18 серпня 2023 року Справа № 915/103/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” (вул. Громадянська, 119, офіс 109, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 32719869)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Гучек Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №12 від 20.01.2023 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Гучек Олега Анатолійовича заборгованості з компенсації витрат у розмірі 29173,48 грн, інфляційних втрат у розмірі 9882,96 грн та 3% річних у розмірі 1653,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором №ТС-146 від 22.10.2012 про спільне використання належної позивачу системи газопостачання щодо оплати 50% витрат з утримання та експлуатації газопроводу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/103/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 30.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
03.02.2023 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмового перекладу рахунку №2273 від 26.05.2021 на державну мову та докази понесення позивачем витрат з перекладу письмових доказів.
Ухвалою від 04.04.2023 суд постановив: здійснити перехід до розгляду справи № 915/103/23 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання у справі призначити на 26 квітня 2023 року о 10:50 год.; повідомити учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання; запропонувати позивачу надати суду: обґрунтований розрахунок суми, передбаченої п. 1.3. договору (арифметичне визначення 50%), виконаний з посиланням на належні докази (рахунки, акти ПрАТ “Миколаївгаз” або інших організацій) щодо обсягу, переліку та повної вартості робіт і послуг, від якої таке визначення здійснено; докази направлення та отримання відповідачем рахунків відповідно до п. 3.1-3.4 договору.
19.04.2023 позивачем подано до господарського суду клопотання №62 від 18.04.2023 про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2023.
21.04.2023 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмового доказу - рахунку №2 від 16.01.2023 на підтвердження понесених витрат позивача у розмірі 15000,00 грн на оплату професійної правничої допомоги.
Судове засідання у справі № 915/103/23, призначене на 26 квітня 2023 року о 10:50, не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді у відрядженні.
Ухвалою суду від 01.05.2023 судове засідання у справі призначено на 24 травня 2023 року о 10:50 год.
24.05.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення розгляду справи на 16 червня 2023 об 11:00 год.
25.05.2023 позивачем подано до господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи акту №2 від 25.04.2023 здачі-приймання виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги №ЮО-544 від 03.01.2023 на підтвердження витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Заявою від 13.06.2023 позивач просить розглядати справу за відсутності представника позивача у зв'язку з відсутністю заперечень на позовну заяву від відповідача та поданням до суду всіх наявних у нього письмових доказів.
Судове засідання для розгляду справи, призначене на 16 червня 2023 року об 11:00, не відбулося у зв'язку з тим, що протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 19.06.2023 судове засідання для розгляду справи призначено на 05 липня 2023 року о 11:00 год.
05.07.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 18 серпня 2023 року об 11:30 год.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, його місцезнаходження (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).
Ухвали суду від 30.01.2023, 04.04.2023, 01.05.2023, 24.05.2023, 19.06.2023 та 05.07.2023 було направлено відповідачеві за адресою місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 52, кв. 20, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуто суду без вручення з довідками відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Таким чином, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".
Станом на момент розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на момент проведення засідання не скористався.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.
На підставі ст. 233 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
22.10.2012 між Приватним підприємцем Гучек Олегом Анатолійовичем (надалі - Відповідач, приватний підприємець) та Товариством з обмеженою відповідністю “Амальгама Люкс” (надалі - Позивач, товариство) був укладений договір про спільне використання належної Позивачу системи газопостачання №ТС-146 (надалі - Договір), яким сторони з метою забезпечення газопостачанням нежитлового об'єкта Відповідача, розміщеного за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянська, 123, встановили можливість взаємного користування системою газопостачання та порядок проведення розрахунків щодо сплати вартості технічного обслуговування, ремонту та реконструкції наземного газопроводу.
За умовами Договору, Позивач та Відповідач домовилися про те, що під час експлуатації наземного газопроводу, Відповідач користується ним пропорційно до користування цим газопроводом Позивачем (по 50% кожен), а тому Відповідач зобов'язався сплачувати 50 % витрат з його утримання та експлуатації, тобто вартості робіт ПАТ «Миколаївгаз» технічного обслуговування наземного газопроводу (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п.1.4. Договору, усі витрати в частині ремонту та/або реконструкції системи газопостачання, у тому числі й окремих вузлів та/або складових системи, які виконані як ПАТ «Миколаївгаз», так і сторонніми організаціями, компенсуються приватним підприємцем товариству у розмірі 50% від вартості таких робіт/послуг на підставі виставлених товариством рахунків.
За умовами п. 3.3. Договору, приватний підприємець після одержання рахунку, зазначеного у п.3.1. та 3.2. Договору, зобов'язаний протягом 3 днів сплатити 50% рахунку на розрахунковий рахунок товариства або внести гроші до каси ТОВ “Амальгама Люкс”.
Відповідно до п.3.4. Договору, приватний підприємець компенсує витрати товариства у розмірі 50% відповідно до виставленого рахунку товариства протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку від товариства. Підтвердженням суми витрат товариства відповідно до п. 1.4. є копія акта приймання-передачі виконаних робіт, складеного між товариством та особою, яка здійснила ремонт та/або реконструкцію системи газопостачання.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання їхніх зобов'язань за цим Договором.
19.12.2018 року, в зв'язку з неврегулюваністю питання стосовно компенсації виробничо-технічних втрат газу, які виникають, сторони уклали додаткову угоду, якою пункт 1.3. виклали у доповненій редакції, вказавши, що Відповідач зобов'язаний відшкодовувати Позивачу 50% вартості виробничо-технічних втрат на визначеній ділянці газопроводу, які виникають під час технологічних робіт.
Договір та Додаткову угоду до нього підписано та скріплено печатками сторін.
Позивачем та Відповідачем складено акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про спільне використання на загальну суму 3902,72 грн, що є 50% витрат Позивача, яка Відповідачем не сплачена; акт на суму 55,84 грн, яка Відповідачем не сплачена; акт на суму 50,81 грн, яка Відповідачем не сплачена; 28.05.2020 року акт на суму 37152,07 грн, яку Відповідач сплатив платіжними дорученнями № 90 від 04.06.2020 року на суму 10000,00 грн; №106від 03.07.2020 на суму 10000,00 грн; № 142 від 17.08.2020 року на суму 14000,00 грн та № 152 від 09.09.2020 року на суму 3152,07 грн. 31.12.2020 року складено акт на суму 107,44 грн, яка Відповідачем не сплачена. 31.01.2021 року складено акт на суму 688,20 грн, яку Відповідач сплатив за платіжним дорученням № 52 від 10.03.2021 року на суму 688,20 грн. 31.01.2021 року складено акт на суму 65,94 грн, яку Відповідач сплатив за платіжним дорученням № 125 від 12.07.2021 року на суму 65,94 грн. 25.02.2021 року складено акт на суму 34,20 грн, яку Відповідач сплатив за платіжним дорученням № 51 від 10.03.2021 року на суму 34,20 грн. 28.02.2021 року складено акт на суму 59,60 грн, яку Відповідач сплатив за платіжним дорученням № 124 від 12.07.2021 року на суму 59.60 грн. 31.03.2021 складено акт на суму 318,78 грн, яку Відповідач сплатив за платіжним дорученням № 112 від 09.06.2021 року на суму 318,78 грн. 31.03.2021 складено акт на суму 63,85 грн, яку Відповідач сплатив за платіжним дорученням № 113 від 09.06.2021 року на суму 63,85 грн.
27.05.2021 Відповідачем надано Позивачеві листа про розірвання з 01.06.2021 Договору №ТС-146 про спільне використання системи газопостачання від 22.10.2012 у зв'язку з продажем нежилого об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 123.
07.06.2021 на адресу Відповідача Позивачем було направлено листа вих. № 115 від 04.06.2021, яким Позивач повідомив про неможливість розірвання договору у вказаний спосіб з 01.06.2021.
Разом з цим, листом Відповідачу було направлено оригінал рахунку № 2273 від 26.05.2021 та два примірники акту здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 26.05.2021 року до Договору про спільне використання на загальну суму 25056,67 грн.
Зазначений лист 07.07.2021 був повернутий Позивачу оператором поштового зв'язку у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Таким чином, Відповідачем зобов'язання за договором не виконано належним чином, не здійснено оплату Позивачеві 50% витрат на обслуговування та ремонт наземного газопроводу в сумі 29173,48 грн.
Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 29173,48 грн, інфляційних втрат в розмірі 9882,96 грн та 3% річних в сумі 1653,94 грн.
При вирішені даного спору судом враховано наступне.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не надав.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не виконано зобов'язання за Договором щодо оплати 50% витрат позивача з утримання та експлуатації га проводу, заборгованість за Договором становить 29173,48 грн.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за Договором в сумі 29173,48 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Згідно п. 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов цього Договору.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, судом враховано, що відповідно до приписів ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Направлений Позивачем Відповідачеві лист від 04.06.2021 з доданим до нього рахунком №2273 від 26.05.2021 повернуто Позивачеві відділенням поштового зв'язку 07.07.2021 з довідкою «за закінченням терміну зберігання».
Отже, поштове відправлення вважається врученим Відповідачеві 07.07.2021.
Як узгоджено сторонами у п.3.4. Договору, приватний підприємець компенсує витрати товариства у розмірі 50% відповідно до виставленого рахунку товариства протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку від товариства. Підтвердженням суми витрат товариства відповідно до п. 1.4. є копія акта приймання-передачі виконаних робіт, складеного між товариством та особою, яка здійснила ремонт та/або реконструкцію системи газопостачання.
Таким чином, Відповідач мав оплатити рахунок №2273 від 26.05.2021, з урахуванням п. 3.4. Договору, до 12.07.2021 включно.
З зазначеного витікає, що за рахунком №2273 від 26.05.2021 правильним періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 12.07.2021 по 20.01.2023, що від суми заборгованості 25056,67 грн становить 1147,12 грн та 8020,13 грн відповідно.
У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідач отримував рахунки одночасно з підписанням актів здавання-приймання виконаних робіт.
У клопотанні від 18.04.2023 позивач зазначив, що письмово передача рахунків та актів приймання-передачі не фіксувалася.
Рахунків та доказів на підтвердження отримання Відповідачем рахунків за актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 19.12.2018 на суму 3902,72 грн, від 31.03.2019 на суму 55,84 грн, від 29.02.2020 на суму 50,81 грн та від 31.12.2020 на суму 107,44 грн Позивачем до позовної заяви не додано, що унеможливлює перевірку судом правильності визначення Позивачем періоду та суми нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат в сумі 1147,12 грн та 8020,13 грн відповідно, в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в загальній сумі 38340,73 грн, з яких: 29173,48 грн - основний борг, 1147,12 грн - 3% річних та 8020,13 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 зазначеної норми, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позову до господарського суду сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Отже, відшкодуванню підлягає сума пропорційна розміру задоволених вимог в сумі 2527,77 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем також були понесені витрати з перекладу письмових доказів доданих до позову з російської мови на українську мову в загальній сумі 760,00 грн, що підтверджуються актом виконаних робіт №280-К від 25.11.2022, рахунком №280 К від 25.11.2022, платіжним дорученням №6335 від 01.12.2022 на суму 540,00 грн, актом виконаних робіт №32-К від 01.02.2023, рахунком №32-К від 01.02.2023, платіжним дорученням №6621 від 02.02.2023 на суму 220,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати за послуги перекладача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 715,76 грн.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:
1) Договір про надання правової допомоги №ЮО-544 від 03 січня 2023 року, укладений між адвокатом Фігелем С.І. (далі - адвокат) та ТОВ “Амальгама Люкс” (далі - клієнт), за умовами якого адвокат зобов'язався надавати клієнту правову допомогу, а саме: здійснення захисту прав та представництво інтересів клієнта в усіх державних органах та установах. Недержавних організаціях, підприємствах усіх видів власності, а також в судах усіх юрисдикцій, в тому числі, на стадії апеляційного і касаційного провадження (п. 1.1.).
Зазначеним Договором сторони погодили наступні умови:
- клієнт зобов'язаний оплатити гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання згідно з рахунками та актами виконаних робіт, підписаними клієнтом та адвокатом (п.2.5.3.);
- обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідних узгоджених клієнтом рахунках та актах, які є додатками цього договору та свідчать про виконання адвокатом своїх зобов'язань (п.4.1.);
- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року (п.5.1.);
2) довіреність від 03.01.2023;
3) рахунок №2 від 16.01.2023, виданим на підставі договору про надання правової допомоги №ЮО-544 від 03.01.2023;
4) акт №2 здачі-приймання виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №ЮО-544 від 03.01.2023;
5) платіжне доручення №6557 від 20.01.2023 на суму 15000,00 грн, яке свідчить про сплату за надання правової допомоги за договором №ЮО-544 від 03.01.2023 згідно рахунку №2 від 16.01.2023 (а.с.56).
Таким чином, позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката.
Суд також зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також предметом позовних вимог.
Відповідачем заперечень та доказів неспівмірності витрат позивача на правову допомогу суду не надано.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати позивача на оплату правової допомоги слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гучек Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” (вул. Громадянська, 119, офіс 109, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 32719869) заборгованість за Договором №ТС-146 від 22.10.2012 в сумі 29173,48 грн, 3% річних в сумі 1147,12 грн, 8020,13 грн інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в сумі 2527,77 грн, витрати за послуги перекладача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 715,76 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14126,89 грн.
3. Відмовити позивачу у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 506,82 грн та інфляційних втрат в сумі 1862,83 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” (вул. Громадянська, 119, офіс 109, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 32719869)
відповідач: Фізична особа - підприємець Гучек Олег Анатолійович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Повний текст судового рішення складено та підписано судом 28.08.2023.
Суддя В.О.Ржепецький