Іменем України
"28" серпня 2023 р. Справа153/1270/23
Провадження2-н/153/70/23-ц
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Швець Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для кожної дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття та витрати на правничу допомогу в розмірі 800 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Тобто статтею визначений вичерпний перелік вимог, однак серед вказаного переліку витрати на професійну правничу допомогу не входять.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст. 164 ЦПК України передбачено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що судовий збір, який справляється за подання заяви про видачу судового наказу, є судовими витратами в розумінні п.6 ч.1 ст. 168 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до ч.3 ст.165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Суд звертає увагу на те, що заявник мала можливість пред'явити позов до боржника у порядку позовного провадження, де передбачений порядок доказування витрат на професійну правничу допомогу і при ухвалені судового рішення за результатами розгляду вирішується питання відшкодування витрат понесених сторонами.
Суд враховує, що за правилами наказного провадження справа розглядається без повідомлення та виклику сторін, а, отже, боржник по справі буде позбавлений права довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Отже, враховуючи вищевикладене, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути розглянуте в рамках наказного провадження, оскільки не входить до переліку, який визначений ч. 1 ст. 161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування у справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 800 гривень.
Керуючись ст.ст. 137, 163, 165 ЦПК України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 800 гривень.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 28.08.2023.
Суддя Р.В. Швець