ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.08.2023Справа № 910/3379/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»
про стягнення 245113053,14 грн.
за участі представників:
від позивача: Щербина В.М., адвокат,
від відповідача: Гучок В.В., адвокат,
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.06.2019 № 0533-02041 основного боргу в розмірі 183227047,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 14738928,57 грн., пені в розмірі 455797,76 грн. та трьох процентів річних у розмірі 2888303,71 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
10.03.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 06.07.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути пеню в сумі 54661488,14 грн., 6204366,72 грн. інфляційних втрат та 3448384,17 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 провадження у справі № 910/3379/23 у частині позовних вимог про стягнення 148645687,63 грн. основного боргу закрито.
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що матеріали справи не містять доказів направлення рахунків та підписання обома сторонами актів приймання-передачі послуг, актів коригування. У той же час, відповідач повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання зобов'язань, передбачених договором. Крім того, постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Також відповідачем надано власний контррозрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
У відповіді на відзив позивач наголосив, що рахунки та акти приймання-передачі послуг і коригування направлялися через електронний сервіс та вважаються прийнятими відповідачем за відсутності жодних зауважень. Разом із цим, відповідачем не доведено неможливість виконання ним зобов'язань через форс-мажорні обставини.
Також відповідач подав заяву про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.06.2019 між Приватним акціонерним товариством «НЕК «Укренерго» (далі - Оператор системи передачі, ОСП) та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (надалі - користувач системи передачі, користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від № 0533-02041.
27.01.2022 до вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до пункту 1.1 якої ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
У пункті 3.1 договору передбачено, що планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті мережі Інтернет.
Згідно з пунктом 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: 1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом Послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді; 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.
Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 договору погоджено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3цього Договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
У пункті 5.5 договору встановлено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Систем управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонуванню електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавство електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП (пункт 5.5 договору).
Відповідно до пункту 13.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022 року. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.
У період із березня 2022 року до грудня 2022 року відповідачем надавалися повідомлення щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за договором.
Із матеріалів справи слідує, що за спірний позовний період позивачем виставлялися відповідачу рахунки за послуги з передачі електричної енергії та оформлювалися акти приймання-передачі послуги (із актами коригування) за договором на загальну суму 183227047,42 грн.
Проте, відповідно до підписаного обома сторонами акту звірки розрахунків за договором за ІV квартал 2022 року заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2022 становить 180798814,11 грн.
У свою чергу, відповідачем відповідно до реєстру платежів по договору сплачено на рахунок позивача 34581359,79 грн. за період з 17.02.2023 по 28.02.2023, тобто до відкриття провадження в даній справі 13.03.2023 року.
Решта грошових коштів у сумі 148645687,63 грн. сплачена відповідачем на рахунок позивача в рахунок погашення основного боргу під час розгляду справи в суді, що слугувало підставою для закриття провадження в цій частині позову на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.
Відтак, предметом розгляду справи, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, є вимоги про стягнення пені в сумі 54661488,14 грн., 6204366,72 грн. інфляційних втрат та 3448384,17 грн. трьох процентів річних.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Частинами 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 5.7 договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.
Згідно з розрахунком позивача, останнім нарахована пеня в сумі 54661488,14 грн. за прострочення оплати послуг з передачі електричної енергії за період з 11.03.2022 до 01.03.2023 року.
Разом із цим, відповідач наголошував на тому, що постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до статті 1 Закону України від 22.09.2016 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".
Пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Підпунктом 16 пункту 1 постанови №332 (доповненим згідно з постановою № 413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Дана постанова в указаній частині є чинною та не визнана недійсною в установленому законом порядку.
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року.
У подальшому, Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738- IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено відповідні укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак, положення вказаної постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, з урахуванням формулювання підпункту 16 пункту 1 про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін, що виникли з березня 2022 року.
Судом ураховані також правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21, за якими положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "про ринок електричної енергії".
Також, відповідно до викладеної у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 № 922/1948/22 правової позиції, згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Як вбачається із Постанови, її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 54661488,14 грн., нарахованої унаслідок прострочення оплати послуг з передачі електричної енергії за період з 11.03.2022 до 01.03.2023 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Судом здійснено арифметичну перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що останній містить арифметичні помилки та неточності.
Відповідно до приписів статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
До того ж, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
Суд також зауважує, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
У свою чергу, наданий відповідачем контррозрахунок здійснений без урахування пункту 5.2, 5.5 договору.
Відтак, за арифметичним перерахунком суду, з відповідача підлягає стягненню 2846316,54 грн. трьох процентів річних та 3448096,44 грн. інфляційних втрат. Так, за перерахунком суду за період з 26.03.2022 до 30.03.2022 на суму боргу 20624706,71 грн. три проценти річних становлять 8475,91 грн., з 16.04.2022 до 09.05.2022 на суму боргу 1674051,81 грн. три проценти річних становлять 3302,24 грн., інфляційні втрати 0 грн., з 30.05.2022 до 06.06.2022 на суму боргу 16670714,17 грн. три проценти річних становлять 10961,57 грн., з 30.06.2022 до 12.07.2022 на суму боргу 27671864,85 грн. три проценти річних становлять 29567,20 грн., з 16.07.2022 до 26.07.2022 на суму боргу 37386028,08 грн. три проценти річних становлять 33801,07 грн., інфляційні втрати 0 грн., з 28.07.2022 до 07.08.2022 на суму боргу 38169482,11 грн. три проценти річних становлять 34509,39 грн., з 16.08.2022 до 17.08.2022 на суму боргу 49449227,86 грн. три проценти річних становлять 8128,64 грн., з 16.09.2022 до 19.09.2022 на суму боргу 60144017,06 грн. три проценти річних становлять 19773,38 грн., з 21.09.2022 до 12.10.2022 на суму боргу 62265897,97 грн. три проценти річних становлять 112590,39 грн., з 16.10.2022 до 19.10.2022 на суму боргу 84230126,54 грн. три проценти річних становлять 27692,10 грн., з 16.11.2022 до 17.11.2022 на суму боргу 103737004,33 грн. три проценти річних становлять 17052,66 грн., з 16.12.2022 до 20.12.2022 на суму боргу 140879603,16 грн. три проценти річних становлять 57895,73 грн., інфляційні втрати 0 грн., з 22.12.2022 до 29.12.2022 на суму боргу 140962113,79 грн. три проценти річних становлять 92687,42 грн., з 16.01.2023 до 01.03.2023 на суму боргу 180798814,11 грн. три проценти річних становлять 668707,94 грн., інфляційні втрати в розмірі 1265591,70 грн. Крім того, не підлягають стягненню нараховані позивачем за період з 13.06.2023 по 16.06.2022 (некоректний період) три проценти річних у сумі 9186,43 грн., з 05.09.2022 до 05.09.2022 (цей період урахований позивачем двічі) три проценти річних у сумі 3289,63 грн., за 29.11.2022 (прострочення наступило з 30.11.2022) три проценти річних у сумі 8523,74 грн. В іншій частині розрахунок позивача є правильним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих санкцій (інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені) на 90 %, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 904/4285/18, заява (клопотання) про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій) не є заявою по суті справи або заявою з процесуальних питань в контексті Розділу III Господарського процесуального кодексу України. Правові підстави подання такої заяви випливають із норм матеріального права, зокрема статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально-політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за договором, така сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу сторону.
Листом від 02.03.2022, направленим на офіційну електронну адресу: nec-kanc@ua.energy, відповідач повідомив позивача про настання обставин непереборної сили з огляду на Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що робить виконання обов'язків за Договором у повному обсязі неможливим. Позивач під час розгляду справи отримання даного листа не заперечував.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
У той же час, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.06.2019 № 0533-02041. Саме лише посилання на наявність таких форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань.
Одночасно не підлягають зменшенню інфляційні втрати, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду строком на один рік, суд дійшов висновку про наступне.
На обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що сторони не знаходяться в рівних умовах та їх економічні інтереси не є збалансованими. Так, з 01.01.2023 позивачем збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського управління. Натомість, для відповідача тариф на послуги з розподілу електричної енергії НКРЕКП не збільшився, тобто позивач перебуває в більш вигідному становищі через збільшення тарифу на свої послуги. Отже, відповідач при наданні відстрочення виконання рішення просив урахувати економічне становище відповідача, різницю в тарифах позивача та відповідача, а також тривалий час існування такої різниці, значне пошкодження об'єктів енергетичної системи, аварійні відключення електричних мереж, скрутне становище відповідача, що мало відображення також у постанові НКРЕКП № 332.
У свою чергу, позивач проти задоволення даної заяви заперечував, пославшись на те, що форс-мажорні обставини через введення воєнного стану на території України мають загальний характер та стосуються й позивача. При цьому, обидва підприємства включені до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які є критично важливими для функціонування економіки. У той же час, відповідачем не надано жодних доказів пошкодження майна відповідача через ведення бойових дій, відсутні докази ймовірного погашення відповідачем заборгованості в майбутньому.
Згідно з частиною першою статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Неможливість виконання рішення не є тотожною неможливості виконання зобов'язання, яке є одним із способів його припинення. З огляду на це обставини, з'ясування сутності та настання яких зумовлює вирішення спору щодо права цивільного, не віднесені законом до таких, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
За висновками, викладеними Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, і, зокрема, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Ураховуючи наведені відповідачем обставини для відстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та відстрочення виконання рішення суду в цій справі до 17.04.2024, оскільки в даному випадку відстрочення виконання рішення суду не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. Відстрочення матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині позовних вимог, провадження по яким закрито, покладаються на відповідача згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 331 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1А; ідентифікаційний код 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) 2846316 (два мільйони вісімсот сорок шість тисяч триста шістнадцять) грн. 54 коп. трьох процентів річних, 3448096 (три мільйони чотириста сорок вісім тисяч дев'яносто шість) грн. 44 коп. інфляційних втрат, а також 593810 (п'ятсот дев'яносто три тисячі вісімсот десять) грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відстрочити виконання рішення суду до 17.02.2024 року.
В іншій частині заяви про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 28.08.2023 року.
Суддя К.В. Полякова