Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
Іменем України
17.08.2006
Справа №2-23/1136-2006А
Запозовом Санаторій «Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України,98600, АР Крим, м.Ялта, с.Восход
До відповідача Державної податкової інспекції у м.Ялті, 98600, АР Крим, м.Ялта, вул.Васильєва,16
Третя особа - Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим, 95006, АР Крим, м.Сімферополь, бул.Леніна, 5/7
Про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення
Суддя Г.М.Іщенко
При секретарі Єменджієвої А.М.
представники:
Від позивача Бєдратова Л.В. - представник, дов. від 31.05.2006р. №42
Від відповідача Володькін С.А. - представник, дов. від 04.05.2006р. №2285/9/10.0
Від третьої особи не з'явився
Сутність спору: Санаторій «Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Ялті про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №2653/233 від 08.08.2002р. про донарахування штрафних санкцій в сумі 40513,01грн. При цьому позивач вважає, що висновки акту документальної ревізії Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті від 30.08.2001р., які послужили підставою для винесення 08.08.2002р. Державною податковою інспекцією в м.Ялті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки документально не підтверджені.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позов, та вказує, що застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №2653/233 від 08.08.2002р. на підставі акту документальної ревізії фінансово-господарської діяльності, яка була проведена Контрольно-ревізійним відділом в м.Ялті 30.08.2001р., є обґрунтованим та законним. Також відповідач вважає що згідно ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.06.2004р. суд залучив до участі в справі в якості третьої особи Контрольно-ревізійне управління в АР Крим.
Третя особа - Контрольно-ревізійне управління в АР Крим з позовом не згодна за мотивами, викладеними у відзиві на позов та вказує, що з боку спеціалістів Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялта виконані все ревізійні дії відповідно до вимог вказаних нормативних документів, у зв'язку з чим в позові просить відмовити.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 05-07.10.2004р. господарський суд АР Крим зупинив провадження у справі у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.01.2005р. було поновлено провадження у справі у зв'язку з надісланням матеріалів справи без проведення судово-бухгалтерської експертизи у зв'язку з ненаданням сторонами судовому експерту необхідних документів для проведення експертизи.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.04.2005р. було зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.
Згідно резолюції від 08.12.2005р. Першого заступника Голови Господарського суду АР Крим Л.О.Ковтун у зв'язку з переходом судді Господарського суду АР Крим Дадінської Т.В. до Севастопольського апеляційного адміністративного суду справу №2-15/1291-2005 передано на розгляд судді Іщенко Г.М.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.01.2006р. провадження у справі було поновлено у зв'язку з надходженням до суду 24.01.2006р. висновку експерта-бухгалтера №18 від 23.01.2006р.
08.08.2006р. у судовому засіданні позивач, уточнив позовні вимоги відповідно Кодексу адміністративного судочинства України і просить визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової в м.Ялті №2653/233 від 08.08.2002р. про застосування штрафних санкцій в сумі 40513,01грн.
Згідно з п.6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
30.08.2001р. згідно плану робот Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті на друге півріччя 2001р., наказу Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті (без вказування номеру та дати), посвідчення від 27.07.2001р. спеціалістами Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Санаторію “Сосняк» за період з 01.07.1999р.-01.07.2001р., за результатами якої був складений акт №97(а.с.8.т.1).
Актом документальної ревізії №97 від 30.08.2001р. спеціалістами Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті встановлені порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки (а.с. 20,т.1).
08.08.2002р. Державною податковою інспекцією в м.Ялті на підставі неіснуючого акту документальної перевірки (не вказано яким органом була проведена перевірка, неіснуючий акт за №24-21/97) прийняте податкове повідомлення-рішення №2653/233 про застосування до позивача (в порушення вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого Міністерством юстиції України 06.07.2001р. під №567/5758, у податковому повідомленні-рішенні не вказано повне найменування платника податків - Санаторій “Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України) штрафних санкцій у розмірі 40513,01грн. за порушення п.2.8, п.2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України №72 від 19.02.2001р. та на підставі п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95 (а.с.24,т.1).
Позовні вимоги Санаторію «Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України підлягають задоволенню через наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з “Порядком оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами», затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.06.1998р. №266 (якій діяв за момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення), зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
До функцій Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Киє ві і Севастополі статтею 8 Закону України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні» віднесено проведення ревізій та перевірок фінансової діяльності, стану збережен ня коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, в бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаці ях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів. За наслідками ревізій та перевірок, відповідно до статті 2 цього Закону складається акт та довідка або доповідна записка відповідно.
Згідно пункту 4.34 Інструкції “Про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою України», затвердженої Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.1997р. №121, яка діяла на момент перевірки, за наслідками проведених ревізій (перевірок) в межах наданих прав контрольно-ревізійні підрозділи оформ ляють рішення про застосування фінансових санкцій та накладення адміністратив них стягнень.
У випадках, коли діями чи бездіяльністю посадових осіб державі або юриди чній особі заподіяні матеріальні збитки, але їх дії в кримінальному порядку не роз глядаються, належить поставити вимоги перед керівником перевіреної або вищої (по підпорядкованості) організації щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб ( підпункт 4.31.Інструкції).
Пунктами 4.22, 4.26, 4.27, 4.28 Інструкції також передбачено право керівників ревізійних груп, керівників підрозділів контрольно-ревізійної служби давати усні рекомендації керівникам підприємств, установ організацій, що ревізуються чи перевіряються про усунення виявлених порушень, направляти вимоги щодо їх усунен ня та притягнення винних осіб до відповідальності, подавати інформації органам влади всіх рівнів, направляти матеріали до слідчих органів.
Аналіз наведених приписів дає підстави вважати, що актом контрольно-ревізійного управління є рішення, прийняте у відповідній формі з приводу застосування фінансових санкцій.
Судом встановлено, що рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 40513,01грн. за порушення, які були встановлені актом ревізії, контрольно-ревізійною службою не приймалось. Акт ревізії Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті від 30.08.2001р. №97 не є таким рішенням, оскільки він фіксує результати проведеної ревізії, та висновки осіб, що упо вноважені проводити таку ревізію.
Згідно п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм по регулюванню обігу готівки в національній валюті, які встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Відповідно п.2 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби.
Як свідчать матеріали справи, актом ревізії контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті №97 від 30.08.2001р., у позивача були встановлені: перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі - штрафні санкції в сумі 39890,62грн. та перевищення встановлених строків використання виданої підзвіт готівки - штрафні санкції в розмірі 622,39грн. Всього застосовані штрафні санкції в розмірі 40513,01грн. (а.с.8-23, т.1).
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза з питання перевищення ліміту каси у сумі 19945,31грн. в період з 01.07.1999р.-01.07.2001р. первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Дослідивши висновок експерту №18 від 23.01.2006р., та оцінив його в порядку ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не знаходить підстав не довіряти висновкам експерта.
Відповідно до висновку судової експертизи №18 від 23.01.2006р. висновки Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 08.08.2002р. №2653/233 про перевищення Санаторієм “Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України ліміту каси за період з 01.07.1999р.-01.07.2001р. нормативно не обґрунтовані.
Із спірного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Ялті №2653/233 від 08.08.2002р. вбачається, що воно винесене не на підставі подання Контрольно-ревізійної служби, як того потребує Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки», а на підставі неіснуючого акту документальної перевірки (якій орган здійснював перевірку не вказано).
Крім того, в порушення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253 (зареєстрований в міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), в спірному податковому повідомленні-рішенні не вказано повне найменування платника податків - Санаторій “Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, прав і інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Суд зобов'язував Контрольно-ревізійне управління в АР Крим надати відповідне подання і докази направлення його на адресу Державної податкової інспекції в м.Ялті. Однак, відповідного подання суду не надано, як і не надані які-небудь докази, які підтверджують його направлення на адресу Державної податкової інспекції в м.Ялті в належний термін.
Надана у судовому засіданні 08.06.2006р. факсокопія подання Контрольно-ревізійного відділу в м.Ялті від 14.09.2001р. №10-24/1 та факсокопія листу від 10.07.2002р. №24-14/1/259 не приймаються до уваги судом і не мають застосовуватися при прийнятті рішення, оскільки факсокопії наданого подання та листу Контрольно-ревізійним відділом в м.Ялті надіслані лише 10.03.2004р., тобто після винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення (а.с.3-6, т.2).
Навпаки, 11.12.2002р. Контрольно-ревізійним відділом в м.Ялті на адресу Державної податкової інспекції в м.Ялті був надісланий лист №24-14/1/545 “Про стягнення платежів до бюджету», згідно якому у зв'язку з рішенням питання Міністерством охорони здоров'я України Контрольно-ревізійний відділ в м.Ялті просив відкликати рішення Державної податкової інспекції в м.Ялті по акту ревізії Санаторія “Сосняк» ( а.с.1 т.2).
Крім того, відповідачем неправомірно визначено штрафні санкції за порушення Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» №436/95, як податкове зобов'язання, так як згідно Закону України “Про систему оподаткування в Україні» та Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 вказаний штраф не відноситься до категорії податкового зобов'язання.
Таким чином, застосування до Санаторію “Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України штрафних санкцій в сумі 40513,01грн. є неправомірним і висновки акту документальної перевірки (№24-21/97 від 30.08.2001р. як вказано в спірному податковому повідомленні-рішенні №2653/233 від 08.08.2002р.) згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
При таких обставинах, суд прийшов до висновку про те, що відповідач при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв з порушенням Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні» та Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки».
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення №2653/233 від 08.08.2002р. на підставі неіснуючого акту документальної перевірки (не вказано яким органом здійснювалась перевірка), що є підставою для визнання його не чинним.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин позовні вимоги Санаторію «Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки п.2 ч.3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п.б п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» по його заяві.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 17.08.2006р. Постанова складена у повному обсязі 22.08.2006р.
На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Ялті №2653/233 від 08.08.2002р. про застосування штрафних санкцій в сумі 40513,01грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач - Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Санаторію «Сосняк» Міністерства охорони здоров'я України (98600, АР Крим, с.Восход) 3,40грн. державного мита.
4.Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.