Справа № 145/1176/21
Провадження №2/145/253/2023
(заочне)
22.08.2023 Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняка І. О.
при секретарі Штотько А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгово-інвестиційна компанія" про визнання договору позики частково недійсним,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій вказує, що 10.06.2021 між нею та ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" укладено договір позики №555149481085.
Даний договір укладено в електронній формі та підписано нею відповідно до п.2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора.
Вважає п.1.1 з п.п.1.1.1, 1.1.1.1. та 1.1.1.2 та п.4.2 цього Договору несправедливими умовами кредитного договору, оскільки вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.
Просить визнати недійсними пункти п.1.1 з п.п.1.1.1, 1.1.1.1. та 1.1.1.2 та п.4.2 договору позики №555149481085 від 10 червня 2021 року, укладеного між нею та ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія".
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, подала суду заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у її відсутності, позов підтримує, просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч про слухання справи повідомлений в установленому законом порядку. Заяви про відкладення розгляду справи, про слухання справи у його відсутності до суду не надходило.
За таких обставин у відповідності до ст.280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за доцільне відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Суд враховує, що одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Судом встановлено, що 10 червня 2021 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт або Мобільний додаток, між ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 укладено договір позики №555149481085, згідно якого позивачці було надано кошти в розмірі 6500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитом (а.с.4-9).
Перед укладенням оспорюваного договору позивачка була ознайомлена про тип відсоткової ставки, сукупну вартість позики; строк, на який її одержано; варіанти повернення тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи позивача, при цьому остання свідомо уклала договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору. Таким чином, при підписанні договору позивачка погодилася з усіма умовами даного правочину і взяла на себе зобов'язання щодо його виконання. В день підписання оспорюваного правочину позичальник отримала примірник договору, що дало їй додаткову можливість детально вивчити його умови.
На момент укладення договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Оцінюючи надані суду докази, суд зазначає, що позивач отримала повну та вичерпну інформацію про умови кредитування, мала достатній час ознайомлення з нею, оспорювані позивачем умови договору не є дискримінаційними та такими, що порушують право позивача, як споживача фінансових послуг. Договір є зрозумілим та чітким, містить конкретні умови, а саме: сума, строк, розмір процентної ставки, порядок погашення, спосіб надання позики, дата повернення позики та сплати нарахованих процентів,. Дані документи підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вищевказаним положенням діючого законодавства.
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Враховуючи положення частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частини першої, другої ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини першої ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Правила надання позики ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів. Правила розміщені на Веб-сайті Товариства у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.
За змістом ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.
Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Статтями 15 та 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено відповідальність суб'єкта господарювання, яка не містить положень про такі наслідки як недійсність договору.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 6.7.1 договору його підписанням клієнт засвідчив здатність виконувати умови цього договору.
Відповідно до п. 6.7.7 договору його підписанням клієнт засвідчив, що він розуміє у повному обсязі всі умови цього договору, свої права і обов'язки за цим договором і погоджується з ними.
Відповідно до п. 6.7.9 підписанням договору клієнт засвідчив, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та вигідними.
Також зі змісту оскаржуваного договору позики вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Без реєстрації позивача на сайті Товариства, без створення особистого кабінету позивача, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без подання заявки на отримання кредитних коштів, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.
Отже, ОСОБА_1 мала можливість ознайомитись з договором після його підписання, оцінити вигідність умов кредитування та їх справедливість, оцінити всі ризики і збитки, і письмово повідомити кредитодавця про намір відмовитись від договору.
Крім цього, згідно норм Закону України «Про захист прав споживачів», у споживача є законна можливість протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору, однак позивач даним правом не скористалася.
Тому суд вважає, що спірний договір позики відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину.
З оскаржуваного договору, судом встановлено, що у пункті 7 (реквізити та підписи сторін) міститься інформація, що договір підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом, що не оспорюється позивачкою, що свідчить про добровільне укладення між сторонами вищевказаного договору і виникнення між ними на підставі цього договору цивільно-правових правовідносин.
Суд, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, на забезпечення даного позову ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.02.2022, товариству заборонено нараховувати та стягувати проценти і штрафні санкції відповідно до оспорюваних пунктів договору на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд скасовує накладені ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.02.2022 заходи забезпечення позову.
При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки під час звернення до суду позивач звільнена від сплати судових витрат на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», витрати по сплаті судового збору з неї не стягуються.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгово-інвестиційна компанія" про визнання договору позики частково недійсним відмовити.
Скасувати заходи, вжиті ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області 18 лютого 2022 року у справі №145/1176/21 для забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгово-інвестиційна компанія" про визнання договору позики частково недійсним, щодо заборони даному товариству нараховувати та стягувати проценти і штрафні санкції відповідно до оспорюваних пунктів договору на час розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Тиврівського районного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 25.08.2023.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Суддя Ратушняк І. О.