79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" серпня 2023 р. Справа №921/430/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Олійник Н.
за участю представників учасників процесу:
від позивача 1,2- Медвідь В.С.-представник;
від відповідача 1- Гонта М.С.-представник
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 13.07.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/2295/23 від 14.07.2023)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2023
у справі №921/430/23
за позовом ОСОБА_1 , м. Тернопіль
позивача 2 ОСОБА_2 , м. Тернопіль
до відповідача 1 ОСОБА_3 , с.Гаї Тернопільського району Тернопільської області
відповідача 2 ОСОБА_4 , м.Тернопіль
відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунково-кліринго-консалтингова Компанія "АВС-РЕЄСТР", м. Тернопіль
про визнання недійсним правочину та зобов'язання до вчинення дій
Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського Тернопільської області від 03.07.2023 у справі №921/430/23 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 28.06.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Ухвала суду мотивована тим, що предметом позову є вимоги немайнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування нерухомого/рухомого майна ПрАТ "Цумань" на користь позивачів. На переконання суду, відсутній зв'язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову шляхом арешту усього рухомого та нерухомого майна, і визначеним у позові та зазначеним вище предметом позовних вимог. Окрім того, накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно призведе до зупинення діяльності товариства, що, в свою чергу, свідчить про неспівмірність обраного заявниками способу заходу забезпечення позову із предметом позову. Зважаючи на те, що станом на сьогоднішній день рішення Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Цумань», оформлені протоколом від 03.05.2023, на яких вирішувались, зокрема, питання щодо виплати дивідендів, надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, є чинним, останнє не є предметом позову у справі № 921/430/23, відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову і в частині заборони ПрАТ «Цумань» проводити виплату дивідендів на підставі прийнятих рішень Загальних зборів акціонерів від 28.04.2023 року, які оформлені Протоколом річних дистанційних Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Цумань» від 03.05.2023.
Короткий зміст апеляційної скарги.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Господарського Тернопільської області від 03.07.2023 у справі №921/430/23 та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задоволити у повному обсязі, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною, необгрунтованою.
Зокрема, скаржники зазначають, що ОСОБА_4 , уклавши правочин щодо переходу права власності на цінні папери (акцій) від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 вчинила правочин у своїх власних інтересах, тобто в інтересах членів своєї сім'ї - дочки, яка не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , тим самим позбавила права на спадкові права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноособово, фактично за своїм власним рішенням, призначила (обрала) рідну маму ОСОБА_4 ) на посаду президента ПрАТ «Цумань», а також надала останній право (згоду) на вчинення протягом року з дати прийняття цього рішення товариством значних правочинів на сукупну вартість 130 (сто тридцять) мільйонів гривень.
Також, скаржники вважають, що ОСОБА_4 на підставі довіреностей від 22.07.2022 за №№ 594, 595 та за допомогою своєї рідної дочки ОСОБА_6 , вчинила усі необхідні дії для того, щоб управління, володіння та розпорядження ПрАТ «Цумань», залишилось саме під її особистим контролем, а відтак, у своїх особистих інтересах.
Скаржники зазначають, що станом на 12.05.2023 свідоцтва про право на спадщину не видавались. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.06.2023 за кодом 337461091055 вбачається те, що станом на 09.03.2023 (тобто на другий день після смерті ОСОБА_5 ) гр. ОСОБА_5 був основним бенефіціарним власником ПрАТ «Цумань» та володів 2181716 цінними паперами у розмірі 68,4267 % у ПрАТ «Цумань», а відтак мав прямий вирішальний вплив (тип бенефіціарного власника). Довіреність від 22.07.2022 за реєстраційним №№ 594, 595, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси як засновника/учасника ПАТ «Цумань», припинила свою дію саме 08.03.2023, а відтак, на підставі вказаної довіреності, в силу вимог ст. 248 ЦК України, не могли бути вчинені будь - які правочини щодо переходу права власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 на 2181716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у ПрАТ «Цумань»..
Скаржники вважають, що внесення змін до системи депозитарного обліку щодо переходу прав на цінні папери та прав із них від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 на 2181716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у ПАТ«Цумань» є незаконним.
Скаржники стверджують, що 17.05.2023 на офіційному сайті http://wmv.tsumanshpon.com/ розміщена інформація - повідомлення про виплату дивідендів, процедура виплати яких станом на сьогоднішній день триває, і такі дивіденди безпідставно отримує (а відтак, і може розпорядитись) виключно гр. ОСОБА_3 . Крім цього, враховуючи те, що згідно протоколу відповідачу 2 надано право на вчинення протягом року з дати прийняття цього рішення товариством значних правочинів на сукупну вартість 130 (сто тридцять) мільйонів гривень, остання може вчинити дії щодо обтяження або ж відчуження майна ПрАТ «Цумань» , що у свою чергу унеможливить виконання рішення суду в майбутньому щодо захисту законних прав та інтересів позивачів на їх спадкові права.
З врахуванням наведеного, скаржники зазначили, що у заяві про забезпечення позову детально наведено обґрунтування та підтверджено належними доказами той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливить поновлення порушених прав, за захистом яких останні мають намір звернутися до суду.
Відзиву на апеляційну скаргу сторонами не подано.
Процесуальні дії суду у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2023 справу №921/430/21 призначено судді-доповідачу Галушко Н.А., суддям Желіку М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 13.07.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/2295/23 від 14.07.2023) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2023 у справі №921/430/23, призначено розгляд справи на 15.08.2023.
В судовому засіданні представник позивачів та відповідача- 1 підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача 1 ОСОБА_3 , відповідача 2 - ОСОБА_4 , відповідача 3 - ТОВ "Розрахунково-кліринго-консалтингова Компанія "АВС-РЕЄСТР" про
визнання недійсним правочину щодо переходу права власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 на 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у Приватному акціонерному товаристві "Цумань";
застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення на депозитарний рахунок ОСОБА_5 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у Приватному акціонерному товаристві у депозитарній установі ТОВ "Розрахуноково-кліринго-консалтингова Компанія "АВС-Реєстр" ;
визнання незаконним внесення змін до системи депозитарного обліку щодо переходу прав на цінні папери та прав із них ОСОБА_5 до ОСОБА_3 на 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у Приватному акціонерному товаристві "Цумань" ;
зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахуноково- кліринго-консалтингова Компанія "АВС-Реєстр" списати із депозитарного рахунку ОСОБА_3 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у Приватному акціонерному товаристві "Цумань" та зарахувати на депозитарний рахунок ОСОБА_5 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267 % у Приватному акціонерному товаристві "Цумань .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5 , який був основним бенефіціарним власником ПрАТ «Цумань», оскільки володів 2 181 716 цінними паперами (акціями) у розмірі 68,4267 % у вказаному товаристві.
20.03.2023 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) звернулись із заявами про прийняття спадщини.
20.03.2022 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Олексишин З. З. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 за №08/2023, номер у спадковому реєстрі 70410199.
Станом на 12.05.2023 свідоцтва про право на спадщину не видавались.
27.04.2023 на офіційному сайті ПрАТ "Цумань" було розміщено особливу інформацію про зміну акціонерів, яким належать голосуючі акції та повідомлення про скликання на 28.04.2023 річних Загальних зборів акціонерів.
За розміщеними на офіційному сайті ПрАТ "Цумань" відомостями про зміну акціонерів, яким належать голосуючі акції, розмір пакета яких стає більшим, меншим або рівним пороговому значенню пакета акцій, позивачам стало відомо про відчуження акціонером - ОСОБА_5 2 181 176 шт. простих акцій, що складає 68,426671% статутного капіталу та 99,57% голосуючих акцій. Розмір частки акціонера в загальній кількості голосуючих акцій до зміни: 99,57%, а після зміни: 0%. Згідно отриманого від ПАТ "Національний депозитарій України" 26.04.2023 переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерів, Емітенту стало відомо про пряме набуття акціонером ОСОБА_3 2 181 176 шт. простих акцій, що складає 68,426671% статутного капіталу та 99,57% голосуючих акцій. Розмір частки акціонера в загальній кількості голосуючих акцій до зміни: 0 %, а після зміни: 99,57 %.
Разом із тим, за наявною у ЄДРЮО ФОП та ГФ як станом на 09.03.2023 (другий день після смерті), так і станом на 28.04.2023 (дату призначення та проведення загальних зборів акціонерів) інформацією основним бенефіціарним власником ПрАТ "Цумань" був ОСОБА_5 .
Враховуючи наведене, позивачі стверджують, що правочин про перехід права власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 позбавляє їх можливості реалізувати належне їм право на спадкування майна після смерті їхнього батька.
Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним згідно з ч. 1-3 ст. 203 та ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України правочину щодо переходу права власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , позивачі зазначають, що ОСОБА_3 є рідною дочкою від першого шлюбу гр. ОСОБА_4 (другої дружини ОСОБА_5 ). За відомою їм інформацією, укладення оспорюваного правочину могло відбутись на підставі (із використанням) нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за №594, 594 довіреності, виданої 22.07.2022 ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4 , яку, за станом здоров'я та неможливістю власноручно підписати, за дорученням ОСОБА_5 у його присутності та у присутності нотаріуса підписано у місці лікування в реабілітаційному центрі "Модричі" ОСОБА_7 .
Посилаючись на приписи ст. 248 ЦК України, позивачі стверджують, що 08.03.2023 вказана довіреність припинила свою дію. Відповідно, на підставі останньої будь-які правочини щодо переходу права власності на цінні папери (акції) ОСОБА_5 після 08.03.2023 (дати його смерті) не могли бути вчинені.
Також позивачі вказують, що ОСОБА_4 , уклавши правочин щодо переходу права власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , вчинила правочин в інтересах членів своєї сім'ї, які не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 . Зауважують, що ОСОБА_3 (відповідач 1), як основний бенефеціарний власник, призначила (обрала) ОСОБА_4 на посаду Президента ПрАТ "Цумань", а також надала останній право (згоду) на вчинення протягом року з дати прийняття цього рішення Товариством значних правочинів на сукупну вартість 130 000 000 грн.
Наведене, на переконання позивачів, свідчить про те, що правочин щодо переходу права власності на цінні папери (акції) від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 вчинено ОСОБА_4 у своїх особистих інтересах.
Окрім того, посилаючись на наявні у довіреності №594, 595 від 22.07.2022 відомості про стан здоров'я ОСОБА_5 , відсутність у ній повноважень для ОСОБА_4 на проведення ідентифікації власника та подання розпорядження щодо внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника, а також норми Законів України "Про депозитарну систему", "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", позивачі вважають, що внесення змін до депозитарного обліку щодо переходу прав на цінні папери та права на них від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 на 2 181 716 цінних паперів у розмірі 68,4267% у ПрАТ "Цумань" є незаконним.
29.06.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі 1,2) повторно звернулись до суду із заявою б/н від 28.06.2023 про забезпечення позову. Зокрема, просять суд на підставі ст. 136-140 ГПК України, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, вжити заходи забезпечення позову шляхом:
накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно, яке належить на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству "Цумань";
заборони Приватному акціонерному товариству "Цумань" проводити виплату дивідендів на підставі прийнятих рішень Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Цумань" від 28.04.2023, які оформлені Протоколом річних дистанційних Загальних зборів акціонерів ПрАТ "Цумань від 03.05.2023.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявники вказали, що 17.05.2023 на офіційному сайті http://www.tsumanshpon.com/ розміщена інформація - повідомлення про виплату дивідендів, процедура виплати яких станом на сьогоднішній день триває і такі дивіденди, на думку заявників, безпідставно отримує та може розпоряджатися ОСОБА_3 . Також зауважують, що ОСОБА_3 може вичинити дії щодо обтяження або ж відчуження майна ПрАТ "Цумань" , оскільки згідно з вказаним протоколом відповідачу 2 надано право на вчинення протягом року з дати прийняття цього рішення Товариством значних правочинів на сукупну вартість 130 мільйонів грн.
Наведене, на переконання заявників, унеможливить виконання рішення суду в майбутньому щодо захисту прав та інтересів позивачів на їх спадкові права.
Ухвалою Господарського Тернопільської області від 03.07.2023 у справі №921/430/23 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 28.06.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пункт 8 ч.1 ст.129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі Скорик проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "МПП "Голуб" проти України", №6778/05, зауважив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Як правомірно зазначив суд першої інстанції, предметом позову у дані справі є вимоги немайнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування нерухомого/рухомого майна ПрАТ "Цумань" на користь позивачів.
З врахуванням наведеного правомірним є висновок суду першої інстанції, що наведене вище свідчить про відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову арешт усього рухомого та нерухомого майна, і визначеним у позові та предметом позовних вимог.
За даних обставин, в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно судом першої інстанцї правомірно відмовлено.
Щодо обраного заявниками заходу забезпечення позову - заборони ПрАТ "Цумань" проводити виплату дивідендів на підставі прийнятих рішень Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Цумань" від 28.04.2023, які оформлені Протоколом річних дистанційних Загальних зборів акціонерів ПрАТ "Цумань" від 03.05.2023, до набрання рішенням суду у дані справі законної сили, судова колегія зазначає, що враховуючи те, що станом на час розгляду даної справи рішення Загальних зборів акціонерів ПрАТ "Цумань", оформлені протоколом від 03.05.2023, на яких вирішувались, зокрема, питання щодо виплати дивідендів, надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, є чинним, останнє не є предметом позову у справі №921/430/23, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову і в частині заборони ПАТ "Цумань" проводити виплату дивідендів на підставі прийнятих рішень Загальних зборів акціонерів ПАТ "Цумань" від 28.04.2023, які оформлені Протоколом річних дистанційних Загальних зборів акціонерів ПрАТ "Цумань" від 03.05.2023.
З огляду на наведене вище, твердження скаржників, що у заяві про забезпечення позову детально наведено, обґрунтовано та підтверджено належними доказами той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливить поновлення порушених прав останніх, за захистом яких вони мають намір звернутися до суду, є помилковим.
Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського Тернопільської області від 03.07.2023 у справі №921/430/23 прийнята у відповідності до норм ст. 234 ГПК України з вірним застосуванням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, слід покласти на скаржників.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1.Ухвалу Господарського Тернопільської області від 03.07.2023 у справі №921/430/23 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 13.07.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/2295/23 від 14.07.2023) - без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.
Матеріали оскарження ухвали від 03.07.2023 у справі №921/430/23 повернути Господарському суду Тернопільської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.08.2023.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.