79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" серпня 2023 р. Справа №914/305/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Галушко Н.А.
судді Желік М.Б.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Олійник Н.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н та б/д (Вх.№ЗАГС 01-05/1064/23 від 06.04.2023)
на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 (повний текст складено 13.03.2023, суддя Трускавецький В.П.)
у справі №914/305/22
за позовом Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-австрійське підприємство "Галінвест", м. Львів,
до відповідача 2 Державний реєстратор відділу "Центру надання адміністративних послуг" Солонківської сільської ради Живко М.О., с. Солонка Пустомитівського району Львівської області,
до відповідача 3 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 Приватного підприємства "Захід Ценз", м. Львів
про:
- визнання недійсним та скасування державного акту;
- скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку;
- скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою;
- скасування держаної реєстрації права власності на промислово-продовольчий торговий центр з одночасним припиненням права власності
за участю представників:
від апелянта (позивача): Хорунжій Ю.А., Богдан З.С., Кулик А.Я. - представники
від відповідача-1: Лейко Є.В.
від інших учасників справи: не з'явились
заявник: Петришин А.М.
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 у справі №914/305/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2023 справу №914/305/22 передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Галушко Н.А. - головуючий суддя, Желік М.Б., Орищин Г.В. - судді - члени колегії.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської рали на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 та призначено розгляд справи на 09.05.2023.
24.04.2023 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на апеляційну скаргу, у якому відповідач-3 просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
05.05.2023 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ «СУАП «Галінвест» на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 розгляд справи відкладено на 30.05.2023.
29.05.2023 від Львівської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, у якому апелянт просить долучити до матеріалів справи лист Міністерства аграрної політики та продовольства України №1.4-13070-001 від 02.05.2023, акт проведення камеральної перевірки відносно державного реєстратора Марушко А.П. №1990/19.1.1/23 від 03.04.2023, наказ Міністерства України Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області Марушко Анастасії Петрівни №1200/5 від 03.04.2023 та поновити строк для подання вказаних документів.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 розгляд справи відкладено на 11.07.2023.
07.07.2023 на адресу суду надійшли заперечення відповідача-1 щодо долучення нових доказів на стадії апеляційного провадження, а також письмові пояснення відповідача-1 щодо долучених до справи документів на стадії апеляційного провадження.
11.07.2023 на адресу суду надійшла заява Громадської організації «Народне антикорупційне бюро» про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 відмовлено у задоволення заяви Громадської організації «Народне антикорупційне бюро» про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 15.08.2023.
15.08.2023 на адресу суду надійшла заява Громадської організації «Народне антикорупційне бюро» про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
15.08.2023 через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення позивача у справі.
В судовому засіданні 15.08.2023 колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заяви про Громадської організації «Народне антикорупційне бюро» (вх.№01-05/2643/23 від 15.08.2023) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, про що постановлено відповідну ухвалу.
Також в судовому засіданні 15.08.2023 колегія суддів, керуючись вимогами ч.3 ст.269 ГПК України, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання Львівської міської ради (вх.№01-04/3625/23 від 29.05.2023) про долучення до матеріалів справи доказів - листа Міністерства аграрної політики та продовольства України №1.4-13070-001 від 02.05.2023, акту проведення камеральної перевірки відносно державного реєстратора Марушко Анастасії Петрівни №1990/19.1.1/23 від 03.04.2023 та наказу Міністерства юстиції України Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області Марушко Анастасії Петрівни №1990/19.1.1/23 від 03.04.2023, та поновлення строку для подання вказаних документів.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Наведена правова позиція є усталеною в практиці Верховного Суду (постанови у справах №908/1908/19, №903/553/21 та інші). Докази, які просить долучити позивач, поновивши строк на їх подання, датовані 03.04.2023 та 02.05.2023, тобто не існували на час постановлення оскаржуваного рішення від 02.03.2023, що унеможливлює прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції.
Представники апелянта в судовому засіданні просили задоволити апеляційну скаргу, скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача-1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Короткий зміст позовних вимог.
Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів - ТзОВ «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест», Державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Живка Михайла Олександровича та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про скасування державного акту та запису про державну реєстрацію земельної ділянки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Львівська міська рада зазначала, що згідно із загальнодоступною інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, стало відомо, що 24.12.2020 право користування ТзОВ «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» на земельну ділянку площею 0,66 га, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів критичної інфраструктури та закладів громадського харчування для будівництва готельного комплексу, яка знаходиться у м.Львові на пл.Князя Осьмомисла було зареєстроване Живком М.О. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 39991278, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2262824046101.
За твердженням позивача, реєстрація земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру відбулось незаконно, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки.
Зокрема, присвоєння кадастрового номеру було здійснене з порушенням чинного законодавства, оскільки технічна документація містить суперечливі документи:
- п.1.2 рішення Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 №262, наданого реєстратору відповідачем-1 як підстава виникнення права на земельну ділянку, вказує на надання дозволу тимчасового використання земельної ділянки в північному промвузлі площею 0,6 га по вул.Хмельницького для тимчасового розміщення бетонного вузла, що є абсолютно іншою земельною ділянкою, ніж земельна ділянка площею 0,66 га, якій присвоєно номер 4610136600:03:001:0067;
- у рішенні Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 №262 та Державному акті Б№039434 від 24.07.1993, наданому реєстратору відповідачем-1 як підстава виникнення права на земельну ділянку, наявна невідповідність площ земельної ділянки, що свідчить про неможливість встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- в порушення п.г абз.9 ст.55 Закону України «Про землеустрій» відповідач-1 не надав жодної згоди Львівської міської ради як власника спірної та суміжних земельних ділянок на відновлення меж; жодного повідомлення про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на пл. Кн.Осмомисла не надходило, а оголошення в газеті не є належним повідомленням Львівської міської ради.
Також, державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою відбулася без урахування того, що у відповідача відсутнє рішення органу місцевого самоврядування на передачу відповідачу-1 земельної ділянки площею 0,66 га у постійне користування, адже рішення №262 від 21.06.1990, яке згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є підставою виникнення права на земельну ділянку - не підтверджує передачі у постійне користування СП «Галінвест» земельної ділянки площею 0,66 га, натомість вказує на надання дозволу тимчасового використання для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл.300-річчя Возз'єднання ділянки в північному промвузлі площею 0,6 га по вул.Хмельницького для тимчасового розміщення бетонного вузла, і земельна ділянка в північному промвузлі площею 0,6 га по вул.Хмельницького є іншою земельною ділянкою, ніж земельна ділянка площею 0,66 га, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067.
Державний акт серії Б№039434 від 24.07.1993 видано з грубими порушеннями чинного на момент видачі законодавства: не містить слова «постійне», а лише «державний акт на право користування землею»; в акті не вказано на яких умовах видана земельна ділянка; відсутнє зазначення рішення органу місцевого самоврядування; акт видано виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів і підписано заступником міської адміністрації, що не відповідає відомостям, внесеним у Державний реєстр; акт не відповідає затвердженому Верховною радою України зразку, містить велику кількість виправлень і перекреслень; при видачі державного акту технічна документація не розроблялася та відсутнє вказання рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки; інформація про реєстрацію в книзі записів державних актів на право постійного користування відсутня. Позивач заперечує сам факт видачі даного державного акту.
Як стверджує позивач, відсутнім є саме волевиявлення органу місцевого самоврядування на передачу земельної ділянки, а саме - рішення Львівської міської ради народних депутатів, яким би надавалась саме земельна ділянка площею 0,66 га, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067.
Таким чином, на переконання позивача, реєстрація права ТзОВ «Спільне Українсько-Австрійське підприємство «Галінвест» постійного користування земельною ділянкою площею 0,66 га, кадастровий номер 4610136600:03:001:0067 відбулося з грубим порушенням чинного законодавства, без встановлення державним реєстратором того факту, що у заявника відсутні документи, які дають змогу встановити про набуття ним права на отримання земельної ділянки, та без відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Порушене право позивач обґрунтовував тим, що Львівська міська рада позбавлена права вільно розпоряджатися належним їй майном - земельною ділянкою, оскільки така зареєстрована на праві постійного користування за відповідачем-1 без рішення органу місцевого самоврядування та передбачених законом підстав, та просив:
1) визнати недійсним та скасувати державний акт на право користування землею від 24.07.1993 серії Б№039434, виданий ТзОВ «Спільне Українсько-Австрійське підприємство «Галінвест»;
2) скасувати у Державному земельному кадастрі запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,66 га з кадастровим номером 4610136600:03:001:0067;
3) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки площею 0,66 га з кадастровим номером 4610136600:03:001:0067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2262824046101 з закриттям розділу;
4) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки площею 0,66 га з кадастровим номером 4610136600:03:001:0067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2262824046101.
Згодом позивач подав суду заяву про зміну предмета позову, у якій просив також:
5) скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТзОВ «Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» на об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр на вул.Стара, 3 у м.Львові.
Вказана позовна вимога обґрунтована тим, що відповідачем не подано переліку документів відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (постанова КМУ від 25.12.2015 №1127), тому державна реєстрація права власності на промислово-продовольчий торговий центр, що розташований за адресою м.Львів, вул.Стара, буд.3, є неправомірною, а первинні позовні вимоги не будуть в повній мірі забезпечувати позивачу захист його порушених прав та інтересів, оскільки вже в процесі розгляду справи стало відомо про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт нерухомого мана, що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:03:001:0067.
Короткий зміст заперечень відповідачів щодо позовних вимог.
Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що у 1990 році позивач надав відповідачу-1 дозвіл на проектування та будівництво готельного комплексу на пл.300-річчя Возз'єднання, в 1992 році збудовано два підземні поверхи готелю без обробки для подальшого будівництва готелю, в 1993 році Львівська міська рада видала відповідачу-1 державний акт на безстрокове право користування земельною ділянкою 0,6600 га на пл. Возз'єднання у м.Львові для будівництва готельного комплексу, у 1999 році прийнято рішення пристосувати незавершене будівництво готелю на вул.Старій під тимчасовий промислово-продуктовий ринок та введено такий в експлуатацію. Таким чином, на земельній ділянці площею 0,66 га з кадастровим номером 4610136600:03:001:0067 розміщений промислово-продовольчий торговий центр СП «Галінвест».
Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 №262 «Про надання дозволу СП «Галінвест» на тимчасове використання земельних ділянок в м.Львові для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання» стало підставою для надання (відведення) Спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест» у безстрокове користування земельної ділянки площею 0,6600 га на пл.300-річчя Возз'єднання у м.Львові для будівництва готельного комплексу. В подальшому, на підставі вказаного рішення Виконавчим комітетом Львівської міської ради видано Державний акт на право користування землею серії Б№039434 від 24.07.1993, яким закріплено в безстрокове користування земельну ділянку площею 0,6600 га на пл.Возз'єднання у м.Львові для будівництва готельного комплексу. Вказаний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею №9. Відтак підставою виникнення права користування СУАП «Галінвест» є Державний акт на право користування землею серії Б№039434 від 24.07.1993, який видано згідно з рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 №262, прийнятим у відповідності до вимог Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970.
Відповідач-1 вказував, що земельна ділянка площею 0,6600 га на площі Князя Осмомисла в місті Львові була сформована з присвоєнням їй кадастрового номеру 4610136600:03:001:0067 та зареєстрована в Державному земельному кадастрі України з подальшим нанесенням її на Публічну кадастрову карту України на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №813/4102/17, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018.
Також відповідач-1 просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування державного акту на право користування землею від 24.07.1993 серії Б №039434.
У письмових поясненнях по суті спору відповідач-1 навів додаткові аргументи на спростування тверджень позивача:
- ТзОВ «СУАП «Галінвест» є неналежним відповідачем за позовною вимогою про скасування державного акту на право користування землею від 24.07.1993 серії Б №039434, адже відповідачем у такому спорі має бути орган, який видав державний акт або його правонаступник;
- право користування земельною ділянкою площею 0,66 га з кадастровим номером 4610136600:03:001:0067, яка розташована за адресою м.Львів, вул.Князя Осмомисла додатково підтверджується рішенням виконкому Львівської міської ради №51 від 06.02.1998 «Про інвентаризацію земель м.Львова»;
- у технічній документації відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки у спірному випадку технічна документація розроблялась не з метою передачі земельної ділянки в користування (земельна ділянка вже перебувала в користуванні відповідача-1), а з метою встановлення її меж, тому відповідне рішення не вимагалося згідно з чинним законодавством;
- встановлюючи в пп.г ч.10 ст.55 Закону України «Про землеустрій» (в редакції станом на 01.01.2016) в якості обов'язкового документа у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згоди органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж ділянки користувачем, законодавець, разом з тим, не визначив підстав, способів та порядку надання такої згоди, тому, за відсутності законодавчо встановленого порядку отримання такої згоди відповідач-1 не міг її отримати;
- позивач був повідомлений про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач не наводить аргументів і щодо порушення відповідачем-1 як суміжним землекористувачем меж земельних ділянок, належних Львівській міській раді;
- обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом скасування запису в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється шляхом закриття поземельної книги з одночасним проставленням державним кадастровим реєстратором на титульному аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі позначок про факт її закриття, водночас, обов'язок до вчинення таких дій виникає у відповідного органу державної реєстрації лише після набрання законної сили судовим рішенням про скасування державної реєстрації земельної ділянки;
- із врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/18, дії Львівської міської ради, спрямовані на позбавлення відповідача-1 права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст.141 ЗК України, є протиправними;
- позивач не навів положень законодавства, які б передбачали такий спосіб захисту порушеного права як одночасне визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею, такі способи захисту є альтернативними за своєю суттю;
- відповідно до вимог чинного законодавства, державний реєстратор одночасно з проведенням державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою проводить також державну реєстрацію права власності за сільською, селищною, міською радою на таку земельну ділянку без подання відповідної заяви сільською, селищною, міською радою, таким чином, проведення державної реєстрації за відповідачем-1 права постійного користування спірною земельною ділянкою здійснено у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- з метою захисту права постійного користування земельною ділянкою від третіх осіб відповідач-1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речове право - право користування земельною ділянкою пл.0,66 га. кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, яка розташована на за адресою м.Львів, вул.Князя Осмомисла, на підставі державного акту на право користування від 24.07.1993 серії Б№039434;
- Львівська міська рада з 1993 року не вживала жодних заходів щодо розпорядження та використання земельною ділянкою пл.0,66 га. кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, яка розташована за адресою м.Львів, вул.Князя Осмомисла, в тому числі спрямованих на виконання покладених на позивача законом обов'язків щодо ефективного контролю та використання комунального майна - земельної ділянки, хоча відповідач-1 неодноразово звертався до міської ради та її структурних підрозділів з приводу вирішення питань, пов'язаних з відведенням земельної ділянки та будівництвом на ній готельного комплексу «Золотий Лев», а в подальшому - щодо пристосування незавершеної споруди готелю на вул.Старій в м.Львові під тимчасовий промислово-продовольчий центр СП «Галінвест», тобто позивач був обізнаний щодо користування відповідачем-1 земельною ділянкою та про розміщення на ній промислово-продовольчого центру, який належить відповідачу-1;
- позовна вимога про визнання недійсним і скасування державного акту на право користування землею не є ефективним способом захисту прав позивача, адже скасування отриманого відповідачем-1 у 1993 році державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою не тягне за собою скасування (позбавлення) зазначеного права, наявність якого не оспорюється позивачем; аналогічно інші вимоги позивача про скасування записів у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також не є ефективним способом захисту прав позивача, а відтак не підлягають задоволенню.
Щодо заяви про зміну предмету позову відповідач-1 зазначав, що 23.02.2022 було зареєстровано право власності на промислово-продовольчий торговий центр «Добробут», будівництво якого здійснено за погодженням з Львівською міською радою та її структурними підрозділами та завершено 06.12.1999, і така реєстрація відбулась у відповідності до вимог законодавства.
Відповідач-2 - Державний реєстратор відділу «Центру надання адміністративних послуг» Солонківської сільської ради Живко М.О., заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що належним відповідачем у справах про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Відповідач-3 - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що основною складовою частиною наданої відповідачем-1 як підстава для реєстрації земельної ділянки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) був Державний акт на право користування землею Б№039434, виданий Львівською міською радою народних депутатів 24.07.1993, і у державного кадастрового реєстратора не було підстав ставити під сумнів цей державний акт, як і не було встановлено передбачених законом підстав для відмови у реєстрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
За результатами вирішення спору, рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов наступних висновків:
- у період з лютого 1990 року до січня 1994 року позивачем вчинялись конклюдентні дії з надання в користування спірної земельної ділянки; позивач не спростував того факту, що відповідач-1 приступив до використання спірної земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право користування землею; позивач не довів наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування;
- позивач не надав суду доказів того, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої відповідачем-3 було здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки в державному земельному кадастрі, не відповідає вимогам закону, зокрема нормам статті 55 Закону України «Про землеустрій», пунктам 2.3, 2.8, 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками та статті 198 Земельного кодексу України, окрім того, позовна вимога про скасування у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,66 га з кадастровим номером: 4610136600:03:001:0067 не є ефективним способом захисту прав позивача;
- позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки площею 0,66 га з кадастровим номером: 4610136600:03:001:0067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2262824046101 з закриттям розділу та державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0,66 га з кадастровим номером: 4610136600:03:001:0067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2262824046101, номер запису про інше речове право: 39991347 не є ефективним способом захисту прав позивача, а відтак не підлягають задоволенню, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на земельну ділянку;
- спірна державна реєстрація права приватної власності за ТзОВ "Спільне Українсько-Австрійське підприємство "Галінвест" на об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр на вул. Стара, 3 у м. Львові, загальною площею 5211,00 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2606739646060, номер запису про право власності: 47238525, здійснена на підставі акта державної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта та рішення про затвердження цього акту, технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, тобто здійснена відповідно до вимог законодавства України, таким чином, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно правомірно зареєстровано право приватної власності відповідача-1 на спірний об'єкт нерухомого майна;
- заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача 1 на об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр на вул. Стара, 3 у м. Львові з одночасним припиненням права приватної власності на даний об'єкт, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів Львівської міської ради, оскільки об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр не перейде у комунальну власність територіальної громади м. Львова, а заявлений позов фактично не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача;
- оскільки суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для вирішення питання спливу строку позовної давності та наслідків її застосування.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та вирішити питання судових витрат.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник наводить обґрунтування позовних вимог та вказує наступні доводи щодо безпідставності висновку суду в оскаржуваному рішенні про наявність у відповідача-1 права постійного користування спірною земельною ділянкою:
- рішенням №262 від 21.06.1990, яке згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є підставою виникнення права постійного користування на земельну ділянку площею 0,66 га, відповідачу-1 земельна ділянка не передавалась, оскільки зі змісту вказаного рішення вбачається відсутність жодної земельної ділянки площею 0,66 га, яка б передавалась СП «Галінвест», і вказане рішення стосувалось тимчасового використання земельних ділянок, а не передачі земельних ділянок у постійне користування;
- рішення про передачу земельної ділянки площею 0,66 га СП «Галінвест» у постійне користування для будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання було прийняте лише 21.01.1994, одночасно, державний акт, який міститься в реєстраційній справі, що була витребувана судом, датований 24.07.1993, тобто до прийняття рішення Львівської міської адміністрації про передачу земельної ділянки у постійне користування, що свідчить про те, що Львівською міською адміністрацією державний акт на право постійного користування землею серії Б№039434 від 24.07.1993, не видавався та не міг бути виданий з огляду на відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у постійне користування станом на момент видачі державного акту рішення органу місцевого самоврядування;
- юридичний департамент Львівської міської ради подав заяву про вчинення злочину по факту незаконного заволодіння земельною ділянкою площею 0,66 га з кадастровим номером 4610136600:03:001:0067, за результатом розгляду цієї заяви внесено відомості в ЄДРДР та вчиняються слідчі дії з метою притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності і з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Галицького району м.Львова під №9 зареєстровано акт ЛВ№10910002 від 14.06.1994, а не Б№039434 від 24.07.1993;
- зі змісту державного акту на право постійного користування землею Б№039434 від 24.07.1993 вбачається, що такий взято до уваги державним реєстратором Живко М.О. в порушення вимог ст. 22 та без урахування п.3 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державний акт містить виправлення, закреслені слова щодо органів та посад осіб, які видавали акт;
- державний акт Б№039434 від 24.07.1993 видано без врахування вимог постанови ВРУ №2201-ХІІ від 13.03.1992 «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», оскільки у ньому не вказано де зберігається другий екземпляр державного акту та на підстав чого його видано (не зазначено номер рішення Ради народних депутатів).
