Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/1867/23
Номер провадження: 1-кп/511/208/23
25 серпня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області кримінальне провадження №12023162390000087, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Степове Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, непрацюючого, не одруженого, з базовою середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 17.05.2022 року за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки, судимість не знята та не погашена, -
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
23 жовтня 2022 року ОСОБА_5 погодився на прохання невстановленої слідством Особа 1 в сприянні у організації незаконного переправлення трьох осіб через лінію державного кордону України поза пунктами пропуску.
Надавши свою згоду на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_5 отримав від невстановленої слідством Особа 1 вказівки прибути до м. Роздільна, де зустріти відповідних чоловіків біля залізничного вокзалу та в подальшому забезпечити їх прибуття до визначеного із Особа-1 місця, а саме: в с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області та залишити на місцевості впритул до лінії державного кордону України з метою подальшого незаконного перетину ними державного кордону України.
В подальшому ОСОБА_5 , виконуючи свою роль, спрямовану на реалізацію єдиного злочинного умислу з Особа 1 щодо організації незаконного переправлення громадян через лінію державного кордону України, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, розробив з Особа 1 спільний план, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, відповідно до якого він повинен був сприяти незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом організації перевезення вищезазначених осіб з м. Роздільна до с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області та доставляння їх до лінії державного кордону України у заздалегідь визначене Особа 1 місце. При цьому ОСОБА_5 мав отримати від осіб, яких необхідно було переправити через кордон грошову винагороду, яку частково витратити на перевезення осіб та організацію транспорту, а решту залишити собі у якості грошової винагороди за сприяння в організації незаконного переправлення осіб через кордон.
Далі, на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_5 23.10.2022 приблизно о 18:00 годинні, отримавши від Особа 1 телефонним зв'язком контакти осіб, яких необхідно переправити через державний кордон України, підшукав транспорт - замовив автомобіль служби місцевого «ТАКСІ» та прибув на ньому до залізничного вокзалу м. Роздільна, де зустрівся із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , наказав останнім сісти до автомобілю «ТАКСІ», на якому заздалегідь прибув до залізничного вокзалу м. Роздільна та розрахуватись із водієм з метою їх поїздки та подальшого прибуття вищезазначеними громадянами до визначеного із Особою 1 місця до с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області. Після цього ОСОБА_5 висунув вимогу останнім надати йому 300 доларів США за організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України, які він отримав від останніх у якості грошової винагороди за свої незаконні дії.
У подальшому ОСОБА_5 , перебуваючи у салоні автомобілю разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , наказав водієві рухатись в напрямку с. Розалівка, Роздільнянського району Одеської області з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України відповідними особами, при цьому під час руху ОСОБА_5 використовував засоби конспірації, надаючи вказівки водієві автомобілю «ТАКСІ» рухатись в обхід контрольно - пропускних пунктів, розташованих на центральних шляхах обласного та міжобласного сполучення з метою уникнення перевірки документів та можливих підозр у їх намірах незаконно перетнути кордон з боку правоохоронних органів, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наказав під час перевірки документів казати, що вони є його родичами та приїхали до нього погостювати. Під час руху ОСОБА_5 отримував вказівки від Особа 1 щодо їх переміщення та кінцевого пункту призначення - с.Розалівка Роздільнянського району Одеської області, куди він мав доставити вищевказаних осіб, залишити їх на місцевості впритул до лінії державного кордону України.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_5 скритно намагався забезпечити перевезення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до визначеного із Особою 1 місця біля лінії державного кордону України та залишити їх у відповідному місці, надавши подальші вказівки з приводу незаконного перетину державного кордону України в пішому порядку на територію Республіки Молдова, де їх мала зустріти Особа 1 та доставити до м. Кишинів.
Однак перетнути лінію державного кордону України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не змогли через їх виявлення та затримання працівниками Держаної прикордонної служби України.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфіковане як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб, повторно, з корисливих мотивів.
Також, 05 лютого 2023 року ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим за аналогічний злочин, маючи не зняту та не погашену судимість, погодився на прохання невстановленої слідством Особи 1 в сприянні у незаконному переправленні однієї особи через лінію державного кордону України, поза пунктами пропуску.
