ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
25 серпня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2555/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову, прийняту суддею Гутом С.Ф., м. Одеса,
у справі №916/2555/23
за позовом: Приватного підприємства "РЕНІЛІС"
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт"
про визнання договорів продовженими та зобов'язання утриматись від певних дій
У червні 2023 року Приватне підприємство "РЕНІЛІС" звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому просило:
-визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091026 від 23.08.2006 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 15 років, а саме: до 23.08.2036;
-зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях утриматися від проведення аукціону та вчинення будь-яких дій, спрямованих на передачу в оренду будівлі складу №3 на території 1-го вантажного району Ренійського морського торгового порту загальною площею 2194,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Д, впродовж строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091026 від 23.08.2006;
-визнати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091027 від 23.08.2006 продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 15 років, а саме: до 23.08.2036;
-зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях утриматися від проведення аукціону та вчинення будь-яких дій, спрямованих на передачу в оренду будівлі складу №4 на території 1-го вантажного району Ренійського морського торгового порту, загальною площею 1450 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Е, впродовж строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091027 від 23.08.2006.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 19.06.2023 відкрито провадження у справі №916/2555/23 та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт".
21.06.2023 до суду першої інстанції від Приватного підприємства "РЕНІЛІС" надійшла заява про забезпечення позову б/н від 21.06.2023 (вх.№2-918/23 від 21.06.2023), в якій останнє просило вжити заходи забезпечення позову шляхом:
-встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду нерухомого майна, а саме: будівлі складу №3 на території 1-го вантажного району площею 2194,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Д, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
-встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укладати договори оренди щодо нерухомого майна, а саме: будівлі складу №3 на території 1-го вантажного району площею 2194,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Д, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
-встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підписувати акти приймання-передачі щодо нерухомого майна, а саме: будівлі складу №3 на території 1-го вантажного району площею 2194,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Д, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
-встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду нерухомого майна, а саме: будівлі складу №4 на території 1-го вантажного району площею 1450 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Е, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
-встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укладати договори оренди щодо нерухомого майна, а саме: будівлі складу №4 на території 1-го вантажного району, площею 1450 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Е, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
-встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підписувати акти приймання-передачі щодо нерухомого майна, а саме: будівлі складу №4 на території 1-го вантажного району, площею 1450 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Е, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 у справі №916/2555/23 (суддя Гут С.Ф.) заяву Приватного підприємства "РЕНІЛІС" про забезпечення позову б/н від 21.06.2023 (вх.№2-918/23 від 21.06.2023) задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом: встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду нерухомого майна, а саме: будівлі складу №3 на території 1-го вантажного району площею 2194,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Д, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укладати договори оренди щодо нерухомого майна, а саме: будівлі складу №3 на території 1-го вантажного району площею 2194,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Д, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підписувати акти приймання-передачі щодо нерухомого майна, а саме: будівлі складу №3 на території 1-го вантажного району площею 2194,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Д, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчиняти будь-які дії щодо передачі в оренду нерухомого майна, а саме: будівлі складу №4 на території 1-го вантажного району площею 1450 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Е, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях укладати договори оренди щодо нерухомого майна, а саме: будівлі складу №4 на території 1-го вантажного району площею 1450 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Е, обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; встановлення заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях підписувати акти приймання-передачі щодо нерухомого майна, а саме: будівлі складу №4 на території 1-го вантажного району площею 1450 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Е обліковується на балансі Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 у справі №916/2555/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Між тим, з даною апеляційною скаргою апелянт звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на її подання, при цьому ним було заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного строку, мотивоване запровадженням в Україні воєнного стану, а також тим, що копію ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23 представником скаржника було отримано безпосередньо в суді першої інстанції лише 18.07.2023.
Враховуючи те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23 була надіслана Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до його електронного кабінету та доставлена останньому 23.06.2023, у зв'язку з чим саме вказана дата в силу приписів процесуального закону вважається датою отримання апелянтом оскаржуваної ухвали, при цьому останнім не наведено жодної причини неможливості подання апеляційної скарги протягом десятиденного строку після отримання зазначеної ухвали в електронній формі, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження скаржником вищенаведеної ухвали місцевого господарського суду, з огляду на наведені ним доводи, які не підтверджені належними доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії. Водночас судом апеляційної інстанції було наголошено, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, підстави, вказані апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, були визнані апеляційним господарським судом неповажними, а тому, з огляду також і на допущені скаржником недоліки в оформленні апеляційної скарги (останній аркуш даної апеляційної скарги Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях подано в копії, у зв'язку з чим цей аркуш не містив оригіналу підпису представника скаржника), ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали та, зокрема, запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23 з наданням доказів, що їх підтверджують.
В межах встановленого судом апеляційної інстанції строку Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надало до апеляційного господарського суду заяву №10-07-03278 від 22.08.2023 (вх.№2637/23 від 23.08.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано примірник раніше поданої апеляційної скарги з оригіналом підпису представника скаржника на її останньому аркуші, тобто скаржником усунуто виявлені судом недоліки в оформленні апеляційної скарги.
Крім того, у вищенаведеній заяві про усунення недоліків апеляційної скарги №10-07-03278 від 22.08.2023 (вх.№2637/23 від 23.08.2023) апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23, посилаючись на неотримання оскаржуваної ухвали на електронну адресу відповідача та її одержання представником скаржника у паперовому вигляді безпосередньо в суді першої інстанції лише 18.07.2023; перебування Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як юридичної особи в процесі припинення; неодноразову зміну керівництва вказаної юридичної особи; перебування представників відділу правового забезпечення у відпустці та введення воєнного стану (масові обстріли території міста Одеса та Одеської області).
На підтвердження вищенаведених обставин скаржником до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги №10-07-03278 від 22.08.2023 (вх.№2637/23 від 23.08.2023) додано копії наказу Фонду державного майна України №1241 від 07.07.2023 про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України (у тому числі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях); наказу Фонду державного майна України №130-з від 19.06.2023 про покладення виконання обов'язків начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ОСОБА_1 з 20.06.2023 по 21.07.2023; наказу Фонду державного майна України №182-з від 02.08.2023 про покладення виконання обов'язків начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ОСОБА_1 з 07.08.2023 по 31.08.2023; наказу Фонду державного майна України №126-р від 14.06.2023 про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях за угодою сторін 19.06.2023 та передачу справ і довіреного у зв'язку з виконання посадових обов'язків майна першому заступнику начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - Кісь Ларисі Сергіївні; наказу Фонду державного майна України №163-р від 24.07.2023 про покладення виконання обов'язків начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на Назарко Ольгу Павлівну (начальника відділу з орендних відносин даного відділення) з 24.07.2023 по 28.07.2023 та на Лисюк Вікторію Валеріївну (начальника відділу правового забезпечення даного відділення) з 31.07.2023 по 04.08.2023; наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №02-106к від 10.07.2023 про надання головному спеціалісту відділу правового забезпечення - Десятовій Наталії Андріївні основної щорічної відпустки з 17.07.2023 по 15.08.2023; наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №02-91к від 16.06.2023 про надання начальнику відділу правового забезпечення - Лисюк Вікторії Валеріївні основної щорічної відпустки з 03.07.2023 по 11.07.2023 та покладення виконання її обов'язків на цей період на Стапінського Вадима Олеговича (заступника начальника цього відділу); наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №02-90к від 16.06.2023 про надання начальнику відділу правового забезпечення - Лисюк Вікторії Валеріївні основної щорічної відпустки з 14.08.2023 по 18.08.2023 та покладення виконання її обов'язків на цей період на Стапінського Вадима Олеговича (заступника начальника цього відділу).
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, викладене апелянтом у заяві №10-07-03278 від 22.08.2023 (вх.№2637/23 від 23.08.2023), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За умовами пункту 2 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, останню постановлено 22.06.2023.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23 є 03.07.2023.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на вищенаведену ухвалу місцевого господарського суду скаржник звернувся 26.07.2023, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
За умовами частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.
Відповідно до інформації з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" відповідач у даній справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях зареєструвало свою офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а відтак апелянт станом на час ухвалення оскаржуваної ухвали мав свій зареєстрований електронний кабінет, через який отримав доступ до справи №916/2555/23 (зокрема, до документів та судових рішень у цій справі).
Як вбачається з довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яка сформована у Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23 була надіслана Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до його електронного кабінету та доставлена останньому 23.06.2023 о 15:54 (а.с.144а).
Зазначеним спростовуються твердження апелянта про неотримання оскаржуваної ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23 в електронній формі.
Доводи скаржника про те, що ненадходження оскаржуваної ухвали засобами електронного зв'язку підтверджується відсутністю штампу вхідної кореспонденції Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та, як наслідок, відсутністю зазначеної ухвали в електронному документообігу, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки, по-перше, копія оскаржуваного судового рішення з власною відміткою вхідного штемпелю є неналежним доказом поважності причин пропуску строку на оскарження такого рішення, адже дана відмітка проставляється власноруч скаржником, який є зацікавленою особою, а не незалежним органом (аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена в ухвалі від 05.12.2019 у справі №916/1094/16); по-друге, номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції самі по собі не вказують на дату отримання судового рішення, а лише фіксують факт реєстрації судової кореспонденції, який також залежить від волевиявлення апелянта.
У пункті 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
З огляду на викладене, датою вручення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23 є саме 23.06.2023.
Південно-західним апеляційним господарським судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що копію оскаржуваної ухвали у паперовій формі ним було отримано безпосередньо у суді першої інстанції лише 18.07.2023, оскільки аналіз наведених вище по тексту цієї ухвали норм Положення свідчить про те, що у випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов'язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.
Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі №910/15120/20.
Господарський процесуальний кодекс України не покладає на суд обов'язку направляти учаснику справи копію судового рішення у паперовій формі, у випадку, якщо особа зареєструвала свій Електронний кабінет, має доступ до функціонуючих підсистем та документів у межах відповідної справи.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що ухвала Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23 була надіслана 23.06.2023 місцевим господарським судом для опублікування до Єдиного державного реєстру судових рішень та в подальшому опублікована у цьому реєстрі 26.06.2023.
В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Колегією суддів враховується, що відповідно до Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" відповідач брав активну участь у розгляді цієї справи, зокрема, подав клопотання про повернення позовної заяви №10-07-02468 від 27.06.2023 (вх.№22167/23 від 04.07.2023), що безумовно свідчить про його обізнаність щодо існування судового провадження у цій справі, а також звертався за допомогою системи "Електронний суд" з клопотанням б/н від 11.07.2023 (вх.№23051/23 від 11.07.2023), у зв'язку з чим мав можливість ознайомитися з оскаржуваним судовим рішенням, надісланим до його електронного кабінету.
Посилання апелянта на перебування Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях як юридичної особи в процесі припинення та неодноразову зміну керівництва вказаної юридичної особи апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки, по-перше, наказ Фонду державного майна України про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України (у тому числі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) було прийнято 07.07.2023, у той час як десятиденний строк з дня одержання відповідачем оскаржуваної ухвали в його електронному кабінеті сплив ще 03.07.2023 (23.06.2023 + 10 календарних днів = 03.07.2023); по-друге, зміна керівника юридичної особи та труднощі в організації своєчасного виконання її працівниками своїх професійних обов'язків є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені скаржником підстави не є тими обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи відповідача), натомість апелянт, будучи незгодним з оскаржуваною ухвалою, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідної ухвали суду першої інстанції, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку (26.07.2023); по-третє, скаржником взагалі не конкретизовано як саме зміна начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вплинула на неможливість своєчасної підготовки відділом правового забезпечення апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23.
Твердження скаржника про перебування представників відділу правового забезпечення у відпустці також не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23, адже на період перебування Лисюк Вікторії Валеріївни (начальник відділу правового забезпечення) у відпустці з 03.07.2023 по 11.07.2023 виконання її обов'язків було покладено на Стапінського Вадима Олеговича (заступник начальника відділу правового забезпечення), при цьому відповідний наказ було оформлено завчасно (16.06.2023), а тому працівники відділу правового забезпечення заздалегідь знали про розподіл своїх функціональних обов'язків на час відпустки інших співробітників.
Відпустка Десятової Наталії Андріївни (головного спеціалісту відділу правового забезпечення) у період з 17.07.2023 по 15.08.2023 взагалі не підтверджує неможливості оскарження вищенаведеної ухвали в десятиденний строк з дня одержання відповідачем оскаржуваної ухвали в його електронному кабінеті (тобто до 03.07.2023).
Крім того, зі змісту заяви про усунення недоліків апеляційної скарги №10-07-03278 від 22.08.2023 (вх.№2637/23 від 23.08.2023) та зі змісту самої апеляційної скарги вбачається, що виконавцем вказаних документів значиться Іванова Т.В.
Між тим, скаржником до апеляційного господарського суду не подано жодного доказу, який би підтверджував об'єктивну неможливість своєчасної підготовки апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 у справі №916/2555/23 представниками відділу правового забезпечення, які протягом строку на апеляційне оскарження вищенаведеної ухвали не перебували у відпустці (зокрема, такими представниками як Іванова Т.В. , Стапінський В.О. , Десятова Н.А. або іншими представниками), при цьому обставини виконання працівниками відділу правового забезпечення своїх трудових обов'язків є суб'єктивними, оскільки вони залежать виключно від організації роботи даного відділу.
Як вже зазначалося в ухвалі суду від 14.08.2023 про залишення апеляційної скарги без руху, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такими підставами повинні бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, при цьому суд має оцінити поважність цих підстав індивідуально в межах справи, яка розглядається, відповідно до положень процесуального закону, у тому числі, дослідивши відповідні докази, подані заявником на підтвердження своїх доводів про поважність пропуску процесуального строку.
Відповідний сталий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого стану, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків, викладено в постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22.
Жодних доказів, які б свідчили про наявність безпосереднього зв'язку між запровадженням воєнного стану та неможливістю подання даної апеляційної скарги з дотримання встановленого процесуальним законом строку, апелянтом до апеляційного господарського суду не подано.
Посилання скаржника на те, що у зв'язку з масовими обстрілами території міста Одеса та Одеської області останній не міг вчасно реалізувати право апеляційного оскарження, не можуть бути розцінені судом поважними або непереборними обставинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вони також є суб'єктивними (аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена в ухвалах від 05.04.2023 у справі №911/3641/21, від 22.03.2023 у справі №910/1349/22, від 23.03.2023 у справі №910/16282/21), тим більше, що оголошення "повітряної тривоги" не є постійним явищем, відтак неможливість підготувати та подати апеляційну скаргу в межах передбачених Господарського процесуального кодексу України строків скаржником не підтверджена жодними доказами.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23, з огляду на наведені скаржником доводи, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
Колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23.
Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
В силу пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23, зазначені у заяві №10-07-03278 від 22.08.2023 (вх.№2637/23 від 23.08.2023), поданій апелянтом на виконання вимог ухвали від 14.08.2023 про залишення апеляційної скарги без руху, визнані Південно-західним апеляційним господарським судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях слід відмовити.
Станом на 28.08.2023 будь-яких інших документів на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 про залишення апеляційної скарги без руху у справі №916/2555/23 від скаржника до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 про забезпечення позову у справі №916/2555/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук