ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2023Справа № 910/9801/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Головного управління ДПС у Харківській області
(утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України)
до Товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство Європейське бюро приватизації»
про стягнення 2 100,00 грн
Головне управління ДПС у Харківській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство Європейське бюро приватизації» (далі - відповідач) про стягнення 2 100,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами № 3/26-2018 від 17.12.2018 та № 4/26-2018 від 17.12.2018 про реалізацію безхазяйного майна в частині збереження товару на заявлену до стягнення суму.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі в порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України шляхом направлення на адреси їх місцезнаходженням належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 29.06.2023 була отримана позивачем 10.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494766929.
Відповідачу ухвалу суду від 29.06.2023 було надіслано на адресу згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105494766910, яке повернуто до суду з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» встановлено наступне: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізувати деякі територіальні органи Державної Фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.
Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються (додаток 1), визначено Головне управління ДПС у Харківській області.
Згідно з додатком 2 Головне управління ДФС у Харківській області реорганізуються шляхом приєднання до ГУ ДПС у Харківській області.
31 липня 2019 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - ГУ ДПС у Харківській області, код за ЄДРПОУ 43143704.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 (далі - Постанова № 893) вирішено ліквідувати територіальні органи ДПС, що здійснювали свою діяльність як самостійні юридичні особи.
В абзаці 4 п. 2 Постанови № 893 визначено, що права та обов'язки територіальних органів державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
14.12.2020 проведено державну реєстрацію Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику - Державної податкової служби України (далі - ДПС), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ) внесено запис за № 1000741030008085321. Код в ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 43983495.
З огляду на викладене, права та обов'язки Головного управління ДПС у Харківській області як юридичної особи (код ЄДРПОУ: 43143704) перейшли до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступнику.
17.12.2018 між Головним управлінням ДФС у Харківській області (назва органу на момент підписання угоди, далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довірче товариство «Європейське бюро приватизації» (далі - виконавець) було укладено декілька договір а саме: договір № 3/26-2018 про реалізацію безхазяйного майна (далі - Договір-1) та договір № 4/26-2018 про реалізацію безхазяйного майна (далі - Договір-2).
У розділі 1 визначено предмет Договору-1, відповідно до якого виконавець зобов'язується за дорученням Замовника за плату-комісійну винагороду - 19% (дев'ятнадцять відсотків) від загальної вартості продажу реалізувати передане йому майно згідно Акту опису, оцінки та передачі майна від 17.12.2018 № 3/26-2018, а саме: Літнє жіноче взуття, з загостреним передом, виготовлене із замінника шкіри, світло коричневого кольору розмір (36-40) - в кількості 50 шт., та осіннє жіноче взуття, виготовлене із замінника шкіри, коричневого кольору розмір (36-40) - в кількості 120 шт. виробник невідомий), строком реалізації 60 календарних днів та формою реалізації - через біржові торги.
У розділі 1 визначено предмет Договору-2, відповідно до якого виконавець зобов'язується за дорученням Замовника за плату-комісійну винагороду - 19% (дев'ятнадцять відсотків) від загальної вартості продажу реалізувати передане йому майно згідно Акту опису, оцінки та передачі майна від 17.12.2018 № 4/26-2018, а саме: Літнє жіноче взуття, з загостреним передом, виготовлене із замінника шкіри чорного, білого та коричневого кольору розмір (36-40) - в кількості 40 шт. строком реалізації 60 календарних днів та формою реалізації - через біржові торги.
Відповідно до пп. 2.1.1. Договору-1 та Договору-2 (умови пункту аналогічні) при виконанні цього договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно оформляти акти опису, оцінки та передачі на реалізацію майна.
Згідно з пп. 2.2.1.-2.2.3. Договору-1 та Договору-2 (умови пунктів аналогічні) при виконанні цього договору виконавець зобов'язаний, зокрема, прийняти майно за його місцезнаходженням згідно з актом опису, оцінки та передачі майна; забезпечити зберігання майна, транспортування та інші дії, для реалізації майна; здійснювати реалізацію майна відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340 «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, та розпорядження ним».
Відповідно до пп. 2.2.8.-2.2.9. Договору-1 та Договору-2 (умови пунктів аналогічні) при виконанні цього договору виконавець зобов'язаний, зокрема, на вимогу замовника у визначені ним терміни та за участі уповноважених ним осіб забезпечувати проведення інвентаризації переданого на реалізацію майна; зупинити реалізацію майна у разі одержання від замовника розпорядження про зупинення реалізації майна та повернути нереалізоване майно у разі невиконання умов цього договору та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
У розділі 4 Договору-1 та Договору-2 (умови розділу аналогічні) сторони погодили порядок розрахунків за реалізоване безхазяйне майно, а саме: кошти, отримані від реалізації безхазяйного майна, за винятком сум, зазначених у розділі 5 цього договору, перераховуються виконавцем до бюджету за кодом бюджетної класифікації, вказаним Замовником, у строк не пізніше семи банківських днів від дати реалізації.
