Рішення від 23.08.2023 по справі 922/2459/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2023м. ХарківСправа № 922/2459/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7)

до Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.25)

про стягнення 1'436'835,35 грн

за участю представників:

позивача - Рожкової Л.О.;

відповідача - Шутя О.Я.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 1'026'653,67 грн за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію, інфляційні витрати в сумі 220'939,88 грн, 3% річних у сумі 35'946,94 грн, пеню в сумі 153'294,86 грн та судовий збір у розмірі 17'242,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 червня 2023 року позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "28" червня 2023 року о 15:30.

27.06.2023 відповідач подав відзив (вх.№ 16494), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що споживачем за спірним договору є Філія Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", яка знаходиться в смт Донське Волноваського району Донецької області, яке в свою чергу з 10.03.2022 по теперішній час перебуває під окупацією Російської Федерації. Відповідач зазначив, що споживач за договором, як і головне підприємство - ДУ "НІОХІМ" не мало можливості функціонувати та здійснювати оформлення господарських операцій, їх контролювати та виконувати зобов'язання за договором №205100 від 01.08.2021 в частині оплати спожитої електричної енергії за лютий 2022 року починаючі з 24.02.2022, тобто з дня початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні. При цьому, відповідач наполягає, що обсяги спожитої ним електричної енергії у лютому 2022 року визначені неправильно, оскільки він дані щодо обсягів за спірний період спожитої електричної енергії не надав ані оператору системи розподілу, ані позивачу, акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) не підписував. Відповідач також зазначив, що на спроможність здійснювати оплату Філією ДУ "НІОХІМ" фактично спожитого у лютому місяці 2022 року обсягу електричної енергії, у разі її погодження сторонами за договором, також вплинули інші форс-мажорні обставини, а саме примусове вилучення грошових коштів ДУ "НІОХІМ", які зберігались на розрахунковому рахунку та депозитних рахунках в Акціонерному товаристві "Міжнародний резервний банк", відносно якого розпочато процедуру ліквідації.

19.07.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 18888), в якій зазначив, що нарахування за спожиту електричну енергію, які були здійснені відповідачеві, є належними, оскільки вони здійснені на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу, ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", як адміністратора комерційного обліку, іншого варіанту нарахування не передбачено законодавством. Також позивач вважає, що наданий відповідачем Сертифікат не свідчить про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання грошового зобов'язання відповідача за договором, звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань. Крім того, позивач зазначив, що електрична енергія була поставлена споживачу в лютому 2022 року, тобто до 10.03.2022 (дати початку тимчасової окупації Волноваської міської територіальної громади відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією).

10.08.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 19241), в яких вказав, що у нього не були в наявності розрахункові документи для оплати заборгованості, та всі вихідні дані для розуміння нарахування заборгованості, та заперечив, що у нього (відповідача) з 10.03.2022 зберігалася можливість самостійно оформити платіжні документи через сервіс "Особистий кабінет" та в рамках діючого договору з оператором системи розподілу про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії отримати/узгодити інформацію щодо обсягів спожитої електричної енергії за спірний період.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "23" серпня 2023 року о 15:30.

Представник позивача в судовому засіданні 23.08.2023 позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.08.2023 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

01.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (Позивач, Постачальник) та Державною установою "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (Відповідач, Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 205100 (далі - Договір).

Споживачем за Договором є Філія Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (п. 1 додатку 1 до Договору).

Адреса об'єкта Споживача: Донецька область, Волновахський район, смт Донське (п. 6 додатку 1 до Договору).

Згідно з умовами Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1. Договору).

У відповідності до п.5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору.

Відповідно до пункту 5.5. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п.5.7. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Відповідно до п.5.1. Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше 10 числа після закінчення розрахункового періоду, незалежно від дати отримання рахунку від Постачальника.

У разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1. Комерційної пропозиції (п. 6.3. Комерційної пропозиції).

Позивач зазначає, що він свої зобов'язання за Договором виконав повністю, та поставив Відповідачу електричну енергію.

На підставі отриманих від оператора системи розподілу (далі - ОСР) (АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") даних про спожиті Відповідачем обсяги електричної енергії Позивачем сформовано та видано рахунок за лютий 2022 року на суму 1'507'506,37 грн.

Рахунок та акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022 року направлені на електронну адресу Відповідача, зазначену у Комерційній пропозиції .

