії та культури належать пам'ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселеньу укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.
Частиною 2 статті 8 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» передбачено, що виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу PCP і Української PCP.
Як встановлено судом, на підставі рішень виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 551 від 17.11.1980 та № 75 від 19.02.1985 взято на облік та під державну охорону об'єкт культурної спадщини - поселення урочище «Груд» II тис. до н.е.-XIII ст. (поселення епохи бронзи урочище «Лугове поле») у с. Рижки Коропського району, як нововиявлену пам'ятку археології місцевого значення, а 05.09.1986 проведено його паспортизацію, як пам'ятника історії та культури СРСР у вигляді залишків стародавніх поселень та ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів, у зв?язку з чим враховуючи положення пункту 3 розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», вказана пам'ятка археології була і є пам'яткою культурної спадщини без занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Статтями 53, 54 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Виходячи з приписів ст.541 Земельного кодексу України з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Обмеження у використанні земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, зон охорони, поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об'єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.
Режим використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом України «Про охорону культурної спадщини».
У відповідності до ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.
Таким чином, земельна ділянка площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Груд», на площу якої встановлено обмеження - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, відноситься до земель історико-культурного призначення, порядок та режим використання якої визначається Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно з ч.1,2,6 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.
Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
За таких обставин, земельна ділянка площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення, відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.
Водночас, з встановлених судом обставин вбачається, що земельна ділянка площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення, протиправно вибула з державної в комунальну власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 №25-10020/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі зазначеної земельної ділянки, акту приймання-передачі від 21.12.2018 (№339 додатку до акту), рішення 32 сесії 7 скликання Коропської селищної ради Чернігівської області №2482 від 31.01.2019 «Про прийняття у комунальну власність Коропської селищної ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» в частині прийняття зазначеної земельної ділянки у комунальну власність.
Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним законодавчим актом по відношенню до Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (набув чинності 01.01.2002).
Враховуючи вищезазначені приписи ч.1 ст.54 Земельного кодексу України та ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", за висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального законодавчого акту - Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону (в редакції на момент звернення прокурора з позовом до суду) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав на майно, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 у справі №906/516/19.
З огляду на зазначене вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 19,3832 га кадастровий номер 7422288300:02:000:2138 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2009552874222) за територіальною громадою в особі Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області права власності на цю земельну ділянку є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
Відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З урахуванням викладеного вище суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 19,3832 га та кадастровим номером 7422288300:02:000:2138 шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422288300:02:000:2138 площею 19,3832 га, є способом захисту порушеного права, який не призведе до поновлення цього порушеного права та автоматично не стане підставою для набуття Чернігівською обласною військовою адміністрацією права розпорядження зазначеною земельною ділянкою. Навпаки, позбавлення спірної земельної ділянки усіх ідентифікуючих і реєстраційних однак стане на заваді відновленню порушених прав землевласника і може бути причиною зловживань з боку невизначеного кола осіб.
За таких обставин прокурором неправильно обрано спосіб захисту інтересів держави у спірних правовідносинах щодо усунення перешкод у здійсненні Чернігівською обласною військовою адміністрацією права користування та розпоряджання земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації.
Щодо вимог прокурора про зобов'язання Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 19,3832 га кадастровий номер 7422288300:02:000:2138 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації суд зазначає таке.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Згідно з п.1 ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Статтею 53 Земельного кодексу України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 54 Земельного кодексу України).
Стаття 541 Земельного кодексу України визначає обмеження у використанні земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об'єктів культурної всесвітньої спадщини, відповідно до ч.2,3 якої обмеження у використанні земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об'єкта культурної всесвітньої спадщини поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об'єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.
Режим використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об'єкта культурної всесвітньої спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом України "Про охорону культурної спадщини".
У відповідності до п.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.
Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження якою наділена Чернігівська обласна державна адміністрація (наразі - Чернігівська обласна військова адміністрація), і у даній справі доцільно визначено орган викнавчої влади, на користь якого повертається земельна ділянка - Чернігівську обласну військову адміністрацію, вимога прокурора про зобов'язання Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області повернути земельну ділянку площею 19,3832 га кадастровий номер 7422288300:02:000:2138 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, за територіальною громадою в особі Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2009552874222) з одночасним припиненням за територіальною громадою в особі Коропської селищної ради Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області (код 04412426) права власності на земельну ділянку площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138.
3. Зобов?язати Коропську селищну раду Новгород-Сіверського району (колишній Коропський район) Чернігівської області (код 04412426) повернути земельну ділянку площею 19,3832 га, кадастровий номер 7422288300:02:000:2138, державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (код 00022674).
4. У решті позову відмовити.
У судовому засіданні 09.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2023 внаслідок неможливості складення повного тексту рішення та внесення його до Єдиного державного реєстру судових рішень з технічних причин - влучання 21.08.2023 частини балістичної ракети, випущеної російською федерацією, у будівлю Господарського суду Чернігівської області та тимчасового припинення роботи обладнання суду.
Суддя М.О. Демидова