ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2023Справа № 910/7381/23
За позовомОСОБА_1
доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж»
прозобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Боровик Є.О.
від відповідача:Лозінський В.Ф.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» (надалі - Об'єднання) про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головою Правління відповідача не було вжито заходів щодо прийняття кошторису на 2023 рік, у зв'язку з чим позивачем як власником квартири заявлено наступні вимоги:
- визнати бездіяльність Голови Правління Об'єднання та зобов'язати Голову: з'ясувати фактичний «грошовий потік» (хто може і продовжує платити); визначити критичні витрати та потребу в коштах на них; визначити розмір зарплати фактично працюючих працівників; скласти неформальний «урізаний» кошторис під фактичний грошовий потік; визначити послідовність та пріоритетність платежів, якщо коштів бракує на всі потреби; здійснити платежі згідно з прийнятими рішеннями та в межах неформального «урізаного кошторису»;
- наділити Правління Об'єднання окремими повноваженнями виключно на час дії правового режиму надзвичайного та/або воєнного стану та протягом 12 місяців після його припинення: затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення економічно обґрунтованого розміру внесків мешканців; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку для унеможливлення приведення Об'єднання до банкрутства; визначення розміру матеріального та іншого заохочення Голови та членів Правління; прийняття рішення про порядок користування спільним майном та обмеження користування ним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
30.05.2023 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявник просить розгляд справи здійснювати в межах позовних вимог про:
- виключно на час дії правового режиму надзвичайного та/або воєнного стану та протягом 12 місяців після його припинення, наділити Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» повноваженнями затверджувати кошторис, баланс об'єднання та річний звіт;
- виключно на час дії правового режиму надзвичайного та/або воєнного стану та протягом 12 місяців після його припинення, наділити Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» повноваженнями визначати економічно обґрунтований розмір внесків мешканців.
Інші позовні вимоги позивач просить залишити без розгляду.
Судом враховано подану заяву позивача в частині залишення частини позовних вимог без розгляду, та встановлено, що фактично предметом позовної заяви залишено лише дві вимоги немайнового характеру.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 26.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2023.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та також просив задовольнити.
В судовому засіданні 07.08.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.11.2001 проведено державну реєстрацію юридичної особи Об'єднання, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якої долучена до матеріалів справи. Місцезнаходженням Об'єднання визначено: АДРЕСА_2.
ОСОБА_1 є власником квартири №17 загальною площею 79,0 кв.м у житловому будинку, в якому створено Об'єднання, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру серія КВ №15947 від 10.02.1998.
Позивач звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що Головою Правління відповідача станом на 2023 рік не вжито заходів щодо прийняття кошторису на 2023 рік, ухвалення рішення про збільшення вартості внесків співвласників багатоквартирного будинку, що містить потенційну небезпеку майбутнього банкрутства відповідача.
У зв'язку з початком повномасштабної війни росії проти України, значна частина мешканців будинку не перебувають у місті, а оскільки будинок має бути життєздатним та забезпеченим належною якістю послуг, позивач просить суд наділити Правління виключно на час дії правового режиму надзвичайного та/або воєнного стану та протягом 12 місяців після його припинення повноваженнями затверджувати кошторис, баланс об'єднання та річний звіт, а також визначати економічно обґрунтований розмір внесків мешканців.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За змістом статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Як встановлено судом, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» Об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис про створення Об'єднання.
Статтею 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Таким чином, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та відповідно обов'язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними, зокрема, через об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, створене в цьому будинку.
Визначення порядку управління багатоквартирним будинком, тобто вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, є невід'ємною складовою реалізації прав та виконання обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом).
Таким чином, приписами вказаних норм чинного законодавства чітко встановлено та визначено вищий орган управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, а також визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
В той же час, у даній справі позивачем заявлено вимоги про наділення Правління Об'єднання повноваженнями, які в силу ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» належать виключно загальним зборам Об'єднання.
Тобто, фактично, даний позов спрямований на те, щоб рішенням суду (у випадку задоволення позовних вимог) підмінити виключні повноваження органів управління об'єднання співвласників, які визначені чинним законодавством, що є неприпустимим.
Більш того, типовий статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 238 від 23.09.2015, та містить загальні положення, які мають бути відображені у ньому, форма складення та зміст статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є вичерпним щодо положень, викладених у ньому, а може бути конкретизований та доповнений, проте не повинен суперечити загальним вимогам.
Суд відзначає, що ні позивачем, ні відповідачем не було долучено до матеріалів справи примірника статуту Об'єднання, а відтак суд взагалі позбавлений можливості встановити обсяг повноважень як Голови Правління, так і самого Правління Об'єднання, якими наділили їх співмешканці під час прийняття рішення про утворення Об'єднання та реєстрації його як юридичної особи.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків та платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а також звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 вище зазначеного Закону для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Із листа Голови Правління №13 від 20.02.2023, долученого до позовної заяви, вбачається, що на підставі кошторису відповідача, затвердженого рішенням Загальних зборів Об'єднання (протокол №1 від 15.02.2022), внески мешканців на утримання будинку та прибудинкової території становлять 2,50 грн. за кв.м. Цим же кошторисом визначено, що у разі незатвердження загальними зборами до 01.01.2023 нового кошторису на 2023 рік, надходження і витрачання коштів фондів Об'єднання здійснюється у 2023 році у таких же розмірах, за напрямками та на умовах, що визначені кошторисом на 2022 рік.
Таким чином, як станом на момент звернення до суду із даним позовом, так і станом на момент ухвалення рішення, питання визначення кошторису та розмір внесків мешканців на утримання будинку чітко встановлені уповноваженим законом органом управління об'єднання - загальними зборами Об'єднання.
В свою чергу, позивачем заявлені вимоги про наділення виключними повноваженнями приймати відповідні рішення іншу особу - Правління, що прямо суперечить нормам чинного законодавства.
Більш того, позивачем взагалі не доведено суду наявності його порушеного права, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом, оскільки підставами позову визначено бездіяльність Голови правління, який особисто в судовому засіданні проти таких тверджень заперечував та вказував, що ним були вчинені всі дії з метою проведення загальних зборів для вирішення питання визначення кошторису та розмірі внесків мешканців у 2023 році.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.08.2023.
Суддя В.П. Босий