Іменем України
25 серпня 2023 року
м. Харків
справа № 629/651/23
провадження № 22-ц/818/1088/23
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів:, Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_3 , на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2023 року, ухвалене суддею Ткаченко А.О.,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що малолітні діти проживають разом з нею та знаходяться повністю на її утриманні. Як зазначає позивач, відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Панютине, Лозівського району, Харківської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки смт.Орілька, Лозівського району, Харківської області, аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 09.02.2023 і до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що всупереч вимогам СК України та ЦПК України, позивачкою не надано доказів на підтвердження її сумісного проживання разом з дітьми, похідним від чого є відсутність у позивачки права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь. Зазначає, що діти сторін наразі проживають разом зі своєю бабусею ОСОБА_7 , в той час як сама позивач проживає разом з іншим чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що наразі відповідач проходить військову службу, отже безпосередньо проживати з дітьми та приймати участь у їх вихованні та навчанні позбавлений можливості. Вказує, що відповідач регулярно надсилає кошти на картковий рахунок бабусі, з якою фактично проживають діти, тим самим виконуючи свій обов'язок щодо матеріального утримання дітей. Вказує, що відповідач звернувся до служби у справах дітей Лозівської РДА з проханням провести перевірку житлово-побутових умов проживання дітей та з'ясувати в дійсності з ким проживають діти.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 09.02.2023 і до досягнення дітьми повноліття.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.01.2023 було розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27лютого 1991року, №789XII 78912, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За домовленістю між батьками дитини той із них хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).
В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», також зазначено про те, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Таким чином, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом, та за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, яка кореспондує з положеннями ч. 1 ст. ст. 81 ЦПК України, якою встановлений обв'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦП К України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала довідку від 02.02.2023 року, згідно якої неповнолітній син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем 4 класу КЗ «Орільський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області.
Під час апеляційного перегляду справи, представник відповідача подала нові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, які не були предметом дослідження судом першої інстанції.
Так, представником відповідача до суду апеляційної інстанції надано відповідь Лозівської міської ради Харківської області від 18.05.2023 року згідно якого з інформації наданої працівниками Орільського старостинського округу, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповіді начальника Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 12.06.2023 року щодо здійснення перевірки житлово-побутових умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за даною адресою не проживають. ОСОБА_1 разом із своїм співмешканцем винаймають житло, в якому на даний час проходять ремонтні роботи. ОСОБА_1 пояснила, що діти проживають з бабусею ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 та планує забрати їх до себе після закінчення ремонтних робіт та створення для дітей належних умов для утримання та виховання. За місцем проживання дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_9 створені належні умови для проживання та виховання. Для дітей облаштовані окремі спальні місця. Базові потреби дітей забезпечені в повному обсязі. Бабуся ОСОБА_7 витрачає отримані від ОСОБА_2 кошти на утримання дітей за призначенням.
Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПКУкраїни докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Апеляційний суд вважає, що додатково подані докази повинні бути дослідженні в ході апеляційного перегляду справи, оскільки вони мають виняткове значення для правильного вирішення спору та враховуючи, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, брав участь у бойових діях і через поранення перебував у шпиталі, що підтверджується довідкою Міністерства оборони України від 10.04.2023 року № 13/1197, відповіддю Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області від 12.06.2023 року, тому не мав можливості раніше надати докази на підтвердження своїх заперечень.
Отже, з досліджених судом представлених позивачкою в обґрунтування своїх позовних вимог письмових доказів жодним чином не вбачається доведеність факту проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з позивачкою, тобто не доведено існування передбаченої законом підстави для присудження коштів на утримання дітей (аліментів) за рішенням суду на користь позивачки, як того з батьків, разом з яким проживають діти.
Встановлено, що діти проживають окремо від позивача, відповідач надає матеріальну допомогу на їх утримання особі, з якою мешкають діти.
Враховуючи наведене, з огляду на недоведеність обставин, що підтверджують заявлені позивачкою позовні вимоги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення даного позову.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, то з ОСОБА_1 підлягаю стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1610, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 квітня 2023 року - скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1610, 40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований
Повний текст судового рішення виготовлено 25 серпня 2023 року.