ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2023Справа № 910/10541/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в
порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 152 221,55 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 152 221,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-429/3 від 20.09.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10541/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем до Господарського суду міста Києва 03.08.2023 подано відзив, яким заперечено позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, з огляду на настання форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану на території України.
Позивачем до Господарського суду міста Києва 04.08.2023 подано відповідь на відзив, яким спростовано доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Також позивачем подано заяву про розподіл витрат на правничу допомогу.
Відповідачем до Господарського суду міста Києва 18.08.2023 подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Сторонами у справі 20 вересня 2021 року укладено договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-429/3, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу частини повітряних літальних апаратів, а відповідач - сплатити їх вартість.
За умовами пункту 1.2 договору, поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно із заявкою відповідача переданою факсимільним зв'язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів, що поставляються за даним договором, передбачені у специфікаціях.
Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна ціна договору на момент його укладення складає 103 206,30 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 17 201,05 грн.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач, на виконання умов договору від 20.09.2021 № УЗ-21-429/3 у вересні 2021 року здійснив поставку товару на суму 103 206,30 грн, що підтверджується, підписаною сторонами, видатковою накладною № 0000478 від 24.09.2021 на суму 103 206,30 грн (належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № УЗ-21-429/3 від 20.09.2021 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 4.1 договору, розрахунки проводяться наступним шляхом: - позивач передає відповідачу рахунок для оплати замовленої продукції; - відповідач згідно рахунку в рамках специфікації проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації окремо.
Специфікацією № 1 від 20.09.2021 сторони погодили, що позивач здійснює 100% оплату вартості контактора ТКС111ДОД у кількості 1 шт та світильника СБК у кількості 3 шт на загальну суму 103 206,30 грн протягом 30 банківських днів після поставки товару та проходження вхідного контролю на підприємстві відповідача, та підписання договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплатив поставлений позивачем товар, у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 103 206,30 грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.
Судом встановлено, що строк оплати за поставлений товар по договору № УЗ-21-429/3 від 20.09.2021 є таким, що настав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 103 206,30 грн є правомірною і підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 791,87 грн - пені, нарахованої за період з 09.11.2021 по 09.05.2022, 4 962,39 грн - 3 % річних та 34 260,99 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.11.2021 по 16.06.2023.
Відповідач заперечує позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, з огляду на настання форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану на території України.
Так, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. У подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Надалі, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX. Надалі, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 15.11.2023.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Іншими словами, невиконання зобов'язання має знаходитись у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дією обставин непоборної дії.
Натомість відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 20.09.2021.
Так, у відповідності до пункту 8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії форс-мажорних обставин, повинна не пізніше ніж протягом десяти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
З наведеного вбачається, що пунктом 8.2. договору передбачено обов'язок сторони, яка має намір послатися на форс-мажорні обставини, письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин негайно з моменту настання таких обставин, проте відповідачем не надано суду доказів на підтвердження повідомлення останнім позивача про настання форс-мажорних обставин.
За таких обставин, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, спричинених введенням в Україні воєнного стану, що стало причиною неможливості виконати свої грошові зобов'язання за договором від 20.09.2021 у встановлений строк.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору № УЗ-21-429/3 від 20.09.2021 встановлено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором в частині оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, у гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 791,87 грн, нарахованої за період часу 09.11.2021 - 09.05.2022.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 4 962,39 грн - 3 % річних та 34 260,99 грн інфляційних втрат, нарахованих за період часу 09.11.2021 - 16.06.2023.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 10% суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваних неустойки (штрафу, пені), відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, відсотків річних, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Враховуючи, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 10% невмотивоване, жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов'язань та винятковості даного випадку матеріали справи не містять, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 9 791,87 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 4 962,39 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 34 260,99 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач та адвокатське бюро "Сергія Жечева" 1 лютого 2021 року уклали договір-доручення про надання правничої допомоги № б/н, за яким адвокатське бюро зобов'язалось надавати правову допомогу позивачу, а позивач - сплатити її вартість.
За умовами пункту 4.2 договору, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.
Загальна ціна договору визначається як сума вартості усієї правової допомоги, відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі наданої правової допомоги (пункт 4.3 договору).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 № б/н, копію додаткової угоди № 1 від 01.02.2021 до договору-доручення від 01.02.2021, копію додаткової угоди № 2 від 30.12.2022 до договору-доручення від 01.02.2021, копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги № ОУ-0000134 від 02.08.2023 на суму 10 000,00 грн, копію розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу (додаток № 1 до акту приймання-передачі № ОУ-0000134 від 02.08.2023) копію рахунку-фактури № СФ-0000134 від 02.08.2023 на суму 10 000,00 грн, копію платіжної інструкції № 1302 від 02.08.2023 на суму 10 000,00 грн, ордер серії АР № 1134825 від 16.06.2023, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 864.
Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем заявлено заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу адвоката позивача у зв'язку тим, що дана справа не є складною. Також відповідач зазначив, що позивач неодноразово звертався до суду з аналогічними вимогами та доказами які їх підтверджують.
З огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15, офіс 25, ідентифікаційний код 41071921) заборгованість у розмірі 103 206 (сто три тисячі двісті шість) грн 30 коп., пеню у розмірі 9 791 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн 87 коп., 3% річних у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 34 260 (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят) грн 99 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк