Справа № 168/411/21
Провадження № 1-кп/168/6/23
28 серпня 2023 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стара Вижівка кримінальне провадження №12021035570000105 від 28.04.2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глухи Старовижівського району Волинської області, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з вищою освітою, громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого, одруженого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
27 квітня 2021 року близько 15 год. 20 хв., ОСОБА_5 , знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_7 , усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, підійшов до потерпілої та умисно наніс їй держаком господарських вил не менше п'яти ударів по спині, правому плечі, лівій руці в ділянці кисті, внаслідок чого ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого плечового суглобу, правого плеча, гематоми тильної поверхні лівої кисті, гематоми зовнішньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя, променево - зап'ястного суглобу, гематоми лівої лопатки, які згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинуваченій ОСОБА_5 вину свою не визнав, позовні вимоги потерпілої також не визнав та відмовився від надання пояснень.
Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що вони з обвинуваченим є сусіди. Між ними взагалі не має стосунків, оскільки ОСОБА_5 із сусідами не підтримує дружніх стосунків, він конфліктна людина. 27.04.2021 року після 14 години у с. Глухи вона на скутері поїхала по справах, потім вона пригадала про необхідність повернутися до дому та по дорозі побачила, як її чоловік ОСОБА_9 перелазив через паркан до подвір'я обвинуваченого ОСОБА_5 . Вона одразу закричала чоловікові, щоб він повертався до дому, оскільки її чоловік за проханням обвинуваченого допомагав йому, а ОСОБА_5 за це розраховувався горілкою. Потім вона підійшла до паркана ОСОБА_5 та голосно звала свого чоловіка, за паркан вона не заходила. Потім з подвір'я вийшов обвинувачений з вилами в руках, та дерев'яним держаком вил почав наносити їй удари по плечу, по лівій руці, біля 5-6 ударів. Вона голосно звала свого чоловіка на допомогу. В цей час ОСОБА_5 продовжував наносити їй удари , а також держаком вил наносив удари в область живота. Через декілька хвилин прибіг її чоловік - ОСОБА_9 та став між нею та обвинуваченим. В момент нанесення ударів у неї в руках нічого не було.
Після цього вона поїхала до секретаря селищної ради за допомогою, на той час вона ще могла керувати скутером, а обвинувачений перекинув через паркан її чоловікові 1 літр горілки, щоб він нічого нікому не казав. Секретар порадила звернутися до поліції. Наступного дня вона зателефонувала до поліції та написала заяву про скоєння злочину, потім поїхала до лікарні, де хірург призначив їй лікування, надав направлення. Лист непрацездатності вона не відкривала, оскільки не працює. Наступного дня вона поїхала до м. Ковель у лікарню.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що з обвинуваченим вони сусіди, а потерпіла є його дружиною. В кінці квітня 2021 року він був у дворі обвинуваченого ОСОБА_5 , який покликав його допомогти по господарству, та побачив як на скутері до дому поверталася його дружина - ОСОБА_7 . Вона поставила скутер та голосно стала звати його повернутися до дому, але він пішов в іншу сторону, оскільки між ОСОБА_5 та його дружиною не було дружніх стосунків. ОСОБА_5 принижував та оскорбляв інших людей. Потім він почув, як дружина кличе на допомогу . Він повернувся та побачив, як обвинувачений наносить декілька ударів потерпілій держаком вил по лівій руці та передпліччю. В цей час потерпіла тільки кричала, ударів ОСОБА_5 вона не наносила. Він одразу підійшов та став між ними, спиною до обвинуваченого та просив дружину повернутися до дому, він побачив на тілі дружини синці на лівій руці, грудях, плечі. Вона сіла на скутер та поїхала до дому. Потім дружина поїхала до Селищної ради. Після чого, ОСОБА_5 перекинув йому через паркан пляшку горілки, оскільки було 40 днів з дня смерті його брата. В цей час він на полі бачив іншого брата обвинуваченого та його дружину, приблизна відстань від місця конфлікту -50 метрів.
Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 , оскільки він є безпосереднім учасником події, його показання є послідовними та узгоджуються з протоколами проведення слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що він є особою з інвалідністю, є сусідом обвинуваченого та потерпілої. Навесні 2021 року він з дружиною саджали на полі картоплю та почули крики потерпілої ОСОБА_7 , але нічого не бачили. Відстань від поля до будинку потерпілої та будинку обвинуваченого десь -200 м. Потім він зустрів потерпілу разом з ОСОБА_11 , та потерпіла пояснила, що її побив ОСОБА_5 вилами та показала де у неї були синці. Коли він зустрів обвинуваченого, то сказав «До чого ти дійшов, що б'єш жінок», на що ОСОБА_5 нічого не відповів та поїхав до дому. Також пояснив, що обвинувачений дуже конфліктна людина.
Свідок ОСОБА_11 , відмовилась в судовому засіданні надати свідчення, оскільки є сестрою обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що у квітні 2021 року їй зателефонувала ОСОБА_14 , та запитала, чому на подвір'ї голосно конфліктують ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Вона підійшла ближче до будинку та почула сварку між обвинуваченим та потерпілою, яка продовжувалась десь 10-20 хвилин. Потім вона побачила, як під'їхала машина ОСОБА_5 , він вийшов з машини та перекинув пляшку на подвір'я потерпілої, потім сказав «Чого ви дивитесь, і вам таке буде ». Обвинувачений ОСОБА_5 конфліктує з усіма сусідами. Вона зателефонувала потерпілій, та про все повідомила. Увечері прийшов ОСОБА_10 та повідомив про те, що ОСОБА_5 побив ОСОБА_7 . Потім вона зустріла ОСОБА_7 , яка пояснила, що її побив сусід ОСОБА_5 , та показала синці і припухлість на лівій руці та скаржилась на біль спини, та синці на передпліччі червоно-синього кольору.
З покійною матір'ю обвинуваченого у неї були добрі стосунки, обвинувачений давав їй грошові кошти та просив купувати продукти для матері, що вона і робила. Обвинувачений мешкає у с. Глухи десь 3-4 роки , постійно конфліктує.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_5 , з яким у шлюбі 31 рік. Вона мешкає у місті та працює, а чоловік на теперішній час є пенсіонером, тому мешкає у с. Глухи, де займається господарством.
У квітні 2021 року вона приїхала до чоловіка, який їй розповів, що його сусідка ОСОБА_7 прийшла на подвір'я та побила його. У чоловіка була побита губа та сколотий зуб. Він не звернувся до правоохоронних органів, оскільки йому було соромно. Саму подію вона не бачила, оскільки у цей час була на роботі. ОСОБА_5 на протязі сумісного життя жодного разу не вчиняв домашнє насилля, з його боку не було бійок. Їй відомо, що між обвинуваченим та потерпілою були сварки, оскільки потерпіла варила самогон. Окрім того, пояснила, що оскільки обвинувачений загородив парканом город, у нього виник конфлікт із сусідами.
Обвинувачений був депутатом Камінь-Каширської міської ради, співпрацював з поліцією, нагороджений грамотою. Станом на квітень 2021 року, обвинувачений був обмежено дієздатним, оскільки планував оперативне втручання.
Вона про подію, у сусідів нічого не питала, оскільки вона тримається осторонь від сусідів. Всі сусіди у с. Глухи дуже не адекватні люді, у них взагалі відсутня мораль.
Свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона є старостою у с. Глухи. У квітні 2021 року десь о 17 годині, до селищної ради прийшла потерпіла ОСОБА_7 та повідомила, що її вилами побив ОСОБА_5 на подвір'ї його покійної матері, коли вона прийшла на подвір'я ОСОБА_5 , щоб покликати свого чоловіка. Вона показала синці та опухлу ліву руку, була дуже стривожена та плакала. Вона порадила звернутися до правоохоронних органів.
