г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2566/23
Номер провадження 2/213/1178/23
28 серпня 2023 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 213/2566/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника,
Короткий зміст позовної заяви.
Позивач понад 30 років працювала на Інгулецькому ГЗК. Звільнена з роботи 20.11.2009 за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. Станом на момент звільнення ніяких виплат допомоги підприємством їй не здійснювалося, але у червні 2023 року вона дізналася, що при звільненні роботодавець зобов'язаний був виплатити їй одноразову допомогу у розмірі 3-х місячних середніх заробітних плат. Оскільки її середній заробіток на момент звільнення становив 2115,52 грн., то позивач вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити їй одноразову вихідну допомогу в розмірі 6346,56 грн., а також сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.11.2009 по 20.05.2010 у розмірі 12308,48 грн. і цю суму позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь.
Стислий виклад відзиву відповідача на позов.
Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Посилається на те, що позивач свої вимоги обґрунтовує умовами Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки, але оскільки ПрАТ «ІнГЗК» не є стороною цієї Угоди і, відповідно не є її підписантом, то умови цього документу не розповсюджуються на підприємство. Зазначає, що п.3.11. Колективного договору по підприємству передбачені випадки виплати працівникам допомоги при звільненні, однак випадок позивача не підпадав під дію цього пункту Колдоговору.
Крім того, відповідач просить врахувати, що вихідна допомога не входить до складу заробітної плати, а є соціальною пільгою і підприємство не має обов'язку її виплати в день звільнення на відміну від заробітної плати. У зв'язку з цим до такої пільги не можуть застосовуватись положення ст.117 КЗпП. Оскільки вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є похідною від помилкового висновку про наявності невиплаченої заробітної плати, то задоволенню теж не підлягає.
Відповідач звертає увагу суду на те, що у липні 2022 року відбулися зміни у трудовому законодавстві і, починаючи з 19 липня 2022 року, у разі невиплати з вини роботодавця звільненому працівникові належних сум у строки, передбачені ст.116 КЗпПУ, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Позивач не вказує у своєму позові, чому раніше не звертався з вимогою про проведення з ним розрахунку.
В задоволенні позову просить відмовити, а у разі, якщо суд не знайде для цього підстав, застосувати принцип співмірності між сумою одноразової допомоги при виході на пенсію і сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку, та порівняно із саме із середнім заробітком.
Окрім того, оскільки одноразова вихідна допомогапри виході на пенсію не є заробітною платою в розумінні Закону України «Про заробітну плату» і відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, тому на неї не розповсюджується положення ч.2 ст.233 КЗпП України стосовно відсутності обмежень строків звернення до суду за захистом порушеного права. За таких обставин відповідач вважає, що позивач, який звільнився з підприємства 20.11.2009, пропустив строк звернення з позовом до суду, який відповідно до ст.233 КЗпП України становить три місяці, що також є підставою для відмови в задоволенні позову.
Процесуальні дії у справі.
26.06.2023 позовна заява надійшла до суду.
30.06.2023 позовна заява прийнята до розгляду; провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
31.07.2023 відповідач скористався правом надання відзиву на позов та просив визнати поважними причини пропуску його подання.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Інших заяв (клопотань) від сторін не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 з 06.07.1967 по 13.07.1978 року, з 28.07.1982 по 04.06.1990 та з 05.05.1995 по 20.11.2009 працювала на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті. Звільнена за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію по ст.38 КЗпП України. Її загальний стаж роботи становить 33 роки 05 місяців 16 днів.
Згідно з довідкою від 08.02.2023 про середню заробітну плату за 2 місяці, заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2009 року склала 1688,16 грн., відпрацьовано 140,5 годин; за жовтень 2009 року - 0,00 грн., відпрацьовано 00,0 годин (щорічна відпустка); середньогодинна заробітна плата позивача становить 12,02 грн., середньоденна заробітна плата - 96,16 грн., середньомісячна заробітна плата за два останні місяці перед звільненням становила 2115,52 грн.
Як зазначено в Наказі № 1651 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням 20 листопада 2009 року у зв'язку із виходом на пенсію, підстава для звільнення - ст.38 КЗпП України. В графі «вихідна допомога» - показники відсутні.
Із наданої Позивачем копії розрахункової відомості видно, що у листопаді 2009 року одноразова допомога при виході на пенсію позивачу не виплачувалась.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють трудові відносини.
Норми права, які застосовує суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніш наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними у даному випадку є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці», госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.
Положеннями ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.
Галузева угода гірничо - металургійного комплексу України на 2007-2008 роки діє безпосередньо і поширюється на всіх працівників, які уклали договори про трудові відносини з підприємствами гірничо-металургійного комплексу України, незалежно від форм власності і господарювання, а також у частині, обумовленій окремими пунктами, - на осіб, що потребують особливої соціальної підтримки згідно п.6.14.2 (до яких, цим пунктом віднесено в т.ч. непрацюючих пенсіонерів підприємства).
Відповідно до п.1.13 Угоди, вона набуває чинності з 01.01.2007 та діє до укладенні нової або перегляду цієї угоди, і зберігає чинність у випадку зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого її укладено (п.1.5).
Пунктом 6.1 розділу VI «Соціальний захист та задоволення духовних потреб» зазначеної Угоди на 2007-2008 роки, передбачено виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу роботи на підприємстві, але не менше тримісячної середньої заробітної плати при стажі від 20 і більше років.
Частиною 1 ст.233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено наступне.
