Справа № 182/4841/16-к
Провадження № 1-кп/0182/22/2023
28.08.2023 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду в м. Нікополі об'єднане кримінальне провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2016 за № 12016040340002304, 01.09.2021 за №12021041340000723 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь, Дніпропетровської обл., який зареєстрований у АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),
захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває об'єднане кримінальне провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2016 за № 12016040340002304, 01.09.2021 за №12021041340000723 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України.
Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 28.08.2023.
Оскільки строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від суду, оскільки останній обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання і настання для нього передбачених законом обмежень його прав та свобод; ризик незаконного впливу на свідків; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, що підтверджується тим, що у нього немає постійної роботи та офіційного джерела доходу, а також особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, не має стійких соціальних зв'язків. Прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .
Захисник обвинуваченого, посилаючись на практику ЄСПЛ, підтримала клопотання свого підзахисного, та, вказуючи на недоведеність та необґрунтованість вказаних прокурором ризиків, теж просила змінити запобіжний захід на домашній арешт. При цьому захисник зауважила, що сама тяжкість злочинів, у яких звинувачується ОСОБА_3 , не може бути підставою для тримання під вартою.
Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.
Розглядаючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення/зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад в рішеннях «Осаковський проти України», «Марченко проти України»).
При цьому суд враховує й позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад рішення від 8.10.1994 «Мюррей проти Сполученого Королівства», від 21.07.2011 «Нечипорук та Йонкало проти України» та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Крім того, у справі «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів.
В судовому засіданні встановлено, що наразі продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; продовжувати злочинну діяльність - вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, в яких він обвинувачується; впливати на потерпілих, свідків. Також суд враховує репутацію обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення тяжкого злочину та корисливого злочину; не має постійного місця роботи та законних джерел доходів.
Крім того, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його соціальні зв'язки та репутацію, а також з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, що дає підстави вважати та свідчить про можливе переховування даної особи від суду, а свідки по справі та потерпіла ще не допитані в судовому засіданні.
Щодо наявності у обвинуваченого зареєстрованого місця проживання, то слід зазначити, що такі обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стимулюючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
За сукупності таких обставин, на даний час, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Оскільки строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 28.08.2023, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Крім того, враховуючи практику ЄСПЛ, суд, продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за можливе, як альтернативний запобіжний захід, визначити обвинуваченому розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, оскільки у разі, коли суд застосовує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у злочинах, перелік яких передбачено ч. 3 ст. 183 КПК України, питання про визначення або ж не визначення застави віднесено на розсуд суду.
Враховуючи всі обставини справи, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , особу обвинуваченого, суд вважає доцільним обрати йому заставу у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити щодо ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на два місяці, тобто до 27 жовтня 2023 р.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214 720 грн. для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов'язаний виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із м. Нікополя, Дніпропетровської обл., в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі нез'явлення за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення про причини своєї неявки або порушення обов'язків, покладених цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг). Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя: ОСОБА_1