Рівненський апеляційний суд
Іменем України
24 серпня 2023 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021181010000940 від 21.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України, -
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, задоволено клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_7 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 жовтня 2023 року.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 вважає ухвалу суду першої інстанції необ'єктивною та незаконною внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, власне житло, на утриманні в нього перебуває двоє неповнолітніх дітей. Наголошує, що потерпіла вже надала покази та тривалий час перебуває за межами країни, у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави вважати, що останній може впливати на неї. Крім того зазначає, що всі наявні та досліджені судом експертні висновки не підтверджують статевих зносин ОСОБА_6 з потерпілою. Просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 14 серпня 2023 року, відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Судове рішення стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його продовження, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі продовження існування ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою, за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
При розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків, наведених в клопотанні та про те, що застосований до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Так, як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції свій висновок про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду, мотивував тим, що ризики, вказані в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не змінилися, а інших обставин, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, не наведено.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали, зокрема, наявність ризику переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки хоч він підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у вигляді безальтернативного позбавлення волі на строк до 5 років, але спосіб та характер вчинення даного злочину являють підвищену суспільну небезпеку.
Також колегія суддів бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який розлучений, ніде офіційно не працює, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується, що свідчить про доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, вина ОСОБА_6 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Разом з тим, обвинувачений може незаконно впливати на свідка, оскільки він є добре знайомий останньому і підтримує з ним тісні стосунки, тому може чинити на нього фізичний, психологічний тиск заради зміни чи відмови від показань з метою зменшення чи ухилення від відповідальності.
Доводи захисника в інтересах ОСОБА_6 щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки на початку досудового розслідування він знаходився під домашнім арештом не заслуговують на увагу, оскільки під час перевірки працівниками поліції виконання обов'язків, покладених судом, обвинувачений неодноразово був відсутній за місцем свого проживання, а також був вимкнений його мобільний телефон.
Колегія суддів зважає на інші аргументи на користь обвинуваченого, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі. Тому обставини, на які посилається апелянт, жодним чином не зменшують тих ризиків, які встановив місцевий суд та не можуть бути підставою для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2023 року про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованою і підстав для її скасування та обрання більш м'якого запобіжного заходу, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що розгляд даного провадження триває вже значний період часу та загальний строк перебування засудженого під вартою також значний. Вказані обставини є несумісними з ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому повинні бути враховані судом, у провадженні якого на даний час перебуває справа.
Керуючись ст.ст.405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 14 серпня 2023 року про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021181010000940 від 21.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3