З тексту Галузевої угоди на гірничо-металургійного комплексу України на 2007 - 2008 роки вбачається, що її укладено між власниками (роботодавцями) підприємств (установ, організацій) галузі в особі Міністерства промислової політики України, Фондом державного майна України, Федерацією металургів України, господарських об'єднань (сторона власників) та профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в особі Центрального комітету ПМГУ (сторона профспілки).
Однім із підписантів Галузевої угоди був Генеральний директор ТОВ «Метінвест ХОЛДИНГ», до складу якого входить ІнГЗК, тому суд не приймає заперечення відповідача в тій частині, що ПРАТ «ІНГЗК» керується в своїй роботі Колективним договором, у зв'язку з чим дія зазначеної Галузевої угоди, начебто, не розповсюджується на ПрАТ «ІнГЗК», і вважає, що її положення застосовуються до врегулювання даних спірних правовідносин між сторонами у справі.
Також суд враховує судову практику у справах даної категорії, зокрема у справі №212/908/17-ц, в якій Верховний Суд України визнав необхідність застосування до спірних правовідносин умов Галузевої Угоди, виконання якої є обов'язком відповідача.
Оскільки позивач на момент виходу на пенсію мав понад 30 років стажу роботи на підприємстві відповідача, на нього розповсюджується дія пункту 6.1. Галузевої угоди та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі тримісячної середньої заробітної плати. Така умова не була дотримана роботодавцем, у зв'язку з чим суд вважає, що позивач правомірно звернувся до відповідача з такою вимогою.
Щодо розміру невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати, суд погоджується із зазначеним в позовній заяві розрахунком, проведеним відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, згідно з яким середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, у даному випадку такою подією є звільнення позивача.
При цьому суд встановив, що позивачем вірно проведено розрахунок суми невиплаченої допомоги із врахуванням 3-х розмірів середньої заробітної плати (2115,52 грн. Х 3 = 6346,56 грн.). Оскільки відповідач при звільненні позивача у листопаді 2009 року одноразову вихідну допомогу позивачу не виплачував, суд вважає, що ця сума підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог стягнення позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає, що позивачу не були виплачені всі належні йому суми у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Механізм здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки його виплати визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно з цією постановою, під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплати. Обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (пункт 5 вказаного Порядку).
Згідно з довідкою підприємства, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням (вересень-жовтень 2009 року) становила 96,16 грн. і цей показник необхідно враховувати при обчисленні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку. Водночас, суд не погоджується з позивачем, який зазначив, що період затримки становить 128 робочих днів: з 21.11.2009 (наступний день після звільнення) по 20.05.2010 (кінцева дата шестимісячного строку), оскільки кількість робочих днів у цьому періоді дорівнює 123, і саме за таку кількість робочих днів підлягає нарахуванню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку (96,16 грн. х 123 робочих дні) = 11827,68 грн.
Суд не вважає слушною позицію відповідача щодо стосовно застосування принципу співмірності із заявленою сумою невиплаченої вихідної допомоги, оскільки, начебто, позивачем не враховано зміни до положень ст.117 КЗпПУ, які були внесені Законом № 2352-IX від 01.07.2022 року. Навпаки, із позову видно, що позивачем проведено розрахунок затримки за 6 місяців після звільнення, а не до часу звернення з позовом до суду. Тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодувань, визначених статтю 117 КЗпП України.
При цьому, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, де зазначено, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця, а тому, суд вважає, що буде справедливим і таким, що відповідатиме обставинам справи, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку - 11827,68 грн.
Щодо застосування позовної давності.
Конституційний Суд України у рішенні №8-рп/2013 від 15.10.2013 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, у системному зв'язку із положеннями статей 1,12 Закону України «Про оплату праці» дійшов висновку про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема і за час простою, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Враховуючи, що допомога, яка мала бути виплачена позивачу у зв'язку з виходом на пенсію, входить до виплат, на які працівник має право згідно з умовами Галузевої угоди при звільненні на пенсію, суд приходить до висновку, що в даному випадку право працівника на звернення до суду за захистом своїх прав не обмежено будь-яким строком в силу положень ч.2 ст.233 КЗпП України, тому доводи представника відповідача про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строків позовної давності є безпідставними.
Вказана правова позиція зазначена в Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 134/1781/16-ц|61-23397св18.
Стосовно строків звернення позивача до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, у зв'язку з чим строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 року по справі №682/3060/16-ц; від 08.02.2022 року по справі № 755/12623/19.
Враховуючи, що позивач дізнався про порушення свого права на отримання належного розміру допомоги при звільненні 15 червня 2023 року із листа - роз'яснення адвоката Гузева І.Г., суд вважає, що з цього моменту розпочав свій перебіг строк позовної давності. До суду позивач звернувся 26 червня 2023 року, а тому строки звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника не пропущені.
При цьому суд враховує, що відповідачем не спростована та обставина, що у день звільнення позивачеві не було вручено письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Також підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, пропорційно розміру задоволеної позовної вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23,76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у виді одноразової допомоги при звільненні у розмірі 6346 (шість тисяч триста сорок шість) гривень 56 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2009 року по 20 травня 2010 року у сумі 11827 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 68 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір в сумі 1073,60 гривень на користь держави.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на повернення сплаченого судового збору 1031 грн. 66 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Гузєв Ігор Григорович, свідоцтво № 2780 - 50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, 5-Б.
Відповідач: ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190905 - 50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Попов