Постанова від 25.08.2023 по справі 742/4382/23

Провадження № 3/742/1825/23

Єдиний унікальний № 742/4382/23

Постанова

іменем України

25 серпня 2023 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не працюючого,

за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

установив:

05 серпня 2023 року під час перевірки дотримання ТЗП ОСОБА_1 знаходився за місцем проживання, чим порушив вимоги п.1,2,3 ТЗП АА №307925 від 30.07.2023, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

08 серпня 2023 року під час перевірки дотримання ТЗП ОСОБА_1 знаходився за місцем проживання, чим порушив вимоги п.1,2,3 ТЗП АА №307925 від 30.07.2023, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

09 серпня 2023 року під час перевірки дотримання ТЗП ОСОБА_1 знаходився за місцем проживання, чим порушив вимоги п.1,2,3 ТЗП АА №307925 від 30.07.2023, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 173-2 КУпАП

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, згідно протоколу просив розгляд справи без його участі. Надав письмові пояснення по суті порушення «З протоколом згоден».

Відповідно до положень ст.268 КУпАП, в редакції яка діє з 01 серпня 2021 року, участь особи при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 КУпАП, не є обов'язковою.

Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними, враховуючи положення ст.268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновків.

Згідно ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Відповідно до ч.1 ст. 173-2КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року №1768-ІІІ зі змінами та доповненнями сім'я - це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В контексті цієї норми Закону членами сім'ї є особи, які проживають разом і (або) об'єднані законними правами чи обов'язками щодо утримання.

Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

За встановлених обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ч.2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Зокрема, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, вбачаючи в діях ОСОБА_1 ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що відноситься до адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, враховуючи особу правопорушника, його ставлення до скоєного та керуючись ч.1 ст.173-2, 221,283-285,294 КУпАП, суд

постановив:

Об'єднати адміністративні провадження №3/742/1825/23 (єдиний унікальний №742/4382/23), №3/742/1826/23 (єдиний унікальний №742/4384/23), №3/742/1827/23 (єдиний унікальний №742/4386/23) відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП в одне провадження та присвоїти спільний номер провадження №3/742/1825/23 (єдиний унікальний №742/4382/23).

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 536 грн. 80 коп.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу визначеного у постанові суду.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА