ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.08.2023Справа № 910/9224/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ Стіл-Трейд" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 26 528,45 грн., без виклику представників сторін
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 4 064,93 грн. інфляційних втрат, 1 271,52 грн. 3% річних та 21 192 грн. пені за договором № 52.22-154 від 06.12.2022 року на підставі ст. ст. 526, 612, 625, 629 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
Відповідач відзив на позов не подав. Разом з тим, 11.07.2023 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 95% від нарахованої суми.
20.07.2023 року від позивача надійшла заява, у якій він заперечує проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Київпастранс" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТФ Стіл-Трейд" (Постачальник) укладено договір від 06.12.2022 №52.22-154, відповідно до змісту якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю: Флюс зварювальний, код 44310000-6 за ДК 021:2015 «Вироби з дроту», надалі - Товар, а Покупець сплатити за. Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).
Сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору і становить 702 188,00 грн. (сімсот дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 00 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 140 437,60 грн. (сто сорок тисяч чотириста тридцять сім гривень 60 копійок), разом ціна Договору становить 842 625,60 грн. (вісімсот сорок дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень 60 копійок) з ПДВ (п. 3.1. Договору).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.
Відповідно до п. 6.1.2 та п. 6.4.5 Договору Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений Товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам, а Постачальник має право вимагати від Покупця належного виконання зобов'язань за цим Договором.
На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товарів відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 21.12.2022 №ВН-3 на суму 181 080,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 180 грн. та товарно-транспортною накладною від 21.12.2022 №3.
Відповідачем у свою чергу не здійснено оплати за відвантажений товар, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 181 080,00 грн.
У порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача рекомендований лист з претензією №2 про сплату заборгованості (вих. №2 від 03.02.2023), який відповідач отримав 13.02.2023 року, однак жодної відповіді не надав.
За приписами частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами у пункті 4.1 Договору порядку розрахунків, зобов'язання відповідача щодо оплати товару мало бути виконане протягом 30 календарних днів з дня його поставки.
Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань - до 20.01.2023 року включно.
13.04.2023 року відповідачем на користь позивача здійснено оплату з призначенням платежу «Оплата за флюс зварювальний зг.дог. №52.22-154 від 06.12.2022, рахунок №3 від 21.12.2022, Сума 150 000,00 грн в т.ч. ПДВ 25 000 грн. без тенд.закуп», що підтверджується випискою з рахунку від 25.04.2023 б/н.
03.05.2023 року відповідачем на користь позивача здійснено оплату з призначенням платежу «Оплата за флюс зварювальний зг.дог. №52.22-154 від 06.12.2022, рахунок №3 від 21.12.2022, Сума 31080,00 грн в т.ч. ПДВ 5180,00 грн. без тенд.закуп», що підтверджується випискою з рахунку від 04.05.2023 б/н.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем була погашена у повному обсязі лише 03.05.2023 року.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором № 52.22-154 від 06.12.2022 року позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 064,93 грн. інфляційних втрат, 1 271,52 грн. 3% річних та 21 192 грн. пені.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних позивачем розраховано вірно, а розрахований розмір втрат від інфляції не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що за порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк Товару, за кожен день прострочення оплати.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, а відтак, вимоги позивача про стягнення пені є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95% від нарахованої суми, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд виходить з того, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відбулось зменшення пасажиропотоку на маршрутах міста Києва, що спричинено обмеженим режимом роботи міського транспорту, що є наслідком запровадження комендантської години у м. Києві та неможливістю громадського транспорту продовжувати рух за маршрутом під час повітряної тривоги, що має безпосередній вплив на отримання відповідачем доходу від основного виду його діяльності.
При цьому, суд виходить з того, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом у місті Києві, має велику кредиторську та дебіторську заборгованість, а також з того, що фінансово-господарську діяльність підприємство здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту.
Враховуючи обставини, які вказані відповідачем, суд, вважаючи дані обставини винятковими, дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені на 50%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 10 596,00 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 4 064,93 грн. інфляційних втрат, 1 271,52 грн. 3% річних та 10596,00 грн. пені за договором № 52.22-154 від 06.12.2022 року.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; код: 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТФ Стіл-Трейд" (67661, Одеська область, Біляївський район, селище Усатове, вул. Залізничників, буд. 22, код 37484649) 4 064 (чотири тисячі шістдесят чотири) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 1 271 (одну тисячу двісті сімдесят одну) грн. 52 коп. 3% річних, 10596 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. пені та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна