Справа № 368/861/21
2/368/71/23
Рішення
Іменем України
"09" серпня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області у складі: головуючого судді Кириченка В.І., при секретарі Марчук Н.М.
з участю представників позивача - адвокатів Тимошик І.О., Марініченко В.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "СЕТАМ", приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» про визнання недійсними електронних торгів з реалізації предмета іпотеки,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсними електронні торги, оформлені протоколом проведення електронних торгів №515920 від 09.12.2020 року з реалізації предмета іпотеки: домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельна ділянка, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 .
Мотивував позов тим, що 18.04.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 - позивачем було укладено Договір кредиту № 384/028/07-1 від 18.04.2007р.
18.04.2007 р. між цими ж особами було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого з метою забезпечення належного виконання вимог, що випливають з Договору кредиту № 384/028/07-1 від 18.04.2007 р., позивач передав в іпотеку Банку майно, а саме - домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. за реєстраційним номером 6929.
12.09.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис №19111, за яким стягнуто на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», із позивача частину заборгованості по Договору кредиту №384/028/07-1 від 18.04.2007 р. за станом на 12.09.2017 р., яка складається із строкова заборгованість - 15 840,00 дол. США; прострочена заборгованість - 8 639,26 дол. США; строкова заборгованість по нарахованих % - 9,52 дол. США; прострочена заборгованість по нарахованих % - 27 919,30 дол. США.
Сума частини боргу становила 52 408,08 (п'ятдесят дві тисячі чотириста вісім доларів США 08 центів) дол. США, а також сума плати за вчинення виконавчого напису.
09.09.2020 р. відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець Вадимом Валентиновичем було відкрите виконавче провадження НОМЕР_1. Позивача про відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному законом, не повідомлялось.
10.09.2020 р. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець Вадимом Валентиновичем було зроблено опис та арешт майна (коштів) боржника - позивача. Зазначена виконавча дія проводилась у відсутність позивача, про неї позивача у порядку, визначеному законом, не повідомлялось. У постанові відсутній підпис позивача та відсутні будь-які інші відомості про факт обізнаності про неї позивача і причини його відсутності.
10.09.2020 р. ТОВ «Оцінка і консультації» виконало оцінку домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 . Ринкова вартість (початкова вартість на прилюдних торгах) склала 148 000,00 (сто сорок вісім тисяч) гривень. Про визначення вартості (оцінки) майна позивача у порядку, визначеному законом, не повідомлялось.
29.09.2020 р. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець Вадимом Валентиновичем на адресу ДП «СЕТАМ» за вих. №1400 було направлено заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме, домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, К/Н 3222210100:01:454:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
29.10.2020 р. ДП «СЕТАМ» (відповідач-1) проводив торги за лотом 445848, які не відбулись у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів (протокол №508700).
09.12.2020 р. відповідачем-1 було проведено електронні торги за лотом 452178, про результати якого складено протокол №515920 проведення електронних торгів, переможець торгів відповідач-3 - ОСОБА_2
22.12.2020 р. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець Вадимом Валентиновичем було складено Акт про реалізацію предмета іпотеки.
15.01.2021 р. право власності на домоволодіння було зареєстровано за відповідачем-3.
Позивач вважає, що зазначені торги були проведені з істотним порушенням чинного законодавства та їх результати підлягають визнанню недійсними з огляду на наступне.
1) Електронні торги відбулись у період дії мораторію на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті
Домоволодіння, в складі якого є житловий будинок за адресою АДРЕСА_1
- це єдиний об'єкт житлової нерухомості, що перебував у власності та користуванні позивача. Крім нього цим будинком користувались - були зареєстровані і проживали там члени сім ї позивача - мама, пенсіонерка ОСОБА_3 та малолітній син - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- це нерухоме майно придбавалося за кредитні кошти за Договором кредиту №384/028/07-1 від 18.04.2007 р.;
-це нерухоме майно було предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку» і виступало як забезпечення виконання зобов'язань позивача за Договором кредиту №384/028/07-1 від 18.04.2007 р.; це нерухоме майно і зараз використовується як місце постійного проживання позивача;
-у позивача у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
- загальна площа цього нерухомого житлового майна складає 62,60 м2, що не перевищує визначену законом норму - 250 квадратних метрів для житлового будинку;
-позивач не був повідомлений про примусове стягнення на це майно і згоди на його відчуження не надавав.
З огляду на вказане, зазначу, що домоволодіння, в складі якого є житловий будинок площею 62,60 м2 за адресою АДРЕСА_1 є об'єктом, на який не могло бути звернене примусове стягнення (відчужене без згоди власника) під час дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
2) Примусове відчуження нерухомого майна порушило права малолітнього ОСОБА_4 на користування єдиним житлом.
ОСОБА_4 має право користування, проживання в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Місце проживання за цією адресою зареєстровано із 2016 року.
Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» встановлює жорсткі вимоги щодо здійснення правочинів з житловими приміщеннями, право власності або право користування якими мають діти. Зокрема, визначено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна та гарантоване неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.
П.4 ст. 12 вказаного Закону визначено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Норми статті 177 СК України, статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей.
Наведене узгоджується також зі змістом Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), пунктом 28 розділу VIII якої передбачено у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Відповідно до абзаців третього - восьмого пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна заявка на реалізацію арештованого майна подається разом з рядом документів, серед яких - у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Проте, відповідач-2 за таким дозволом до органів опіки і піклування не звертався, відповідну інформацію умисно не зазначав у при передачі нерухомого майна на реалізацію.
Відсутність попереднього дозволу Кагарлицької міської ради як органу опіки і піклування на укладення договору відчуження нерухомого майна призвело до порушення в результаті його укладення майнових прав дитини. Зараз у Кагарлицькому районному суді Київської області розглядається справа №368/181/21 за позовом відповідача-3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без надання іншого житла.
Відповідно до частини першої статті 176 СК України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. У позивача відсутнє у власності інше житло, а тому, він позбавлений можливості належним чином забезпечити права свого сина на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що сприятимуть його фізичному та розумовому розвитку.
3) Електронні торги відбулись із порушенням порядку проведення
Зі змісту ч.1, 4 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Порядок проведення торгів регулюється Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (надалі - Порядок).
Відповідно до п.2 Розділу II Порядку організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до п. З Розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Відповідно до абзаців третього - восьмого п. З Розділу II Порядку заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами: копія виконавчого документа; копія постанови про опис та арешт майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна. акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання про оцінку майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
Відповідно до п. 4 Розділу II Порядку перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим п. 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
Звертаю увагу суду на те, відповідачем-2 було подано заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна за №1400 від 29.09.2020 року. Серед додатків, які є невід'ємною частиною цієї заявки зазначено - копія документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна), проте жодних відомостей про повідомлення позивача про визначення вартості майна вказані додатки не містять.
Крім того, зазначена заявка не містить копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду на передачу на реалізацію нерухомого майна, оскільки користування ним має дитина - малолітній син позивача.
З огляду на вищевикладене, зазначу, що відповідач-2 умисно не вніс до заявки інформацію і підтверджуючі документи щодо повідомлення позивача про визначення вартості майна і обтяження майна з огляду на право користування ним неповнолітньої дитини та не додав копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду на передачу на реалізацію нерухомого майна.
Відповідач-1 не перевірив повноту заповнення заявки і не здійснив належних заходів, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п.2 розділу VII. Порядку встановлено особливості реалізації окремих видів майна, зокрема, предмета іпотеки. Зазначено, що строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше ЗО календарних днів.
Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів.
Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.
Таким чином, на відповідач-1 - організатора електронних торгів покладено обов'язок забезпечити повідомлення максимально широкого кола потенційних учасників торгів про їх проведення. Така норма спрямована на захист прав як боржника, так і стягувача, оскільки чим більша кількість учасників буде залучено до участі у електронних торгах, тим вищою може бути ціна реалізації майна, а отже і частина заборгованості, яку буде погашено.
Між тим, відповідач-1 в порушення Порядку не розмістив у строк за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких електронних торгів, чим істотно обмежив коло можливих потенційних покупців.
Позивач вважає, що процедура примусової реалізації майна була порушена з самого початку, оскільки організатором торгів не було забезпечено належне повідомлення потенційних учасників про призначення торгів. Створення штучних умов недопущення до участі у торгах і його, і інших потенційних учасників призвело до відсутності належної конкуренції серед покупців. Натомість, дотримання відповідачем-1 порядку належного повідомлення про можливість прийняти участь у прилюдних торгах в місцевих засобах масової інформації могло вплинути на ціну придбання об'єкта іпотеки, оскільки реалізація могла відбутися за ціною вище стартової.
Відповідач-1 в день публікації оголошення зобов'язаний був письмово повідомити іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки про день та час проведення електронних торгів і про початкову ціну продажу майна. Між тим, відповідач-1 в порушення Порядку зазначеного не здійснив - не повідомив ні позивача, ні членів його сімї - непрацездатну матір ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , які мають право проживати у зазначеному житлі. Таким чином, відповідач-1 умисно усунув цих осіб від участі у торгах, позбавив можливості позивача реалізувати свої права як потенційного покупця щодо сплатити різниці між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання та/або добровільно домовитись із стягувачем.
Крім того, на адресу позивача відповідач-1 не надіслав копію протоколу електронних торгів протягом трьох робочих днів після надходження його від переможця електронних торгів та нотаріально засвідчену копію акта про реалізацію предмета іпотеки в строк встановлений законодавством. Відсутність зазначеного протоколу унеможливило в для позивача в розумні строки здійснити ряд дій щодо захисту його прав на належний йому житловий будинок і гарантування права проживання в ньому його малолітнього сина.
4) Порушення порядку реалізації іпотечного майна
Слід зазначити, що поняття застави встановлено ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України. Так, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.І ст. 575 Цивільного кодексу України). У відповідності до положень ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначено у ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону (ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
З аналізу наведених норм вбачається, що реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах можлива лише за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Проте, виконавчий напис №19111. вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 12.09.2017 р. не містить жодних відомостей з тих, що встановлені законом для звернення стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, у зв'язку з відсутністю рішення суду або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на спірне нерухоме майно як предмет іпотеки, торги відбулися з реалізації саме арештованого нерухомого майна, а посилання відповідача-1 та відповідача-2 на Закон України «Про іпотеку» є безпідставним.
Викладене підтверджується також тим фактом, що відповідачем-2 вчинялись дії, спрямовані на виявлення майна боржника, чого не могло бути у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК зазначаю та підтверджую, що заходів досудового врегулювання спору не проводилося.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю, що оригінали письмових копій, які додано до заяви знаходяться у позивача, за необхідності будуть надані суду.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст.175 ЦПК України підтверджую те, що позивачем не подано іншого позову до цих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Заходів забезпечення позову та доказів до подання цієї позовної заяви не проводилося.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) складає - 10000 (десять тисяч) гривень.
Представники позивача - адвокати Тимошик І.О., Марініченко В.К. в судовому засіданні позов підтримали та просили задоволити.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кравець Вадим Валентинович не з'явився в судове засідання і розгляд справи проведено у його відсутність.
Представник ДП «СЕТАМ» в судове засідання не зявився, у відзиві на позов зазначив слідуче.
Згідно із Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року (у редакції, чинній на момент передачі спірного майна на реалізацію) (далі - "Порядок"), організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) - суб'єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
Так, 09.12.2020 р. ДП "СЕТАМ" були проведені електронні торги за лотом № 452178 з реалізації предмета іпотеки, а саме: домоволодіння, площею 62.60 кв.м. з усіма надвірними будівлями і спорудами та земельна ділянка, площею 0.0997 га, К/Н 3222210100:01:454:0005, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач просить визнати недійсними зазначені торги, посилаючись на дію мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення в іноземній валюті.
Відповідно до п. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Разом з тим, Позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставини постійного проживання у спірному будинку.
Крім того, відповідно до пунктів 2, 4 розділу II Порядку Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
Отже, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку Організатора торгів перевіряти законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна.
До того ж, дії виконавця, на які посилається Позивач, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Так, Верховний суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 925/529/17 зазначає наступне: «При цьому, доводи касаційної скарги щодо неправомірності дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", не стосуються правил проведення електронних торгів та є такими, що мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.»
У постанові Верховного суду від 10.05.2018 у справі № 755/21826/15-ц зазначено наступне: «разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим порядком.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними».
Отже, описані у позовній заяві можливі порушення виконавцем не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і мають самостійний спосіб оскарження.
Позивач зазначає, що виконавець не звертався за дозволом на укладення договору відчуження спірного майна до органів опіки і піклування, що призвело до порушення майнових прав малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Разом з тим, у пункті 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ЗО березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України, статтею 177 Сімейного кодексу України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 глави 1 розділу !1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.
У зв'язку з наведеним необхідно виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Також відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі .V« 754/15589/14-ц «звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні Договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) ».
Таким чином, факт народження та реєстрації малолітньої дитини у переданому в іпотеку будинку після укладення договору іпотеки не має юридичного значення для виконавця при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості з боржника га вчиненні дій щодо реалізації арештованого майна через електронні торги. Так, має значення лише факт відсутності у дітей права власності чи права користування цією квартирою на момент укладення вище вказаного договору іпотеки.
Так, як вбачається із доданої до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 226025181, договір іпотеки, відповідно до якого Позивачем було передано в іпотеку спірне майно, був укладений 18.04.2007 р. Як вбачається із доданого до позову свідоцтва про народження, малолітній ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після укладення договору іпотеки.
Тому виконавець не повинен був отримувати жодних дозволів органу опіки та піклування на реалізацію спірного майна.
Позивач вказує, що заявка на реалізацію арештованого нерухомого майна від 29.09.2020 №1400 була подана без повідомлення Позивача про визначення вартості майна.
Разом з тим, виконавець додав до заявки повідомлення Позивача про результати оцінки спірного майна від 15.09.2020 №1337.
До того ж, Верховним Судом неодноразово було зроблено висновок про ге, що до предмету доказування у справах про визнання недійсними електронних торгів не входить визначення вартості майна, а результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб оскарження.
Так, у постанові від 02.05.2018 р. у справі № 910/10136/17 Верховний Суд дійшов висновку: "виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Цей висновок узгоджується і з нормами ст. ст. 650. 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-УІІІ встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
У відповідності до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім хитна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження " порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (Порядок), яким визначено правила проведення прилюдних торгів.
Аналіз положень "Про виконавче провадження" від 02.06.2016№ 1404-УІ1І свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.
Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.
Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями І метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правій проведення прилюдних торгів та мають самостійні/й спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб
Однак Позивач посилається на дії виконавця у виконавчому провадженні щодо визначення вартості майна боржника, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Позивач посилається на відсутність публікацій про реалізацію спірного майна у місцевих друкованих засобах масової інформації. Також Позивач вказує, що ДП «СЕТАМ» не повідомило його про спірні торги.
Відповідно до частини третьої, п'ятої статті 43 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.
Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.
Така ж норма закріплена і в Розділі VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 «Особливості реалізації окремих видів майна».
Так, відповідні повідомлення про реалізацію спірного майна на перших торгах за лотом №445848 публікувались у двох місцевих засобах масової інформації, зокрема газетах "Передмістя" від 05.10.2020 № 41 (742) та "Ярмарок" від 08.10.2020 № 27 (463).
Відповідні повідомлення про реалізацію спірного майна за лотом №452178 публікувались у двох місцевих засобах масової інформації, зокрема газетах "Передмістя" від 16.11.2020 № 47 (748) та "Ярмарок" від 18.11.2020 № 31 (467).
Повідомлення іпотекодавцю, іпотекодержателю та виконавцю про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, в якому вказано про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна державним підприємством "СЕТАМ" здійснюється шляхом направлення відповідних листів простим поштовим відправленням, оскільки Порядком не встановлено обов'язку надсилати такі повідомлення рекомендованим листом та перевіряти їх отримання адресатами.
Так, державним підприємством "СЕТАМ" було направлено Позивачу повідомлення про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна за лотами №445848 та №452178 листами від 02.10.2020 №6505/08-18-20 та від 13.11.2020 №7384/08-18-20.
Направлення зазначених листів Позивачу підтверджується витягами із Системи електронного документообігу.
Законодавством не передбачено обов'язку повідомляти про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна членів сім'ї боржника.
Отже, державним підприємством "СЕТАМ" було здійснено усі необхідні, передбачені законодавством дії з розміщення оголошень про торги у друкованих засобах масової інформації та повідомлення Іпотекодавця про дату, час торгів та початкову ціну лозу.
Разом з цим, Верховний Суд України у своїй постанові від 13.04.2016 у справі №; 6-2988цс15 приходить до правового висновку, то сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними".
Крім того, відповідно до п. 2 розділу VII Порядку протягом трьох робочих днів після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія надсилається іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та виконавцю.
Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотеко держателю та іпотекодавцю
Так, ДП «СЕТАМ» надіслало Позивачу копію протоколу №515920 проведення електронних торгів по лоту №452178 листом від 16.12.2020 №7623/08-14-20.
Також ДП «СЕТАМ» надіслало Позивачу нотаріально завірену копію Акту про реалізацію предмета іпотеки листом від 19.01.2021 №117/711-12- 21/7.
Порядком не встановлено обов'язку надсилати копії протоколу та акту іпотекодавцю рекомендованим листом та перевіряти їх отримання адресатом, а тому відповідні листи були надіслані Позивачу простим поштовим відправленням, Що підтверджується витягами із Системи електронного документообігу.
Позивач вважає, що у зв'язку із відсутністю рішення суду або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на спірне нерухоме майно як предмет іпотеки посилання відповідачів на Закон України "Про іпотеку" є безпідставними.
Відповідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17: "Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження, який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів під час оцінки дій державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на дату проведення спірних торгів, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
В статті 44 зазначеного Закону в редакції, чинній на дату проведення спірних торгів, визначено черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Відповідно до частини 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на дату проведення спірних торгів, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя".
Отже, реалізація спірного майна як предмета іпотеки здійснювалась відповідно до законодавства України.
Висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17: "Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. "
Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17 зазначено, що Верховний Суд наголошує, що під час розгляду спору про визнання недійсними електронних торгів судами повинно бути встановлено:
- чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна та/або інших норм законодавства під час проведення електронних торгів і в чому таке порушення полягало;
- чи вплинули ці порушення на результат торгів;
- чи відбулося порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів.
Отже, враховуючи викладене, Позивач повинен довести належним та допустимими доказами, що:
1. відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів;
2. ці порушення вилинули на результати торгів;
3. законні інтереси позивача порушенні.
Жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав Позивача внаслідок проведення спірних торгів не встановлено.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Клапчук Ф.П. після перерви в судове засідання не з'явився, подано відзив в якому проти позову заперечують з наступних підстав.
Позивач стверджує, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кравець В. В. було допущено ряд порушень встановленої Законом України «Про виконавче провадження» процедури проведення виконавчих дій. Наведене, зокрема, проявляється у неналежному повідомленні боржника, тобто Позивача, про вчинені виконавчі дії та винесені в рамках виконавчого провадження постанови.
Законом України «Про виконавче провадження» встановлені загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 нього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. затверджено Порядок реалізації арештованого майна (далі - Порядок), яким визначено правила проведення прилюдних торгів.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», державний, приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять визначені чинним законодавством спеціалізовані організації.
Дії виконавця у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 24.10.2012 у справі №6-116цс12, та постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.02.2018 у справі №490/5475/15.
Отже, дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
При вирішенні справ про визнання прилюдних торгів недійсними судам необхідно встановлювати такі факти: чи мало місце порушення Порядку реалізації арештованого майна та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №201/18443/17 наголосив на тому, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, в разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
Згідно з Порядком, електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував найвищу ціну.
Також ВС підкреслив, що обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.
ВС зауважив, що виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів. Дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Аналогічних висновків, відносно того, що порушення, допущені посадовими особами державної виконавчої служби до початку прилюдних торгів, не можуть бути підставою для визнання останніх недійсними, Верховний Суд дійшов у справі № 357/4884/13-ц.
Отже, стверджувані Позивачем порушення порядку вчинення виконавчих дій, а саме неповідомлення боржника, тобто Позивача, про відкриття виконавчого провадження, його відсутність при проведенні опису майна та неповідомлення про оцінку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також інші дії приватного виконавця мають самостійний порядок оскарження та не можуть бути підставою для визнання результатів електронних торгів недійсними.
Щодо наявності підстав для визнання електронних торгів недійсними.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
Як вбачається з постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №357/4884/13-ц, Верховний Суд, проаналізувавши зміст частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, дотримується висновків, згідно яким процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинам першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. «Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК».
Зокрема, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством вимог щодо проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Мінюсту від 22.09.2016 року за № 2831/16, зокрема порядку передачі майна на реалізацію (р.ІІ), порядку підготовки до проведення електронних торгів (р.ІІІ), порядку реєстрації учасників (р.ІV), порядку проведення торгів (р.V, VІ, VІІ) та порядку оформлення результатів електронних торгів (р.VІІІ).
Крім того, суд повинен встановити наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Такого правового висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 29.11.2017 року у справі № 668/5633/14-ц, та аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного суду України від 18.11.2015 року (№ 6-1884цс15), 25.11.2015 року (№ 6-1749цс15), 13.04.2016 року (№ 6-2988цс15), 29.06.2016 року (№ 6-370цс16 та №6-547цс16).
Отже, підставами для визнання результатів прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком реалізації арештованого майна. При цьому, результати прилюдних торгів є чинними та дотримання порядку їх проведення організатором прилюдних торгів презюмується, поки не буде доведено протилежне. З урахуванням принципу змагальності сторін, встановленого процесуальним законодавством, доведення факту наявності порушення порядку проведення електронних торгів покладається на позивача. Слід зазначити, що Позивачем не було подано жодних доказів на підтвердження порушення ДП «СЕТАМ» порядку проведення електронних торгів та доводи Позивача про неналежне інформування боржника, тобто Позивача, про підготовку та проведення прилюдних торгів нічим, крім слів Позивача, не підтверджується.
Верховний Суд України у своїй постанові від 13.04.2016 у справі № 6-2988цс15 приходить до правового висновку, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17: "Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів".
Аналіз судової практики та висновків суду касаційної інстанції, що містяться, також в постанові ВСУ від 18.11.2015 року у справі №6-1884 цс 15, ухвалі ВССУ від 08.09.2016 року у справі №215/7048/13-ц, постанові ВГСУ від 25.06.2014 року, V постанові ВСУ від 06.07.2016 року у справі № 6-3174цс15, зроблені судами касаційної інстанції під час розгляду спорів про визнання недійсними прилюдних торгів, дозволяє дійти висновку, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними
Із наведеного слідує, що крім доведення факту порушення порядку проведення електронних торгів, Позивач має довести, що такі порушення вплинули на результати проведення торгів, про що Позивачем нічого зазначено не було.
Об'єктом захисту у даному випадку виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Разом з тим, Позивачем не було доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки ним не було надано доказів на підтвердження наявності таких порушень процедури реалізації майна, які б могли вплинути на результати електронних торгів, зокрема, Позивач не заявляв про своє бажання взяти участь у торгах та об'єктивну спроможність вплинути на їх результат.
Щодо порушення прав малолітнього ОСОБА_4 .
Згідно з частиною четвертою та п'ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
За змістом статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 Сімейного кодексу України, дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.
У зв'язку з наведеним, необхідно виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Іпотечний договір, відповідно до якого Позивачем було передано в іпотеку спірне домоволодіння, був укладений 18.04.2007 р. Відповідно до Свідоцтва про народження, що міститься у матеріалах справи, дитина ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після укладення іпотечного договору.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі № 754/15589/14-ц «звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).
Таким чином, факт реєстрації неповнолітньої дитини у переданому в іпотеку будинку після укладення договору іпотеки не має юридичного значення для виконавця при зверненні стягнення на предмет іпотеки та вчиненні дій щодо реалізації арештованого майна через електронні торги. Так, має значення лише факт відсутності у дітей права власності чи права користування цим будинком на момент укладення вищевказаного договору іпотеки. Тому виконавець не повинен був отримувати жодних дозволів органу опіки та піклування на реалізацію арештованого майна.
Щодо мораторію на продаж іпотечного майна
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Позивач стверджує, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки за договором укладеним на забезпечення зобов'язань за споживчим кредитним договором, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до підпункту 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
При цьому, згідно з Актом реалізації предмета іпотеки від 22.12.2020 р., зазначено адресу іпотекодавця, тобто Позивача: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Наведене дає підстави вважати, що спірне домоволодіння не є єдиним місцем проживання Позивача та, відповідно, Позивачем не було доведено, що зазначене домоволодіння є місцем його постійного проживання. При цьому, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вимагає, серед іншого, щоб предмет іпотеки, на який заборонено звернення стягнення, був місцем постійного проживання іпотекодавця. Слід також зазначити, що факт прописки Позивача у спірному домоволодінні не є належним доказом факту постійного проживання Позивача у ньому, оскільки місце реєстрації та місце постійного проживання особи можуть не збігатися.
За таких умов, Позивачем не було доведено наявності усіх обставин, які вимагаються для поширення дії мораторію на відчуження іпотечного майна на спірні правовідносини.
Крім того, у ряді рішень Верховного Суду, що стосуються прав іподекодавця та іпотекодержателя при примусовому стягненні предмета іпотеки Верховний Суд не застосовує положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Так, наприклад, Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року, справа № 139/839/19 встановивши, що Позивач уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк», договір кредиту в іноземній валюті для купівлі нерухомості та передавши зазначену нерухомість в іпотеку, на підставі чого у рахунок погашення наявної заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєструвало 01 вересня 2016 року за собою право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, вказав на правомірність набуття банком права власності на предмет іпотеки та підтвердив право банку вимагати виселення боржника і членів його сім'ї зі спірного житлового будинку, не зазначивши про неправомірність дій та вимог банку у зв'язку з дією мораторію на стягнення іпотечного майна.
Позивач також вказує на невідповідність виконавчого напису нотаріуса вимогам чинного законодавства та стверджує, що такий виконавчий напис не можу бути підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на невідповідність його змісту статті 39 Закону України «Про іпотеку». З цього приводу слід зазначити, що стаття 39 Закону України «Про іпотеку» стосується випадків звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Таким чином, відповідність виконавчого напису нотаріуса вимогам, встановленим ст. 39 Закону України «Про іпотеку» для рішення суду не вимагається. За таких умов, підстави вважати, що виконавчий напис нотаріуса був вчинений з порушенням вимог закону, відсутні.
Крім того, Відповідач вважає за необхідне заявити про недобросовісність дій Позивача.
Так, Позивач стверджує, що його жодним чином не було повідомлено про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, вчинення виконавчих дій, у тому числі дій щодо підготовки майна до реалізації, проведення прилюдних торгів та їх результати.
Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним площею 0.0997 га з кадастровим номером 3222210100:01:454:0005 були реалізовані у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з Актом реалізації предмета іпотеки від 22.12.2020 р., в ході примусового виконання виконавчого провадження НОМЕР_1, відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника № НОМЕР_1 від 10.09.2020 р., було описано майно боржника, тобто Позивача, а саме: домоволодіння загальною площею 62, 60 кв. м., жилою площею 33,40 кв. м., з усіма надвірними будівлями і спорудами: житловий будинок, сарай, погріб, криниця, паркан, ворота, земельна ділянка площею 0,0997 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, на якій розташований будинок, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 3,4,5 ст. 43 Закону України «Про іпотеку», організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.
Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.
Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.
Згідно з ч. 6 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» протягом п'яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця, приватного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор проведення прилюдних торгів видає цей акт покупцеві, нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.
Отже, повідомлення іпотекодавця про реалізацію предмета іпотеки здійснюється іпотекодержателем при встановленні наявності підстав для реалізації предмета іпотеки, організатором під час підготовки до проведення прилюдних торгів (ст. 43 Закону України «Про іпотеку»), шляхом надсилання акта про реалізацію предмета іпотеки (ч. 6 ст. 47 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідні положення щодо обов'язку повідомлення боржника про вчинення дій, які стосуються його майна, містяться у Порядку реалізації арештованого майна від 29.09.2016 р. № 2831/5.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення відкритості та прозорості процесу реалізації предмета іпотеки, повної поінформованості усіх зацікавлених осіб (у тому числі іпотекодавця) про перебіг прилюдних торгів та надання іпотекодавцю можливості викупити предмет іпотеки.
Поінформованість боржника про існування та стан виконавчого провадження щодо належного йому майна забезпечується шляхом надсилання боржнику документів виконавчого провадження в порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Наведені вище положення Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження» спрямовані на забезпечення повідомлення іпотекодавця (боржника) щодо дій, які вчиняються з майном, що належить йому на праві власності.
Позивач стверджує, що він не отримував жодних документів виконавчого провадження № НОМЕР_1 та повідомлень про проведення електронних торгів та оформлення їх результатів, а тому не міг дізнатися про реалізацію його житла. При цьому, твердження Позивача нічим по суті не підтверджуються.
Ствердження, що Позивач жодного разу не був повідомлений про дії, спрямовані на реалізацію належного йому майна та він за жодних умов не міг дізнатися про звернення стягнення на предмет іпотеки, є непереконливими, оскільки навіть якби Позивач не отримував ніяких документів виконавчого провадження, він повинен був знати про стан його зобов'язань з ПАТ «Укрсоцбанк», отримувати вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» щодо виконання зобов'язань за договором іпотеки з роз'ясненнями наслідків їх невиконання, повідомлення іпотекодержателя та організатора торгів про реалізацію предмета іпотеки в процесі підготовки до проведення прилюдних торгів, акт про реалізацію предмета іпотеки тощо. Інформація про проведення прилюдних торгів є відкритою та доступ до неї забезпечується шляхом відповідних публікацій у друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на веб-сайті проведення електронних торгів.
За таких умов, посилання Позивача на те, що він не знав і не міг знати про реалізацію належного йому майна, видаються неправдоподібними та не заслуговують на увагу. Поінформованість боржника про свої права та обов'язки презюмується та така презумпція не була спростована Позивачем.
Відповідач вважає, що шляхом подання цього позову, Позивач намагається уникнути передачі спірного домоволодіння Відповідачу, діє недобросовісно та порушує права Відповідача як нового законного власника.
Відповідач не відповідає за дії організатора прилюдних торгів та не несе за них відповідальності, оскільки доводити неухильне дотримання порядку проведення прилюдних торгів має саме організатор. Позивач є добросовісним покупцем житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0.0997 га з кадастровим номером 3222210100:01:454:0005 та її право власності було набуте у встановленому законом порядку і не було скасоване. Отже, правомірність набуття Позивачем права власності на вказане вище нерухоме майно презюмується. Відповідач, як добросовісний набувач, не повинна зазнавати будь-яких негативних наслідків, пов'язаних з можливим порушенням порядку реалізації арештованого майна.
Судом встановлено слідуче.
18.04.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 - позивачем було укладено Договір кредиту № 384/028/07-1 від 18.04.2007р.
18.04.2007р. між цими ж особами було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого з метою забезпечення належного виконання вимог, що випливають з Договору кредиту № 384/028/07-1 від 18.04.2007 р., позивач передав в іпотеку Банку майно, а саме - домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. за реєстраційним номером 6929.
12.09.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис №19111, за яким стягнуто на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Альфа-Банк», із позивача частину заборгованості по Договору кредиту №384/028/07-1 від 18.04.2007 р. за станом на 12.09.2017 р., яка складається із строкова заборгованість - 15 840,00 дол. США; прострочена заборгованість - 8 639,26 дол. США; строкова заборгованість по нарахованих % - 9,52 дол. США; прострочена заборгованість по нарахованих % - 27 919,30 дол. США.
Сума частини боргу становила 52 408,08 (п'ятдесят дві тисячі чотириста вісім доларів США 08 центів) дол. США, а також сума плати за вчинення виконавчого напису.
09.09.2020 р. відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець Вадимом Валентиновичем було відкрите виконавче провадження НОМЕР_1. Позивача про відкриття виконавчого провадження у порядку, визначеному законом, не повідомлялось.
10.09.2020 р. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець Вадимом Валентиновичем було зроблено опис та арешт майна (коштів) боржника - позивача. Зазначена виконавча дія проводилась у відсутність позивача, про неї позивача у порядку, визначеному законом, не повідомлялось. У постанові відсутній підпис позивача та відсутні будь-які інші відомості про факт обізнаності про неї позивача і причини його відсутності.
10.09.2020 р. ТОВ «Оцінка і консультації» виконало оцінку домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, кадастровий номер 3222210100:01:454:0005 за адресою АДРЕСА_1 . Ринкова вартість (початкова вартість на прилюдних торгах) склала 148 000,00 (сто сорок вісім тисяч) гривень. Про визначення вартості (оцінки) майна позивача у порядку, визначеному законом, не повідомлялось.
29.09.2020 р. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець Вадимом Валентиновичем на адресу ДП «СЕТАМ» за вих. №1400 було направлено заявку на реалізацію арештованого нерухомого майна, а саме, домоволодіння, площею 62,60 м2 з усіма надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,0997 га, К/Н 3222210100:01:454:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
29.10.2020 р. ДП «СЕТАМ» (відповідач-1) проводив торги за лотом 445848, які не відбулись у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів (протокол №508700).
09.12.2020 р. відповідачем-1 було проведено електронні торги за лотом 452178, про результати якого складено протокол №515920 проведення електронних торгів, переможець торгів відповідач-3 - ОСОБА_2
22.12.2020 р. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравець Вадимом Валентиновичем було складено Акт про реалізацію предмета іпотеки.
15.01.2021 р. право власності на домоволодіння було зареєстровано за відповідачем-3.
09.12.2020 р. ДП "СЕТАМ" були проведені електронні торги за лотом № 452178 з реалізації предмета іпотеки, а саме: домоволодіння, площею 62.60 кв.м. з усіма надвірними будівлями і спорудами та земельна ділянка, площею 0.0997 га, К/Н 3222210100:01:454:0005, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач просить визнати недійсними зазначені торги, посилаючись на дію мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення в іноземній валюті.
Відповідно до п. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Разом з тим, Позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставини постійного проживання у спірному будинку, так як надано довідку виконкому Кагарлицької міської ради від 29.01.2021 року про реєстрацію місця проживання в будинку станом на 29.01.2021 року , тобто станом після реалізації предмета іпотеки і не зазначено що фактично проживав на час реалізації предмета іпотеки певний період . Запис у паспорті позивача про реєстрацію місця проживання не є достатнім доказом фактичного місця проживання за місцем реєстрації так як позивачем також додано копії заявки приватного виконавця на реалізацію арештованого нерухомого майна від 29.09.2020 року в якій зазначено місце проживання позивача по адресі АДРЕСА_2 . Також у відповіді на відзив позивач зазначав, що у період з 16.04.2019 року по 1.04.2021 року він тимчасово проживав в Угорщині у звязку з трудовим договором, а тому позивач не міг використовувати у вказаний період спірний будинок шляхом постійного проживання в ньому.
Крім того, відповідно до пунктів 2, 4 розділу II Порядку Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
Отже, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку Організатора торгів перевіряти законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна.
До того ж, дії виконавця, на які посилається Позивач, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Так, Верховний суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 925/529/17 зазначає наступне: «При цьому, доводи касаційної скарги щодо неправомірності дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", не стосуються правил проведення електронних торгів та є такими, що мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.»
У постанові Верховного суду від 10.05.2018 у справі № 755/21826/15-ц зазначено наступне: «разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим порядком.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними».
Отже, описані у позовній заяві можливі порушення виконавцем не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і мають самостійний спосіб оскарження.
Позивач зазначає, що виконавець не звертався за дозволом на укладення договору відчуження спірного майна до органів опіки і піклування, що призвело до порушення майнових прав малолітньої дитини ОСОБА_4 .
Разом з тим, у пункті 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ЗО березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України, статтею 177 Сімейного кодексу України та статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 глави 1 розділу !1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.
У зв'язку з наведеним необхідно виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Також відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі .V« 754/15589/14-ц «звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні Договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) ».
Таким чином, факт народження та реєстрації малолітньої дитини у переданому в іпотеку будинку після укладення договору іпотеки не має юридичного значення для виконавця при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості з боржника га вчиненні дій щодо реалізації арештованого майна через електронні торги. Так, має значення лише факт відсутності у дітей права власності чи права користування цією квартирою на момент укладення вище вказаного договору іпотеки.
Так, як вбачається із доданої до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 226025181, договір іпотеки, відповідно до якого Позивачем було передано в іпотеку спірне майно, був укладений 18.04.2007 р. Як вбачається із доданого до позову свідоцтва про народження, малолітній ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після укладення договору іпотеки.
Тому виконавець не повинен був отримувати жодних дозволів органу опіки та піклування на реалізацію спірного майна.
Позивач вказує, що заявка на реалізацію арештованого нерухомого майна від 29.09.2020 №1400 була подана без повідомлення Позивача про визначення вартості майна.
Разом з тим, виконавець додав до заявки повідомлення Позивача про результати оцінки спірного майна від 15.09.2020 №1337.
До того ж, Верховним Судом неодноразово було зроблено висновок про те, що до предмету доказування у справах про визнання недійсними електронних торгів не входить визначення вартості майна, а результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб оскарження.
Так, у постанові від 02.05.2018 р. у справі № 910/10136/17 Верховний Суд дійшов висновку: "виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Цей висновок узгоджується і з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-УІІІ встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
У відповідності до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім хитна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження " порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (Порядок), яким визначено правила проведення прилюдних торгів.
Аналіз положень "Про виконавче провадження" від 02.06.2016№ 1404-УІ1І свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.
Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.
Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями І метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правій проведення прилюдних торгів та мають самостійні/й спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб
Однак Позивач посилається на дії виконавця у виконавчому провадженні щодо визначення вартості майна боржника, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Позивач посилається на відсутність публікацій про реалізацію спірного майна у місцевих друкованих засобах масової інформації. Також Позивач вказує, що ДП «СЕТАМ» не повідомило його про спірні торги.
Відповідно до частини третьої, п'ятої статті 43 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.
Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.
Така ж норма закріплена і в Розділі VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 «Особливості реалізації окремих видів майна».
Так, відповідні повідомлення про реалізацію спірного майна на перших торгах за лотом №445848 публікувались у двох місцевих засобах масової інформації, зокрема газетах "Передмістя Київ" від 05.10.2020 № 41 (742) та "Ярмарок" від 08.10.2020 № 27 (463).
Відповідні повідомлення про реалізацію спірного майна за лотом №452178 публікувались у двох місцевих засобах масової інформації, зокрема газетах "Передмістя" від 16.11.2020 № 47 (748) та "Ярмарок" від 18.11.2020 № 31 (467).
Згідно свідоцтва про державну реєстраці друкованого засобу масової інформації "Передмістя Київ" сфера розповсюдження вказаної газети - загальнодержавна, категорія читачів - усе населення. Згідно свідоцтва про державну реєстраці друкованого засобу масової інформації "Ярмарок" сфера розповсюдження вказаної газети - Київська область, категорія читачів - усе населення.
Повідомлення іпотекодавцю, іпотекодержателю та виконавцю про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, в якому вказано про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна державним підприємством "СЕТАМ" здійснюється шляхом направлення відповідних листів простим поштовим відправленням, оскільки Порядком не встановлено обов'язку надсилати такі повідомлення рекомендованим листом та перевіряти їх отримання адресатами.
Так, державним підприємством "СЕТАМ" було направлено Позивачу повідомлення про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна за лотами №445848 та №452178 листами від 02.10.2020 №6505/08-18-20 та від 13.11.2020 №7384/08-18-20.
Направлення зазначених листів Позивачу підтверджується витягами із Системи електронного документообігу.
Законодавством не передбачено обов'язку повідомляти про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна членів сім'ї боржника.
Отже, державним підприємством "СЕТАМ" було здійснено усі необхідні, передбачені законодавством дії з розміщення оголошень про торги у друкованих засобах масової інформації та повідомлення Іпотекодавця про дату, час торгів та початкову ціну лозу.
Разом з цим, Верховний Суд України у своїй постанові від 13.04.2016 у справі №; 6-2988цс15 приходить до правового висновку, то сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними".
Крім того, відповідно до п. 2 розділу VII Порядку протягом трьох робочих днів після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія надсилається іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та виконавцю.
Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотеко держателю та іпотекодавцю
Так, ДП «СЕТАМ» надіслало Позивачу копію протоколу №515920 проведення електронних торгів по лоту №452178 листом від 16.12.2020 №7623/08-14-20.
Також ДП «СЕТАМ» надіслало Позивачу нотаріально завірену копію Акту про реалізацію предмета іпотеки листом від 19.01.2021 №117/711-12- 21/7.
Порядком не встановлено обов'язку надсилати копії протоколу та акту іпотекодавцю рекомендованим листом та перевіряти їх отримання адресатом, а тому відповідні листи були надіслані Позивачу простим поштовим відправленням, Що підтверджується витягами із Системи електронного документообігу.
Позивач вважає, що у зв'язку із відсутністю рішення суду або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на спірне нерухоме майно як предмет іпотеки посилання відповідачів на Закон України "Про іпотеку" є безпідставними.
Відповідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17: "Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження, який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів під час оцінки дій державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на дату проведення спірних торгів, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
В статті 44 зазначеного Закону в редакції, чинній на дату проведення спірних торгів, визначено черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Відповідно до частини 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на дату проведення спірних торгів, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя".
Отже, реалізація спірного майна як предмета іпотеки здійснювалась відповідно до законодавства України.
Висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17: "Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. "
Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17 зазначено, що Верховний Суд наголошує, що під час розгляду спору про визнання недійсними електронних торгів судами повинно бути встановлено:
- чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна та/або інших норм законодавства під час проведення електронних торгів і в чому таке порушення полягало;
- чи вплинули ці порушення на результат торгів;
- чи відбулося порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів.
Отже, враховуючи викладене, позивач повинен довести належним та допустимими доказами, що:
1. відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів;
2. ці порушення вилинули на результати торгів;
3. законні інтереси позивача порушенні.
Жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача внаслідок проведення спірних торгів не встановлено.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. В задоволенні позову відмовити повністю.
Керучись ст.ст.32,215 Цивільного кодексу України, ст. 177 Сімейного кодексу України , ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 43 Закону України "Про іпотеку" , ст.ст. 54,52 Закону України "Про виконавче провадження", п. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", ст.ст.76, 81,263-265, 273 ч.4 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 18.08.2023 року.
Суддя В.І. Кириченко