Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" серпня 2023 р. м. ХарківСправа № 922/2313/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2313/23
за позовом Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут” (код ЄДРПОУ 42206328, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/ адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10)
до відповідача Дочірнього підприємства «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31941174, адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2)
про стягнення 126484,83 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019,
ПрАТ “Харківенергозбут” звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в якому просить стягнути 126484,83 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019, а саме: заборгованість за електричну енергію в сумі 43483,54 грн; заборгованість по пені в сумі 62284,95 грн; 3% річних у сумі 4124,40 грн та інфляційні в сумі 16591,94 грн; а також просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2684,00 грн та повернути надмірно сплачений судовий збір у сумі 1975,97 грн; розгляд справи просить здійснити в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019, укладеним шляхом підписання Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2018, щодо внесення оплат за спожиту електричну енергію в розмірах та в строки, передбачені договором, за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року. Позивач зазначає, що протягом дії договору відповідач здійснював оплати з порушенням строків, визначених договором, у зв'язку з чим у нього залишилась заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію за жовтень 2022 року в розмірі 43483,54 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за електричну енергію в сумі 43483,54 грн, а також пені в сумі 62284,95 грн за загальний період прострочення з 01.02.2022 по 30.04.2023, 3% річних у сумі 4124,40 грн за загальний період прострочення з 01.02.2022 по 30.04.2023 та інфляційних у сумі 16591,94 грн за загальний період прострочення з квітня 2022 року по квітень 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2023 відкрито провадження у справі № 922/2313/23 за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та позивачу встановлено 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
Від відповідача - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву від 28.06.2023 за вих. № 28/06/23-2 (вх. № 16817 від 29.06.2023), в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, вважає, що ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є неналежним відповідачем, оскільки договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 підписаний керівником Філії «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яка є відокремленим підрозділом та має свій особливий код ЄДРОПОУ відокремленого підрозділу 33817555. Відповідач не погоджується з розміром нарахованої позивачем пені, посилається на те, що заявлена до стягнення пеня є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора, та зазначає, що позивач нарахував завищену пеню, вказавши при цьому невірний період стягнення та невірну суму заборгованості, на яку нараховується пеня. Також відповідач зазначає, що під час дії воєнного стану на ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» покладено надзвичайно важливу для держави функцію щодо забезпечення належного стану автомобільних доріг, які є частиною критичної інфраструктури України, підприємство відповідача не має можливості сплатити штрафні санкції у розмірі, нарахованому позивачем, у зв'язку зі стійкою збитковістю та відсутністю грошових коштів на своїх рахунках, тому відповідач просить зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 90% чи інший відсоток на розсуд суду на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України. Вказаний відзив, враховуючи, що його подано в межах встановленого судом строку, прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи.
Від позивача - ПрАТ “Харківенергозбут” до суду засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву від 04.07.2023 за вих. № 28-РЦ/02-469 (вх. № 17426 від 05.07.2023), в якому позивач заперечує проти доводів відповідача щодо пред'явлення позову до неналежного відповідача, з посиланням на те, що Філія «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є відокремленим підрозділом та не являється самостійною юридичною особою, у зв'язку з чим договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 був укладений саме з ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (відповідачем), який є юридичною особою. Позивач вважає безпідставним клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% чи інший відсоток на розсуд суду, оскільки пеню нараховано відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 та Комерційної пропозиції до зазначеного договору, а також відповідно до вимог ст. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому, на думку позивача, положення пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не можуть бути застосовані у даному випадку. Вказана відповідь на відзив на позовну заяву, враховуючи, що її подано в межах встановленого судом строку, прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
Від відповідача - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на електронну пошту суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від 13.07.2023 за вих. № 13/07/23-1 (вх. № 18379 від 13.07.2023), в якому відповідач посилається на те, що позивач не вірно звернувся до відповідача - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Відповідач вважає, що він не має договірних правовідносин з позивачем, оскільки договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 не був підписаний директором відповідача та не скріплений його печаткою, доказів наявності у керівника відокремленого підрозділу Фіронова Олександра Олександровича права на укладення вказаного договору від імені ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» позивачем не надано, Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 12.09.2006, на яку посилається позивач, є невідповідним доказом, оскільки в тексті позовної заяви позивач посилається на інший договір - договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019. Також відповідач у запереченні на відповідь на відзив не погоджується з розміром нарахованої позивачем пені, зазначає, що пеня є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, оскільки позивач під час дії воєнного стану в Україні нарахував завищену пеню, вказавши при цьому невірний період стягнення та невірну суму заборгованості, на яку нараховується пеня, та зазначає, що ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не має можливості сплатити штрафні санкції у розмірі, нарахованому позивачем, у зв'язку зі стійкою збитковістю та відсутністю грошових коштів на своїх рахунках, тому відповідач просить зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 90% чи інший відсоток на розсуд суду. Зважаючи на те, що вказане заперечення відповідача подане в межах встановленого судом строку, його було прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Будь-яких інших заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день винесення судом даного рішення сторонами до суду не надано.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви і відповідачем до відзиву докази, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” з 01.01.2019 ПрАТ “Харківенергозбут” є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.
Позивачем надано до матеріалів позовної заяви копію договору № 041-15052,01 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії Споживачу - Дочірньому підприємству «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31941174), який не підписаний Споживачем.
Водночас, позивач до матеріалів позовної заяви надав копію Комерційної пропозиції № 1 Ф-П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць «Оплата електричної енергії один раз за фактично спожиту електричну енергію (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем через Постачальника)», яка є Додатком № 2 від 01.12.2020 до договору № 041-15052,01 від 01.01.2019, тобто являється невід'ємною частиною зазначеного договору (далів по тексту - Комерційна пропозиція № 1 Ф-П)
Комерційна пропозиція № 1 Ф-П підписана з боку Споживача керівником відокремленого підрозділу - Філії «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» Дочірнього підприємства «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (код ЄДРОПОУ відокремленого підрозділу 33817555) Фіроновим Олександром Олександровичем.
Також, у матеріалах позовної заяви міститься копія Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 12.09.2006), яку підписано 29.12.2018 Споживачем - Дочірнім підприємством «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31941174) в особі керівника відокремленого підрозділу - Філії «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» Дочірнього підприємства «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (код ЄДРОПОУ відокремленого підрозділу 33817555) Фіронова Олександра Олександровича.
Із вказаної Заяви-приєднання від 29.12.2018 вбачається, що Споживач, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника ПрАТ “Харківенергозбут” в мережі Інтернет за адресою www.zbutenergo.kharkov.ua, приєднався до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника № 2 з такими персоніфікованими даними Споживача: Споживач - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ; код ЄДРПОУ Споживача - 31941174; вид та адреса об'єкта, точки комерційного обліку - завод, Харківський район, смт Буди, вул. Шевченко; Оператор, з яким Споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії - АТ “Харківобленерго”.
Відповідно до Заяви-приєднання від 29.12.2018, Споживач, погодившись з цією завою-приєднанням (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії”, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно з ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пунктом 3.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 312 (далі - Правила) передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
У відповідності до п. 3.1.7 Правил, електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до п. 3.2.5 Правил, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Згідно з п. 3.2.10 Правил, за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на веб-сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.
Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ “Харківенергозбут” www.zbutenergo.kharkov.ua.
У відповідності до ч. 4, 5 ст. 64 ГК України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Діяльність розташованих на території України відокремлених підрозділів підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється цим Кодексом та іншими законами.
За приписами ст. 95 ЦК України, Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Як вбачається з інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Філія «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» Дочірнього підприємства «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», код ЄДРОПОУ ВП (відокремленого підрозділу) 33817555, є відокремленим підрозділом юридичної особи - Дочірнього підприємства «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 31941174, керівником зазначеного відокремленого підрозділу є Фіронов Олександр Олександрович, що підтверджується відповідними Витягами із зазначеного Реєстру.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що Філія «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (відповідача), з огляду на положення ч. 4, 5 ст. 64 ГК України та ст. 95 ЦК України, суд дійшов висновку, що Філія «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не може самостійно укладати договори та виступати як сторона у спірних правовідносинах, а тому відповідач безпідставно посилається на те, що ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є неналежним відповідачем.
Стосовно посилання відповідача на те, що він не має договірних правовідносин з позивачем, оскільки договір про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 не підписаний керівником відповідача, керівник Філії «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» Фіронов О.О. не має права на укладення вказаного договору від імені ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», суд зазначає таке.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Тобто, незалежно від того, коли саме буде схвалено правочин особою, остання вважатиметься стороною цього правочину з моменту його вчинення. При цьому, схвалення правочину може бути виражене в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою конклюдентних дій (прийняття виконання, здійснення розрахунків тощо).
Як зазначає позивач у позовній заяв та підтверджується наявними в матеріалах справи численними копіями платіжних доручень, у період з грудня 2021 року по травень 2023 року відповідачем здійснювались платежі з оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019. Вказані платежі були здійснені з банківського рахунку відокремленого підрозділу - Філії «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП», відкритого у відповідності до ч. 4 ст. 64 ГК країни, якою передбачено, що підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Таким чином, здійснивши оплати за спожиту електричну енергію по договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 відповідач своїми конклюдентними діями схвалив споживання електричної енергії відокремленим підрозділом - Філією «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» по вказаному договору, а отже, тим самим, відповідач підтвердив укладення з позивачем вищезазначеного договору шляхом підписання керівником відокремленого підрозділу - Філії «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» Фіроновим О.О. Заяви-приєднання від 29.12.2018 (Додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 12.09.2006).
Наступне схвалення відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019, згідно з положеннями ч. 2 ст. 241 ЦК України, створило для відповідача обов'язок з оплати спожитої електроенергії, починаючи з моменту укладення зазначеного договору.
Враховуючи вищезазначені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, зважаючи на те, що лише з 01.01.2019 функцію з розподілу електричної енергії було відокремлено від функції постачання електричної енергії відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, внаслідок чого із зазначеної дати ПрАТ “Харківенергозбут” (позивач) отримав статус постачальника електричної енергії на території Харківської області, а АТ «Харківобленерго» - статус оператора з розподілу електричної енергії, та приймаючи до уваги співпадіння номеру договору, зазначеного в Заяві-приєднанні від 29.12.2018 (Додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 12.09.2006), із номером спірного договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019, суд дійшов висновку, що дату договору (12.09.2006) у вказаній Заяві-приєднанні від 29.12.2018 зазначено помилково, а твердження позивача про те, що ця Заява-приєднання свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 є більш вірогідним ніж твердження відповідача про відсутність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, тому суд відхиляє посилання відповідача на те, що Заява-приєднання від 29.12.2018 є невідповідним доказом.
Крім того, як вже зазначалося вище, в матеріалах справи міститься підписана з боку відповідача керівником Філії «ПІСОЧИНСЬКЕ ДЕП» ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Фіроновим О.О. Комерційна пропозиція № 1 Ф-П, яка є Додатком № 2 від 01.12.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019, що також підтверджує укладення між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019, тому відповідач безпідставно посилається на те, що він не має договірних правовідносин з позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з Умовами п. 4 Комерційної пропозиції № 1 Ф-П (Додатку № 2 від 01.12.2020 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019), розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті “Призначення платежу” посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії, зараховується Споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції № 1 Ф-П, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем. Суми пені, 3% річних та інфляційних оплачуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі даних, отриманих від Оператора з розподілу електричної енергії - АТ «Харківобленерго», були сформовані та виставлені відповідачу - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» рахунки на оплату за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 за період з грудня 2021 року по жовтень 2022 року.
Відповідач - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» неналежно виконував свої зобов'язання щодо внесення оплат за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019 за вказаний період, зокрема останній платіж за електроенергію за спірний період був здійснений відповідачем 09.05.2023 у розмірі 40000,00 грн. Вищезазначену оплату проведено зараховано позивачем в рахунок погашення частини заборгованості за електроенергію за жовтень 2022 року, у зв'язку з чим у відповідача залишилась заборгованість з оплати за електричну енергію за жовтень 2022 року в розмірі 43483,54 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Станом на момент ухвалення судом цього рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, всупереч ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про сплату відповідачем заборгованості за електричну енергію за жовтень 2022 року в розмірі 43483,54 грн, або які б могли спростувати наявність у нього вищезазначеної заборгованості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України “Про ринок електричної енергії”, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії”).
На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази погашення заборгованості перед позивачем за електричну енергію за жовтень 2022 року в розмірі 43483,54 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за електричну енергію в сумі 43483,54 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 62284,95 грн, нарахованої у зв'язку порушенням виконання грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 01.02.2022 по 30.04.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П, у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу.
Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» строків оплати за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019, зокрема останню оплату за електроенергію за спірний період відповідачем було здійснено 09.05.2023 у розмірі 40000,00 грн, яку зараховано позивачем в рахунок погашення частини заборгованості за електроенергію за жовтень 2022 року. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до умов п. 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, суд враховує положення пп. 16 п. 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 “Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану”, яким встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
В подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово був продовжений та триває по теперішній час.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Згідно з ч. 1 ст. 20 наведеного Закону, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.09.2016 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 в межах своїх повноважень, тому вказана постанова має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1 цієї постанови, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 вказаного Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Як вбачається з тексту Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.
Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язковими до виконання.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність твердження позивача про те, що положення пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не можуть бути застосовані до правовідносин, що склались між сторонами у даній справі.
На підставі викладеного, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем з порушенням вимог пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було нараховано відповідачу пеню в розмірі 61844,39 грн за період дії воєнного стану в Україні - з 24.02.2023 по 25.08.2022, тому суд відмовляє в задоволенні вимог в цій частині.
Розрахунок пені в частині стягнення пені в сумі 440,56 грн, нарахованої за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 (до введення воєнного стану в Україні), є обґрунтованим та здійснений вірно, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Розглянувши клопотання відповідача - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про зменшення розміру пені на 90% чи інший відсоток на розсуд суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 233 ГК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.
