Справа №953/2144/23
Провадження № 1-кс/522/5486/23
28 серпня 2023 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 від розгляду заяви ОСОБА_4 про скасування арешту (провадження №1-кс/522/4719/23),-
25.08.2023 року в судовому засіданні під час розгляду заяви ОСОБА_4 про скасування арешту (провадження №1-кс/522/4719/23) у кримінальному провадженні №42023222020000106 від 23.03.2023 року, адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 заявив відвід слідчого судді ОСОБА_5 ..
В обґрунтування заяви зазначено, що слідчий суддя не приймає рішення за заявою ОСОБА_4 протягом двох тижнів, що по-перше є порушенням приписів КПК, а по друге надає ОСОБА_4 обґрунтовані підстави для виникнення сумніву щодо його неупередженості, адже зволікаючи з прийняттям рішенням слідчим суддею порушуються права заявника.
Суддя ОСОБА_5 надав заяву відповідно якої зазначив, що приймати участь в судовому засіданні не має можливості, у зв'язку з виконанням службових обов'язків, будь-які пояснення по суті надавати не бажає.
Адвокатом ОСОБА_3 надано суду заяву про розгляду заяви про відвід судді без його участі, додатково надав письмові пояснення в обґрунтування підстав для відводу судді, а саме зазначив, що суддя надавав усні консультації захиснику з приводу неможливості розгляду такого клопотання, наголошував на тому, що КПК не передбачено зняття арештів у такий спосіб, з яким звернулась заявниця до суду, у зв'язку з чим заявник вважає, що упередженість судді може призвести до порушення прав заявника та до підриву авторитету органів державної влади в цілому.
Прокурор надав суду заяву про розгляду заяви про відвід слідчого судді без його участі, у задоволенні заяви просив відмовити.
Дослідивши наявні в розпорядженні суду матеріали справи, додані до заяви про відвід, суд виходить з наступного.
Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого слідчого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував слідчий суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
З наданих матеріалів заявником не повідомлено об'єктивних та достатніх обставин, які б підтверджували те, що поведінка судді свідчить про упередженість при розгляді заяви, як і не повідомлено про те, що суддя має певні переконання, які можуть вплинути на його неупередженість.
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).
Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
Не зважаючи на те, що поведінка судді не викликає об'єктивних побоювань щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача, однак може бути пов'язана з питанням особистих переконань.
При цьому суд вважає, що у разі не задоволення заявленого відводу та розгляду суддею по суті незалежно від прийнятого рішення, сторона захисту та інші учасники судового розгляду, або інші сторонні спостерігачі, можуть стверджувати, що таке рішення судді, є наслідком його упередженості.
В судовому засіданні встановлено, що у представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 є побоювання необ'єктивної позиції судді у даному провадженні, а тому суд, враховуючи, що «інститут відводу» покликаний ліквідувати найменший сумнів у відправленні суддею правосуддя, навіть якщо сумніви є безпідставними, оскільки тут є головним «публічний інтерес», з метою уникнення будь-яких сумнівів у об'єктивності судді у стороннього спостерігача, суд приходить до висновку, що заява про відвід слідчого судді ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, суддя, -
Заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити.
Відвести слідчого суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_5 від розгляду заяви ОСОБА_4 про скасування арешту у кримінальному провадженні №42023222020000106 від 23.03.2023 року (провадження №1-кс/522/4719/23).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1