Відповідач за поставлену у лютому 2022 року електричну енергію сплатив 480'852,70 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивач вказує, що станом на дату подачі позовної заяви заборгованість Відповідача за Договором за лютий 2022 року становить 1'026'653,67 грн (1'507'506,37 - 480'852,70). Посилаючись на порушення Відповідачем строків оплати за Договором, Позивач також нарахував інфляційні витрати в сумі 220'939,88 грн, 3% річних у сумі 35'946,94 грн та пеню в сумі 153'294,86 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Згідно із ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 6, 7 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку (далі - АКО) на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків (далі - АР) та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Згідно з п. 9.14.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п. 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За приписами п. 4.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Позивач вказує, що станом на дату подачі позовної заяви заборгованість Відповідача за Договором за лютий 2022 року становить 1'026'653,67 грн (1'507'506,37 - 480'852,70).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач здійснив нарахування за спожиту електричну енергію на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу (ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі"), як адміністратора комерційного обліку.

ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", як оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку, листом № 08-24 від 27.02.2023 вказало фактичний обсяг спожитої електричної енергії Відповідачем у лютому 2022 року, який склав 484'3454 кВт*год.

У листі вих.№08-24/895 від 18.07.2023, який було направлено Відповідачу, ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" зазначило, що за період лютий 2022 року у зв'язку з неотриманням оператором системи розподілу від Споживача фактичних показів лічильника(ів) до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, оціночні покази лічильника(ів) на початок першої доби відповідного календарного місяця було визначено оператором системи розподілу за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року.

Отже, ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі" визначило обсяг спожитої Відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року в розмірі 484'3454 кВт*год. не за фактичним споживанням, а за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року, оскільки Відповідачем не було надано фактичні показання лічильників до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідач зазначає, що він з 24.02.2022 був позбавлений можливості виконувати зобов'язання за Договором, в тому числі надавати фактичні покази лічильників, у зв'язку з початком бойових дій через військову агресію Російської Федерації.

Відповідно до п.12.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пункт 12.3. Договору передбачає, що строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. При цьому, сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п. 12.4. Договору).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч.3 ст. 14 Закону Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною 1 ст. 141 Закону встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Пунктами 6.11.6., 6.11.7. Регламенту передбачено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віцепрезидента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно Сертифікатом ТПП про форс-мажорні (обставини непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем надано до суду сертифікат Харківської Регіональної Торгово-промислової палати № 6300-23-3183 від 05.07.2023 (далі - Сертифікат), яким засвідчено існування для Відповідача з 24.02.2022 по теперішній час форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо наступних зобов'язань за Договором: подати фактичний обсяг споживання електроенергії за лютий 2022 року; отримати рахунок на оплату фактично спожитого у лютому 2022 року обсягу електричної енергії на наступний робочий день після закінчення розрахункового періоду - 01.03.2022; підписати акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року; використовувати електричну енергію виключно для власного споживання та не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії, які унеможливили виконання Договору в зазначений термін.

Стосовно строків повідомлення Позивача про форс-мажорні обставини, суд враховує те, що з 24.02.2022 за наказом директора ДУ "НІОХІМ" №20 від 24.02.2022 філія призупинила свою роботу, так як працівники філії не мали можливість виконувати роботу через небезпеку їх життю та здоров'ю. З 01.03.2022 будівлі розміщення ДУ "НІОХІМ" за адресою: м.Харків, вул. Мироносицька, 25 та електронні прилади комунікацій (комп'ютери та інше) в наслідок ракетних обстрілів та вибухів, зазнали пошкодження, що унеможливлювало їх використання та виключало можливість здійснювати дії замість філії ДУ "НІОХІМ", у тому числі за Договором. Дані факти підтверджуються матеріалами справи та розслідуються слідчим відділом СБУ у Харківській області за досудовим розслідуванням №22022220000002640 від 18.08.2022 за ч.1 ст.438 КК України.

Крім того, суд бере до уваги те, що з 10.03.2022 територія, на якій розташована філія ДУ "НІОХІМ", - смт Донське Волноваського району Донецької області, перебуває під окупацією Російською Федерацією (яка триває по теперішній час), що виключає можливість роботи підприємства. Вказані обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами непереборної сили, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору.