В обґрунтування клопотання про зменшення пені на 90% чи інший відсоток на розсуд суду відповідач - ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» зазначає, що пеня є надмірно великою порівняно із збитками кредитора, позивач під час дії воєнного стану в Україні нарахував завищену пеню, вказавши при цьому невірний період стягнення та невірну суму заборгованості, на яку нараховується пеня, та зазначає, що ДП «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не має можливості сплатити штрафні санкції у розмірі, нарахованому позивачем, у зв'язку зі стійкою збитковістю та відсутністю грошових коштів на своїх рахунках.
Втім, у вказаному клопотанні відповідачем не доведено винятковість обставини невиконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання протягом значного періоду часу, а також не доведено неспівмірність нарахованої позивачем пені з наслідками порушення та не надано жодного доказу щодо свого майнового стану, який би потребував зменшення стягуваної суми пені.
Поряд з цим, матеріали справи свідчать про значні терміни прострочення відповідачем оплат за Договором. Крім того, встановлені сторонами в п. 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П розміри пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу) не є занадто великим та відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що судом задоволено позовні вимоги про стягнення пені частково на суму 440,56 грн, з огляду на те, що вказаний розмір пені є незначним, не суперечить засадам розумності і справедливості, а отже не може стати несправедливо непомірним тягарем для відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 90% чи інший відсоток.
Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість здійснити сплату пені у зв'язку зі стійкою збитковістю та відсутністю грошових коштів на його, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 617 ЦК України, та зважаючи на вимоги ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості виконання договору сторонами, відсутність у відповідача необхідних коштів на рахунках не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4124,40 грн за загальний період прострочення з 01.02.2022 по 30.04.2023 та інфляційних у сумі 16591,94 грн за загальний період прострочення з квітня 2022 року по квітень 2023 року, нарахованих у зв'язку порушенням виконання грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію.
Порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 041-15052,01 від 01.01.2019, зокрема останню оплату за електроенергію за спірний період відповідачем було здійснено 09.05.2023 у розмірі 40000,00 грн, яку зараховано позивачем в рахунок погашення частини заборгованості за електроенергію за жовтень 2022 року, з огляду на положення ст. 625 ЦК України та умови п. 8 Комерційної пропозиції № 1 Ф-П до зазначеного договору, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними та виконані у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4124,40 грн та інфляційних у сумі 16591,94 грн у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684,00 грн.
Як вбачається з матеріалів позову, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою в червні 2023 року з вимогою майнового характеру на загальну суму 126484,83 грн, отже, враховуючи, що 1,5 відсотка від ціни позову складає 1897,27 грн, за подання зазначеної позовної заяви мав бути сплачений встановлений законом мінімальний розмір судового збору - 2684,00 грн.
Позивачем при поданні позовної заяви надано суду платіжну інструкцію № 27254 від 08.05.2023 про сплату судового збору в розмірі 4659,97 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи Випискою про зарахування судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на загальну суму 64640,44 грн (43483,54 основного боргу + 440,56 грн пені + 4124,40 грн 3% річних та 16591,94 грн інфляційних), у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1371,67 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1975,97 грн суд зазначає таке.
Як вже зазначалося вище, позивачем - ПрАТ "Харківенергозбут" при поданні позовної заяви надано суду платіжну інструкцію № 27254 від 08.05.2023, яка свідчить про сплату судового збору в розмірі 4659,97 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України. Тобто, враховуючи, що за подання зазначеної позовної заяви мав бути сплачений встановлений законом мінімальний розмір судового збору 2684,00 грн, позивачем було переплачено судовий збір на 1975,97 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 2, 5 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про необхідність повернути позивачу судовий збір у сумі 1975,97 грн, сплачений по платіжній інструкції № 27254 від 08.05.2023 на суму 4659,97 грн за подання позовної заяви у даній справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 , п. 1 ч. 1 та ч. 2, 5 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31941174, адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/ адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10) заборгованість за електричну енергію в сумі 43483,54 грн на п/р із спеціальним режимом використання НОМЕР_1 у філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства «ХАРКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 31941174, адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/ адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10) заборгованість по пені в сумі 440,56 грн, 3% річних у сумі 4124,40 грн, інфляційні в сумі 16591,94 грн та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1371,67 грн на п/р НОМЕР_2 у ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823.
4. Відмовити у стягненні пені в сумі 61844,39 грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (отримувач ГУК Харків обл./мХар Шевченк/22030101, код отримувача 37874947, рахунок № UA768999980313121206083020653) повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328, юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/ адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10) на поточний рахунок НОМЕР_2 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, надлишково сплачений судовий збір у розмірі 1975,97 грн по платіжній інструкції № 27254 від 08.05.2023 на суму 4659,97 грн. Оригінал вищезазначеної платіжної інструкції залишається в матеріалах судової справи.
7. Дане судове рішення є підставою для повернення надлишково сплаченого судового збору з Державного бюджету України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
У зв'язку з відпусткою судді повний текст рішення складено і підписано 28.08.2023.
Суддя Н.А. Новікова