- імперативна норма ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює обов'язкову підставу для відмови у державній реєстрації прав у випадку, коли подані документи не дають змоги встановити набуття , зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, тому реєстрація права постійного користування відповідача-1 землею відбулася з грубим порушенням чинного законодавства, без встановлення Державним реєстратором того факту, що у заявника відсутні документи, які дають змогу встановити набуття права на отримання земельної ділянки, та без відповідного рішення органу місцевого самоврядування;
- суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність розробленого проекту відводу земельної ділянки, про необхідність розроблення якого було чітко вказано у розпорядженні від 21.01.1994 №75 «Про затвердження висновків комісії по переоцінці вартості частки Львівської міської адміністрації у статутному фонді спільного українсько-австрійського підприємства «Галінвест» і надання в постійне користування підприємству земельних ділянок при готельному комплексі, який базується на площі Я.Осмомисла і при будівельно-виробничій базі в північному промвузлі міста та дозволу на її проектування та будівництво», а також доводів позивача про те, що після прийняття розпорядження від 21.01.1994 №75 державний акт на право постійного користування землею також не видавався;
- суд застосував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.09.2019 у справі №911/1669/18 та від 20.02.2020 у справі №909/108/19, які не є релевантними до фактичних обставин цього спору, оскільки позивач доводить та наголошує, що відповідач-1 взагалі не набув права постійного користування землею, а документи та рішення кадастрового та державного реєстраторів є незаконними, та не просить припинити право відповідача-1 на постійне користування землею, адже позовні вимоги зводяться до того, що відповідач-1 взагалі такого права не набув;
- помилковим є висновок суду про те, що відповідну технічну документацію на спірну земельну ділянку станом на 1993 рік повинен був розробляти позивач згідно з діючим на той час законодавством, адже судом не вказано жодної норми закону, яка б це підтверджувала.
Також апелянт зазначає, що не відповідають дійсним обставинам справи висновки суду першої інстанції щодо законності набуття права власності на промислово-продовольчий торговий центр, розташований у м.Львів на вул.Стара, 3, оскільки суд не встановив ні факту прийняття розпорядження голови районної адміністрації, ні видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна.
Короткий зміст заперечень відповідачів, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.
Відповідач-1, заперечуючи у відзиві проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що виходячи з вимог ст.19 Конституції України особа, використовуючи своє право на отримання земельної ділянки, передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють правомірно, оскільки така поведінка є їх прямим обов'язком, а чинним законодавством не передбачено обов'язку особи перевіряти правомірність дій органу щодо надання останнім земельної ділянки в аспекті її реального цільового призначення та дотримання порядку розпорядження нею. Тобто, у разі задоволення позову обов'язки органу місцевого самоврядування з дотримання законодавства при вирішенні земельних питань перекладаються на особу як і тягар перевірки та ревізування рішень органу місцевого самоврядування.
Відповідач-1 вказує, що підставою для надання (відведення) Спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест» у безстрокове (постійне) користування земельної ділянки площею 0,66 га на пл.Кн.Осмомисла у м.Львові для будівництва готельного комплексу є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 №262 «Про надання дозволу СП «Галінвест» на тимчасове використання ділянок в м.Львові для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл.300-річчя Возз'єднання», оскільки у вказаному рішенні не була вказана площа земельної ділянки на пл.300-річчя Возз'єднання, то в подальшому було видано розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 12.03.1993 №182 «Про надання спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест» земельної ділянки для будівництва готельного комплексу на пл.300-річчя Возз'єднання» та розпорядження міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 21.01.1994 №76 «Про затвердження висновків комісії по переоцінці вартості частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СУАП «Галінвест» і надання в постійне користування підприємству земельних ділянок при готельному комплексі, який будується на пл.Я.Осмомисла, і при будівельно-виробничій базі в північному промвузлі міста та дозволу на її проектування і будівництво», якими доповнили рішення від 21.06.1990 №262 в частині визначення площі земельної ділянки, що вбачається з преамбул вказаних розпоряджень.
Відтак, органом місцевого самоврядування дійсно були прийняті всі рішення, на підставі яких відповідач-1 набув у постійне користування земельну ділянку площею 0,66 га на пл.Кн.Осмомисла у м.Львові для будівництва готельного комплексу, що беззаперечно підтверджує волевиявлення органу місцевого самоврядування.
Щодо доводів апелянта про невідповідність державного акта на право постійного користування землею затвердженій формі державних актів, наявність
виправлень та відсутність реєстрації в книзі записів державних актів, відповідач-1 зазначає, що бланк державного акта був старого зразка і станом на момент його оформлення змінились найменування органів місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесено повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності, однак, це жодним чином не впливає на дійсність державного акта. Відсутність реєстрації державного акта в книзі записів державних актів на право постійного користування землею не спростовує факт передання СУАП «Галінвест» земельної ділянки у користування та не може позбавляти відповідача-1 права на внесення відомостей до державного земельного кадастру та державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а внесення записів про видані державні акти до відповідних книг є обов'язком саме Львівської міської ради. З матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР №12022141360001113 від 26.07.2022, вбачається, що в державному акті наявний підпис заступника голови міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів О.П.Луціва та Зав. Землевпорядним відділом ОСОБА_1, і за показами свідка ОСОБА_1 на оригіналі державного акта підпис виконаний ним особисто, після чого державний акт було передано в канцелярію до заступника голови адміністрації Львівської міської ради Луціва О.П., який також його підписував.
При цьому, відповідач-1 звертає увагу, що за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі №823/1984/16, державний акт лише посвідчує право на постійне користування земельною ділянкою, а існування такого права у відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта. Натомість, позивач не надав суду доказів підробки чи фальсифікації державного акту та не заперечує факту передачі відповідачеві-1 спірної земельної ділянки у користування для будівництва готельного комплексу на пл.Князя Осмомисла.
Також відповідач-1 заперечує щодо інших доводів апелянта з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач-2 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідач-3, заперечуючи у відзиві проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом скасування запису в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки не узгоджується з вимогами ст.24, ст.25 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п.57, п.58, п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється шляхом закриття поземельної книги з одночасним проставленням державним кадастровим реєстратором на титульному аркуші поземельної книги в електронній (цифровій) формі електронну позначку про факт її закриття за власним кваліфікованим електронним підписом, а також проставленням на титульному аркуші поземельної книги в паперовій формі позначки про факт її закриття за формою згідно з додатком 9 із зазначенням, окрім іншого, даних про дату її проставлення.
Встановлені фактичні обставини справи.
07.02.1990 Виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів прийняв розпорядження №49 "Про створення комісії по вибору ділянки для
розміщення міжнародного готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання" (т. 1 а.с. 112-114).
Згідно із вказаним розпорядженням, у відповідності з попередньою згодою Львівського міськвиконкому і договором, укладеним з австрійською фірмою АБФ про розміщення міжнародного готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання і вул.Овочевій, створено комісію по вибору ділянки в складі представників міськвиконкому, інженерних служб та органів державного нагляду та доручено комісії в термін до 15.02.1990 підготувати висновки для складання акта вибору ділянки, з метою своєчасного виконання договірних зобов'язань Львівського міськвиконкому відділам і управлінням - забезпечити максимальне сприяння видачі необхідних даних на проектування і освоєння будівництва готельного комплексу.
22.03.1990, згідно з Випискою з рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради Народних депутатів №133, на виконання договірних домовленостей між Спільним радянсько-австрійським підприємством "Галінвест", фірмою АБВ (Австрія, Відень) і Львівським міськвиконкомом, було дозволено Спільному радянсько-австрійському підприємству "Галінвест" проектування та будівництво готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання з дольовою участю Львівського міськвиконкому та інших організацій-інвесторів. Головному управлінню архітектури і містобудування доручено видати вихідні дані на проектування (т. 1 а.с. 115).
21.06.1990, згідно з рішенням №262 Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів "Про надання дозволу СП "Галінвест" на тимчасове використання ділянок в м. Львові для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання", з метою забезпечення умов реалізації будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання, що здійснюється спільним радянсько-австрійським підприємством "Галінвест", згідно рішення Виконкому від 22.03.1990 №133, серед іншого, вирішено: 1. Дозволити СРАП "Галінвест" тимчасово використовувати для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання такі ділянки: 1.1. Ділянку по вул. Варшавській-Підголосківській площею 2,0 га для розміщення тимчасового житлово-побутового містечка будівельників австрійської сторони; 1.2. Ділянку в північному промвузлі площею 0,6 га по вул. Б. Хмельницького для тимчасового розміщення бетонновиробничого вузла; 1.3. Ділянку/скверу по вул. Овочевій-Старій-Підмурній для тимчасового розміщення збірно-розбірного виконробівського павільйону будівельників.; 3. Головному управлінню архітектури і містобудування міськвиконкому здійснити відвід земельної ділянки на пл. 300-річчя Возз'єднання, видати необхідні вихідні дані і тимчасові відводи земельних ділянок (т.1 а.с. 116-117).
28.07.1992 листом №8/34 Землевпорядний відділ повідомив Виконавчий комітет Львівської міської ради про результати розрахунків ставок податку та нормативної вартості земельних ділянок, відведених для будівництва готельного комплексу СП «Галінвест». У листі зазначено, що перша ділянка площею 1,47 га знаходиться на площі 700-річчя Возз'єднання, тобто у І економіко-містобудівній зоні, друга і третя ділянки площею 3,1 га виділені у тимчасове користування і знаходяться у північному промвузлі по вул. Б.Хмельницького, ІУ економіко-містобудівна зона. (т.3 а.с. 184).
26.08.1992 в Міністерстві фінансів УРСР зареєстровано інвестицію №700/1 фірми АБВ Лізинг - унд Хотельінвест Гез. м.б.х.(Відень, Австрія) в Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» з обмеженою відповідальністю, з 25.04.1990 на весь період діяльності підприємства, частка інвестора в статутному фонді - 35% (т.4, а.с. 13-14).
22.06.1992 Головне управління архітектури і містобудування Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів у листі №10/218, адресованому Спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест», затвердило правильність розбивки, лінію забудови та висоту проектованого готелю на пл. 300-річчя Возз'єднання згідно горизонтальних та вертикальних реперів виконаних на будівельному майданчику готельного комплексу "Золотий Лев" та нанесених на схемі розбивки, яку провела фірма Майкснер з 18.06. по 22.06.1992 (т. 1 а.с. 118).
До відзиву на позовну заяву відповідач-1 додав копію плану відводу земельної ділянки площею 1,47 га ТзОВ «СУАП «Галінвест» для будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз'єднання від 17.09.1990 (т.2, а.с.30).
На копії плану вказано: площа 1,47 га, підстава - ухвала виконкому Львівської міської ради народних депутатів №133 від 22.03.1990, план підписано інженерами Головного управління архітектури та містобудування міськвиконкому 25.01.1991 (т.2, а.с.95).
12.03.1993 розпорядженням №182 "Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки для будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз'єднання" Міська адміністрація Львівської міської ради народних депутатів, розглянувши клопотання СУАП "Галінвест" від 03.02.93 №6 та рішення міськвиконкому від 22.03.90 №133, від 21.06.90 №262, від 29.10.92 №590 вирішила: 1. Надати СУАП "Галінвест" у постійне користування земельну ділянку площею 1,47 га на пл. 300-річчя Возз'єднання за рахунок земель міста Львова для будівництва готельного комплексу. 2. Землевпорядному відділу міської адміністрації видати державний акт на право користування землею (т. 2 а.с. 121).
Згідно з державним актом на право користування землею серії Б №039434 від 24.07.1993 Спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" по вул. 300-річчя Возз'єднання Виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів надано в безстрокове користування 0,66 га землі. Акт зареєстровано в Книзі державних актів на право користування землею за №9.
Акт скріплений гербовою печаткою Львівської міської Ради народних депутатів України, підписаний заступником Голови міської адміністрації О.П. Луців та Зав. землевпорядним відділом ОСОБА_1.
Відповідач-1 надав суду першої інстанції оригінал державного акту для огляду, копію додано до матеріалів справи (т. 1 а.с. 119-122).
Водночас, позивач, Львівська міська рада, надала суду першої інстанції для огляду інший примірник державного акта, однак без зазначення у ньому точної дати, вказано лише рік - "1993" (копія в матеріалах справи - т. 3 а.с. 63-66).
29.09.2022 на запит юридичного департаменту Львівської міської ради №4-2901-26788 від 28.09.22, Архівний відділ Львівської міської ради листом №4-110003-8763 надав архівну копію розпорядження Львівської міської ради №164 від 09.07.1993 та архівну копію розпорядження Львівської міської ради №140к від 29.06.1993 (т.3 а.с.71).
Відповідно до розпорядження Міської адміністрації Львівської міської ради №140к від 29.06.1993 «Про мою чергову відпустку» голова ради та глава міської адміністрації В.Шпіцер вибув у чергову відпустку на 24 робочих дні з 19.07.1993 по 14.08.1993, виконання обов'язків глави міської адміністрації на період відпустки покладено на заступника глави адміністрації п.Луціва О.П. (т.3 а.с.68).
Відповідно до розпорядження Міської адміністрації Львівської міської ради №164 від 09.07.1993 «Про надання залишку щорічної чергової відпустки п.ОСОБА_1» п.ОСОБА_1, завідуючому землевпорядним відділом, надано залишок щорічної чергової відпустки терміном на 18 робочих днів з 19.07.1993 по 07.08.1993. Розпорядження підписав в.о. глави міської адміністрації О.Луців (т.3 а.с.70).
Книга записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Львівської міської ради народних депутатів, надана позивачем у підтвердження відсутності під номером 9 запису про державний акт Б №039434 від 24.07.1993, під номером 9 містить напис про державний акт ЛВ№10910002 від 20.05.1994, водночас, перший запис у книзі датований 23.11.1993, тобто пізніше, ніж 24.07.1993 (т.3 а.с.7-11).
17.11.1993 службовою запискою №10/467-вих Головний інженер управління М.О.Іванов повідомив голову Львівської міської адміністрації Б.І.Шпіцера про причини затримання підписання плану відводу земельної ділянки СП "Галінвест" для будівництва готельного комплексу "Золотий Лев". Зокрема у записці зазначено, що план відводу земельної ділянки, на основі якого розробляється землевпорядним відділом Державний Акт на право постійного володіння землею, підготовлений технічним бюро головного управління архітектури і містобудування м. Львова і переданий головному інженеру наприкінці вересня для підписання. Оскільки план відводу не підписаний попередньо ні районним архітектором, ні начальником відділу картографії і геодезії, він не підписаний і головним інженером (т. 2 а.с. 122-124).
У службовій записці зазначено причини такого не підписання плану відводу: 1) рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів №133 від 22.03.1990 п.3.3. передбачено «…пайову участь в розвитку загальноміських інженерних мереж і об'єктів міського комунального господарства». Так як всі вихідні дані по інженерному забезпеченню видані головним управлінням архітектури і містобудування м.Львова СП «Галінвест» без нарощування існуючих потужностей і тим самим місто взяло на себе реалізацію п.3.3, то в акті від 29.10.1992 повинно було би бути відображено збільшення частини міськвиконкому в статутному фонді «Галінвест».; 2) рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1992 №262 СП «Галінвест» для забезпечення умов будівництва готельного комплексу було виділено три ділянки, проте площа, яка відводилась власне під будівництво самого готельного комплексу не обговорювалась ні в рішенні №133 від 22.03.1990, ні в рішенні №262 від 21.06.1990, більш того, п.3.4. рішення №133 від 22.03.1990 передбачалась реконструкція благоустрою території, прилеглої до готельного комплексу в межах від вул.Б.Хмельницького до 700-річчя Львова і від пл.300-річчя Возз'єднання до вул.Санської, тобто та площа, яка від самого початку не входила в межі готельного комплексу і яка тепер пропонується під постійне користування СП «Галінвест»; 3) в центральній частині міста під основний комплекс готелю по запропонованому актом від 29.10.1992 і затвердженому рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів №590 від 29.10.1992 відводу земельної ділянки площею 1,47 га може бути відведено тільки площа 1,36 га.
24.12.1993 у зв'язку з необхідністю уточнення розмірів земельних ділянок, відведених для будівництва готелю «Золотий лев», і наступною зміною частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СП «Галінвест» розпорядженням №1548 створено відповідну комісію (т.2, а.с.125).
12.01.1994 складено висновки комісії по переоцінці вартості частки Львівської міської адміністрації у статутному фонді спільного українсько-австрійського підприємства «Галінвест», створеної у відповідності до розпорядження Львівської міської адміністрації від 24.12.1993 №1548, зазначено, що згідно з пунктом 8 акта оцінки вартості відведеної земельної ділянки, нерухомого майна і виконання робіт, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 29.10.1992 №590, основна доля в частці становила вартість відведеної земельної ділянки під забудову готелю площею 1,47 га - 250200 тис.крб або 26,47% загальної вартості. Виділена площа під забудову готелю призначалася як під будівництво самого готелю на пл.Я.Осмомисла /рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 22.03.1990 №133/, так і для розміщення будівельної виробничої бази для його будівництва в північному промвузлі м.Львова /рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 №262/. У зв'язку з тим, що ні в зазначених рішеннях, ні в акті площі земельних ділянок не визначалися, виникла потреба конкретного визначення їх площ у відповідності до погодженого проекту будівництва готелю на пл. Я.Осмомисла та фактично освоєної земельної ділянки під розміщення будівельної виробничої бази в північному промвузлі, необхідної для будівництва готелю. Враховуючи наведене, комісія вважає можливим закріпити в постійне користування за спільним українсько-австрійським підприємством «Галінвест» земельні ділянки: під будівництво готелю на пл.Я.Осмомисла площею 0,66 га; під розміщення будівельної виробничої бази в північному промвузлі, необхідної для будівництва готелю площею 1,63 га. Відводи земельних ділянок у постійне користування спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест» для будівництва готелю на пл.Я.Осмомисла і будівельно-виробничої бази в північному промвузлі та дозволи на їх проектування і будівництво необхідно оформити розпорядженням Львівської міської адміністрації (т.2 а.с.128-129).
21.01.1994 розпорядженням №76 Міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів "Про затвердження висновків комісії по переоцінці вартості частки Львівської міської адміністрації в статутному фонді СУАП "Галінвест" і надання в постійне користування підприємству земельних ділянок при готельному комплексі, який будується на пл. Я.Осмомисла, і при будівельно-виробничій базі в північному промвузлі міста та дозволу на її проектування і будівництво" затверджено висновки комісії від 12.01.1994; внесено зміни в п. 1 Розпорядження глави Львівської міської адміністрації від 12.03.93 №182 "Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки для будівництва готельного комплексу на площі 300-річчя Возз'єднання, а саме: цифру "1,47" замінити на цифру "0,66"; надано в постійне користування українсько-австрійському підприємству «Галінвест» земельну ділянку площею 1,63 га для будівельно-виробничої бази в північному промвузлі та дозволено її проектування і будівництво; доручено Головному управлінню архітектури і містобудування міської адміністрації виконати проект відводу земельних ділянок та встановити їх межі в натурі. Пунктом 6 розпорядження доручено землевпорядному відділу міської адміністрації видати державний акт на право постійного користування земельними ділянками (т. 2 а.с. 126-127, а.с. 128-129).
11.08.1998, відповідно до протоколу наради під головуванням міського голови п.В.Куйбіди по питанню пристосування незавершеної споруди готелю по вул.Старій в м.Львові під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр СП "Галінвест", вирішено погодитись з пропозицією СП "Галінвест" щодо пристосування незавершеної споруди готелю по вул.Старій в м.Львові під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр (т.3 а.с.170-171).
28.04.1999 Головне управління Архітектури і містобудування Львівської міської ради листом №1610/780 на лист Департаменту економічної політики та ресурсів вих. від 21.04.99 повідомило Генерального директора СП "Галінвест", що вважає можливим пристосування незавершеного будівництва готелю на вул. Старій під тимчасовий промислово-продуктовий ринок. Для відповідного наказу департаменту СП "Галінвест" необхідно подати звернення на ім'я директора департаменту та попередні погодження міської СЕС і пожінспекції (т. 1 а.с. 123).
Листом від 19.05.1999 Самостійна державна пожежна частина №4 не заперечує проти виготовлення робочого проекту на тимчасове пристосування терміном на три роки під промислово-продовольчий ринок незавершеного будівництвом готелю "Золотий Лев" по вул. Старій в м. Львові при умові дотримання діючих протипожежних норм та правил (т. 1 а.с. 124).
28.05.1999 Львівська міська Санітарно-епідеміологічна станція листом №1139/01 повідомила, що ознайомившись з поданими матеріалами та обстеживши незавершене будівництво готелю "Золотий Лев" на вул. Старій, вважає за можливе його пристосування під промислово-продовольчий торговий центр (т. 1 а.с. 125).
29.07.1999 СП "Галінвест" листом №145 звернулось до заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з проханням дати доручення департаменту землеустрою та будівництва підготувати відповідний проект рішення виконкому про дозвіл про пристосування СП "Галінвест" терміном на три роки незавершеного будівництва готелю «Золотий Лев» під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр (т.3 а.с.183).
16.08.1999 згідно з наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради №230 "Про пристосування незавершеної споруди готелю на вул. Старій в м. Львові під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр СП "Галінвест" останньому дозволено проектування незавершеної споруди готелю на вул. Старій в м. Львові під тимчасовий / терміном на три роки / промислово-продовольчий торговий центр. Пунктом 3 наказу передбачено: затвердити такий рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради (т. 1 а.с. 126).
20.08.1999 рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №445 "Про затвердження наказу директора департаменту землеустрою та планування забудови міста від 16.08.1999 №230" на виконання протокольного доручення міського голови від 11.08.1999 щодо питання пристосування незавершеної споруди готелю на вул. Старій під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр СП "Галінвест" виконавчий комітет Львівської міської ради вирішив затвердити наказ департаменту від 16.08.1999 №230, виклавши його у такій редакції: "Дозволити спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" проектування незавершеної споруди готелю на вул. Старій під тимчасовий (до появи інвестора, але не більше, ніж на три роки) промислово-продовольчий торговий центр, (т. 1 а.с. 127).
Архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) №37 на проектування об'єктів: нового будівництва, розширення, реконструкції, капітального ремонту та комплексного благоустрою території, назва об'єкту: Пристосування незавершеної споруди готелю під тимчасовий промислово-продовольчий торговий центр СП "Галінвест" складено 14.10.1999 (т. 1 а.с. 128-131).
У вказаному завданні міститься характеристика земельної ділянки: площа 0,67 га, межі - встановлені огорожею, будівельні споруди, які існують на ділянці - незавершене будівництво готелю «Золотий лев», використання ділянки на час виготовлення АПЗ - незавершене будівництво готелю «Золотий лев», тимчасова споруда адміністративного корпусу, КТП.
03.12.1999 Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації засвідчено готовність до введення в експлуатацію тимчасового промислово-продовольчого торгового центру СП "Галінвест" на вул. Старій, 3, з врахуванням закінчення оздоблення елементів фасадів та озеленення території забудови у I-півріччі 2000 року (т. 1 а.с. 132-135; т. 2 а.с. 221-224). В п.2 акта зазначено, що цей акт може служити основою для реєстрування у відповідних органах об'єкта як колективної або приватної власності юридичних і фізичних осіб, а також у державних органах статистики.
06.12.1999 Наказом №1610/665-07 Департамент землеустрою та планування забудови міста затвердив Акт державної технічної комісії від 03.12.1999 про готовність до експлуатації тимчасового промислово-продовольчого торгового центру СП "Галінвест" в незавершеній споруді готелю на вул. Старій, 3 (т.2 а.с. 225).
23.06.2016 Відділ Держгеокадастру у м. Львові Львівської області довідкою №19-1323-0.2-4909/9-16АП повідомив відповідача-1, що земельна ділянка на пл. Кн. Осмомисла (колишня вул. 300-річчя Возз'єднання) у м. Львові згідно представленого плану земельної ділянки входить в межі земельної ділянки площею 0,7340 га, яка знаходиться в користуванні Галич Інвест без належного оформлення документів на землекористування (згідно списку землекористувачів та землевласників Шевченківського району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.98 №51 "Про інвентаризацію земель міста Львова"). За категорією земель, дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови. (т. 1 а.с. 52; т. 2 а.с. 85).
04.07.2016 ДР «Західгеодезкартографія» листом №1/195 повідомило відповідача-1, що у 1996 році проводились роботи по створенню кадастрових планів на юридичних та фізичних осіб у м.Львові. Цілком можливо, що виконавцем була допущена помилка у написанні найменування користувача земельної ділянки пл. 0,7340 га на пл. Кн. Осмомисла (колишня вул. 300-річчя Возз'єднання) у м. Львові, замість Спільне українсько-австрійське підприємство «Галінвест» було вказано просто Галич Інвест або ця помилка допущена Львівським міським управлінням земельних ресурсів при внесенні в базу даних. Перевірити достовірність даних не можливо, тому що другого примірника анкет і матеріалів АФЗ, по яких виконувалось польове дешифрування, в підприємстві не збереглося, однак, це не перешкоджає виготовляти технічну документацію на земельну ділянку (т. 2 а.с. 87).
У 2016 році КП «Картограф» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) СУАП «Галінвест» у м.Львові, пл.Князя Осмомисла (т.1 а.с.31-56).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №813/4102/17 визнано протиправним і скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області від 17.10.2017 про відмову ТзОВ "СУАП "Галінвест" у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Зобов'язано державного кадастрового реєстратора повторно розглянути заяву від 29.09.2017 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 вказане вище рішення від 06.03.2018 залишено без змін (т. 1 а.с. 143-156).
У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №813/4102/17 також встановлено, що 22.05.2017 постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/835/17 визнано протиправним і скасовано рішення державного кадастрового реєстратора від 02.11.2016 про відмову ТзОВ "САУП "Галінвест" у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язано кадастрового реєстратора повторно розглянути заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.
07.12.2020 ТзОВ "СУАП "Галінвест" звернулось до Державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,66 га, яка розташована за адресою: Львівська область м. Львів, площа Князя Осмомисла. Заяву зареєстровано за номером ЗВ-9713893622022 (т. 1 а.с. 174-175).
08.12.2020 Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 4610136600:03:001:0067, місце розташування м. Львів, Князя Осмомисла, цільове призначення: 03.08 Для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, вид використання земельної ділянки для будівництва готельного комплексу, форма власності Комунальна власність, площа земельної ділянки 0,6600 га; інформація про документацію із землеустрою: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 18.07.2016 КП "Картограф". Право постійного користування: СУАП "Галінвест"; документ який є підставою для виникнення права: рішення органу місцевого самоврядування Львівської міської ради від 21.06.1990 №262; Документ, що посвідчує права: Державний акт Б 039434 від 24.07.1993.
24.12.2020 ТзОВ "СУАП "Галінвест" звернулось до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) на земельну ділянку кадастровий номер 4610136600:03:001:0067.
Рішенням №56011401 від 30.12.2020 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень: об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2262824046101) земельна ділянка з кадастровим номером 4610136600:03:001:0067; підстава для державної реєстрації: державний акт на право постійного користування землею Б №039434 виданий 24.07.1993, видавник Львівська міська рада народних депутатів. Підстава внесення даного запису: дане рішення державного реєстратора. Відомості про суб'єкта іншого речового права: правокористувач: ТзОВ "Спільне українсько-Австрійське підприємство "Галінвест"; власник: Львівська міська рада. Вид іншого речового права: право постійного користування земельною ділянкою.
22.01.2021 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом №18-13-0.37-16/109/21 надало відповідь на запит Юридичного департаменту Львівської міської ради від 28.12.2020 №2901-вих-102511, в якій повідомило про те, що відповідно до даних державного земельного кадастру, інформація про наявність зареєстрованих державних актів на право власності, постійного користування, а також договорів оренди на земельну ділянку площею 0,66 га на пл.300-річчя Возз'єднання 1993 р. у м.Львові Спільного українсько-австрійського підприємства «Галінвест» у Відділі відсутня (т. 1 а.с.57).
29.03.2021 листом №4-2403-2361 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради надало відповідь на запит Юридичного департаменту Львівської міської ради від 15.03.2021, у якій повідомило, що Львівською міською радою рішень (ухвал) про надання ТзОВ «СУАП «Галінвест» у постійне користування земельної ділянки площею 0,66 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) на пл.Князя Осмомисла у м.Львові не приймалось. Пункт 1.2. рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 21.06.1990 №262 не може бути підставою для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,66 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) на пл.Князя Осмомисла у м.Львові, оскільки площа, адреса місця розташування, цільове призначення та вид прав користування земельної ділянки, зазначені у пункті 1.2 даного рішення не відповідають земельній ділянці площею 0,66 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067). Також акт №1 встановлення і узгодження меж земельної ділянки на місцевості площею 0,66 га (кадастровий номер 4610136600:03:001:0067) на пл.Князя Осмомисла у м.Львові, який є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин (правонаступник - управління земельних ресурсів департаменту містобудування як виконавчим органом Львівської міської ради) не погоджувався (т.1 а.с.59)
20.08.2021 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області листом №18-13-0.2-5027/2-21 надало відповідь на запит юридичного департаменту Львівської міської ради від 30.07.2021№2901-вих-67755, у якій повідомило, що земельна ділянка за кадастровим номером 4610136600:03:001:0067 площею 0,6600 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі 08.12.2020 державним кадастровим реєстратором Карбовник Оксаною Романівною на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробником технічної документації стало КП «Картограф» (т.1 а.с.58).
16.03.2022 Відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської ради листом №4-24-7616 повідомив Юридичний департамент Львівської міської ради про те, що за результатами обстеження 20.01.2022 земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 4610136600:03:001:0067 на пл.Князя Осмомисла у м.Львові встановлено, що земельна ділянка фактично використовується для будівництва та обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури на площі Князя Осмомисла у м.Львові, доступ до ділянки обмежений шляхом встановлення воріт та металевої огорожі по периметру земельної ділянки. Виданий спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест» Державний акт на право користування землею площею 0,66 га для будівництва готельного комплексу на вул.300-річчя Возз'єднання від 24.07.1993 за №9 є таким, що не відповідає вимога чинного на час його видачі земельного законодавства, зокрема ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-12 із змінами від 13.03.1992 №2196-12, постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 №2201-12 «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої Державним комітетом України по земельних ресурсах від 15.04.1993 №28. До листа додано відповідний акт обстеження від 20.01.2021 №2 (т.1 а.с.91-97).
05.07.2022 згідно з рішенням Державного реєстратора Глинянської міської ради Львівського району Львівської області №64073410, зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2606739646060), об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр, загальною площею 5211 кв. м, адреса: м. Львів, вул. Стара, буд. 3, земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:03:001:0067 площа 0,66 га. Підстава державної реєстрації: Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації виданий 03.12.1999, видавник: Департамент землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради; технічний паспорт ТІ01:6942-7106-0967-5670, виданий 19.02.2022. видавник ЄДЕССБ.
Технічний паспорт №ТІ01:6942-7106-0967-5670 сформовано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва 19.02.2022 (т. 2 а.с. 226-235).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування Державного акта на право користування землею від 24.07.1993 серії Б№039434, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Австрійське підприємство «Галінвест».
Предметом спору в цій справі є захист права органу місцевого самоврядування вільно розпоряджатися належним їй майном - земельною ділянкою, яке позивач вважає порушеним безпідставною реєстрацією права постійного користування за відповідачем-1 - без рішення органу місцевого самоврядування та на підставі державного акта на право постійного користування землею, який не відповідає вимогам чинного на момент його видачі законодавства.
Натомість відповідач-1 доводить, що є неналежним відповідачем, адже державний акт видав саме позивач як уповноважений на це орган влади на підставі прийнятих ним рішень, а також був обізнаний про видачу державного акта, що свідчить про сплив позовної давності.
Отже, спір між сторонами виник щодо наявності чи відсутності права постійного користування земельною ділянкою у відповідача-1.
Апеляційний суд зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною першою ст. 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Водночас, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є документом, який лише посвідчує наявність такого права, а існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №823/1984/16 та постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №903/704/20.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема: підприємства, що належать до державної та комунальної власності (ст.92 Земельного кодексу України).
До набрання чинності Земельним кодексом України земельні правовідносини були врегульовані, відповідно, Земельним кодексом УРСР 1990 року, який розрізняв тимчасове і постійне користування землею, та Земельним кодексом УРСР 1970 року, який передбачав тимчасове (короткострокове - до трьох років, довгострокове - від трьох до десяти років) та безстрокове (постійне) користування.
При цьому, безстроковим (постійним) визнавалось землекористування без заздалегідь встановленого строку.
Приписами Земельного кодексу України, введеного в дію з 15.03.1991, (пункт 7 розділу «Перехідні положення») та постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18.12.1990 №562-ХІІ, передбачено збереження особами прав (зокрема, користування) на земельні ділянки, отримані ними до введення в дію відповідних Кодексів.
Надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення, яке провадилось на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР (ст. 16 Земельного кодексу УРСР 1970 року).
Землекористувачами могли бути в тому числі несільськогосподарські громадські підприємства, установи та організації (ст. 13 Земельного кодексу УРСР, в редакції чинній станом на 1990 рік).
Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалося рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею - актами, форма яких встановлювалась Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видавались після відводу земельних ділянок в натурі (ст.20 Земельного кодексу УРСР в редакції, чинній станом на 1990 рік).
Стаття 22 ЗК УРСР в редакції, чинній до станом на 1990 рік, містила заборону приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею.
13.03.1992 прийнято Земельний кодекс України, що закріплював три форми власності на землю - державну, колективну та приватну. У ст.7 Кодексу передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, в тому числі спільним підприємствам.
Також 13.03.1992 Верховна рада України прийняла постанову «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею», у якій закріплено форму державного акта на право постійного користування землею та доручено Кабінету Міністрів України організувати виготовлення в необхідній кількості бланків зазначених державних актів та забезпечення ними місцевих Рад народних депутатів.
Відповідно до закріпленої форми Державний акт на право постійного користування землею мав місити наступні відомості: назву землекористувача та його місцезнаходження, назву Ради народних депутатів, що видає акт; кількість гектарів землі в межах згідно з планом землекористування; мету, призначення, з якими землю надано у постійне користування; відповідно до якого рішення Ради народних депутатів видано акт; зазначення про те, що акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачу, другий зберігається у Раді народних депутатів; номер реєстраційного запису в книзі записів державних актів на право постійного користування землею; печатка; підпис та прізвище голови ради народних депутатів; дата видачі; план зовнішніх меж користування, підписаний інженером-землевпорядником.
15.04.1993 Державний комітет України по земельних ресурсах затвердив Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди).
Відповідно до цієї Інструкції роботи по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею виконуються в такому порядку: підготовчі роботи; встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); складання плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта (п.2 Інструкції).
У п. 2.4. Інструкції передбачено, що при заповненні бланків державних актів на право власності на землю, постійного користування землею і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) всі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються.
Відповідно до п.2.5. Інструкції державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акта із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.
Згідно із п.3.4. Інструкції книги записів (реєстрації) державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) ведуться виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (міст обласного підпорядкування), відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, управліннями земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Ці книги шнуруються, засвідчуються підписами голови відповідної Ради народних депутатів, інженером-землевпорядником місцевої Ради, скріплюються гербовою печаткою Ради.
У пункті 4 Інструкції передбачено, що власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) як документи постійного зберігання. Другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію. У випадках припинення права власності або права користування на земельну ділянку документи, що посвідчують це право, повертаються до органу, котрий їх видав.
З матеріалів справи вбачається, що Державний акт на право користування землею Б№039434 від 24.07.1993, виданий Спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" по вул. 300-річчя Воз'єднання Виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів. Землекористувачу надано в безстрокове користування 0,66 га землі. Акт зареєстровано в Книзі державних актів на право користування землею за №9. Акт скріплений гербовою печаткою Львівської міської Ради народних депутатів України, підписаний заступником Голови міської адміністрації О.П. Луців та Зав. землевпорядним відділом ОСОБА_1.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що подана позивачем копія розпорядження про надання ОСОБА_1 відпустки в період з 19.07.1993 по 09.07.1993, не спростовує факт підписання Завідуючим землевпорядним відділом державного акту до чи після підписання його 24.07.1993 заступником Голови міської адміністрації О.П. Луцівим.
