Рівненський апеляційний суд
Іменем України
22 серпня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12022181200000538 від 09 листопада 2022 року
відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із неповною середньою загальною освітою, учня ОЗЗСО «Степанський ліцей», не працюючого, раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою загальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Калинівка Сарненського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, із середньою загальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на один рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні.
На підставі ст.124 КПК України стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 377 грн. 56 коп. документально підтверджених витрат на залучення експерта.
За вироком суду неповнолітній ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 приблизно о 22 год. 00 хв., 05 листопада 2022 року, в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжений Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022, Указом Президента України № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 строком на 90 діб, в подальшому Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року строком на 90 діб - діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел заволодіти чужим майном, шляхом пошкодження вхідних дверей, проникли до приміщення кафетерію «ІНФОРМАЦІЯ_4», належного ОСОБА_12 , що розташований по АДРЕСА_4 , звідки таємно, скориставшись відсутністю власника та інших сторонніх осіб, умисно викрали належні потерпілому дві секції чавунних батарей по 13 ребер кожна, вартістю 1343 грн. 42 коп., чим завдали останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та кваліфікації їх дій, покликається на незаконність вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання неповнолітньому ОСОБА_6 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що при призначенні неповнолітньому ОСОБА_6 покарання, судом першої інстанції хоча і враховано, проте не надано належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності вперше, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, на профілактичному обліку у відділі превенції Сарненського відділу поліції не перебував, збитки, завдані кримінальним правопорушенням, відшкодував.
Звертає увагу на визнання вини обвинуваченим, наявність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 : щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та вчинення злочину неповнолітнім, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані висновку органу пробації щодо можливості виправлення останнього без ізоляції від суспільства, низький ризик повторного вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Вважає, що зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим, що дає підстави для застосування положень ст. 69 КК України до останнього з призначенням покарання у виді громадських робіт на строк 80 год.
Просить вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2023 року відносно неповнолітнього ОСОБА_6 за ч.4 ст. 185 КК України змінити. Призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт на строк 80 годин. В решті вирок суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_6 , його законного представника та захисника, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено, за обставин, установлених судом та викладених у вироку, а також кваліфікація їх діяння за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану не оскаржуються, а тому, відповідно до ст.404 КПК України апеляційним судом не переглядається.
Разом з тим, переглядаючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дотримався вимог закону щодо основних засад призначення покарання.
Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання забезпечує відчуття справедливості у учасників судового провадження.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Тобто, виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, те, що по місцю навчання ОЗЗСО «Степанський ліцей» останній характеризується загалом позитивно, як дисциплінований учень, вихованням якого займається мама, на профілактичному обліку у відділі превенції Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області не перебуває, проживає з батьками у приватному будинку, умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні умови не порушені, відносини між членами сім'ї дружні, обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, відсутність обставин, які обтяжують покарання, висновок органу пробації, відповідно до якого ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінено як низький. З врахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції прийшов до переконання про призначення покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі у межах санкції частини статті за інкримінований злочин зі звільненням від відбування реального покарання, застосувавши інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Однак, колегія суддів, аналізуючи висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, з урахуванням доводів апеляційної скарги прокурора, вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 не було достатньою мірою враховано та належним чином оцінено обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , матеріально-побутові умови останнього та висновок органу пробації.
Законодавець дав суду право у виняткових випадках, з огляду на індивідуальні особливості вчиненого правопорушення та особу винного, призначити більш м'яке покарання (ст.69 КК України).
При цьому, застосування зазначеної норми матеріального закону не є обов'язковим для суду, а є його дискреційним повноваженням. Тобто можливість вибору одного з юридично дозволених варіантів правозастосовного рішення, що є умовою ефективного правозастосування норм права суб'єктами застосування для прийняття правильного, законного та обґрунтованого рішення.
Згідно зі ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в загальній частині цього Кодексу.
При аналізі норм ст.69 КК України можна зробити висновок, що перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, можливе з урахуванням особи винного лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
При цьому дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
З огляду на викладене, суд бере до уваги, що щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться у провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб'єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.
Колегія суддів звертає увагу, що як встановлено, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, на профілактичному обліку у відділі превенції Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області не перебуває, за місцем навчання зарекомендував себе як дисциплінований учень, відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов, дослідженого судом першої інстанції, забезпечений всім необхідним для навчання та проживання, дружні відносини в сім'ї, відшкодував збитки, завдані кримінальним правопорушенням, є неповнолітнім, що свідчить про необхідність врахування недостатності життєвого досвіду в силу віку, певні соціально-психологічні особливості, який, легко потрапляє під негативний вплив, його свідомість та готовність до самокерованої правослухняної поведінки, який щиро розкаявся, усвідомив протиправність своїх злочинних дій, готовий понести покарання, питання про яке порушено в апеляційній скарзі прокурора, про контроль відбування якого обвинуваченим зобов'язалась і законний представник останнього зі своєї сторони, як матері. Крім того, законний представник ОСОБА_7 зазначила, що вони проживають в смт. Степань, тому, виконувати покладений на ОСОБА_6 обов'язок - періодично з'являтися для реєстрації до органу пробації, який знаходиться у м. Сарни, буде складно фізично та матеріально у зв'язку з поганим сполученням у період воєнного стану, особливо у зимовий період, в силу віддаленості їх місця проживання.
З огляду на викладене, дані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, і, з урахуванням особи обвинуваченого та виходячи із положень ст.ст.50, 65 КК України, на переконання колегії суддів призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років хоча і не виходить за межі, встановлені санкцією зазначеної частини статті, однак за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, не зважаючи на застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання, а тому колегія суддів вважає за можливе на підставі ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст. 185 КК України, а саме у виді громадських робіт.
Колегія апеляційного суду вважає, з врахуванням вжиття обмеження від беззмістовного дозвілля і формування відповідального ставлення до суспільно-корисної праці, що саме таке покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також загальновизнаним міжнародним стандартам поводження із неповнолітніми обвинуваченими.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання.
За таких обставин, колегія суддів, керуючись ст.408 КПК України, вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання змінити, вимоги апеляційної скарги прокурора - задовольнити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, ?
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2023 року відносно ОСОБА_6 за ч.4 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 за ч.4 ст. 185 КК України, ОСОБА_11 за ч.4 ст.185 КК України змінити в частині призначеного покарання ОСОБА_6 .
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин.
В решті вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2023 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3