29 серпня 2023 року Справа № 915/649/23
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” б/н від 28.08.2023 про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” (14013, м.Чернігів, просп.Перемоги, буд.133; ідент.код 31818929; адреса ел.пошти: info@agropartner.ua; адреса ел.пошти представника - Сокол Н.М.: ab.sokol@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро” (57220, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Пересадівка, вул.Леніна, буд.152; ідент.код 36587305; адреса ел.пошти: rodinaagro@gmail.com),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС Ексім» (01011, м.Київ, вул.Лєскова, буд.3; ідент.код 43888072),
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «НІД Чернігів +» (14026, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с.Новий Білоус, вул.Квітнева, буд.21; ідент.код 41106079),про: стягнення 815372,22 грн,-
Господарським судом Миколаївської області на стадії підготовчого провадження розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро” про стягнення грошових коштів в загальній сумі 815372,22 грн, з яких: 223593,34 грн - основний борг за поставлений по договору №п-68-АПР від 19.01.2022 товар; 398937,26 грн - пеня; 173356,26 грн - інфляційні втрати; 19485,36 грн - 3% річних.
28.08.2023 від позивача до суду надійшла заява, в якій останній просить суд вжити у даній справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні відповідачу в межах ціни позову в розмірі 815372,22 грн.
В обгрунтування такої заяви позивач вказує наступне:
- відповідно до даних онлайн-сервісу перевірки компаній системи «YouControl» відповідач має ознаки ризикового контрагента, оскільки: у відповідача є три судових провадження; наявне кримінальне провадження щодо злочинів проти власності (за ст.190 КК України - привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем); наявне кримінальне провадження щодо злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності (за ст.366 КК України - службове підроблення); статутний капітал відповідача сформований частково - на 53,85%; фінансова стійкість оцінена на задовільному рівні; відповідач має податковий борг; відповідач має 2 незавершених (відкритих) виконавчі провадження;
- відповідач за період з 10.05.2023 (постановлення ухвали про відкриття провадження у справі) до 16.08.2023 року (судове засідання, яке передувало подачі цієї заяви) жодного разу не був присутній на судових засідання, не повідомляв суд про наявність поважних причин неявки, що в свою чергу свідчить про пасивність поведінки відповідача, вжиття ним заходів для максимального затягування судового розгляду та вирішення справи;
- відповідач і так вже протягом півтора року не виконує своїх зобов'язань за спірним договором, розгляд по суті справи про стягнення з нього заборгованості триває майже чотири місяці, і у позивача не має жодних передумов або підстав вважати, що відповідач не буде ухилятися від виконання рішення суду - в своїй сукупності, по-факту, взагалі нівеліює застосування позивачем судового порядку захисту своїх прав.
Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Водночас ч.4 ст.137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 по справі №905/448/22 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2023 по справі №37з-23, про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття запропонованих ним заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
До того ж, судом враховано, що запропонований позивачем захід забезпечення позову лише обмежить право відповідача розпорядженням грошових коштів, що знаходяться на його рахунках, в межах суми позовних вимог, а не всіх коштів, які є у нього в наявності, а також не призведе до зупинення господарської діяльності останнього.
Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” б/н від 28.08.2023 про забезпечення позову, - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, в межах ціни позову в розмірі 815372,22 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро” (57220, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Пересадівка, вул.Леніна, буд.152; ідент.код 36587305) в будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.
3. Ухвала є обов'язковою та набирає законної сили з 29.08.2023 року.
4. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення до примусового виконання протягом трьох років.
За даною ухвалою:
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропартнер” (14013, м.Чернігів, просп.Перемоги, буд.133; ідент.код 31818929).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Родіна-Агро” (57220, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Пересадівка, вул.Леніна, буд.152; ідент.код 36587305).
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 29.08.2023.
Суддя М.В.Мавродієва