Обвинуваченого може охарактеризувати як конфліктну людину. Коли був конфлікт між обвинуваченим та сусідкою ОСОБА_19 , довелося викликати поліцію. Зі слів мешканців села їй відомо, що обвинувачений побив ОСОБА_20 , але той не звертався до правоохоронних органів, також кидав каміння на ОСОБА_21 , але останній також не звертався до правоохоронних органів. Також до неї особисто звертався обвинувачений ОСОБА_5 відносно конфлікту по земельній ділянці зі своєю сестрою - ОСОБА_22 .
Відносно потерпілої ОСОБА_7 , скарг не надходило, раніше люди казали, що вона варила самогон, але це було давно та письмових заяв не надходило. Ці факти були перевірені дільничним інспектором.
Свідок ОСОБА_23 , в судовому засіданні пояснила, що вона сімейний лікар Старовижівської багатопрофільної лікарні. 28.04.2021 року потерпіла ОСОБА_7 звернулася до неї у зв'язку з тілесними ушкодженнями, які зазнала від сусіда. При огляді були виявлені синці на ділянці правого плеча, а також під лівою лопаткою. Вона заповнила медичну картку та направила потерпілу до лікаря хірурга для обстеження. В судовому засіданні, свідок оглянула медичну карту - ОСОБА_7 , де не було зазначено назву медичної установи, та підтвердила, що запис від 28.04.2021 року було зроблено саме нею. (Т. 3 а.с. 94). Назву медичної установи заповнює реєстратор, але з якоїсь причини, ця графа не заповнена. Потім ОСОБА_7 знов зверталася до неї 18.10.2021 року зі скаргами на біль у руці.
Свідок ОСОБА_24 , в судовому засіданні пояснив, що він завідуючий хірургічним відділом Старовижівської багатопрофільної лікарні. До нього на прийом приходила потерпіла ОСОБА_7 , точну дату він не пам'ятає, у неї виявлено садно обох рук, гематоми на тулубі, на спині. Потерпіла повідомила, що її побив сусід. Після огляду він констатував: забої м'яких тканин, садно лівого передпліччя та кисті, правого плеча, спини, та він призначив медичні препарати. Потім 28.01.2022 року потерпіла знов звернулась на огляд та він направив її на рентген, можливо він не зробив запис в медичній картці. Він виписав рецепт на придбання ліків.
Свідок ОСОБА_25 , в судовому засіданні пояснив, що 27.04.2021 р. білля 15 годині у с. Глухи він чув жіночій крик, але він не розібрав хто саме кричав. Він про побиття дізнався зі слів сусідів. З потерпілою він взагалі не спілкувався.
З витягу ЄРДР за № 12021035570000105 від 28.04.2021 року та рапорту від 28.04.2021 р. вбачається, що заявниця ОСОБА_7 звернулась із заявою до відділу поліцейської діяльності № 1(смт. Стара Вижва), де зазначила, що 27.04.2021 року сусід ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження заявниці, зі слів заявниці бив держаком від вил. (Т.2 а.с.180,181).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 101 від 29.04.2021 року, у громадянки ОСОБА_7 при проведенні судово-медичної експертизи, виявлені тілесні ушкодження у вигляді -гематом правого плечового суглобу, правого плеча, гематоми тильної поверхні лівої кисті, гематоми зовнішньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя, променево-зап'ясного суглобу, гематоми лівої лопатки, які утворились від дії тупого твердого предмету(предметів), можливо від нанесення ударів дерев'яним держаком господарських вил, в час вказаний у постанові в медичній документації та потерпілою, і за ступенем тяжкості відноситься до категорії - легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, згідно пункту 2.3.3.- «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Вищевказані тілесні ушкодження у громадянки ОСОБА_7 утворитись внаслідок падіння з висоти власного зросту з наданням тілу прискорення або без такого - не могли. По тілу ОСОБА_7 було нанесено не менше п'яти ударів. (Т.2 а.с.183-185).
В даному висновку зазначено, що експерт приймав до уваги дані обстеження і дані медичної картки амбулаторного хворого, де медичний заклад не вказаний, на ім'я ОСОБА_7 .
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив визнати висновок судово-медичної експертизи № 101 від 29.04.2021 року недопустимим доказом, посилаючись на те, що у вищезазначеному висновку вказано, що експерт приймав до уваги дані обстеження і дані медичної картки амбулаторного хворого, де медичний заклад не вказаний, на ім'я ОСОБА_7 .
Окрім того стороною захисту було заявлено клопотання про виклик в судове засідання експерта ОСОБА_26 , яким було проведено зазначену експертизу, та судом задоволено дане клопотання, та відповідно до вимог ч.2 ст. 327 КПК України суд сприяв стороні захисту у забезпечені явки зазначеної особи.( Т.3 а.с.67-68, 82,86,110).
Відповідно до листа Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, забезпечити явку в судове засідання експерта ОСОБА_26 не представляється можливим, оскільки він знаходиться у відпустці без збереження з/п з січня 2023р. по травень 2023р., а з 29.05.2023 року перебуває на лікарняному. (Т.3 а.с.117).
Вищезазначений факт (не зазначення медичного закладу в медичній карті ) було перевірено в судовому засіданні.
Так, в судовому засіданні свідки, а саме сімейний лікар ОСОБА_23 та завідуючий хірургічним відділенням Старовижівської багатопрофільної лікарні ОСОБА_24 , пояснили, що дійсно у квітні 2021 року до них на прийом приходила потерпіла ОСОБА_7 зі скаргами від побоїв сусіда. Вони виявили характерні синці на тілі потерпілої та зазначили все в медичній карті амбулаторного хворого - ОСОБА_7 , де дійсно реєстратором лікарні, не було зазначено назву медичного закладу. Даними свідками в судовому засіданні було оглянуто оригінал вищезазначеної медичної картки, та вони підтвердили, що 28.04.2021 р. саме вони описували тілесні ушкодження на тілі потерпілої та давали рекомендації по лікуванню. (Т.3 а.с. 93-97).
Доводи захисника ОСОБА_6 щодо недопустимості вказаного доказу, суд вважає неспроможними, оскільки в судовому засіданні встановлено, що висновки експерта були основані на обстеженні та на даних зазначених в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_7 (де не зазначено медичний заклад). Судом перевірено та встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 , 28.04.2021 р., дійсно була на прийомі у сімейного лікаря, та хірурга, який оглянув потерпілу та зафіксував в медичній картці такий висновок: «Забої м'яких тканин, садно лівого передпліччя та кисті, правого плеча, спини.» (Т.3 а.с.97).
Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
У частині другій вказаної статті перелічені випадки, які свідчать про істотність порушення прав та свобод людини, це: здійснення процесуальних прав, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.
Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання.
З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, з'ясував відсутність впливу цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема в судовому засіданні стороною захисту не наведено та не підтверджено, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Виходячи з наведеного суд може визнати дані висновку експертизи недопустимими доказами лише за умови, якщо не зазначення медичного закладу в медичній карті потерпілої, призвело до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України.
Сам факт прийняття експертом до уваги, даних обстеження і дані медичної картки потерпілої, де медичний заклад не вказаний, не призводить до звуження прав сторони захисту, та безпосередньо не впливає на експертне дослідження та його висновки.
Оцінюючи висновок експерта № 101 від 29.04.2021 року, суд дійшов до висновку, що він відповідає вимогам ст.ст.101-102 КПК України.
Висновком експерта №59 від 09.06.2021 року встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_7 , враховуючи характер та локалізацію виявлених ушкоджень, не виключено, що виявлені тілесні ушкодження утворилися при обставинах вказаних в постанові і відповідають показам потерпілої ОСОБА_7 , викладених у протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілої. (Т.2 а.с.189-190).
Відповідно до протоколу огляду від 30.06.2021 року, за участю підозрюваного та його захисника було оглянуто господарські вила, які знаходилися в господарстві обвинуваченого ОСОБА_5 (Т.2 ас.192-193).
При дослідженні в судовому засіданні зазначених господарських вил, потерпіла підтвердила той факт, що саме даними вилами обвинувачений ОСОБА_5 наносив їй удари.
В ході проведення слідчого експерименту від 06.05.2021 року із застосуванням відеозапису, потерпіла ОСОБА_7 показала місце скоєння кримінального правопорушення. Продемонструвала та пояснила де вона зупинилась білля подвір'я обвинуваченого ОСОБА_5 , пояснила, що між ними сталася словесна сварка через її чоловіка, який зайшов у двір обвинуваченого для допомоги по господарству. Потім білля господарського приміщення ОСОБА_5 взяв господарські вила та металевою гострою частиною направив їх в її сторону. Потім потерпіла продемонструвала на статистові яким чином обвинувачений ОСОБА_5 наносив їй удари дерев'яним держаком вил по правому плечі ( два удари), по лівій руці в ділянки кісті - два удари, один удар в живіт, та один удар по спині, в ділянці ребер один удар. Після чого до них підійшов її чоловік- ОСОБА_9 , який став між ними ( Т.2 а.с.194-196).
Під час слідчого експерименту від 06.05.2021 року, із застосуванням відеозапису, свідок ОСОБА_9 показав місце скоєння кримінального правопорушення. Продемонстрував та пояснив, що 27.04.2021 року його покликав обвинувачений ОСОБА_5 для допомоги на власному подвір'ї по АДРЕСА_3 . Потім він рукою показав та пояснив, що переліз через паркан, та потім його покликала дружина ОСОБА_7 , яка заїхала скутером на подвір'я, після чого підійшла до паркану, почала його хитати та звати ОСОБА_9 до дому. Надалі між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_7 виникла словесна сварки під час якої ОСОБА_5 взяв господарські вила переліз через паркан та підійшов до ОСОБА_7 . Потім свідок ОСОБА_9 на статистові продемонстрував яким чином ОСОБА_5 дерев'яним держаком вил вдарив потерпілу ОСОБА_7 по лівій руці, а також вдарив держаком в ділянку живота, загалом два удари, після чого він підійшов та став між обвинуваченим та потерпілою .
Покази свідка ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту, аналогічні показам, які свідок надав під час судового слідства, в частині місця, дати, часу скоєння кримінального правопорушення, а також в частині обставин та механізму нанесення ударів обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 , держаком господарських вил по лівій руці та в ділянку живота, а також узгоджуються з показами наданими потерпілою ОСОБА_7 при проведенні слідчого експерименту від 06.05.2021 року із застосуванням відеозапису, та показами потерпілої наданими під час судового розгляду справи, та узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи № 101 від 29.04.2021 року, та висновком експерта №59 від 09.06.2021 року .
В ході проведення слідчого експерименту від 30.06.2021року із застосуванням відеозапису, обвинувачений ОСОБА_5 , за участю захисника пояснив та продемонстрував, що 27.04.2021р. до нього у двір, за його проханням, прийшов сусід ОСОБА_9 , щоб допомогти по господарству. Потім на скутері під'їхала потерпіла ОСОБА_7 , яка є дружиною ОСОБА_9 . Вона кричала та звала свого чоловіка, почала хитати паркан, та можливо в цей момент пошкодила собі руки, потім почала бити ОСОБА_9 , ображала його, на що ОСОБА_5 вимагав покинути його двір. ОСОБА_7 не зупинялась, а почала кидати в його сторону металеві предмети та вдарила його по губі. Він побачив господарські вили, схватив їх та наставив в сторону потерпілої. ОСОБА_7 почала виривати з рук вила, та в цей момент він штовхнув вилами по плечу потерпілої, але тільки один раз.
Пояснення та демонстрація нанесення удару, обвинуваченого ОСОБА_5 надані під час слідчого експерименту, не узгоджуються з іншими доказами по справі, а саме відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 101 від 29.04.2021 року, та висновку експерта №59 від 09.06.2021 року, вищевказані тілесні ушкодження у громадянки ОСОБА_7 утворитись внаслідок падіння з висоти власного зросту з наданням тілу прискорення або без такого - не могли. По тілу ОСОБА_7 було нанесено не менше п'яти ударів, але обвинувачений продемонстрував нанесення тільки одного удару.
Стороною захисту було заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_5 , рідного брата обвинуваченого, судом задоволено дане клопотання, та відповідно до вимог ч.2 ст. 327 КПК України суд сприяв стороні захисту у забезпечені явки зазначеної особи.( Т.3 а.с.152,153).
Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 02.08.2023року, він не має можливості прибути в судове засідання, оскільки є військовослужбовцем ЗСУ та знаходиться за межами області. ( т.3 а.с. 153-155).
Під час судового розгляду захисник ОСОБА_6 просив визнати постанову про продовження строку досудового розслідування від 30.06. 2021 року - недопустимим доказом. Але суд не може погодитись з доводами стороною захисту, оскільки в підготовчому судовому провадженні, питання щодо не прийняття вищезазначеної постанови та закриття даного кримінального провадження було предметом розгляду. Судом встановлено, що оскільки під час підготовчого судового засідання стале питання про закриття кримінального провадження, стороною обвинувачення 21.02.22 року повторно було надано вищезазначену постанову від 30.06.2021 року. Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що вона особисто та її представник були ознайомленні з матеріалами справи, також вона пам'ятає, що ознайомлювалась і з постановою від 30.06.2021 року про продовження строку слідства.
В судовому засіданні встановлено, та з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до кримінальних проступків.
Відомості про реєстрацію кримінального правопорушення № 12021035570000105 внесено до ЄРДР 28 квітня 2021 року.
31 травня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Постановою від 02 червня 2021 року прокурора Ратнівського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_27 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 30 червня 2021 року включно.
Постановою від 30.06.2021 року продовжено строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню до двох місяців. (Т.1 а с. 90-91)
Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні складений прокурором Ратнівського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_27 30 червня 2021 року.
02 липня 2021 року прокурором в системі електронного документообігу було сформовано супровідний лист № 52/2-422 вих-21 про направлення обвинувального акту з додатками до Старовижівського районного суду Волинської області.
Обвинувальний акт 06 липня 2021 року надійшов до Старовижівського районного суду, що підтверджено датою вхідного номеру та протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором до суду було направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021035570000105 стосовно ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання копії обвинувального акта, та копії реєстру матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
У підготовчому судовому засіданні 21.02.2022 року, прокурор надала суду постанову від 30 червня 2021 року про продовження строку досудового розслідування до двох місяців у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 (Т.1 а.с 90).
Однак, суд не може не взяти вищезазначену постанову до уваги тільки з тих підстав, що вона не відображена в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, оскільки відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, реєстр - це електронна база даних, створена за допомогою автоматизованої системи, до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким урегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом. Таким чином, витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує правових наслідків.
Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Дане питання також було предметом дослідження колегією суддів Касаційного кримінального суду від 15.09.2022 року, де на думку колегії суддів касаційного суду, неналежне ведення ЄРДР, не відображення в ньому прийнятого під час досудового розслідування процесуального рішення, яким у провадженні, є постанова прокурора про продовження строку досудового розслідування, не може свідчити про його об'єктивну відсутність в цілому, оскільки такий реєстр становить собою відповідну інформаційну базу.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що вищезазначена постанова прокурора про продовження строку досудового розслідування від 30.06.2021 року знаходилася в матеріалах даного провадження та з нею були ознайомленні, на стадії досудового розслідування, потерпіла та її представник, тому відсутні підстави для визнання постанови про продовження строку досудового слідства від 30.06.2021 року - недопустимою. Інших фактів про недопустимість та неможливість прийняття судом зазначеної постанови, стороною захисту не надано.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, суд враховує положення ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, також суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком,особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами
Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на теперішній час є пенсіонером, в КНП «Старовижівська багатопрофільна лікарня» в облікових записах лікаря нарколога та лікаря психіатра не зареєстрований, відповідно до характеристики з місця мешкання, обвинувачений ОСОБА_5 ніде не працює, займається веденням особистого підсобного господарства, шкідливих звичок не має, спиртними напоями не зловживає, постійно перебуває у конфліктних ситуаціях із сусідами, з пояснень свідків під час судового розгляду, вбачається, що обвинувачений постійно конфліктує із сусідами, а саме ображає, кидає каміння, скоїв кримінальне правопорушення щодо особи відносно якої має значну фізичну перевагу, також судом враховано і поведінку обвинуваченого після скоєного кримінального правопорушення , а саме обвинувачений вину не визнав, не покаявся, перед потерпілою не вибачився, витрати на лікування не відшкодував. При цьому суд також враховує принципову позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні обвинуваченому суворого покарання.
В судовому засіданні не встановлено обставин, які обтяжують покарання.
З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, беручи до уваги, що ОСОБА_5 не працює, є особою пенсійного віку, що унеможливлює призначення йому покарання у виді громадських та виправних робіт, а покарання у виді штрафу не досягне мети попередження вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді арешту, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення, його відношенню до скоєного, сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому.
Потерпілою ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні заявлено цивільний позов, в якому потерпіла просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 матеріальну шкоду у сумі - 462, 33грн., а саме витрати на лікування та транспортні витрати, пов'язані з даним кримінальним провадженням, а також моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_5 позов не визнав у повному обсязі, заперечуючи свою провину у вчиненні кримінального правопорушення.
Частиною 1 статті 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Пунктом 10 ч.1 ст. 56 КПК України передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з наданих до позовної заяви товарних чеків на придбання медичних препаратів та квитків на автобуси (т.2 а.с.11,24,25,28-30), потерпілою ОСОБА_7 було витрачено - 462,33 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі - 462,33 грн. - підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо відшкодування потерпілій моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
У відповідності до Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода полягає, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з настанням для особи негативних наслідків, душевним стражданням, емоційним дискомфортом тощо, психотравмувальною ситуацією для потерпілого.
Стаття 1167 ЦК України, якою визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлює, що така шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
За змістом ст.23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Згідно ч. 3 вказаної статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Судом встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення , вчиненого обвинуваченим, потерпіла отримала та зазнала душевні та моральні страждання, це призвело до того, що порушився звичайний, нормальний спосіб життя потерпілої в цілому. Отже, очевидним є те, що вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_7 завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.
Тому з урахуванням обставин справи, вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.
Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.
Речові докази: господарські вила, які передані на зберігання обвинуваченому ОСОБА_5 , залишити в розпорядженні останнього.
Витрати на проведення судових експертиз - відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався
Керуючись ст. ст. 368-370, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, й призначити йому покарання за даною статтею кримінального закону у вигляді двох місяців арешту.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на корить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відшкодування матеріальної шкоди - 462,33 грн., у відшкодування моральної шкоди -10 000 грн., а разом - 10 462,33 грн. (десять тисяч чотириста шістдесят дві грн.33 коп.) .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , не обирався.
Речові докази: господарські вила, які передані на зберігання обвинуваченому ОСОБА_5 , залишити в розпорядженні останнього.
На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку відсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Суддя Старовижівського районного
суду Волинської області ОСОБА_1