"17" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1431/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бондар О.Р.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Лаврін О.В.,
від відповідача: Кобелєв О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства ,,Міжнародний резервний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ,,Міжнародний резервний банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,НОВА-ХВИЛЯ” про визнання припиненим договору управління нерухомим майном.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2023 р.: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1431/23; призначено підготовче засідання для розгляду справи за правилами загального позовного провадження на 23.05.2023 р.; витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю ,,НОВА-ХВИЛЯ” в належним чином засвідченій копії та в оригіналі для огляду в засіданні суду - договір управління нерухомим майном від 28.12.2014 р., укладений між Публічним акціонерним товариством ,,Ринок Малиновський” та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,НОВА-ХВИЛЯ”, посвідчений 28.12.2014 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В., зареєстрований в реєстрі за № 1748, з усіма додатками та доповненнями/змінами до нього.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2023 р.: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 24.07.2023 р.; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.07.2023 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.07.2023 р. о 09:40.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 25.07.2023 р. о 10:00.
Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 25.07.2023 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 08.08.2023 р., а від 08.08.2023 р. - до 17.08.2023 р.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено представнику позивача можливість участі у засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням онлайн сервісу відеозв'язку ,,EASYCON”.
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 17.08.2023 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Акціонерне товариство ,,Міжнародний резервний банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ,,Міжнародний резервний банк” (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,НОВА-ХВИЛЯ” (далі - ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ”), в якій просить визнати припиненим договір управління нерухомим майном від 28.12.2014 р., укладений між ПАТ ,,Ринок Малиновський” та ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ”, посвідчений 28.12.2014 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В., зареєстрований в реєстрі за № 1748, щодо передачі в управління триповерхової будівлі бізнес-центру з підземним паркінгом, що складається з будівлі літ. ,,А” загальною площею 8010,2 кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.10.2020 р.
Обґрунтовуючи позов, Банк посилається, зокрема, на приписи ст.ст.36,37 Закону України ,,Про іпотеку”, ст.ст.15,16,317,319,321,1032,1044 ЦК України та зазначає, що, зважаючи на положення ч.7 ст.1032 ЦК України, названий вище договір управління майном слід визнати припиненим з 23.10.2020 р., тобто з моменту, коли відбувся перехід права власності на майно внаслідок звернення на нього стягнення.
У відзиві на позовну заяву ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ” просить позов задовольнити частково та визнати припиненим договір управління нерухомим майном від 28.12.2014 р., укладений між ПАТ ,,Ринок Малиновський” та ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ”, з моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили, оскільки:
- відповідно до п.9.2 договору управління майном він може бути припинений у випадках, передбачених ст.1044 ЦК України, та за взаємною згодою сторін. При цьому за умовами п.9.5 договору управління майном перехід права власності на об'єкт до третьої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, не припиняє його дії і не впливає на обсяг прав та обов'язків управителя;
- в розд.10 договору управління майном передбачено певний порядок дій сторін у разі припинення договору, який не було дотримано, в т.ч. управителем не отримано від Банку вимогу від 08.08.2022 р. № 2285 про надання документів та інформації відносно договорів, укладених щодо визначеного нерухомого майна, та про вжиття заходів, спрямованих на припинення відносин щодо управління об'єктом нерухомості або його звільнення. Крім того, ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ” не отримувало будь-якого повідомлення про перехід права власності на об'єкт до третьої особи від попереднього власника об'єкту - ПАТ ,, Ринок Малиновський”;
- навіть, якщо б ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ” й отримало вимогу позивача від 08.08.2022 р. № 2285, договір управління нерухомим майном не міг бути припинений без укладання договору про припинення (розірвання) договору, внесення відповідних змін до Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно. Крім того, відповідач як управитель згідно вимог законодавства у випадку припинення договору управління повинен зняти договір управління з обліку в органах Державної податкової служби України, що неможна зробити у випадку визнання договору припиненим з певної дати в минулому;
- норми ст.1032 ЦК України не визначають, що договір управління є припиненим з моменту переходу права власності до третьої особи внаслідок звернення стягнення на майно, а відповідно до п.10 ч.1 ст.1044 ЦК України договір управління майном припиняється у разі дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду. Згідно ч.3 ст.653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання законної сили рішенням суду про зміну або розірвання договору. Таким чином, відповідач вважає, що у даному випадку договір управління нерухомим майном не може бути визнаний припиненим (розірваним) у судовому порядку з моменту набуття позивачем права власності на об'єкт, адже це суперечить нормам ч.3 ст.653 ЦК України.
У відповіді на відзив позивач зауважує, що відповідач не має заперечень з приводу визнання припиненим договору управління нерухомим майном від 28.12.2014 р., укладеного між ПАТ ,,Ринок Малиновський” та ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ”, та наявності для цього підстав. При цьому, на думку Банку, ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ” безпідставно посилається на необхідність визнання зазначеного договору припиненим з моменту набрання рішенням суду у справі № 916/1431/23 законної сили, оскільки відповідач не враховує зміст ч.7 ст.1032 ЦК України, де передбачено, що у випадку, коли право власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи переходить внаслідок звернення на нього стягнення, договір управління припиняється.
Також Банк повідомляє, що: законодавець не передбачає необхідності у вчиненні новим власником будь-яких дій для припинення договору за правилами ч.7 ст.1032 ЦК України; в рамках провадження у даній справі договір управління нерухомим майном від 28.12.2014 р. не розривається в судовому порядку, т.я. є припиненим в силу вимог законодавства з моменту, визначеного ним, тому посилання відповідача на ст.ст.653,1044 ЦК України являються хибними; у законодавстві відсутні норми, які зобов'язують позивача укладати договір про розірвання договору управління нерухомим майном при його припиненні у разі переходу права власності на майно внаслідок звернення на нього стягнення або очікувати зняття договору управління з обліку в органах ДПС; Банк не є стороною договору управління нерухомим майном, а, відтак, не повинен дотримуватись його умов.
Позивачем надано письмові пояснення, в яких посилається на рішення Господарського суду Одеської області по справам № 916/355/20, № 916/2534/16, № 916/729/21. Вказані рішення, які набрали законної сили, в мотивувальних частинах містять висновки про те, що на підставі ч.7 ст.1032 ЦК України договори управління припиняються саме з моменту звернення стягнення на майно новим власником.
У судовому засіданні 08.08.2023 р. суд звернув увагу на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. по справі № 905/2260/17 та від 19.01.2021 р. № 916/1415/19, та надав сторонам час ознайомитись зі змістом названих постанов Великої Палати Верховного Суду та викласти власні міркування щодо необхідності врахування висновків, зроблених у цих постановах.
Банк письмово пояснив, що вважає постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. по справі № 905/2260/17 та від 19.01.2021 р. по справі № 916/1415/19 ухваленими не у подібних правовідносинах, адже у справі № 905/2260/17 йшлося про припинення договору оренди, а у справі № 916/1415/19 - про визнання припиненими договорів іпотеки.
Окремо позивач з посиланням на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 р. по справі № 905/1926/16, Верховним Судом у постанові від 18.10.2022 р. по справі 912/4031/20, вказує, що: приписи ст.2 ГПК України відносять до завдань господарського судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; норма ч.2 ст.5 ГПК України дозволяє суду у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону; передбачений ст.16 ЦК України перелік способів захисту не є вичерпним.
Також Банк зазначає, що заявлена ним позовна вимога і обраний спосіб захисту прав не тільки не суперечать закону, а й повністю відповідають імперативним нормам ч.7 ст.1032 ЦК України. Саме момент припинення договору управління, який законом визначений моментом набуття права власності внаслідок звернення стягнення на майно, має значення для прав та обов'язків учасників договору, нового власника майна та третіх осіб, що фактично підтверджено відповідачем, який заперечив проти позову в частині моменту припинення договору управління майном.
Крім того, в підтвердження можливості визнання припиненим договору з певної дати в минулому Банк послався на зміст постанови Верховного Суду від 10.06.2020 р. по справі № 334/8332/17.
ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ” в додаткових письмових поясненнях, коментуючи текст постанов Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. по справі № 905/2260/17 та від 19.01.2021 р. по справі № 916/1415/19, вказує, що обраний Банком спосіб захисту права та інтересу у вигляді визнання припиненим договору управління нерухомим майном є неналежним, оскільки передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.
Крім того, відповідач додатково вказує на безпідставність посилань позивача на постанову Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі № 910/4391/19 як на підставу для задоволення позову, т.я. предмет спору у справах № 910/4391/19 та № 916/1431/23 є різним.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
09.12.2021 р. зареєстровано нову редакцію статуту АТ ,,СБЕРБАНК” та відповідно до внесених змін змінено найменування Банку на АТ ,,Міжнародний резервний банк”.
Відповідно до рішення правління Національного банку України від 25.02.2022 р. № 91-рш/БТ ,,Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ ,,Міжнародний резервний банк” та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 р. № 131 ,,Про початок процедури ліквідації AT ,,MP БАНК” та делегування повноважень ліквідатора банку” розпочато процедуру ліквідації АТ ,,Міжнародний резервний банк”.
Таким чином, починаючи з 25.02.2022 р., розпочато процедуру ліквідації Банку та безпосереднє управляння Банком перейшло до Фонду та уповноваженої особи Фонду з метою пошуку майна, його збереження та подальшої реалізації задля задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Згідно ст.1 Закону України ,,Про затвердження Указу Президента України ,,Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року ,,Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів” від 12.05.2022 р. № 2249-ІХ затверджено Указ Президента України від 11.05.2022 р. № 326 ,,Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року ,,Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів”.
За змістом п.1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 р. ,,Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів” примусово вилучено в Україні такі об'єкти права власності Російської Федерації та її резидентів: а) корпоративні права: …у розмірі 100 відсотків майна акціонерного товариства ,,Міжнародний резервний банк”…, що належать публічному акціонерному товариству ,,Сбєрбанк Росії”…
Відтак, 100% корпоративних прав Банку вилучено (націоналізовано) в попередніх власників на користь держави Україна.
Станом на сьогодні триває процедура ліквідації Банку, під час проведення якої встановлено, що 28.12.2014 р. між ПАТ ,,Ринок Малиновський” (Установник управління) та ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ” (Управитель) укладено договір управління нерухомим майном: 3-х поверховою будівлею бізнес-центру з підземним паркінгом, що складається з будівлі літ. ,,А” загальною площею 8010,2 кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 52697651101. Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення у відповідності до законодавства України (п.3.1 договору управління нерухомим майном). Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, зазначений у п.3.1 договору, та діє 10 (десять) років (п.3.2 Договору управління нерухомим майном).
Зазначений договір 28.12.2014 р. нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1748. Реєстрація речового права підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 31816594 від 28.12.2014 р., запис про інше речове право № 8286519.
19.12.2011 р. між ПАТ ,,Ринок Малиновський” (Боржник) та Банком (Іпотекодержатель) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір (з майновим поручителем), відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань Боржника, які випливають із договору про відкриття кредитної лінії номер 14-В/11/44/ЮО, укладеного між Боржником і Іпотекодержателем 15.07.2011 р. (з усіма змінами і доповненнями до нього) в іпотеку передано 3-х поверхову будівлю бізнес-центру з підземним паркінгом, що складається в цілому з будівлі літ. ,,А” загальною площею 8010,2 кв.м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначеним іпотечним договором передбачено іпотечне застереження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог забезпечених іпотекою, в т.ч. шляхом прийняття у власність. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань Боржником Банком звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. 23.10.2020 р. державним реєстратором зареєстроване право власності Банку на іпотечне майно, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 229465735.
Відповідно до ч.7 ст.1032 ЦК України у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.
Вказуючи на описані вище обставини та зміст ч.7 ст.1032 ЦК України, Банк звернувся до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі про визнання договору управління майном припиненим з 23.10.2020 р., тобто з моменту, коли відбувся перехід права власності на майно внаслідок звернення на нього стягнення.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
В ч.ч.1,2 ст.20 ГК України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Як вже зазначено вище, у даній справі Банк обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом припиненим з певної дати в минулому договору управління нерухомим майном. При цьому позивач не є стороною договору управління, а в такий спосіб бажає домогтись правової визначеності шляхом встановлення в рішенні суду того факту, що на підставі ч.7 ст.1032 ЦК України після того, як Банк звернув стягнення на предмет іпотеки, ТОВ ,,НОВА-ХВИЛЯ” втратило статус управителя за договором управління майном, а останній припинив свою дію з 23.10.2020 р., тобто з моменту, коли відбувся перехід права власності на майно внаслідок звернення на нього стягнення. Отже, між сторонами фактично існує спір щодо відсутності або наявності права управління нерухомим майном.
За вказаних обставин, господарський суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання договору припиненим в минулому не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача. Натомість відповідно до положень ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21.11.2012 р. по справі № 6-134цс12, згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
З наведеним висновком погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.01.2021 р. по справі № 916/1415/19, зазначивши, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.01.2021 р. по справі № 916/1415/19 не знайшла підстав для відступлення від сформульованого в п.п.58,59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. по справі № 905/2260/17 висновку про те, що: нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав...; водночас відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, те, що обраний Банком спосіб захисту у вигляді визнання договору припиненим з певної дати в минулому не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача, те, що належним способом захисту являється визнання відсутності права відповідача, а також те, що правила ст.5 ГПК України в даному випадку застосуванню не підлягають, адже закон закріплює ефективний спосіб захисту порушеного права, господарський суд у задоволенні позову відмовляє.
Не приймаються до уваги доводи Банку з приводу того, що постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. по справі № 905/2260/17 та від 19.01.2021 р. по справі № 916/1415/19 ухвалено не у подібних правовідносинах (у справі № 905/2260/17 йшлося про припинення договору оренди, а у справі № 916/1415/19 - про визнання припиненими договорів іпотеки), оскільки згідно ч.4 ст.236 ГПК України господарським судом враховуються викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм законодавства, якими передбачено способи захисту порушеного права у випадку намагання позивача домогтись правової визначеності, а, відтак, зміст правовідносин не має принципового значення для господарського суду.
Стосовно тверджень Банку про те, що заявлена ним позовна вимога і обраний спосіб захисту прав не тільки не суперечать закону, а й повністю відповідають імперативним нормам ч.7 ст.1032 ЦК України, господарський суд зауважує, що в ч.7 ст.1032 ЦК України не міститься жодного способу захисту порушеного права, в зв'язку з чим підлягають застосуванню загальні положення ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, які, як вже неодноразово зазначено вище, такого способу захисту як визнання договору припиненим у минулому не містять, проте дозволяють звернення з позовом про визнання відсутності права відповідача.
Окремо слід зауважити, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому господарський суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам сторін.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у позові, понесені Банком судові витрати покладаються на нього.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 28 серпня 2023 р.
Суддя Л.В. Лічман