Cправа № 127/26115/23
Провадження № 2-з/127/39/23
про відмову в забезпеченні позову
28 серпня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гуменюк К.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
ОСОБА_1 до пред'явлення позову звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:
-накласти арешт на належне ТОВ «ФРУКТОНА-ВН» нерухоме та рухоме майно, та грошові кошти в межах позовних вимог на суму 8 564 914 грн. 81 коп.;
-заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого та рухомого майна, яке належить ТОВ «ФРУКТОНА-ВН» в межах позовних вимог.
Вимоги заяви мотивовано тим, що 15 червня 2016 року між заявником, як позикодавцем, та ТОВ «ФРУКТОНА-ВН», як позичальником, укладено договір №2 про надання поворотної фінансової допомоги (позики), за умовами якого Позикодавець надає Позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. На виконання умов даного договору, починаючи з 15 червня 2016 року заявником внесені на рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 10 378 175 грн. Однак, в порушення умов договору ТОВ «ФРУКТОНА-ВН» повернула заявнику кошти лише в сумі 5 029 510 грн.
Окрім того, 02 серпня 2017 року між заявником, як позикодавцем, та ТОВ «ФРУКТОНА-ВН», як позичальником, укладено договір №6 про надання поворотної фінансової допомоги (позики). На виконання умов даного договору, починаючи з 02 серпня 2017 року заявником внесені на рахунок Позичальника грошові кошти в сумі 814 647 грн. 75 коп. Однак, в порушення умов договору ТОВ «ФРУКТОНА-ВН» дані кошти не повернуло.
Таким чином, загальна заборгованість ТОВ «ФРУКТОНА-ВН» перед ОСОБА_1 по вказаним вище договорам складає 8 564 914 грн. 81 коп.
ТОВ «ФРУКТОНА-ВН» проігнорувало звернення заявника із вимогами про повернення фінансової допомоги від 27.12.2022 та ухиляється від надання відповідей на неодноразові звернення щодо необхідності повернення грошових коштів, а також адвокатські запити, що повністю підтверджує відсутність будь-яких намірів повернути сплачені грошові кошти.
Метою звернення до суду із заявою про вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Враховуючи наведене, а також те, що товариство впродовж тривалого часу ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань, а сума заборгованості доволі значна, заявник вважає, що існує реальна вірогідність ухилення відповідачем від виконання рішення суду в подальшому та зобов'язання в цілому.
З підстав наведених вище, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною заявою.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц.
Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Так, судом встановлено, що позивач має намір звернутись до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості на загальну суму 8 564 914 грн. 81 коп.
Разом з тим, вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем.
Також з матеріалів справи не вбачається, що відповідач вчиняє будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна з метою ухилення від виконання майбутнього рішення суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Також, заявником не надано звіти про оцінку майна, тому суд не взмозі дослідити обґрунтованість вимог до вартості майна.
За таких обставин позивачем не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.149, 150, 153 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК