про залишення позовної заяви без руху
25 серпня 2023 року м. Житомир справа № 240/24589/23
категорія 110010000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглядаючи позовну заяву керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування протоколу та спеціального дозводу,
встановив:
Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати протокол від 23.05.2019 № 4791 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;
- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6364, виданий 05.09.2019 Державною службою геології та надр України товариству з обмеженою відповідальністю ««Глобал Стоун Кастл».
Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам ст.160 КАС України, вважаю, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Відповідно до ч.1-2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, до позовної заяви керівником Коростенської окружної прокуратури Житомирської області додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність підстав, які слугували пропуску строку звернення до суду позивач посилається на зміну сталої судової практики Верховного Суду. Вважає, що до формування сталої судової практики у справах даної категорії у прокурора була відсутня процесуальна можливість оскарження протоколу та спеціального дозволу на користування надрами.
Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку звернення до суду із даним позовом, позивач не наводить.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зауважує на зміні судової практики з приводу наявності у прокурора повноважень самостійно звертатися до суду із даним позовом посилаючись на висновки Верховного Суду викладені у постановах: від 26.01.2023 у справі №240/3379/19 та від 22.03.2023 у справі №806/2202/18.
Тобто, враховуючи вищевикладені висновки Верховного суду правова позиція щодо адміністративної процесуальної дієздатності прокурора змінилася ще з на початку 2013 року, втім до суду із даним позовом прокурор звернувся лише в серпні 2023 року, і об'єктивних причин, які перешкоджали йому звернутися з цим позовом у найбільш короткі строки після зміни судової практики, яка підтверджує правильність позовних вимог прокурора та можливість пред'явлення прокурором позовів такої категорії як самостійним позивачем, позивач не навів. При цьому відсутні підстави вважати такий строк розумним та об'єктивно необхідним для реалізації права на судовий захисту.
Посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо необхідності уникнення судами зайвого формалізму суд вважає незмістовними, оскільки у цій справі судами не допущено формального ставлення до вирішення питання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Разом з тим, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У контексті викладеного, суд вважає за необхідне наголосити, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності, стабільності у відносинах, а тому, в даному випадку, не може слугувати поважною підставою для поновлення строку звернення до суду.
З урахуванням викладеного, суд не вважає поважними підстави зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду. На думку суду, позивачем не наведено поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Відповідно до частин 1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення зазначених недоліків шляхом надання до суду:
- окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням інших обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом та доказів такого обґрунтування.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Єфіменко