Перший запис у книзі реєстрації державних актів на право користування землею, оригінал якої оглядав суд першої інстанції в судовому засіданні, датовано листопадом 1993 року, тобто пізніше, ніж видано оспорюваний державний акт.
У письмових поясненнях Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повідомило, що інших Книг державних актів на право користування землею Львівська міська рада до відповідача-3 для зберігання не передавала.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до наведених вище положень законодавства обов'язок постійного зберігання других примірників державних актів та книг реєстрації покладено саме на орган, який видав відповідний акт.
Позивач стверджує, що оспорюваний державний акт на право постійного користування землею відповідачу-1 не видавався і не міг бути виданий за відсутності відповідного рішення, однак, в матеріалах справи наявна надана позивачем копія державного акта (оригінал оглянуто судом першої інстанції), яка відрізняється від оригіналу, наданого відповідачем-1, відсутністю точної дати видачі, лише з зазначенням року « 1993», що свідчить про наявність у позивача примірника оспорюваного державного акта.
У письмових поясненнях, поданих до суду апеляційної інстанції 15.08.2023, позивач також звертає увагу, що в адміністративних справах №813/4102/17 та №813/835/17, що перебували на розгляді Львівського окружного адміністративного суду, було встановлено про те, що Державний акт на право постійного користування землею Б№039434, який намагається реалізувати відповідач-1 не відповідає формі, яка діяла у 1993 році та не містить дати його видачі, але формально існує.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з мотивувальних частин рішень в адміністративних справах №813/4102/17 та №813/835/17, копії яких долучено до матеріалів справи, вбачається, що невідповідність державного акта формі, яка діяла у 1993 році, та відсутність дати його видачі, була підставою для прийняття рішення державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру, натомість, адміністративні суди, скасовуючи такі рішення встановили відсутність доказів скасування чи визнання недійсним державного акта як і доказів його фальсифікації чи підробки, тому такий акт є чинним та з нього виникають відповідні права та обов'язки.
Наявні в акті закреслення в назві органу видачі та дублювання тексту російською мовою пояснюється тим, що державний акт видано на бланку старого зразка, адже з моменту закріплення нової форми державного акта з 15.04.1993 минуло лише три місяці.
Щодо доводів апелянта про відсутність в державному акті зазначення де знаходиться другий примірник акта слід зазначити, що обов'язок правильного оформлення державного акта покладено на орган видачі, а не на землекористувача, який звернувся до відповідного органу про видачу такого документу.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи відповідача-1 про те, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування державних актів на право користування землею є органи, що видали оспорювані акти, оскільки у цьому спорі позивач обґрунтовує позовні вимоги саме відсутністю (запереченням) факту видачі оспорюваного державного акта (підробленням дозвільного документу).
Також слід зазначити, що сам факт внесення до органів досудового розслідування відомостей про кримінальне провадження до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за повідомленням позивача про вчинення злочину по факту незаконного заволодіння земельною ділянкою не може слугувати доказом вчинення особою злочину чи доказом факту підроблення документів у господарському судочинстві.
Таким чином, позивач не довів належними, допустимими і вірогідними доказами факт підроблення Державного акта на право користування землею Б №039434 від 24.07.1993, а також не спростував фактів видачі оспорюваного акта Виконавчим комітетом Львівської міської Ради народних депутатів та реєстрації цього акта в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право користування землею.
Натомість, з матеріалів справи вбачається здійснення позивачем наступних кроків щодо надання відповідачу-1 права постійного користування земельною ділянкою, відведеною позивачем з метою будівництва готельного комплексу:
- рішенням №262 від 21.06.1990 Виконавчий комітет Львівської міської ради народних депутатів надав дозвіл СП "Галінвест" на тимчасове використання для забезпечення умов будівництва готельного комплексу на пл. 300-річчя Возз'єднання три ділянки: по вул. Варшавській-Підголосківській площею 2,0 га для розміщення тимчасового житлово-побутового містечка будівельників австрійської сторони; в північному промвузлі площею 0,6 га по вул. Б. Хмельницького для тимчасового розміщення бетонновиробничого вузла; по вул. Овочевій-Старій-Підмурній для тимчасового розміщення збірно-розбірного виконробівського павільйону будівельників; а також зобов'язано Головне управління архітектури і містобудування міськвиконкому здійснити відвід земельної ділянки на пл. 300-річчя Возз'єднання, видати необхідні вихідні дані і тимчасові відводи земельних ділянок.
- розпорядженням №182 від 12.03.1993 Міська адміністрація Львівської міської ради народних депутатів вирішила надати СУАП "Галінвест" у постійне користування земельну ділянку площею 1,47 га на пл. 300-річчя Возз'єднання за рахунок земель міста Львова для будівництва готельного комплексу та доручила Землевпорядному відділу міської адміністрації видати державний акт на право користування землею;
- розпорядженням №76 від 21.01.1994 Міська адміністрація Львівської міської ради народних депутатів внесла зміни в розпорядження глави Львівської міської адміністрації від 12.03.93 №182, а саме: цифру "1,47" замінено на цифру "0,66".
Також позивач не заперечує того, що відповідач-1 приступив до використання спірної земельної ділянки та розпочав будівництво готельного комплексу, результати чого були погоджені позивачем.
Відтак колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильними висновки місцевого господарського суду про те, що в період з лютого 1990 року до січня 1994 року позивачем вчинялись конклюдентні дії з надання в користування спірної земельної ділянки.
Окрім того, позивач не оспорює факту виникнення права постійного користування землею відповідно до розпорядження №182 від 12.03.1993 зі змінами, внесеними розпорядженням №76 від 21.01.1994 (виданого на підставі рішень міськвиконкому №133 від 22.03.1990 та №262 від 21.06.1990), проте стверджує, що це право не було реалізоване шляхом оформлення державного акту.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що державні акти, які посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів (п.1.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої 15.04.1993 наказом Державного комітету України по земельних ресурсах).
Отже, підставою набуття земельної ділянки у власність (користування) із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності (користування) на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у якій також викладено правові висновки про те, що визнання недійсним державного акту на право власності чи право користування земельними ділянками не є ефективним способом для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/21682/15 (910/12376/21) викладено правову позицію, відповідно до якої факт відсутності оригіналу державного акта у зв'язку зі сплином значного періоду часу чи нереєстрації права постійного користування у Державному реєстрі прав не є тією обставиною, що свідчить про відсутність права постійного користування землею.
Згідно з чинною редакцією статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У статті 27 зазначеного Закону закріплені підстави для державної реєстрації прав, до яких щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав віднесено, зокрема: державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 01.01.2013; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність тощо.
При цьому Закон України «Про Державний земельний кадастр» у пунктах 2, 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції, чинній на час здійснення реєстрації права постійного користування землею за відповідачем-1) передбачав, що земельні ділянки, право власності (користування), на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) тощо.
Водночас документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.09.2019 у справі №911/1669/18, від 20.02.2020 у справі № 909/108/19 та були застосовані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, для задоволення позову про припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування землею мають бути наявні докази або добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого відповідним державним актом, або підстави, визначені статтею 143 ЗК України, для примусового припинення права користування землею. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права постійного користування земельною ділянкою без наявності підстав, визначених у статті 141, 143 ЗК України, є такими, що порушують право суб'єкта на користування земельною ділянкою.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про нерелевантість наведених висновків Верховного Суду до фактичних обставин цього спору, оскільки позивач доводить та наголошує, що відповідач-1 взагалі не набув права постійного користування землею, адже як було встановлено апеляційним судом, позивач не спростував належними та вірогідними доказами факту надання ним відповідачу-1 спірної земельної ділянки у постійне користування з метою будівництва готельного комплексу.
Також колегія суддів вважає правильним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин висновку, викладеного у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), щодо особливої важливості принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, підприємство має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо користування спірною земельною ділянкою.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування.
Окрім цього, колегія суддів вважає доречними доводи відповідача-1 про обізнаність позивача з фактом видачі державного акта з моменту його видачі у 1993 році, наведені у заяві про застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельної ділянкою, проте, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, яка застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо ж суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Таким чином, у спірному випадку заява відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю заявленої позовної вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
Щодо позовної вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Згідно з частинами першою, другою статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
За приписами частин шостої, сьомої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Нормами частин дев'ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Положеннями статті 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частинами першою, четвертою, сьомою, дев'ятою статті 9 вищевказаного Закону встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про землеустрій» у разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Позивач стверджує, що виготовлення технічної документації відбулося без погодження з Львівською міською радою як власником земельної ділянки, що не відповідає приписам ч.2 та ч.3 ст.55 Закону України «Про землеустрій».
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апелянта, адже технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлено за замовленням землекористувача, право постійного користування якого на спірну земельну ділянку підтверджується державним актом, виданим Львівською міською радою.
Норма частини другої статті 55 Закону України «Про землеустрій», на яку покликається позивач, передбачає, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється або за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки або за рішенням землекористувача.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.
Відповідно до пункту 2.1 вказаної вище Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Пунктом 2.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками передбачено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Згідно пункту 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).
У пункті 3.12 цієї ж Інструкції зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
У технічній документації зазначено, що Львівська міська рада та її структурні підрозділи про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) неодноразово повідомлялись інженером-землевпорядником КП "Картограф" (розробник технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі), у зв'язку з неодноразовим не з'явленням уповноважених представників Львівської міської ради, ТзОВ "СУАП "Галінвест" було дано оголошення у пресі, що 11.07.2016 року о 14:00 год. буде здійснюватись винос меж земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Князя Осмомисла - вул. Стара (т. 1 а.с. 48; т. 2 а.с. 88).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №514/1571/14-ц зазначила, що погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право користування землею.
Державний кадастровий реєстратор перед внесенням відомостей до Державного земельного кадастру зобов'язаний, зокрема, перевірити відповідність поданих документів вимогам законодавства й за результатами перевірки здійснити державну реєстрацію земельної ділянки або надати заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Однією з підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки є стаття 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", що визначає невідповідність поданих документів вимогам законодавства.
Пунктом 5 постанови Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР" від 18.12.1990 було передбачено, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до набрання чинності цим Кодексом, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
За положеннями пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі, на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Відповідно до частини другої статті 1 розділу VII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Аналогічна норма міститься в п. 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 - державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або особи, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що розробляється для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з метою передачі її в оренду в порядку управління спадщиною, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території, або іншої визначеної законом особи в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.
Поряд із цим, за правилами статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами того, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої відповідачем-3 було здійснено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки в державному земельному кадастрі, не відповідає вимогам закону, зокрема нормам статті 55 Закону України "Про землеустрій", пунктам 2.3, 2.8, 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками та статті 198 Земельного кодексу України.
Крім цього, відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Пунктом 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (надалі по тексту - Порядок від 17.10.2012 № 1051) передбачено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.
У п. 114 Порядку від 17.10.2012 № 1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; 3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Як вбачається з вищевказаних норм Закону України "Про Державний земельний кадастр" і Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється шляхом закриття поземельної книги. У такому випадку Державний кадастровий реєстратор проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі електронну позначку про факт її закриття за власним кваліфікованим електронним підписом, а також проставляє на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначку про факт її закриття за формою згідно з додатком 9.
У формі позначки про факт закриття поземельної книги, наведеної у додатку 9 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, передбачено зазначення, окрім іншого, даних про дату її проставлення. Отже, дата проставлення Державним кадастровим реєстратором позначки про закриття поземельної книги є датою скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 826/19769/16 та 17.12.2021 у справі № 826/9603/17.
Відтак обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом скасування запису в Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки, не узгоджується з вищевикладеними вимогами законодавства, оскільки скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється шляхом закриття поземельної книги з одночасним проставленням державним кадастровим реєстратором на титульному аркуші Поземельної книги в електронній (цифровій) формі електронну позначки про факт її закриття за власним кваліфікованим електронним підписом, а також проставленням на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про факт її закриття за формою згідно з додатком 9 із зазначенням, окрім іншого, даних про дату її проставлення.
У цьому спорі заявлена позовна вимога про скасування у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,66 га з кадастровим номером: 4610136600:03:001:0067 є похідною вимогою від визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії Б№039434 від 24.07.1993, разом з цим, навіть у разі наявності підстав для задоволення першої позовної вимоги (яких у цьому випадку не було встановлено) ефективним способом захисту прав позивача є скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,66 га з кадастровим номером: 4610136600:03:001:0067.
Щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності спірної земельної ділянки із закриттям розділу та державної реєстрації права постійного користування цією земельною ділянкою.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4614807512020 від 08.12.2020, Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області було зареєстровано 08.12.2020 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради в Державному земельному кадастрі земельну ділянку загальною площею 0,6600 га, кадастровий номер: 4610136600:03:001:0067, яка розташована за адресою: м. Львів, площа Князя Осмомисла.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Як було встановлено, позивач не спростував того, що державний акт на право користування серії Б №039434 від 24.07.1993 є належним документом в розумінні пункту 8 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно із ч.2 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".
Таким чином, державний реєстратор одночасно з проведенням державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, проводить також державну реєстрацію права власності за сільською, селищною, міською радою на таку земельну ділянку без подання відповідної заяви сільською, селищною, міською радою.
Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року, визначено у ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Так, відповідно до ч.1 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав (ч. 2 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів (ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) - надалі по тексту Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Відповідно до п. 81-1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 р., проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Станом на дату ухвалення оскарженого рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку площею 0,66 га з кадастровим номером: 4610136600:03:001:0067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2262824046101.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» в редакції станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Враховуючи наведені норми частини 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає неправильним застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, що стосувались застосування ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» в редакції чинній до внесення змін Законом України №2255-ІХ від 12.05.2022.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №904/6943/20 вказано, що скасування державної реєстрації, на відміну від скасування запису про державну реєстрацію є способом захисту, який прямо передбачений статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та може розглядатись як ефективний спосіб захисту, зокрема, у випадку так званої «фантомної» реєстрації (тобто реєстрації об'єктів, які взагалі не підлягають реєстрації в якості нерухомого майна) або подвійної реєстрації речових прав на вже існуючий об'єкт нерухомого майна із зазначенням інших його характеристик, наприклад, адреси.
Водночас, позовні вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки площею 0,66 га з кадастровим номером: 4610136600:03:001:0067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2262824046101 з закриттям розділу та скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0,66 га з кадастровим номером: 4610136600:03:001:0067, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2262824046101, номер запису про інше речове право: 39991347, заявлені як похідні від позовної вимоги про скасування державного акта на право постійного користування земельної ділянки не підлягають задоволенню, з огляду на недоведення позивачем підстав для визнання недійсними і скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 викладено правовий висновок, відповідно до якого належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Таким чином, позовні вимоги, які заявлені до відповідача-2 заявлено до неналежного відповідача, а тому у задоволенні таких слід відмовити.
Щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр.
З інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 23.02.2022 державним реєстратором Глинянської міської ради Львівського району Львівської області Марушко Анастасією Петрівною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Австрійське підприємство "Галінвест" право приватної власності на промислово - продовольчий торговий центр загальною площею 5211 кв. м, адреса: Львівська область, м. Львів, вулиця Стара, будинок 3, земельна ділянка місця розташування об'єкта нерухомого майна: кадастровий номер земельної ділянки 4610136600:03:001:0067, площа: 0,66 га; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2606739646060, номер запису про право власності: 47238525.
Статтею 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про власність" об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за № 399/2839 (надалі по тексту - Інструкція), державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Відповідно до п. 4.1. Інструкції оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 331 ЦК України).
Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).
Стаття 181 ЦК України визначає поняття "нерухома річ" та рухома річ". Зокрема, до рухомих речей відносяться речі, які можна вільно переміщувати у просторі; до нерухомих - належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, на відміну від рухомих речей, підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що сама державна реєстрація не є способом набуття права власності, а є хоча і необхідною, але похідною умовою від певного юридичного факту, на підставі якого у особи право власності виникає чи переходить. У випадку, коли таким юридичним фактом є правочин, наприклад договір купівлі-продажу чи дарування, це зрозуміло. Проте у випадку коли нерухомість фактично існує та право власності не оформлено роками, а законодавство весь час змінювалося, то вже і не так очевидно. А тому вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (2004 року) та тривають до цього часу, суди, вирішуючи питання набуття права власності на майно, відповідно до положення статті 5 цього Кодексу повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, повинні встановити час та підстави виникнення права власності, з'ясувати чи відноситься майно до нерухомих речей та чи підлягає воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час та на момент виникнення спору. При цьому, встановлюючи правовий статус майна, суди насамперед повинні визначити відповідно до стст.181, 188 ЦК вид цього майна (нерухоме майно, рухоме майно, зокрема гараж, будівельні матеріали, складна річ тощо). Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.05.2017 у справі № 6-888цс16.
Єдиний порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна у місті Львові був встановлений Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджене рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.07.1999 року № 351 (надалі по тексту Положення).
Як вбачається з пункту третього, Положення діє на території міста Львова і є обов'язковим до виконання всіма органами влади, фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності.
Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (надалі - об'єкти) проводиться шляхом прийняття відповідного розпорядження голови районної адміністрації та видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна (п. 4 Положення).
Відповідно до пп. а) п. 7 Положення для оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна власники нерухомого майна до заяви додають на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти, розташовані на окремих земельних ділянках: - оригінали правовстановлюючих документів на об'єкт до перебудови чи реконструкції; - акт про право власності на земельну ділянку (про право постійного користування земельною ділянкою) або рішення органів влади про відведення земельної ділянки під об'єкт нерухомого майна; - акт державної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта та рішення про затвердження цього акту.
Згідно з п.9 Положення у всіх випадках оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна заявником подається копія технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна.
Отже, спірна державна реєстрація права приватної власності за ТзОВ "Спільне Українсько-Австрійське підприємство "Галінвест" на об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр на вул. Стара, 3 у м. Львові, загальною площею 5211,00 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2606739646060, номер запису про право власності: 47238525, здійснена на підставі Акта державної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта та рішення про затвердження цього акта, технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, тобто здійснена відповідно до вимог законодавства України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно правомірно зареєстровано право приватної власності відповідача-1 на спірний об'єкт нерухомого майна.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 182 ЦК України).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказав, що заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача-1 на об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр на вул. Стара, 3, у м. Львові (РНОНМ 2606739646060) з одночасним припиненням права приватної власності на даний об'єкт, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів Львівської міської ради, оскільки об'єкт нерухомого майна - промислово-продовольчий торговий центр не перейде у комунальну власність територіальної громади м. Львова, а заявлений позов фактично не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки у позивача не виникне право користування чи розпорядження конкретним матеріальним благом - спірним промислово-продовольчим торговим центром.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок правильним в контексті розгляду самостійної позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, водночас, вказану позовну вимогу заявлено як похідну від вимоги про визнання недійсним і скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт нерухомого майна, адже такий акт є необхідною складовою документації для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Враховуючи, що позивачем не доведено відсутності у відповідача-1 права постійного користування спірною земельною ділянкою, не підлягає задоволенню також і похідна позовна вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, розміщеного на цій земельній ділянці.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не обґрунтував та не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023 у справі №914/305/22 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за розляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 28.08.2023.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.
суддя Желік М.Б.