Справа № 947/24437/21
Провадження №2-а/523/11/23
"28" серпня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м.Одеси, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
І . Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування.
11.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАО № 4584718 від 04.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивовано тим, що 04.08.2021 року заступником командира роти старшим лейтенантом поліції УПП в Одеській області Іолкіним Е.С. винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за те, що він 04.08.2021 року по вулиці Маршала Жукова 1/21 в с.Лиманка, керував транспортним засобом «RENAULT DOKKER», д/н « НОМЕР_1 », який використовується з метою отримання прибутку та вчасно не пройшов обов'язковий технічний огляд, чим порушив вимоги ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух». Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки транспортний засіб «RENAULT DOKKER», д/н « НОМЕР_1 », який належить підприємству з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ», є службовим транспортом ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ», та використовується ним на підставі Договору оперативного лізингу (найму) №4600037854 від 24.06.2019 р. ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ», в свою чергу, є оператором телекомунікаційних послуг що володіє торговельною маркою «VEGA». Основним напрямком діяльності ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг. Вказаний транспортний засіб було надано ОСОБА_1 для виконання ним посадових обов'язків, а саме виконання невідкладних робіт на лініях електрозв'язку, усунення пошкоджень телекомунікаційної мережі, відновлення зв'язку тощо. Вважає, що оскільки службовий автомобіль «RENAULT DOKKER», д/н « НОМЕР_1 » використовується ним виключно для виконання вищевказаних службових обов'язків, а ні як не для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, застосування п.2 ч.2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» є помилковим, а тому просив позовні вимоги задовольнити.
10.05.2022 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими. Вказує, що порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначено постановою Кабінетів Міністрів України від 30.01.2012 №137. Транспортний засіб «RENAULT DOKKER», д/н « НОМЕР_1 » має строк експлуатації більше двох років, та на підставі договору оперативного лізингу використовується у господарській діяльності ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ», основною метою діяльності якого є отримання прибутку. Також зазначив, що під час здійснення вищезазначеної діяльності, на транспортних засобах, які належать ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ», його працівники здійснюють перевезення вантажу (інструменти для ремонту установки, усунення аварій, обладнання тощо), а також пасажирів (спеціалістів по ремонту обладнання тощо), а тому зазначений транспортний засіб повинен проходити обов'язковий технічний контроль кожні два роки.
26.05.2022 року представником позивача - адвокатом Пойденко О.С. надано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позовні вимоги він підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, а також зазначив, що сам факт використання позивачем транспортного засобу у господарській діяльності не може свідчити про отримання прибутку від користування таким автомобілем, та відповідачем таких доказів до суду не надано. Вважав, що для належної кваліфікації дій позивача слід користуватись спеціальними нормами законодавства, а саме Законом України «Про автомобільний транспорт» та пунктом 7 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ №176 від 18 липня 1997 року, згідно якого дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються службовими легковими автомобілями.
II. Рух справи.
27.08.2021 року ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В. прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
13.12.2021 року ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В. матеріали адміністративної справи за вищевказаним адміністративним позовом передано за територіальною підсудністю до Суворовського районного суду м.Одеси.
24.01.2022 року ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О. прийнято до свого провадження вищевказану адміністративну справу та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
Судові засідання по справі неодноразово відкладались, з підстав: неявки сторін до судового засідання; відсутності світла в суді; оголошення повітряної тривоги.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, а також просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
У зв'язку із тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи, а всі учасники справи не з'явились у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні, в порядку ч.9 ст. 205, ч.4 ст. 250 КАС України.
ІV. Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду позову.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.08.2021 року заступником командира роти старшим лейтенантом поліції УПП в Одеській області Іолкіним Е.С. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4584718, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за те, що 04.08.2021 року о 12:24 год. по вулиці Маршала Жукова 1/21 у с.Лиманка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «RENAULT DOKKER», д/н « НОМЕР_1 », який використовується з метою отримання прибутку, та вчасно не пройшов обов'язковий технічний огляд, чим порушив вимоги ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух»
Частиною 3 статті 121 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відповідно до пункту 31.3.б Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 9 КАС України в якості одного з принципів адміністративного судочинства вказує диспозитивність та змагальність сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 77 КАС України обов'язок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладає на сторону, яка на такі обставини посилається. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Отже, п.1 ч.2 вказаної статті передбачено, що обов'язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них, мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації, крім легкових автомобілів, якими є таксі або автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Однак, в п.2 ч.2 вказаної статті законодавець уточнює, що обов'язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Суд звертає увагу, що у вказаному пункті 2 законодавець розмежує транспортні засоби на легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів та на вантажні автомобілі, вантажопідйомністю до 3,5 тони.
В свою чергу, положеннями ч.ч.3, 4 ст.19 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що:
- при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо);
- при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Судом встановлено, що автомобіль «RENAULT» модель «DOKKER», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », тип - загальний легковий, універсал-В, містить 5 місць для сидіння, масса без навантаження 1280 кг. Це підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено терміни:
- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);
- автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;
- автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Відповідно до п.1.10 ПДР України (значення термінів) легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки; вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Отже, враховуючи те, що тип т.з. позивача загальний лекгковий з кількістю сидячих місць з місцем водія 5, суд робить висновок, що т.з. позивача відноситься до легкових автомобілів призначених для перевезення пасажирів та їх багажу (вантажу).
Відповідачем не надано суду доказів, що т.з. позивача за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення виключно вантажів.
Аналіз положень статті 35 Закону України "Про дорожній рух" також дає підстави для висновку про те, що обов'язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом, обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Відповідно до п.п 15 пункту 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 (далі - Порядок) транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Згідно ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» (чинний на момент виникнення спірних відносин), автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Для віднесення автомобіля до об'єкту обов'язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ №176 від 18 липня 1997 року (далі - Правила).
Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
За змістом пункту 7 Правил дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються:
- транспортними засобами спеціального призначення;
- транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації;
- службовими легковими автомобілями;
- транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.
Автомобіль«RENAULT DOKKER», д/н « НОМЕР_1 » належить підприємству «ВІП-РЕНТ» та є службовим транспортом ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ», на підставі Договору оперативного лізингу (найму) №4600037854 від 24.06.2019 р.
До видів економічної діяльності Пат «ФАРЛЕП - ІНВЕСТ» належить: 61.10 - Діяльність у сфері проводового електрозв'язку; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку.
ОСОБА_1 працював, станом на дату складення оскаржуваної постанови, інженером відділу експлуатації та розвитку мережі ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ». Вказаний автомобіль він використовував на підставі первинного акту прийому-передачі автомобіля від 20.01.2020 року. В його посадові обов'язки входить виконання невідкладних робіт на лініях електрозв'язку, усунення пошкоджень телекомунікаційної мережі, відновлення зв'язку тощо. Це підтверджується довідкою начальника департаменту компенсацій, пільг та кадрового адміністрування «ПАТ «ФАРЛЕП ІНВЕСТ» від 06.08.2021 року №45-Нг, наказом ПАТ ФАРЛЕП ІНВЕСТ» № 653/П від 27.08.2019 року, наказом розпорядженням №801/П про прийняття на роботу від 01.11.2018 року, первинним актом прийму-передачі автомобіля від 20.01.2020 року.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять даних, які б вказували на те, що під час керування автомобілем «RENAULT DOKKER», д/н « НОМЕР_1 », водій використовував його для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Сама по собі належність транспортного засобу на праві власності підприємству з іноземною інвестицією «ВІП-РЕНТ» та використання вказаного автомобіля як службового, на думку суду, не є передумовою застосування у цьому випадку Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137.
При цьому, доводи представника відповідача про те, що розміщення на автомобілі RENAULT DOKKER», д/н « НОМЕР_1 » рекламної інформації, дає підстави стверджувати що даний транспортний засіб використовується для перевезення вантажу, пасажирів з метою отримання прибутку, судом відхиляються, як необґрунтовані, з правової та доказової точки зору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновків що автомобіль, яким керував позивач, є службовим легковим автомобілем, його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.10.2019 року у справі №678/483/17, та постанові від 08.07.2020 року у справі №731/186/17, які суд в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що якщо транспортний засіб використовується в службових цілях, то він підлягає обов'язковому проходженню технічного контролю.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідачем при розгляді справи відносно ОСОБА_1 було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано без застосування доказів, які б достовірно, достатньо та беззаперечно підтверджували наявність або відсутність вини певної особи, обставини складу правопорушення (показання свідків, відеофіксація тощо), що в силу ст.62 Конституції України, є неприпустимим.
На думку суду, зважаючи, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, то він не довів правомірності своїх дій, а позивачем доведено всі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відсутні належні докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 121 КУпАП, суд вважає, що вина позивача не доведена, отже постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно скасувати, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, згідно п.1 ст.247 КУпАП України.
V. Судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки судом задовольняються позовні вимоги ОСОБА_1 , судові витрати підлягають відшкодуванню на його користь шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 33, 121, 222, 245, 251, 254, 258, 268, 276, 278, 280, 283, 287, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 72, 73, 76, 77, 90, 94, 241-246, 250, 257, 262, 286 КАС України, суд, -
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4584718 від 04.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4584718 від 04.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи - 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовій збір у розмірі 454,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 28.08.2023 року.
Суддя К.О. Далеко