Суд вважає, що порушення Відповідачем строків повідомлення Позивача про форс-мажорні обставини та надання підтверджуючих документів щодо їх настання сталося внаслідок непереборної сили. Крім того, ці порушення жодним чином не впливають на факт настання форс-мажорних обставин для Відповідача під час виконання Договору, який засвідчений Сертифікатом у відповідності до Закону та Регламенту.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Відповідачем належним чином доведено настання для нього з 24.02.2022 форс-мажорних обставин під час виконання Договору.

Як вже було зазначено, пункт 12.3. Договору передбачає, що строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відтак, зважаючи на умови п. 12.3. Договору та підтвердження існування для Відповідача форс-мажорних обставин під час виконання Договору, строк виконання Відповідачем зобов'язань за Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, які розпочалися 24.02.2022 та тривають по теперішній час.

Щодо тверджень Позивача про те, що наданий відповідачем Сертифікат не свідчить про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання грошового зобов'язання відповідача за договором, суд зазначає, що вказані у Сертифікаті зобов'язання, на які впливають форс-мажорні обставини, безпосередньо впливають на можливість виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором.

Так, облік електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

Згідно з п. 8.6.7., 8.6.8. Кодексу комерційного обліку електричної енергії зчитування показів (збір даних) з лічильників у не побутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв'язку.

Непобутові та колективні побутові споживачі зобов'язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.

Відповідно до п. 8.6.5. Кодексу комерційного обліку електричної енергії у разі неотримання оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) від споживача фактичних показів лічильника(ів) до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, та за умови, що з технічних причин покази не отримані за допомогою засобів дистанційної передачі даних, оціночні покази лічильника на початок першої доби цього календарного місяця визначаються оператором системи або ППКО шляхом додавання до останнього отриманого ними фактичного показу лічильника величини добутку середньодобового споживання на кількість днів (діб) між датою останнього зчитування фактичних показів та першим числом цього календарного місяця.

З наданого Відповідачем Сертифікату вбачається існування для Відповідача з 24.02.2022 по теперішній час форс-мажорних обставин, зокрема, щодо зобов'язань з подачі фактичного обсягу споживання електроенергії за лютий 2022 року.

Суд також враховує, що відповідно до п. 9.1. типового договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (для юридичних клієнтів), який розміщено на офіційному вебсайті ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою, виданою Торгово-промисловою палатою України. Строк виконання зобов'язань за цим Договором у такому разі відкладається на строк дії обставин непереборної сили.

Отже, в силу умов Договору та договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, строк виконання Відповідачем зобов'язання щодо надання фактичних показів лічильників відкладається на строк дії обставин непереборної сили.

Враховуючи те, що зобов'язання Відповідача з надання фактичних показів лічильників є таким, що відкладено з 24.02.2022 та триває по теперішній час, розрахунок обсягів спожитої Відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року за середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року, у зв'язку з тим, що він не подав фактичних показів лічильників до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, є неправомірним.

Отже, висновок Позивача про споживання Відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року в обсязі 484'3454 кВт*год є передчасним, а відтак і вимога Позивача про стягнення з Відповідача боргу в розмірі 1'026'653,67 грн за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію також є передчасною.

Щодо посилань Позивача на умови пункту 12.5. Договору, суд зазначає таке.

Пунктом 12.5. Договору передбачено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.

Суд установив, що форс-мажорні обставини виникли у Відповідача з 24.02.2022, водночас Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за повний місяць - лютий 2022 року.

Отже, заявлений Позивачем період заборгованості включає в себе період дії форс-мажорних обставин, а тому у даному випадку відсутні підстави для застосування п. 12.5. Договору.

Встановлені судом обставини є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу та похідних позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49044, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, 7, код ЄДРПОУ 42086719).

Відповідач - Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.25, код ЄДРПОУ 00209740).

Повний текст рішення складено 29.08.2023.

Суддя І.В. Трофімов

Попередній документ
113087868
Наступний документ
113087870
Інформація про рішення:
№ рішення: 113087869
№ справи: 922/2459/23
Дата рішення: 23.08.2023
Дата публікації: 31.08.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (25.10.2023)
Дата надходження: 19.09.2023
Предмет позову: стягнення 1 436 835,35 грн.
Розклад засідань:
28.06.2023 15:30 Господарський суд Харківської області
12.07.2023 15:00 Господарський суд Харківської області
23.08.2023 15:30 Господарський суд Харківської області
24.10.2023 10:30 Східний апеляційний господарський суд
21.11.2023 11:00 Східний апеляційний господарський суд