ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2023Справа № 910/7711/23
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київкомунсервіс»
до фізичної особи-підприємця Богданович Ірини Сергіївни
про стягнення 23 325, 01 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київкомунсервіс» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Богданович Ірини Сергіївни (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 23 325, 01 грн, з яких: 11 354, 18 грн основний борг, 5 085, 79 грн інфляційні втрати, 824, 86 грн 3% річних та 6 060, 18 грн пеня.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 15, 16, 509, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст. 193, 229 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 12454-Пд від 01.10.2015, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг наданих за період з жовтня 2015 року по червень 2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/7711/23 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.06.2023 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи, також позивач надав письмове підтвердження, що станом на 31.05.2023 ціна позову залишається незмінною.
02.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності до правовідносин, які існували з 2017 року по 01.06.2020, в якому міститься клопотання про витребування з Київського міського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва доказів, а саме: копії актового запису про смерть ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначає, що остання була власником орендованого приміщення, а після її смерті в 2019 році договір про надання послуг укладений між відповідачем і позивачем припинився, а тому на думку відповідача відсутній предмет спору, в зв'язку з чим просить суд закрити провадження в справі, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на таке.
Суд зазначає, що предметом позову, в даній справі є стягнення заборгованості за період з жовтня 2015 року по червень 2017 року за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 12454-Пд від 01.10.2015 укладеного між позивачем та відповідачем, тоді як відповідач просить витребувати копію актового запису про смерть ОСОБА_1 , яка є орендодавцем за договором оренди укладеним між відповідачем та ОСОБА_1 та який, як зазначає відповідач розірваний в 2019 році.
Відповідачем не обґрунтовано в клопотанні про витребування доказів, яким чином документи, які просить витребувати остання, стосуються правовідносин, які викинули між нею та позивачем на підставі договору на надання послуг з вивезення побутових відходів № 12454-Пд від 01.10.2015 в період з жовтня 2015 року по червень 2017 року.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що документи, які просить витребувати відповідач не стосуються даного предмета позову, а тому відсутні підстави для їх витребування.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження в справі, в зв'язку з відсутністю предмета спору, так як договір оренди укладений між останньою та ОСОБА_1 є розірваним, суд зазначає таке.
Так, статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження в справі.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення грошових коштів за отримані послуги з жовтня 2015 року по червень 2017 року за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 12454-Пд від 01.10.2015, а смерть ОСОБА_1 в 2019 році, яка є орендодавцем приміщення, в якому надавались послуги послуг з вивезення побутових відходів не стосується грошових зобов'язань, які існували між позивачем та відповідачем за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів № 12454-Пд від 01.10.2015 у період з жовтня 2015 року по червень 2017 року. Доказів погашення боргу, що є предметом даної справи та могло слугувати підставою для закриття провадження в справі за відсутністю предмета спору відповідачем суду не надано.
Враховуючи зазначене вище, суд відмовляє в задоволені клопотання відповідача про закриття провадження в справі.
Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.10.2015 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір №12454-Пд, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (надалі - ТПВ), що утворюються на об'єкті замовника (кафе), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Хорива, 25, а замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить 6,6 м3 в місяць.
Згідно з п.2.1. договору тариф на послуги, які передбачені п.1.1. цього договору встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.03.2015 № 186 «Про встановлення тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення)».
Тариф на послуги за цим договором становить: 74 (сімдесят чотири) грн 48 коп. без ПДВ за 1 м3.
Відповідно до п.2.2. договору тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання послуг за цим договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні послуг за цим договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.
Оплата послуг за цим договором, у розмірі, що вказаний у п.2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу) (п.2.3. договору).
При цьому, сторони погодили, що при надходженні коштів, які перевищують вартість наданих послуг, різниця оплати зараховується для погашення заборгованості попереднього періоду, а при відсутності заборгованості - як авансування майбутніх платежів (п.2.4. договору).
Відповідно до п.2.5. договору щомісячна оплата послуг, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця на підставі виписаного КП «ГІОЦ» рахунку (за умови отримання письмового повідомлення від виконавця).
Згідно з п.2.6. договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати підписання, повернути вищезазначений акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.
Замовник зобов'язується здійснювати 100% оплату послуг на умовах, зазначених у п.2.3. та п.2.5. цього договору (п.3.9. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
У пунктах 7.1. та 7.2. договору сторони визначили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У разі, якщо жодна із сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного договору, то строк дії цього договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.
Враховуючи зазначене вище та відсутність у матеріалах справи заяв про припинення, відповідно до п.7.2. договору, договір на надання послуг з вивезення побутових відходів № 12454-Пд від 01.10.2015 вважається пролонгованим на тих самих умовах і на той самий строк.
Пунктом 8.5. договору сторони погодили, що будь яка позовна давність по даному договору встановлюється тривалістю в 5 років.
На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з вивезення ТПВ в період за жовтня 2015 року по червень 2017 року позивачем до матеріалів справи долучено акти надання послуг: № 56865 від 31.10.2015, № 56866 від 30.11.2015, № 56867 від 31.12.2015, № 6000 від 31.01.2016, № 6001 від 29.02.2016, № 10167 від 31.03.2016, № 10168 від 30.04.2016, № 51570 від 31.05.2016, № 21571 від 30.06.2016, № 26438 від 31.07.016, № 26439 від 31.08.2016, № 36957 від 30.09.2016, № 37119 від 31.10.2016, № 39796 від 30.11.2016, № 39797 від 31.12.2016, № 5733 від 31.01.2017, № 5734 від 28.02.2017, № 10556 від 31.03.2017, № 10557 від 30.04.2017, № 15462 від 31.05.2017, № 15463 від 30.06.2017 та відповідні рахунки на оплату.
Вказані вище акти підписані в односторонньому порядку лише позивачем та не містять підпису відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним було надано відповідачу послуги за договором з вивезення ТПВ в період з жовтня 2015 року по червень 2017 року на суму 11 942, 48 грн, однак відповідач за отримані послуги розрахувався лише частково, а саме: 18.11.2015 в розмірі 588, 30 грн на підтвердження чого надає виписку банку.
Також позивач зазначає, що ним на адресу відповідача направлялась платіжна вимога за вих. № 7-5986 від 10.11.2020, в якій просив останнього оплатити заборгованість за договором в розмірі 11 354, 18 грн, проте доказів такого направлення суду не надав та відповіді на вказану платіжну вимогу матеріали справи також не містять.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором у частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг з вивезення ТПВ в період з жовтня 2015 року по червень 2017 року, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 354, 18 грн основного боргу, 5 085, 79 грн інфляційних втрат, 824, 86 грн 3% річних та 6 060, 18 грн пені.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг з вивезення побутових відходів, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 35-1 Закону України "Про відходи" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) було встановлено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.
Розпорядженням Виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.12.2017 №1589 позивач був визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Києва протягом семи років.
У період з жовтня 2015 року по червень 2017 року позивачем надано відповідачу послуг з вивезення побутових відходів на загальну суму 11 942, 48 грн, що підтверджується наступними актами надання послуг: № 56865 від 31.10.2015, № 56866 від 30.11.2015, № 56867 від 31.12.2015, № 6000 від 31.01.2016, № 6001 від 29.02.2016, № 10167 від 31.03.2016, № 10168 від 30.04.2016, № 51570 від 31.05.2016, № 21571 від 30.06.2016, № 26438 від 31.07.016, № 26439 від 31.08.2016, № 36957 від 30.09.2016, № 37119 від 31.10.2016, № 39796 від 30.11.2016, № 39797 від 31.12.2016, № 5733 від 31.01.2017, № 5734 від 28.02.2017, № 10556 від 31.03.2017, № 10557 від 30.04.2017, № 15462 від 31.05.2017, № 15463 від 30.06.2017
Також позивачем виставлено відповідні рахунки на оплату отриманих послуг.
Суд зазначає, що вказані вище акти підписані в односторонньому порядку лише позивачем та не містять підпису відповідача.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже є обов'язковим для сторін.
У пункті 2.3. договору сторони погодили, що оплата послуг за цим договором, у розмірі, що вказаний у п.2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником протягом 5 банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).
Відповідно до п.2.5. договору щомісячна оплата послуг, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця на підставі виписаного КП «ГІОЦ» рахунку (за умови отримання письмового повідомлення від виконавця).
Згідно з п.2.6. договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну.
Отже, сторонами погоджено порядок прийняття послуг шляхом підписання акту надання послуг, який згідно умов договору направляється на адресу відповідача
При цьому, судом враховано, що за умовами п.2.3. договору виникнення обов'язку замовника із оплати послуг пов'язується з моментом отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури, направлення якого можливе в електронному вигляді, а саме протягом 5 банківських днів з моменту отримання.
Позивачем долучено до позову докази направлення відповідачу даного позову з усіма додатками, зокрема, серед яких акти надання послуг з вивезення ТПВ у період з жовтня 2015 року по червень 2017 року та рахунки на їх оплату.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 2.6. договору акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати підписання, повернути вищезазначений акт наданих послуг виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг.
При цьому, відповідачем не заперечуються факт отримання послуг з вивезення ТПВ у період з жовтня 2015 року по червень 2017 року, в заяві від 02.08.2023 відповідач вказує, що перестала користуватися приміщенням за адресою за якою надавались послуги в 2019 році.
Враховуючи зазначене вище суд приходить до висновку, що строк оплати отриманих послуг з вивезення ТПВ з жовтня 2015 року по червень 2017 року є таким, що настав.
Крім цього 18.11.2015 відповідач частково оплатив отримані послуги з вивезення ТПВ, а саме в розмірі 588, 30 грн, що підтверджується випискою банку.
Факт оплати послуг 18.11.2015 за договором в розмірі 588, 30 грн та отримання послуг з вивезення побутових відходів у період з жовтня 2015 року по червень 2017 року відповідачем не заперечується.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткову оплату відповідача як визнання останнім основного боргу.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором за отримані послуги з вивезення ТПВ у розмірі 11 354, 18 грн (11 942, 48 грн - 588, 30 грн) доказів її погашення, в тому числі в строки встановлені в договорі, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 5 085, 79 грн інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по березень 2023 року, 824, 86 грн 3% річних за період з 19.11.2020 по 21.04.2023 та 6 060, 18 грн пені за період з 11.01.2017 по 21.04.2023.
Так, як зазначено судом вище сторонами погоджено в п.2.3. договору, що оплата послуг за договором здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку фактури, докази отримання відповідачем рахунків, окрім як з даним позовом, у матеріалах справи відсутні, а тому суд позбавлений можливості встановити інший строк настання оплати ніж той який визначений судом та перевірити правильність здійснених позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та 3 % річних наданих позивачем, а тому суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
З приводу клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Разом з тим, відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року.
Одночасно, суд зазначає, що згідно пункту 8.5. договору сторони домовилися, що будь-яка позовна давність по даному договору встановлюється тривалістю в 5 років.
При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за отримані послуги за період з жовтня 2015 року по червень 2017 року.
Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги період надання послуг з жовтня 2015 року по червень 2017 року, оскільки з березня 2020 року діяв карантин та умовами договору сторонами погоджено, що строк позовної давності встановлюється тривалістю в п'ять років, суд дійшов висновку, що позивачем, строк позовної давності не пропущено.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 11 354, 18 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони в розмірі пропорційному задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 29, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Богданович Ірини Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 23, ідентифікаційний код 33745659) 11 354 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн 18 коп. основного боргу та 1 306 (одну тисячу триста шість) грн 52 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань