65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"17" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1293/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Боднарук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Тираспільська, 5 А) в інтересах держави в особі
позивача-1: Міністерства освіти та науки України (код ЄДРПОУ 38621185, 01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 10)
позивача-2: Херсонського державного університету (код ЄДРПОУ 02125609, 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Університетська, буд. 27)
до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 21295778, 01133, м. Київ, Б. Лесі Українки, буд. 26 а)
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Берлим Алли Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, та повернення майна
за участю представників учасників справи:
прокурор: Ткаченко Л.В., прокурор відділу, посвідчення № 077969 від 06.06.2023
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
29.09.2021 заступник керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (позивач-1) та Херсонського державного університету (позивач-2) з спрямованими до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Берлим Алли Олександрівни (відповідач-2) вимогами про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, та повернення майна.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.09.2021 позовну заяву заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; вирішено інші процесуальні питання.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Так, Голова Верховного Суду розпорядженням від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 справу №923/1293/21 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.
Ухвалою від 19.06.2023 прийнято до провадження справу №923/1293/21, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.07.2023, вирішено інші процесуальні питання.
Ухвалою від 20.07.2023 підготовче засідання відкладено на 17.08.2023.
07.08.2023 до суду надійшло клопотання Херсонської окружної прокуратури про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
В судове засідання 17.08.2023 з'явився прокурор.
Позивачі та відповідачі у судове засідання не з'явились.
Прокурор підтримала клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, суд дійшов наступних висновків.
Як слідує з матеріалів справи, 25.11.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі та фізичною особою-підприємцем Берлим Аллою Олександрівною укладено договір оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1624-065, згідно з яким у строкове платне користування передано державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 3,42 кв.м. в будівлі гуртожитку №4, що перебуває на балансі Херсонського державного університету за адресою: м.Херсон, вул.Ливарна,1.
Прокурор звернувся до господарського суду із позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, та зобов'язати фізичну особу-підприємця Берлим Аллу Олександрівну звільнити та повернути державне нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 3,42 кв.м. в будівлі гуртожитку №4, що перебуває на балансі Херсонського державного університету за адресою: м.Херсон, вул.Ливарна,1, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
За приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
-наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію, господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як зазначено у пунктах 4.17. - 4.23 постанови від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 Великої Палати Верховного Суду, відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Водночас, як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.54-57), 26.06.2020 до Єдиного державного реєстру було внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП Берлим А.О. за власним рішенням.
Таким чином, станом на дату укладення спірного договору 25.11.2020 відповідач - ФОП Берлим А.О. не мала статуту суб'єкта підприємницької діяльності.
Разом з тим, як зазначено вище, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Таким чином, оскільки позивач уклав правочин з відповідачем як фізична особа, а не фізична особа - підприємець, суд дійшов висновку, що, з огляду на ст.20 Господарського процесуального кодексу України, відповідний спір не підвідомчий господарському суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже, заява прокурора підлягає задоволенню, а провадження у справі № 923/1293/21 за позовом заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університету до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та Фізичної особи-підприємця Берлим Алли Олександрівни про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, та повернення майна - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Зокрема, відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Таким чином, відповідний спір, який не є господарським, підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції.
Суд звертає увагу прокурора, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ч.4 ст.231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
В заяві про закриття провадження у справі прокурор просить повернути сплачений за подання даного позову судовий збір в розмірі 4540,00 грн.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а тому судовий збір в розмірі 4540,00 грн. підлягає поверненню Херсонській обласній прокуратурі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.7 Закону України "Про судовий збір", п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 231, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Закрити провадження у справі № 923/1293/21 за позовом заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університету до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та Фізичної особи-підприємця Берлим Алли Олександрівни про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, та повернення майна.
2. Повернути Херсонській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 04851120) з Державного бюджету України - 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення №1734 від 28.08.2021.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 25.08.2023.