Надавши свою згоду на незаконне переправлення особи через державний кордон України, ОСОБА_5 отримав від невстановленої слідством Особи 1 вказівки прибути до залізничного вокзалу м. Одеса, де зустріти чоловіка та в подальшому забезпечити його прибуття до визначеного із Особа-1 місця та залишити на місцевості впритул до лінії державного кордону України з метою подальшого незаконного перетину ним Державного кордону України.
В подальшому ОСОБА_5 , виконуючи свою роль, спрямовану на реалізацію єдиного злочинного умислу з Особа 1 щодо організації незаконного переправлення громадян через лінію державного кордону України, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, розробив з Особа 1 спільний план, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, відповідно до якого він повинен був сприяти незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом організації перевезення відповідної особи з м. Одеса до с. Кучурган Роздільнянського району Одеської області та доставляння його до лінії державного кордону України у заздалегідь визначене Особа 1 місце. При цьому ОСОБА_5 мав отримати від відповідної особи, яку необхідно було переправити через кордон грошову винагороду, яку частково витратити на перевезення особи та організації транспорту, а решту залишити собі у якості грошової винагороди за сприяння в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України.
Далі, на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_5 05.02.2023 приблизно о 16:30 годинні прибув до м. Одеса та, отримавши від Особа 1 телефонним зв'язком контакти особи, яку необхідно переправити через Державний кордон України, зустрівся в м. Одеса біля залізничного вокзалу із ОСОБА_9 та у подальшому наказав останньому виконувати його вказівки, після чого ОСОБА_5 підшукав транспортний засіб, а саме: замовив через службу «ТАКСІ» автомобіль з метою подальшого прибуття до визначеного із Особою 1 місця - с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області. Після цього ОСОБА_5 висунув вимогу ОСОБА_9 надати йому 200 доларів США за організацію його незаконного переправлення через Державний кордон України, які він отримав від ОСОБА_9 у якості грошової винагороди за свої незаконні дії щодо організації його незаконного переправлення через Державний кордон України.
По прибуттю автомобіля служби «ТАКСІ» ОСОБА_5 разом із ОСОБА_9 сіли до відповідного автомобіля, де ОСОБА_5 наказав водієві рухатись до визначеного ним місця, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України відповідною особою, при цьому під час руху ОСОБА_5 використовував засоби конспірації, надаючи вказівки ОСОБА_9 про його поведінку при спілкуванні з працівниками правоохоронних органів під час перевірки документів на блокпостах, а також про необхідність їх можливого обходу в пішому порядку для уникнення перевірки документів.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_9 , ОСОБА_5 скритно намагався забезпечити перевезення ОСОБА_9 до визначеного із Особою 1 місця біля лінії державного кордону України в с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області та залишити його у відповідному місці, надавши подальші вказівки з приводу незаконного перетину державного кордону України в пішому порядку на територію Республіки Молдова, де його мала зустріти Особа 1 та доставити до м. Кишинів.
Однак перетнути лінію державного кордону України ОСОБА_9 не зміг через виявлення працівниками Держаної прикордонної служби України.
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфіковане як організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, з корисливих мотивів.
Крім того, 22 квітня 2023 року ОСОБА_5 , будучи раніше засудженим за аналогічний злочин, маючи не зняту та не погашену судимість, погодився на прохання невстановленої слідством Особа 1 в сприянні у організації незаконного переправлення трьох осіб через лінію державного кордону України поза пунктами пропуску.
Надавши свою згоду на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_5 отримав від Особа 1 вказівки прибути до м.Одеса, де зустріти відповідних чоловіків біля залізничного вокзалу та в подальшому забезпечити їх прибуття до визначеного із Особа 1 місця, а саме: в с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області та залишити на місцевості впритул до лінії державного кордону України з метою подальшого незаконного перетину ними державного кордону України.
В подальшому ОСОБА_5 , виконуючи свою роль, спрямовану на реалізацію єдиного злочинного умислу з Особа 1 щодо організації незаконного переправлення громадян через лінію державного кордону України, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, розробив з Особа 1 спільний план, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, відповідно до якого він повинен був сприяти незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом організації перевезення вищезазначених осіб з м. Одеса до с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області та доставляння їх до лінії державного кордону України у заздалегідь визначене Особа 1 місце. При цьому ОСОБА_5 мав отримати від осіб, яких необхідно було переправити через кордон грошову винагороду, яку частково витратити на перевезення осіб та організацію транспорту, а решту залишити собі у якості грошової винагороди за сприяння в організації незаконного переправлення осіб через кордон.
Далі, на виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_5 22.04.2023 приблизно о 14:00 годинні, отримавши від Особа 1 телефонним зв'язком контакти осіб, яких необхідно переправити через державний кордон України, зустрівся в м. Одеса із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де у подальшому замовив автомобіль служби «ТАКСІ» з метою їх поїздки та подальшого прибуття вищезазначеними громадянами до визначеного із Особою 1 місця до с. Розалівка Роздільнянського району Одеської області. Після цього ОСОБА_5 висунув вимогу останнім надати йому 200 доларів США за організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України, які він отримав від останніх у якості грошової винагороди за свої незаконні дії.
По прибуттю автомобіля «ТАКСІ» ОСОБА_5 разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 сіли до відповідного автомобіля, де ОСОБА_5 наказав водієві рухатись в напрямку с. Кучурган, Роздільнянського району Одеської області з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України відповідними особами, при цьому під час руху ОСОБА_5 використовував засоби конспірації, надаючи вказівки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 рухатись в обхід контрольно - пропускних пунктів, розташованих на центральних шляхах обласного та міжобласного сполучення в пішому порядку, а водію «ТАКСІ» оминати їх одному та очікувати за межами блокпосту з метою уникнення перевірки документів та можливих підозр у їх намірах незаконно перетнути кордон з боку правоохоронних органів. Під час руху ОСОБА_5 отримував вказівки від Особа 1 щодо їх переміщення та кінцевого пункту призначення, а саме: с.Розалівка Роздільнянського району Одеської області, куди він мав доставити вищевказаних осіб, залишити їх на місцевості впритул до лінії державного кордону України.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_5 скритно намагався забезпечити перевезення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до визначеного із Особою 1 місця біля лінії державного кордону України та залишити їх у відповідному місці, надавши подальші вказівки з приводу незаконного перетину державного кордону України в пішому порядку на територію Республіки Молдова, де їх мала зустріти Особа 1 та доставити до м. Кишинів.
Однак перетнути лінію державного кордону України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не змогли через їх виявлення та затримання працівниками Держаної прикордонної служби України.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфіковане як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб, повторно, з корисливих мотивів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи, викладені в обвинувальних актах, у вчинених злочинах щиро покаявся, пояснив, що хотів таким чином заробити грошей на утримання своє та бабусі, з якою проживає.
Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_5 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ст.349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вище зазначених кримінальних правопорушень (злочинів), а його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст.332 КК України, як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене за попередньою змовою групою осіб, , повторно, з корисливих мотивів, а за першим та третім епізодом ще й за кваліфікаційною ознакою вчинене щодо кількох осіб.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочину і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується позитивно за місцем проживання, не працює, проживає з бабусею 1954 р.н., яка є інвалідом 2 групи, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, злочини вчинив у молодому віці.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семі до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. .
За змістом ч.2 ст.52 КК України додатковими покараннями є в т.ч. конфіскація майна, яка згідно з ч.2 ст.59 КК України встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Санкція ч.3 ст. 332 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.3 ст.332 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті у мінімальному розмірі з конфіскацією майна, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, оскільки вважає, що виправлення і перевиховання його можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Також суд вважає, що ОСОБА_5 не може бути призначено додаткове покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.332 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Так, в п.17 Постанови Пленуму Верховного суду «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року роз'яснено, що відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.
Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів.
У судовому засіданні встановлено, що вчинення даного злочину ОСОБА_5 не пов'язане з його діяльністю чи займаною посадою, а відтак додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади чи займатися певною діяльністю не призначається.
Також суд вважає за необхідне застосувати норми ч.1 ст. 71 КК України та частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.05.2022 року, яким ОСОБА_5 засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, а саме: один місяць.
Щодо початку перебігу строку відбування покарання, то відповідно до протоколу затримання особи від 22.04.2023 року ОСОБА_5 було затримано 22.04.2023 року о 21:00 хвилин, саме це початок відліку терміну тримання під вартою, в подальшому ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в останнє строк дії ухвали до 11.09.2023 року.
До набрання вирком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 слід залишити у вигляді тримання під вартою.
Згідно з п.п. 1, 4, 6, 7 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю). Майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується. Документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Гроші, які були одержані ОСОБА_5 внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від нього у сумі 300 доларів та мобільні телефони марки ««Xiaomi», «Redmi 7A», «ZTE», які належать ОСОБА_5 та використовувались ним як засоби вчинення злочину слід конфіскувати в дохід держави. Інше майно слід повернути власникам.
Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлено.
У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст. 100, 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
У відповідності до ч.1 ст. 71 КК України до покарання ОСОБА_5 за цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 травня 2022 року - 1 (один) місяць позбавлення волі.
Остаточно призначити ОСОБА_5 до відбування покарання у вигляді 7 (семі) років 1 (одного) місяця позбавлення волі із конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 залишити у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його затримання - з 22 квітня 2023 року.
Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 06.02.2023, а саме:
мобільний телефон марки ««Xiaomi», білого кольору, без паролю, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , без паролю sim картки, з абонентським номером мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , в робочому стані, який належить ОСОБА_5 .
Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 24.04.2023, а саме: мобільний телефон «Redmi 7A» із сім карткою мобільного оператору НОМЕР_4 , imei: 1) НОМЕР_5 imei: 2) НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_5 .
Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 24.04.2023, а саме:мобільний телефон «OPAL», моделі 19100, imei:1) НОМЕР_7 imei:2) НОМЕР_8 , без сім картки, який був виявлений та вилучений 22 квітня 2023 року в ході проведення обшуку автомобіля «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_9 , приналежного ОСОБА_13 .
Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 25.10.2022, а саме:
мобільний телефон марки «Redmi note 9», темно зеленого кольору IMEI-1 ( НОМЕР_10 ) IMEI-2 ( НОМЕР_11 ), який належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 25.10.2022, а саме:
на автомобіль марки «TOYOTA KARINA E» із реєстраційними номерними знаками НОМЕР_12 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 .
Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 25.10.2022, а саме: купюру номіналом 100 доларів США DF59423280A series 2003, купюру номіналом 100 доларів США FF36833939C series 2003 А, купюру номіналом 100 доларів США KL43134997D series 2006 А, мобільний телефон марки «ZTE», чорного кольору IMEI-1 ( НОМЕР_13 ) IMEI-2 ( НОМЕР_14 ), які належать ОСОБА_5 .
Речові докази: мобільний телефон марки ««Xiaomi», білого кольору, без паролю, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , без паролю sim картки, з абонентським номером мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 , в робочому стані,. мобільний телефон «Redmi 7A» із сім карткою мобільного оператору НОМЕР_4 , imei: 1) НОМЕР_5 imei: 2) НОМЕР_6 , купюру номіналом 100 доларів США DF59423280A series 2003, купюру номіналом 100 доларів США FF36833939C series 2003 А, купюру номіналом 100 доларів США KL43134997D series 2006 А, мобільний телефон марки «ZTE», чорного кольору IMEI-1 ( НОМЕР_13 ) IMEI-2 ( НОМЕР_14 ), які належать ОСОБА_5 - конфіскувати в дохід держави; мобільний телефон марки «Redmi note 9», темно зеленого кольору IMEI-1 ( НОМЕР_10 ) IMEI-2 ( НОМЕР_11 ), який належить ОСОБА_14 , та автомобіль марки «TOYOTA KARINA E» із реєстраційними номерними знаками НОМЕР_12 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 вважати такими, що повернуті ОСОБА_14 ; рюкзак «АДІДАС», належний ОСОБА_10 , рюкзак «MIL TAC», належний ОСОБА_12 , сумку чорного кольору «NIKE», належну ОСОБА_11 , в яких перебували особисті речі та предмети гігієни, вважати такими, що повернуті власникам; мобільний телефон «OPAL», моделі 19100, imei:1) НОМЕР_7 imei:2) НОМЕР_8 , без сім картки, який був виявлений та вилучений 22 квітня 2023 року в ході проведення обшуку автомобіля «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_9 , вважати таким, що повернутий ОСОБА_11 .
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1