Іменем України
28.08.2023 року
Справа № 331/4086/23
Провадження № 2/331/1599/2023
Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Фісун Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Сандак Ірини Анатоліївни до ОСОБА_3 , третя особа Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Сандак Ірини Анатоліївни до ОСОБА_3 , третя особа Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Ухвалою судді від 26 червня 2023 року дану позовну заяву залишено без руху з наступних підстав.
Згідно п. 5, 7 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Згідно п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно із ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Отже, відповідно до положень ст.19 Сімейного Кодексу України, питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов'язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку, однак, в матеріалах позовної заяви відсутній висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Позивачем не зазначено, чи взагалі розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав. Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 березня 2017 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» заборонену законодавством поведінку батьків можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
При цьому, у позові відсутні будь-які дані з приводу того, чи вживалися до відповідача будь-які заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідача.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Однак позивачем у заяві не зазначено, а до заяви не долучено належних доказів щодо попередження матері про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази. Збір означеної доказової бази є вихідною та початковою задачею, яка передує всім іншим етапам процесу позбавлення батьківських прав.
Суд вважає, що позивач не зазначив відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, як цього вимагає п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України.
У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВСС України, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження матері про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
У позовній заяві позивач не зазначає жодних доказів на підтвердження факту невиконання відповідачкою своїх батьківських обов'язків відносно доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та не додає таких доказів до позовної заяви.
Відповідно до ст. 177 п.4 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують оплату судового збору у встановленому порядку і розміру або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем до матеріалів справи додано квитанції від 13.03.2023 р. про сплату судового збору на суму 1095,07 грн. Однак, вказана квитанція також не може бути прийняті судом в якості доказу сплати судового збору, оскільки подана повторно та була приєднана до справи № 2/331/966/2023, 331/1682/23.
Щодо повернення судового збору по справі № 2/331/966/2023, 331/1682/23 позивач не звертався.
За таких обставин, позивачу необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору.
Крім того, позивач, заявляючи вимогу про позбавлення відповідача батьківських прав не надає акти обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, батьків, характеристики на батьків, довідку про склад сім'ї, довідки про стан їх здоров'я, довідку з місця роботи та про доходи позивача, докази, що відповідач дійсно ухиляється від батьківських обов'язків, на які суд може посилатись при постановленні рішення суду та встановлення істини по справі.
Вказані вимоги цивільного процесуального закону позивачем не виконані..
27.06.2023 року адвокату Сандак Ірині Анатоліївні направлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 Документ доставлено до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч.7 ст. 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Станом на 28 серпня 2023 року вказані в ухвалі недоліки не усунуто.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
З врахуванням наведеного, а також того, що описані в ухвалі недоліки позивачем не усунуті, відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачеві.
Керуючись ст. ст. 185, 259, 260, 261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Сандак Ірини Анатоліївни до ОСОБА_3 , третя особа Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів вважати неподаною і повернути її позивачу.
Роз'яснити позивачу , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує,- протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н.В. Фісун