Відповідно до п. 7.1. Договору-1 та Договору-2 (умови пункту аналогічні) сторони погодили, що з дати передачі майна представником Замовника відповідальність за його збереження несе Виконавець. У випадку пошкодження, знищення (недостачі) переданого майна Виконавець протягом місяця від дня подання претензії Замовником відшкодовує збитки у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акт опису оцінки та передачі майна.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє безстроково (п. 11.1. Договору-1 та Договору-2).
Сторонами не надано до матеріалів справи доказів розірвання або припинення договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинними.
17.12.2018 між сторонами складено та підписано акт № 3/26-2018 та акт № 4/26-2018 опису, оцінки та передачі майна відповідно до яких виконавцю було передано майно, а саме:
1) за Договором-1 - літнє жіноче взуття, з загостреним передом, виготовлене із замінника шкіри, світло коричневого кольору розмір (36-40) - в кількості 50 шт., та осіннє жіноче взуття, виготовлене із замінника шкіри, коричневого кольору розмір (36-40) - в кількості 120 шт. на загальну суму 1700,00 грн;
2) за Договором-2 літнє жіноче взуття, з загостреним передом, виготовлене із замінника шкіри чорного, білого та коричневого кольору розмір (36-40) - в кількості 40 шт на загальну суму 400,00 грн.
Відповідно до вимог пункту 4.1 розділу IV Порядку № 570 орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна здійснює контроль за збереженням поставленого на облік безхазяйного майна, у тому числі шляхом проведення інвентаризації за його місцезнаходженням. Інвентаризація, якщо інше не передбачено умовами договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна, проводиться щокварталу станом на перше число другого місяця кварталу робочими групами.
У подальшому, з моменту передачі вищевказаного майна на реалізацію, представниками замовника (в особі контролюючого органу) та виконавця (в особі директора товариства - Севрюкова І.) були проведені інвентаризації станом на 01.02.2019, 02.05.2019, 10.09.2019, 13.11.2019, 13.05.2020, якими було підтверджено наявність відповідного майна на реалізації, копії інвентаризаційних описів безхазяйного майна наявні в матеріалах справи та підписані між сторонами.
25.04.2021 між сторонами було знову проведено інвентаризацію, в результаті якої було встановлено факт втрати (нестачі) безхазяйного майна за актами опису, оцінки та передачі майна № 3/26-2018 та №4/26-2018 від 17.12.2018 на загальну суму 2 100,00 гривень, що підтверджується копією наявного у справі інвентаризаційного опису безхазяйного майна, який підписаний уповноваженими представниками сторін.
24.09.2021 позивачем, у зв'язку з встановленням факту втрати (нестачі) безхазяйного майна, було направлено на адресу відповідача претензію № 40230/6/20-40-13-02-16 з вимогою про відшкодування збитків у розмірі вартості майна, переданого на реалізацію, однак вказаний лист було повернуто поштою з вказанням причини «за закінченням терміну зберігання».
Відповідь на дану претензію відповідачем не надано, збитки в дохід державного бюджету не відшкодовані.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір-1 та Договір-2 за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору надання послуг та зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Судом встановлено, що позивачем на підставі акту № 3/26-2018 та акту № 4/26-2018 опису, оцінки та передачі майна було передано відповідачу майно на зберігання з метою його подальшої реалізації.
Однак, 25.04.2021 між сторонами було проведено інвентаризацію, в результаті якої було встановлено факт втрати (нестачі) безхазяйного майна за актами опису, оцінки та передачі майна № 3/26-2018 та № 4/26-2018 від 17.12.2018 на загальну суму 2 100,00 гривень.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.5., 4.7. Розділу IV "Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави", затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 570 у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання безхазяйного майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб'єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна. У разі невідшкодування суб'єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.
Вказані правові норми знайшли своє відображення у пункті 7.1. Договору-1 та Договору-2.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.09.2021 позивачем, у зв'язку з встановленням факту втрати (нестачі) безхазяйного майна, було направлено на адресу відповідача претензію № 40230/6/20-40-13-02-16 з вимогою про відшкодування збитків у розмірі вартості майна, переданого на реалізацію, однак відповіді на дану претензію відповідачем не надано, збитки в дохід державного бюджету не відшкодовані.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Згідно з ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, приписами зазначених нормативно-правових актів та пунктом 7.1. Договору-1 та Договору-2 встановлено, що збитки, завдані втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втраченої речі.
Доказів відшкодування відповідачем вартості втраченого майна позивачу до суду не надано.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 ГК України.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У свою чергу суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту реалізації, повернення майна або відшкодування збитків за втрачено майно в дохід державного бюджету.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків на користь державного бюджету у розмірі 2100,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство Європейське бюро приватизації» (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 9 «Б», кв. 18, код 22737132) на користь Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 43983495) в дохід Державного бюджету України суму збитків у розмірі 2 100 (дві тисячі сто) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.08.2023.
Суддя О.Г. Удалова