65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2384/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.
розглянувши справу №916/2384/23
За позовом: Комунального підприємства “Великодолинське” (67832, Одеська обл., Одеський район, смт Великодолинське, вул. Соборна, 1а; код ЄДРПОУ 37645142)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Бондаренко Ігоря Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Про стягнення 197112,65 грн.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Встановив: Позивач - Комунальне підприємство “Великодолинське” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бондаренко Ігоря Михайловича про стягнення 197112,65 грн.
Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача заборгованості основного боргу з урахуванням індексу інфляції - 153852,41 грн., пені - 35151,17 грн., відсотків річних - 2109,07 грн. та штрафу - 6000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2023р. прийнято позовну заяву Комунального підприємства “Великодолинське” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2384/23. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "31" липня 2023 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у судове засідання на 31.07.2023р. о 10:40.
31.07.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.08.2023р. о 11:45.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2023р. повідомлено учасників справи №916/2384/23 про судове засідання, яке відбудеться "21" серпня 2023 р. о 11:45.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
27.07.2023р. до суду позивачем було надано заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвал суду.
У судові засідання представник відповідача не з'являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 21.08.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 25.08.2023р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
08.07.2013р. між Комунальним підприємством “Великодолинське” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Ігорем Михайловичем (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: смт. Великодолинське, вул. Паркова, 36 - Приміщення, загальною площею 223 кв.м.
Відповідно до п. 1.2. Договору, фактична передача орендарю приміщення оформлюється відповідним Актом прийому-передачі, що складається у двох примірниках, по одному для кожної сторін. Після підписання сторонами у належному порядку Акт прийому-передачі стає невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Додаткової угоди від 01.01.2019р. до Договору оренди нерухомого майна від 08.07.2013р. термін дії договору продовжено до 30.06.2019р.
Згідно до п. 4.1.1. Договору сторонами було узгоджено, що в період з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення та по 08.06.2016р. вартість одного квадратного метру приміщення складає 6,72 грн. Загальна орендна плата всього приміщення у вказаний період складає 1500,00 грн.
Відповідно до п. 4.6.1. Договору, орендар зобов'язується здійснити попередню оплату першого та двох останніх місяців оренди (в якості забезпечення зобов'язання) не пізніше п'яти банківських (операційних) днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення. Орендна плата за наступні місяці (крім сплачених останніх) оренди сплачується до 10-го числа поточного місяця в повному об'ємі, але не пізніше п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку.
Позивачем було зазначено суду, що окрім орендної плати, орендар зобов'язаний був здійснювати компенсацію спожитих комунальних послу і на підставі окремо укладених договорів з Комунальним підприємством “Великодолинське”, зокрема, на постачання електроенергії згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомою майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.07.2013р. та водопостачання, водовідведення і каналізації згідно із договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 151 від 07.10.2013р.
В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що позивач зі свого боку виконав умови договору оренди, передавши в користування відповідачеві приміщення, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі приміщення від 08.07.2013р. Проте, на сьогодні, за даними бухгалтерського обліку Комунального підприємства “Великодолинське” у відповідача існує заборгованість за орендну плату та за спожиті комунальні послуги у розмірі 140990,96 грн.
Відповідно до п. 5.4. Договору, за неналежне виконання грошових зобов'язань орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НЬУ від суми простроченого грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 8.2.1.2. Договору, Договір може бути достроково одноосібно розірвано з ініціативи орендодавця у випадку, зокрема, прострочення чи несплати частково або в повному обсязі орендної плати тричі протягом дії договору.
Позивачем було пояснено суду, що заборгованість за сплату орендної плати та спожитих комунальних послуг існувала за відповідачем протягом всього строку дії договору оренди, тобто з 2013 року (заборгованість го зменшувалася, то збільшувалася, але вона постійно була). Зі всіма сумами заборгованості відповідач завжди був обізнаний, йому належним чином щомісяця надавалися відповідні рахунки на оплату орендної платі га рахунки на відшкодування вартості наданих комунальних послуг.
За ґрунтуванням позивача, відповідач протягом тривалого часу з початку договірних взаємовідносин, грубо порушував істотні умови договору, не виконував своїх зобов'язань та не сплачував своєчасно щомісячні платежі. Повний розрахунок по договору досі не виконано, жодного іншого (додаткового) договору про повний розрахунок сторонами не складалось. На неодноразові звернення щодо оплати боргу відповідач не реагує, борг не сплачує.
Таким чином, за даними довідки щодо розірвання договору з абонентом головного бухгалтера Комунального підприємства “Великодолинське” від 17.03.2023р.. з початку березня 2022 року, на прохання відповідача, сторони, за усною домовленістю вирішили, що на період дії в Україні воєнного/надзвичайного стану відповідач звільняється від сплати орендної плати за договором. Тобто з 01.03.2022 року відповідачу не нараховувалася орендна плата та послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
При цьому станом на 28.02.2022 року сторонами було зафіксовано дебіторську заборгованість відповідача в розмірі 144936,12 грн.. з яких 96623,82 грн. - борг за договором оренди, 43676,78 грн. - по договору про відшкодування комунальних послуг та 4635,52 грн. - за договором централізованого постачання та водовідведення, а також знято останні показники приладів обліку електроенергії та води.
Позивачем було зазначено суду, що після повідомлення відповідача про призупинення здійснення своєї підприємницької діяльності в орендованому приміщенні, показники приладів обліку електричної енергії приміщення продовжували змінюватися аж до 30.04.2022 р.. що зафіксовано у службовій записці електрика Комунального підприємства “Великодолинське” від 17.03.2023р.
На протязі року, співробітники позивача продовжували періодично проводити перевірку приміщення, що є предметом оренди та при проведенні чергового обстеження Приміщення, ситуація повторилася. Електриком Комунального підприємства “Великодолинське” було виявлено, що приміщення використовувалося. Між тим.
В зв'язку із чим, 06.03.2023р. відповідачу було направлено претензію в порядку статті 222 ГК України разом із рахунками на погашення боргу, який станом на дату відправлення претензії складав суму в розмірі 134183,72 грн.
Разом з тим, керуючись п. 8.2.1.2. Договору, відповідно до якого орендодавець має право одноосібно розірвати договір у випадку несплати з боку орендаря тричі протягом дії договору розміру орендної плати, позивач в претензії повідомив відповідача про розірвання договору, починаючи з 10.03.2023 року. За таких підстав, відповідач мав сплатити суму заборгованості розміром 134183,72 грн., а також звільнити вказане приміщення в термін до 10.03.2023 року, підписавши акт прийому-передачі (повернення) приміщення, один екземпляр якого передати позивачу.
Позивач зазначав, що станом на 10.03.2023р. відповідь позивачу не надано, претензію відповідачем проігноровано, заборгованість не сплачено, на телефонні дзвінки відповідач не відповідає. Зазначені обставини зумовили Позивача вжити заходи з відключення приміщення від приладів постачання електроенергії та опечатати приміщення, про що постійно діючою комісією Комунального підприємства “Великодолинське” створеною Наказом №16-П від 01.03.2022р., на чолі з Головним інженером Комунального підприємства “Великодолинське” Журавським О.М. було складено Акт №1 від 17.03.2023р.
Позивачем було зазначено суду, що як виявилося, на той момент відповідач самовільно виїхав з приміщення, знову ж таки, не повідомивши про це позивача. За посиланням позивача, станом на дату написання позову, відповідач вважається таким, що користується приміщенням, оскільки не повернув позивачу приміщення з оренди відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 2.4. Договору встановлено, що повернення орендарем приміщення орендодавцю здійснюється у тому ж порядку, що й передача в оренду, тобто, на підставі Акту приймання-передачі не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з дня закінчення строку дії Договору або з дня його припинення у разі дострокового розірвання. Обов'язок по складанню Акту прийому-передачі в оренду та повернення з оренди покладається на сторону, яка передає Приміщення іншій стороні за цим Договором (п. 2.8. Договору).
За поясненням позивача, строк оплати боргу в розмірі 140990,96 гри, сплинув в 10.03.2023р., термін повернення приміщення по Акту прийому-передачі закінчився 30.03.2023р., що обумовлює подачу цього позову та стягнення з Відповідача у примусовому порядку суми заборгованості за договором з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, пені, трьох відсотків річних та штрафу.
Позивачем було здійснено нарахування пені - 35151,17 грн., 3% річних - 109,07 грн. та інфляційних втрат - 12861,45 грн.
Позивач зазначав, що па підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, штраф за порушення обов'язку повернення приміщення з оренди нараховується у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.
За розрахунком позивача розмір штрафу становить 6000,00 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом, 08.07.2013р. між Комунальним підприємством “Великодолинське” (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Ігорем Михайловичем (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна.
Умовами п. 8.1. Договору визначено, що Договір набирає сили з моменту цього підписання та діє до 08.06.2016р. Моментом (датою) підписання цього Договору є дата, яка зазначена в правому верхньому куті першої сторінки цього Договору.
Відповідно до п. 8.2. Договору узгоджено, зокрема, що дію даного Договору може бути припинено у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як встановлено судом, відповідно до Додаткової угоди від 01.01.2019р. до Договору оренди нерухомого майна від 08.07.2013р. термін дії договору продовжено до 30.06.2019р.
Також, сторонами було укладено 08.07.2013р. Договір про відшкодування витрат балансоутримувача та утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, де п. 5.1. визначеного, що цей договір діє з 08 липня 2013 року та зберігає чинність протягом всього строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, укладеному між балансоутримувачем та орендарем 08.07.2013р.
07.10.2013р. між сторонами було укладено Тимчасовий договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, де п. 7.3. договору визначено, що він діє з моменту підписання і до 31.12.2013р.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України та статей 283 - 291 Господарський кодекс України.
Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Отже, за матеріалами справи судом встановлено, що строк дії Договору оренди, з урахуванням Додаткової угоди від 01.01.2019р. до Договору оренди нерухомого майна від 08.07.2013р. було продовжено до 30.06.2019р.
Матеріал справи не містять більше відповідних додаткових угод щодо продовження строку дії Договору оренди.
Ґрунтуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що за відповідачем рахується заборгованість, яка є предметом розгляду даної справи, поряд з цим, позивачем не було надано до суду детальний розрахунок такої заборгованості з визначенням періоду її виникнення.
Матеріали справи містять претензію №28/1 від 06.03.2023р., яка була скерована відповідачу, проте в ній зазначено, що станом на 01.02.2023р. заборгованість відповідача з орендної плати становить 99623,82 грн. та зазначено, що така заборгованість існувала протягом всього строку дії договору, тобто з 2013 року.
Відповідно до 4.6.2. Договору оренди визначено, що оригінали рахунків передаються представнику орендаря, який знаходиться у приміщенні, під розписку та є підставою для оплати. Орендодавець має право направити рахунок рекомендованим листом.
Поряд з цим, суд зазначає, що за відсутності первинної документації та відповідних доказів, наразі є неможливим перевірити дані доводи позивача та визначити саме період існування заборгованості.
Надані позивачем рахунки на оплату №516 від 25.04.2023р. на суму 96623,82 грн. за оренду приміщення станом на 10.03.2023р., №517 від 25.04.2023р. на суму 4635,52 грн. за централізоване водопостачання станом на 10.03.2023р. та №515 від 25.04.2023р. на суму 39731,62 грн. за електричну енергію, були виставлені позивачем після закінчення строку дії договорів, укладених з відповідачем.
На думку суду, визначення позивачем моменту існування заборгованості, а саме станом на 01.02.2023р. у претензії та 10.03.2023р. у рахунках, з урахуванням закінчення строку дії договору оренди 30.06.2019р., унеможливлює стягнення саме орендної плати з відповідача, оскільки до даних правовідносин застосовуються інші положення та приписи чинного законодавства.
Суд зазначає, що позивачем не було доведено суду, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжував користуватись орендованим майном.
За наявними матеріалами справи суду не можливо з'ясувати чи було відповідачем здійснено використання об'єктом оренди за договором після закінчення його строку дії, в матеріалах справи вістуні докази, за якими суд міг би з'ясувати та перевірити період прострочення зобов'язання, та дослідити, коли таке зобов'язання виникло, під час дії договору оренди, або після.
Також суд зазначає, що наразі є припиненими і Договір про відшкодування витрат балансоутримувача та утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.07.2013р. та Тимчасовий договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 07.10.2013р., у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.
Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму
Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
З викладеного вбачається, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного та зазначеного суд приходить до висновку, щодо задоволення позовних вимог позивача тільки в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 6000,00 грн., яка була заявлена позивачем у позові за визначеним ним періодом з 30.03.2023р. по 31.05.2023р.
В іншій частині позову судом відмовляється.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 90,00 грн. покладаються на відповідача.
1.Позовну заяву Комунального підприємства “Великодолинське” - задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондаренко Ігоря Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства “Великодолинське” (67832, Одеська обл., Одеський район, смт Великодолинське, вул. Соборна, 1а; код ЄДРПОУ 37645142) неустойку у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 00 коп.
3.В іншій частині позову - відмовити.
Повний текст рішення складено 25 серпня 2023 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко