вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" червня 2023 р. Справа№ 910/13138/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Репіковій З.А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.06.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023
у справі №910/13138/22 (суддя Шкурдова Л.М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" про розподіл судових витрат у справі №910/13138/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері"
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
про стягнення 1 603 276,64 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення заборгованості за договором поставки № ВДТ 13-313/3-22 від 18.01.2022 у розмірі 1603276,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про поставки № ВДТ 13-313/3-22 від 18.01.2022 р., укладеним між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у сумі 1587488,74 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також 15787,90 грн. 3% річних згідно ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2023 у справі № 910/13138/22 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» 1587488 (один мільйон п'ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 74 коп. боргу, 15787 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 90 коп. 3% річних та 24049 (двадцять чотири тисячі сорок дев'ять) грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору.
13.04.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" надійшла заява про розподіл судових витрат у справі №910/13138/22 та стягнення з відповідача 23 812,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
01.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, в якому останній не погоджується із розміром витрат на професійну правничу допомогу, просить відмовити в задоволенні розподілу витрат на правничу допомогу та покласти всі понесені витрати з правничої допомоги на позивача.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/13138/22 заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13138/22 задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" 4762 (чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат на правову допомогу.
В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Задовольняючи заяву частково, місцевий господарський суд виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем, є неспівмірними із складністю справи та витраченим адвокатом часом на надання, з огляду на те, що предметом позову є стягнення боргу та 3% річних, розрахунок яких не є складним, відповідач не заперечував факту наявності заборгованості та щодо розміру 3% річних, заявлених до стягнення, при цьому вказана справа є такою, що не потребує якихось нових знань, окрім тих, що має адвокат в силу своєї професійної освіти. Крім того, адвокат позивача - Варшамян Тигран Гарушович брав участь у судових засіданнях лише в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку -"EasyCon".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розумним та співрозмірним, з урахуванням складності цієї справи та витраченим адвокатом часом, розміром витрат на професійну правничу допомогу адвоката є 4762,40 грн., що становить 20% від заявленої позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 02.06.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" про розподіл судових витрат у справі №910/13138/22 задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним установленням обставин справи та їх неправильною оцінкою.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- між адвокатом та клієнтом погоджено фіксований розмір гонорару, такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту;
- відсутні підстави для надання оцінки у контексті цієї справи співмірності розміру понесених позивачем витрат на послуги правничої допомоги із часом, витраченим адвокатом на надання позивачу таких послуг;
- вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатським бюро «Варшамяна» в договорі про надання професійної правничої допомоги №17/11 від 17.11.2022 у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним;
- суд втрутився у договірні відносини між адвокатом та позивачем, оскільки між ними у договорі про надання професійної правничої допомоги погодинна оплата не була визначена як форма адвокатського гонорару.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу передачі (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 12.06.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/13138/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/13138/22, розгляд справи призначено на 29.06.2023.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував доводи апеляційної скарги позивача, просив її відхилити.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 29.06.2023 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
26.06.2023 на електронну адресу суду від директора позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника позивача, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, задоволення клопотання директора позивача про розгляд справи у відсутність представника позивача, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 29.06.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Під час розгляду справи № 910/13138/22 інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" представляв адвокат Варшамян Тигран Гарушович на підставі ордера серії ВА № 1042752 від 22.11.2022 р., виданого Адвокатським бюро «Варшамана».
17.11.2022 між Адвокатським бюро «Варшамяна» (бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик Машинері" (клієнт) укладено договір № 17/11 професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого бюро зобов'язується надати клієнтові професійну правничу допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду) в рамках ведення судової справи за позовом клієнта до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості за договором поставки № ВДТ 13-313/3-22 від 18.01.2022, укладеного між клієнтом та АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", у Господарському суді міста Києва, у Північному апеляційному господарському суді (за необхідності), у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (за необхідності).
Пунктом 8 договору сторони погодили, що розмір гонорару бюро за комплексне ведення зазначеної у пункті 1 цього договору судової справи у Господарському суді міста Києва складає 1,5% від суми заборгованості за спірним договором поставки № ВДТ 13-313/3-22 від 18.01.2022, тобто 23812,00 грн.
Відповідно до п. 12 договору клієнт зобов'язаний повністю оплатити гонорар, визначений пунктом 8 цього договору, протягом 1 банківського з дня підписання акта прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1 але в будь-якому випадку до моменту подання позовної заяви, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок бюро. Надання рахунку на оплату не вимагається.
Між бюро та клієнтом підписано Акт № 1 прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору, відповідно до якого бюро надало, а клієнт отримав послуги щодо вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивач сплатив Адвокатському об'єднанню «Варшамяна» 23812,00 грн. з призначенням платежу «оплата послуг за договором № 17/11 про надання професійної правничої допомоги від № 17.11.2022», що підтверджується платіжною інструкцією № 3175 від 22.11.2022.
Також між бюро та клієнтом підписано Акт № 2 прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору, відповідно до якого бюро повністю надало клієнту послуги (професійну правничу допомогу) з комплексного ведення судової справи №910/13138/22, що включає: складання та подання до суду позовної заяви; участь адвоката Тиграна Варшамяна у судових засіданнях, що були призначені на 10.01.2023, 14.02.2023 21.03.2023, 11.04.2023.
Вартість наданих/отриманих послуг (професійної правничої допомоги) відповідно до пункту 8 договору професійної правничої допомоги №17/11 від 17.11.2022 та Акту №2 від 12.04.2023 складає 23 812,00 грн.
Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача. Відповідач вказує, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу не відповідають критерію розумності, є надмірними та неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Суд погодився із доводами відповідача про те, що витрати на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем, є неспівмірними із складністю справи та витраченим адвокатом часом на надання, з огляду на те, що предметом позову є стягнення боргу та 3% річних, розрахунок яких не є складним, відповідач не заперечував факту наявності заборгованості та щодо розміру 3% річних, заявлених до стягнення, при цьому вказана справа є такою, що не потребує якихось нових знань, окрім тих, що має адвокат в силу своєї професійної освіти. Крім того, адвокат позивача - Варшамян Тигран Гарушович брав участь у судових засіданнях лише в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку -"EasyCon".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розумним та співрозмірним, з урахуванням складності цієї справи та витраченим адвокатом часом, розміром витрат на професійну правничу допомогу адвоката є 4762,40 грн., що становить 20% від заявленої позивачем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого додаткового рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що додаткове рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З матеріалів справи вбачається, що від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача. Відповідач вказує, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу не відповідають критерію розумності, є надмірними та неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи викладені обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч.4 ст.129, ч.4 ст.126 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, після дослідження матеріалів справи, предмету та підстави позовних вимог у справі, виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів поданих позивачем документів, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 23 812,00 грн. явно завищений порівняно зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому правомірно зменшений судом до 4762,40 грн., що становить 20% від заявленого позивачем розміру.
При цьому підстав для задоволення в повному обсязі заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів не вбачає.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/13138/22 підлягає залишенню без задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/13138/22 - без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/13138/22 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2023 у справі №910/13138/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/13138/22 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 28.08.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська