Провадження № 22-ц/803/5207/23 Справа № 932/13213/19 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Доповідач - Макаров М. О.
22 серпня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп», ОСОБА_3 , треті особи - комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування державної реєстрації права власності та витребування нерухомого майна з володіння, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп», ОСОБА_3 , треті особи: комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування державної реєстрації права власності та витребування нерухомого майна з володіння.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що ТОВ ФК «Дніпрофінасгруп» 15 серпня 2019 року звернуло стягнення на її квартиру за кредитним зобов'язанням від 23 травня 2008 року перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Позивачка вказує, що її безпідставно зняли із реєстрації місця проживання у цій квартирі. Звернення стягнення вважає незаконним, оскільки вона не отримувала повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору; не отримувала повідомлення про заміну кредитора; звернення стягнення відбулось в порушення заборони, встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відтак існують підстави для скасування рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ ФК «Дніпрофінасгруп» та відновлення записів про право власності на неї за позивачем. За договором купівлі-продажу від 27 серпня 2019 року спірна квартира була відчужена ОСОБА_3 , відтак існують підстави для задоволення індикаційного позову.
Враховуючи викладене, позивачка просила скасувати рішення державного реєстратора від 15 серпня 2019 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ ФК «Дніпрофінасгруп»; - витребувати вказану квартиру із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь та поновити відомості щодо реєстрації права власності на таку квартиру за ОСОБА_1 ..
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду мотивоване тим, що вказаний позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_4 , який є співвласником спірної квартири має право як заперечувати проти позову в цілому, так і наводити докази щодо її розміру частки у спірному майні (власність на квартиру є спільною сумісною).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що новий кредитор не повідомляв позивачку про укладання договору відступлення права вимоги за договором іпотеки. Також, апелянт зазначає, що позивачка не отримувала іпотечну вимогу/повідомлення про дострокове погашення заборгованості. Крім того, апелянт вказує, що примусове стягнення на квартиру відбулося без її згоди як власника та у порушення вимог ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, так як він не відповідає вимогам матеріального та процесуального законів.
Відмовляючи у задоволенні позову, колегія суддів виходить з наступного.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, за яким банк зобов'язався надати позивачці кредит в сумі 59 000 доларів США для купівлі житла до 23 травня 2028 зі сплатою 13% річних.
23 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за яким остання набула у власність квартиру АДРЕСА_1 за 372 842 грн.. Площа квартири становить 42,8 кв.м.
23 травня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки за яким вона, в забезпечення виконання своїх кредитних зобов'язань, передала в іпотеку банку вказану квартиру. У договорі іпотеки передбачено право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначному ст.37 Закону України «Про іпотеку».
03 липня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договори відступлення прав вимоги за вказаними вище договорами кредиту та іпотеки.
03 липня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договори відступлення прав вимоги за вказаними вище договорами кредиту та іпотеки.
ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» долучено повідомлення від 08 липня 2019 року про відступлення прав вимоги від АТ «Оксі Банк» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», адресовані позивачці та докази їх надіслання 08 липня 2019 засобами ЗППЗ «Укрпошта».
Також ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» долучено вимогу від 08 липня 2019 року про дострокове погашення заборгованості, яке містило відомості про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку її незадоволення та докази скерування такої на адресу позивачки 08 липня 2019 року.
Згідно Звіту про незалежну оцінку майна, вартість спірної квартири станом на 08 серпня 2019 року становить 280 000,00 грн..
28 серпня 2019 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, за яким остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено наступні записи щодо квартири АДРЕСА_1 : від 28 серпня 2019 про право власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 2019 року; від 13 серпня 2019 року про право власності за ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі договору іпотеки, договору про відступлення прав вимоги, вимоги; від 01 жовтня 2008 року про іпотеку, іпотекодержателем вказано ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп».
Згідно п.9.3 позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погіршення грошових зобов'язань за цим Договором протягом не більш ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за іпотечним договором (або пред'явити вимогу поручителю) або вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству.
Пунктом 12.1 кредитного договору передбачено, що кредитор у встановленому законодавством України порядку має право без згоди позичальника відступити своє право вимоги за цим договором будь-якій особі за умови, що одночасно він здійснює відступлення тій же особі своїх прав за іпотечним договором.
У разі відступлення права вимоги за цим договором, кредитор зобов'язаний повідомити позичальника про факт відступлення у порядку встановленому законодавством (п. 12.2).
Відповідно до підпунктом 5.1 пункту 5 договору іпотеки від 23 травня 2008 року у разі невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим або кредитним договором у встановлений іпотекодержатеем строк, такі вимоги задовольняються за рахунок предмета іпотеки. В даному випадку цей договір згідно ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який у цьому випадку є правовстановлючим документом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина перша статті 625 ЦК України).
Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац перший частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 визначено перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор під час її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегією суддів встановлено, що 08 липня 2019 року на адресу позивачки були направлені: Повідомлення про відступлення права вимоги, Вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, та попереджено, що у разі її несплати буде звернено стягнення на іпотечне майно. Крім того, позивачку повідомлено про те, що всі подальші виплати будь-яких коштів, що підлягають сплаті за умовами кредитного договору, повинні сплачуватись на банківський рахунок нового кредитора, а саме, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп».
Вказане свідчить про дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення кредитного зобов'язання.
Презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання позивачкою в загальному порядку належними та допустимими доказами не спростована.
До того ж, позивачкою кредитну заборгованість погашено не було, таких доказів не було надано ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції.
Встановивши вказані обставини справи, зокрема факт неналежного виконання позивачкою взятих на себе кредитних зобов'язань, а також факт дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення кредитного зобов'язання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, так як зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Доводи апелянта в скарзі про те, що новий кредитор не повідомляв позивачку про укладання договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, а також те, що вона не отримувала іпотечну вимогу/повідомлення про дострокове погашення заборгованості, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, з яких видно про дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп», як іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення кредитного зобов'язання.
Твердження апелянта про те, що примусове стягнення на квартиру відбулося без її згоди як власника та у порушення вимог ЗУ “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”, колегія суддів вважає також необґрунтованими, так як доказів того, що спірна квартира використовується позивачем як єдине житло надано не було.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у позові з підстав його пред'явлення до не належного відповідача.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення, як таке що суперечить вимогам матеріального та процесуального законів підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп», ОСОБА_3 , треті особи - комунальне підприємство «Криничанське бюро технічної інвентаризації», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування державної реєстрації права власності та витребування нерухомого майна з володіння - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко