22.08.23
Справа № 522/16200/22
Провадження № 2/522/2282/23
22 серпня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді Чернявської Л.М.,
при секретарі судового засідання Купцова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна через Головне управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди,
29 листопада 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Держави Україна через Головне управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що 20 липня 2022 року відносно Позивачки складено протокол про притягнення до адміністративної відповідності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та були вилучені товари на загальну суму 1 199, 00 гривень. Адміністративні матеріали направлені для розгляду до Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради. Під час засідання Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради від 12 вересня 2022 року, на яке запрошені та були присутні Позивачка та її адвокат, відбувся розгляд адміністративних матеріалів про притягнення Позивачки до адміністративної відповідальності, за результатами якого було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 992 про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Звертаючись до суду, Позивачка на підставі ст. 23, 1176 ЦК України просила стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду завдану незаконними діями правоохоронних органів у сумі 20 000, 00 гривень; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000, 00 гривень, та зобов'язати відповідача повернути вилучене майно на загальну суму 1 199, 00 гривень.
Ухвалою суду від 01 грудня 2022 року відкрито провадження по справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.
06 березня 2023 від представника Відповідача до суду надійшов Відзив на позовну заяву, у відповідності до якого зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 20 квітня 2023 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до слухання по суті.
В судове засідання 22 серпня 2023 року сторони не з'явились, сповіщались належним чином.
Представник Позивача надав до суду заяву про слухання справи за відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник Відповідача надав заяву про слухання справи за відсутності, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2022 року до відділу поліції № 5 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення 102 ДОП про те, що 20.07.2022 року о 20:40 годині в магазині «Продукти» за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 допустила реалізацію алкогольних напоїв після 20.00 год.
Дане повідомлення було зареєстровано ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області в журналі реєстрації звернень громадян до ЖЄО за № 9974 від 20.07.2022 року.
В ході відпрацювання вказаного повідомлення з громадянкою ОСОБА_1 було проведено профілактичну бесіду та складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 296681 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП стосовно громадянки ОСОБА_1 та направлено до Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради для розгляду та прийняття рішення.
Як вбачається з наданих матеріалів, старшим лейтенантом поліції Горша Павлом Руслановичем було відібрано пояснення щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, які були залучені до матеріалів адміністративної справи.
04 серпня 2022 року ГУ НП в Одеській області направлено на адресу Адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради адміністративні матеріали та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 296681 відносно ОСОБА_1 для прийняття рішення за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
12 вересня 2022 року Адміністративною комісією виконавчого комітету Одеської міської ради винесено Постанову у справі про адміністративне правопорушення № 992 від 12 вересня 2022 року, у відповідності до якої Адміністративна комісіє постановила закрити адміністративне провадженні відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У відповідності до ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що відповідачем протиправно складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 156 КУпАП, відносно неї, чим завдано їй душевних страждань, принижено її честь і гідність як законослухнянного підприємця.
За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до позивача застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності.
При цьому, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Зазначено висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 312/262/18.
Слід зазначити, що безпосередньо ст. 1176 ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивачку не притягнуто до адміністративної відповідальності та по відношенню до ОСОБА_1 не було застосовано незаконне накладення адміністративного стягнення.
Отже, позивачкою не підтверджено факту заподіяння моральної шкоди у розмірах, вказаних у позовній заяві, не доведено за яких обставин та якими саме діями заподіяно шкоду, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між морально-матеріальною шкодою та діями заподіювача, незаконність яких не визнана.
Позивачем жодними фактичними та належними доказами не підтверджено вчинення відносно неї дій працівниками ГУНП в Одеській області, які призвели до моральних страждань, не надано рішень суду стосовно визнання дій працівників незаконними.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУНП в Одеській області повернути ОСОБА_1 майно (товар) на загальну суму 1 199,00 грн.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 20 липня 2022 року, ОСОБА_1 було добровільно відданий товар, про що свідчить розписка останньої.
В подальшому, 24.07.2022 року дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП № 5 ОРУП № 1 було передано на відповідальне зберігання до приватного підприємства «КЛЕСТ ЛТД» в особі директора Стратієнка С.А. у відповідності до акту приймання-передачі на відповідальне зберігання.
Разом з цим, Позивачем не надано доказів, що остання зверталась до ПП «КЛЕСТ ЛТД» з постановою у справі про адміністративне правопорушення № 992 від 12 вересня 2022 року про закриття провадження за відсутністю складу злочину по відношенню до ОСОБА_1 та їй було відмовлено у поверненні вилученого товару.
Слід зазначити, що ст. 296 КУпАП передбачено, що закриття провадження по адміністративній відповідальності тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
З урахуванням того, що вилучений у ОСОБА_1 товар, згідно накладної № 8407100, знаходиться на відповідальному зберіганні у приватному підприємстві «КЛЕСТ ЛТД», позовна вимога про зобов'язання ГУНП в Одеській області повернути ОСОБА_1 майно (товар) на загальну суму 1 199,00 грн. є безпідставною та необґрунтованою, оскільки такий товар на зберіганні в Головному управлінні не знаходиться.
Оцінивши надані докази, суд приходить до переконання, що Позивачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів для встановлення моральної та матеріальної шкоди.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).
Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна через Головне управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 76-82, 89, 258-259, 263, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна через Головне управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано та складено 28 серпня 2023 року.
Суддя Чернявська Л.М.