про залишення апеляційної скарги без руху
28 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/979/22
Східний апеляційний господарський суд у складі судді Шевель О.В.,
дослідивши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава, (вх. 1732 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023, ухвалене суддею Погрібною С.В. у приміщенні Господарського суду Полтавської області 13.06.2023 о 15 год. 04 хв. (повний текст рішення складено 25.07.2023) у справі № 917/979/22
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,
до Акціонерного товариства "Вепр", м. Кременчук Полтавської області,
про стягнення заборгованості,
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Акціонерного товариства "Вепр" про стягнення заборгованості за не обліковану активну електричну енергію згідно Акта про порушення № 00002257 від 05.10.2020 та Протоколу засідання комісії № 00002257 по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ та/або умов договору від 10.12.2020, заборгованість складає в сумі 625375,66 грн (з яких: 606877,25 грн - за не обліковану активну електричну енергію, 17991,89 грн - за реактивну електричну енергію, 506,52 грн відшкодування вартості проведення трасологічного дослідження пломби).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023 у справі №917/979/22 в задоволенні позову відмовлено.
Повний текст рішення складено 25.07.2023, отже, останнім днем строку його апеляційного оскарження, у відповідності до ч.1 ст.256 ГПК України, є 14.08.2023.
14.08.2023, тобто в межах зазначеного строку, позивач направив поштою апеляційну скаргу, в якій просить: відкрити провадження за даною апеляційною скаргою, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції, стягнути з відповідача витрати позивача на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Заявник також надав клопотання про поновлення пропущеного строку подання скарги, проте, як було встановлено вище, відповідний строк ним не пропущено, тому вказане клопотання не розглядається судом.
Апеляційну скаргу підписано Конрадій М.В. На підтвердження повноважень вказаної особи до скарги додано копію довіреності від 03.01.2023, відповідно до якої АТ "Полтаваобленерго" уповноважує юрисконсульта Конрадій М.В. представляти інтереси товариства, зокрема, в судах. Також заявником надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якого Конрадій Марія Володимирівна вчиняє дії від імені юридичної особи, АТ "Полтаваобленерго", зокрема, діє в порядку самопредставництва в судах без довіреності згідно з рішенням загальних зборів акціонерів, протокол №24 від 21.12.2022.
Надаючи оцінку вказаним доказам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За змістом частини третьої статті 56 ГПК України (в редакції, чинній з 29.12.2019) юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 ГПК). Згідно з ч.4 ст.60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва - на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або ж адвокатом - на підставі довіреності або ордеру.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи (відповідний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду: від 09.06.2020 у справі №917/751/19, від 16.12.2020 у справі № 917/855/20, від 28.04.2022 у справі № 914/3293/20, у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 910/25456/15 тощо).
Особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва. З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені директора (керівника) на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16.
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/1264/20.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 наведено висновок про те, що з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, вони не містять відповідних документів - статуту, положення, трудового договору (контракту) на підтвердження повноважень Конрадій М.В. представляти АТ "Полтаваобленерго" в порядку самопредставництва.
У витягу з ЄДР, наявність якого, відповідно до наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду, не впливає на обов'язок юридичної особи підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зазначено, що Конрадій М.В. вчиняє дії від імені юридичної особи, АТ "Полтаваобленерго", зокрема, діє в порядку самопредставництва в судах без довіреності згідно з рішенням загальних зборів акціонерів. Разом з тим, до вищенаведеного переліку підстав представництва, визначеного у ст.56 ГПК України, не включено рішення загальних зборів акціонерів.
За таких обставин, довіреність та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не можуть бути визнані достатнім підтвердженням повноважень Конрадій М.В. щодо подання апеляційної скарги від імені АТ "Полтаваобленерго".
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявником не повною мірою дотримано приписів п.1 ч.3 ст.258 ГПК України, яким встановлено, що до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Зазначені положення стосуються виключних випадків повернення апеляційної скарги, коли, зокрема, відсутність повноважень в особи на підписання апеляційної скарги не викликає сумнівів, натомість у разі наявності сумнівів щодо достовірності, достатності та належності долучених до апеляційної скарги документів на підтвердження повноважень у особи, яка підписала апеляційну скаргу як представник або в порядку самопредставництва, суд повинен залишити без руху апеляційну скаргу на підставі статті 174, частини другої статті 260 ГПК України для усунення недоліків (надання відповідних документів, передбачених вимогами процесуального законодавства). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 908/290/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/20, від 25.08.2022 у справі № 910/25456/15 тощо.
Отже, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху для надання заявникові можливості надіслати до суду належні докази: витяг зі статуту, положення, трудового договору (контракту), які підтверджували б повноваження Конрадій М.В. діяти в порядку самопредставництва, або ж докази на підтвердження того, що вказана особа є адвокатом.
Перевіркою матеріалів апеляційної скарги також встановлено, що заявником не повною мірою дотримано приписів п.2 ч.3 ст.258 ГПК України щодо надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
З урахуванням суми позову в даній справі та приписів пп 1, 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги становить 14070,95 грн (тобто 150 відсотків ставки в розмірі 9380,63 грн, що підлягала сплаті при поданні АТ "Полтаваобленерго" позову про стягнення з відповідача 625375,66 грн).
Проте, як вбачається з доданого до апеляційної скарги копії платіжної інструкції №3 від 26.07.2023, заявник сплатив 14070,94 грн судового збору - тобто ним недоплачено 0,01 грн. Отже, з метою усунення відповідного недоліку апелянту слід надати суду докази доплати 0,01 грн судового збору за подання скарги.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначає, що, як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, заявником не вказано - про прийняття якого саме рішення він просить суд апеляційної інстанції у разі скасування оскаржуваного рішення господарського суду.
Відповідно до ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суд
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.06.2023 у справі № 917/979/22 залишити без руху.
2. Встановити заявнику десятиденний строк з дня вручення йому копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
3. Роз'яснити апелянту, що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, буде застосовано процесуальні наслідки, визначені статтями 174, 260 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.В. Шевель